Батий ХХI століття

Останні кілька років Україна переживає справжній будівельний бум. Над усе це видно в Києві. Десятки нових хмародерів постають на столичній землі, будується житло підвищеної комфортності на європейський кшталт. Проте для переважної більшості киян воно не може бути навіть об’єктом мрій, адже ціни на нього – захмарні, розраховані на гаманець пересічного мешканця країни Європейського Союзу, але не українця.І ціни ці не знають зупину, вони постійно зростають, нагадуючи стрибки цін на нафту на світовому ринку. Всілякі коментатори, насамперед у пресі, наближеній до Київської міської адміністрації, намагаються довести, що йдеться про цілком об’єктивний процес подорожчання нерухомості, мовляв, так воно є, так воно буде і нема на те ради. Але ми маємо підстави стверджувати, що цей “об’єктивний” процес є дуже добре організованим. Навколо нього чимало фізичних і юридичний осіб гріють руки, збагачуючись на ними ж створеній системі корупції та жорсткого монополізму, що унеможливлює навіть первинні спроби вільної конкуренції. Фактично створено унікальний механізм пограбування громадян України через систему штучних надвисоких цін на житло. Себто ті українці, що продавши старе житло і позичивши гроші, будують собі квартири, насправді будують ще одну квартиру “для того хлопця”, фінансуючи зі своїх дірявих кишень добробут цілої зграї чиновників-мафіозі.

Як засвідчує зарубіжний досвід, високоорганізований злочинний світ, як правило, дуже тяжіє саме до будівельного бізнесу, бо він дає практично необмежені можливості для відмивання грошей, хабарництва, протизаконних оборудок, Сицилійська мафія жорстоко билася саме за будівельні замовлення і підряди. Хіба українська мафія дурніша від сицилійських колег? Тим більше, що український ринок будівельних послуг справді ласий шматок. У 2004 році в Києві було збудовано 1 мільйон 100 тисяч квадратних метрів житла. Київським будівельникам за м2 пересічно сплачують 300$ США, продають же той таки метр за ціною від 900 до 5000$ США. Якщо взяти середньо-мінімальну ціну продажу – 1200$ США за квадратний метр і вирахувати 300$, отриманих будівельниками, то виходить 900$ чистого прибутку на кожному метрі. Для будівельників у ціну входить також оплата за проведення благоустрою навколишньої території будинку та забезпечення усіх комунікаційних мереж.

Отже, біля мільярду доларів чистого прибутку крутиться щороку лише в Києві. У решті регіонів

України будівельникам сплачують менш – 250$ за квадратний метр, але будують так – більше – майже 5 мільйонів м2. Та й продажні ціни там дешевші – 700$ за метр. Але й там чистий прибуток становить 2,25 мільярда доларів. На загал – понад 3 мільярди. Цікаво, кому він іде, хто і як його розподіляє. Але ж це – понад 15% державного бюджету. У Києві рентабельність у такий спосіб становить 400% на рік, у регіонах – 250%. Звичайно, ще далеко до тієї позначки в 1000%, коли буржуй, за словами Маркса, готовий продати ту мотузку, на якій його повісять, але все одно-дуже багато. Названий рівень рентабельності перевищує відповідний рівень у торгівлі наркотиками і зброєю. І це лише надводна частина, верхівка айсберга, бо це ще сфера легальності. Можна тільки уявляти, скільки грошей крутиться в тіньовому обігові. І все це багатство формується за рахунок тихого пограбування інвесторів і будівельників.

Деякі інвестори, назбиравши на квартиру за програмою “Житло за кошти населення” 50-60 тисяч доларів, потім дуже дивуються, приходячи на будівельний майданчик, де робітники їм скаржаться, що місяцями не отримують зарплату, здачу будинків затягують на рік, буває, що й два роки. Постає питання, а де ж весь той час перебувають гроші, передані інвесторами банку “Аркада”, що здійснює фінансовий супровід будівництва9 Коли йдеться про десятки будинків, сотні квартир, то “навар” від прокручування в банках мільйонів доларів теж буде чималий.

Київські будівельники скаржаться, що отримати землю під будівництво в Києві, надзвичайно. важко. Щоб збудувати якийсь потрібний киянам об’єкт, треба назбирати 160 погоджень, витратити дуже багато часу на землевідведення, а потім ще 2-3 роки бігати по кабінетах адміністрації, розносити хабарі. Ці будівельники кажуть, що в Києві створено унікальну корупційну систему.

А в цьому з ними можна не погодитися. Така система вже давно працює в деяких столицях братніх держав, де коїться той же самий будівельний бєспредєл. Але, звісно, киянам від того не легше. Оскільки найдорожча земля – в центрі Києва, то саме історичне ядро столиці стало першою жертвою корупційно-будівельної лихоманки, Київ почав стрімко втрачати своє обличчя. Почали зазіхати на пам’ятки архітектури, нищити знамениті київські ліси і парки, унікальні ландшафти дніпровських берегів. Голова міста Омельченко, цей Батий – хан XXI століття, увійде до історії української столиці як – один з найбільш немилосердних руйнівників справжнього Києва.

І дії цього “Батия з бульдозерами” не можуть компенсувати жодні його новороби, понівечений Майдан і анекдотична знаменита плитка на тротуарах.

Нинішня київська влада не представляє і не захищає інтересів міської громади, від імені якої чинить бєспредєл, роздаючи землі кучмістам у Пущі-водиці, дозволяючи вести будівництво там, де його

краще було б не розпочинати, провокуючи протистояння в столиці, що неминуче приведе до соціального вибуху і міської революції проти останнього бастіону кучмізму в Україні – Київської міської адміністрації та кишенькової міської ради. Деінде міська влада діє методами, що виходять за межі правового поля, зокрема, коли намети протестантів, навпроти будинку мерії були знесені невідомими хуліганами, бо люди протестували проти методів пана Омельченка. Щоправда, як стверджують деякі ЗМІ, хуліганами керував лідер УНА Едуард Коваленко, той самий, що збирався завдавати ударів по окремих національних меншинах % України, за що й був заарештований компетентними органами.

До речі, уже пролилася кров киян. Коли люди на Троєщині протестували проти варварської забудови під своїми вікнами, на них кинули бандитів. А як я мушу називати тих, хто завдав жінці, учасниці акції протесту, поранення, застосувавши ніж?

До речі, міська влада удає, що ці бійки між киянами і представниками будівельних фірм її, влади, не стосуються, мовляв, вона тут взагалі ні до чого не причетна … Але ж реально саме її діяльність, саме її рішення зіштовхують людей лобами і ще можуть призвести до великого протистояння і кровопролиття. Київська керівна номенклатура прагне вирішувати всі питання життя міста, ігноруючи думку киян. Здається, начальство з Хрещатика-36 Майдан нічого не навчив. А між тим рейтинг пана Омельченка помітно впав і на виборах йому нічого не світить. Напевно, він це усвідомлює. І, часом, чи не тому виявляє шалену будівельну активність? А до виборів ще далеко, що станеться з Києвом за цей період?

Новому керівництву держави варто уважно придивитися до того, що відбувається в будівельному бізнесі, яких величезних утрат зазнає бюджет України, яке тіньове і подекуди кримінальне економічне царство зростає на цих дріжджах … Втрачену тут державою вигоду можна порівняти хіба що з тим, що вона втрачала на контрабанді. А враховуючи, що нова влада має свої амбітні будівельні плани, зокрема розв’язання житлової проблеми за рахунок іпотеки, довготермінових кредитів тощо, то ці плани буде неможливо реалізувати без ґрунтовного очищення авгієвих стаєнь сучасного кримінального бізнесу в будівництві. Проте, специфіка криміналу в цій галузі така, що він не є можливим без “даху” на керівному адміністративному рівні. Але якщо цю систему не зламати, в Україні дедалі більше буде з’являтися нових безпритульних, бомжів, драматично загострюватиметься демографічна ситуація, бо для більшості населення нормальне житло стане абсолютно недоступним.

Адже ні про який ринок не можна говорити там, де панують жорсткі мафіозно-адміністративні схеми, що викидають на узбіччя тих, хто не хоче грати за цими “поняттями”. Один такий київський “дисидент”, домобудівельний комбінат №1 на Теличці, не працює вже цілий рік. Він “погано” поводився … І тому його банкрутство стало неминучим. Керівники багатьох будівельних фірм бояться помсти тих, хто надає ділянки для забудови, і тому мовчать. Вони не вірять, що Помаранчева революція перемогла і в Києві …

Олег Селюк, Орест Хрущ, спеціально для “УК”