Через низку причин, до яких у 2020 році додалася пандемія коронавірусу, навколишній світ стає дедалі нестабільнішим. Це не можна розглядати лише через призму класичної конкуренції Китаю, РФ, США та союзників, одним із засобів якої є спецслужби.
Адже в тіні пандемії тривають інші конфлікти (Лівія, Західна Сахара, Центральноафриканська Республіка, Нагірний Карабаґ, Ефіопія) із власними розвідувальними потребами далеко за межами гарячих точок, зазначає видання “Тиждень“. Невипадково автори безпекового огляду швейцарської розвідки Switzerland’s Security 2020 вважають, що у світлі наявних викликів «… сильні країни, які бажають покращити власні політичні, військові та економічні позиції, дедалі частіше звертатимуться до використання спецслужб».
Справді, американська розвідка шукає доказів причетності Китаю до штучного створення коронавірусу, тоді як останній намагається цьому завадити. А Кремль під личиною допомоги в боротьбі з COVID-19 провів в Італії пропагандистську акцію, спрямовану на розкол ЄС. Неоголошена війна спецслужб триває неперервно, а періодичні шпигунські скандали лише частково відображають її реальні масштаби.
America first?
На початку лютого 2020 року американське видання The Washington Post у статті з красномовною назвою «Розвідувальний успіх століття» повідомила про довготривалу спільну операцію Центрального розвідувального управління (ЦРУ) CША і Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND). Дві спецслужби майже пів століття безперешкодно отримували величезні обсяги стратегічно важливої таємної інформації політичного, економічного та військового характеру, шпигуючи проти понад сотні країн світу.
Суть операції під кодовою назвою «Рубікон» полягала у прихованому використанні швейцарської компанії Crypto AG, яка займалася продажем на міжнародному ринку шифрувальних пристроїв на кшталт CX-52. Розрахунок ЦРУ ґрунтувався на використанні репутації нейтральної Швейцарії, що виробляє унікальний високоякісний продукт, для залучення замовників з усього світу.
Клієнтами фірми, яку ЦРУ, а потім і BND контролювали з 1958 року, стали понад 120 країн світу, зокрема Іран, Індія, Пакистан, Японія і навіть Ватикан, які не мали уявлення, хто насправді стоїть за Crypto AG. Тим часом дві спецслужби передбачили для себе технічну можливість зламу захисту шифрувальних пристроїв, які йшли на продаж, щоб потім читати таємні повідомлення потенційних покупців.
Це був такий собі самоокупний прибутковий проєкт, на якому заробляли і швейцарська компанія, і обидві спецслужби, які вкладали отримані кошти у купівлю конкурентних для Crypto фірм. А уряди країн, що купували продукцію Crypto, фактично фінансували операцію спецслужб, перераховуючи мільйони доларів за можливість володіння «найбільш прихованим зв’язком», повідомлення якого зрештою читали далеко не лише вони.
Завдяки цьому у Вашингтоні тривалий час добре орієнтувались у планах понад сотні іноземних країн і відповідним чином вибудовували власну зовнішню політику. Адже у 1980-х роках через апаратуру Crypto проходило до 40% повідомлень іноземних урядів. Ясна річ, джерело інформації ретельно приховували за одвічною логікою спецслужб: «Бережи своє і полюй на чуже».
BND вийшла з програми 1993 року, а ЦРУ — 2018-го, після продажу активів Crypto AG. Тож операція «Рубікон» закінчилася. Щоправда, після оприлюднення скандальних подробиць, що завдали шкоди репутації Швейцарії, її уряд почав власне розслідування історії навколо колишньої компанії-виробника, підсумки якого мають опублікувати влітку 2021 року.
У серпні 2020 року виник новий скандал через угоду між американською радіоелектронною розвідкою SIGINT і данською військовою розвідкою Forsvarets Efterretningstjeneste. Американців звинуватили у незаконному накопиченні інформації щодо данських державних і бізнесових структур. Імовірно, це зачепило також інтереси Нідерландів, Німеччини, Франції, Норвегії та Швеції.
Скандал призвів до кризи у політичному середовищі країни і всередині данської розвідки (на час слідства її керівника Ларса Фіндсена відсторонили від роботи). Звинувачення висунули кільком ключовим міністрам, у тому числі міністру оборони, і депутатам парламенту. А Данію звинуватили у сприянні незаконному проникненню американської розвідки до європейських структур, що може негативно відобразитися на відносинах США з партнерами в Європі. Уже зараз Китай і РФ використовують цей скандал для дискредитації співпраці європейців з американцями. Ба більше, потужний суспільний резонанс у Данії, Норвегії, а потім, імовірно, й у Швеції може негативно вплинути на плани спільного з США посилення розвідувальної та військової присутності в Арктиці.
Здолати дракона
Своєю чергою, Сполучені Штати самі потерпають від розвідувальної активності іноземних спецслужб, передовсім китайських. Останні давно вже перетворилися на глобальних гравців, ефективно використовують у своїй діяльності всі доступні їм сили та засоби, зокрема агентурне проникнення, і діють масово, цілеспрямовано та наполегливо.
За оцінками федерального прокурора США Джона С. Демерса, масштаби проникнення китайської розвідки становлять першочергову загрозу для Сполучених Штатів. Адже внаслідок крадіжки промислових таємниць американський бюджет постійно втрачає величезні суми, тоді як китайські фірми за рахунок незаконно отриманих технологій мають конкурентну перевагу. Водночас масштаби діяльності російських спецслужб проти США є набагато меншими. Природно, що Вашингтон намагається протидіяти іноземним розвідкам. З цією метою ухвалено Національну контррозвідувальну стратегію на 2020–2022 роки, збільшено фінансування ФБР і покращено взаємодію між Бюро, державними і приватними установами та суспільством. Також обмежено видачу в’їзних віз для китайських студентів і науковців. За даними The New York Times, йдеться про близько 3 тисяч осіб із понад 360 тисяч китайських студентів, що навчаються у США.
Щоправда, тепер вже колишній президент США Дональд Трамп постійно ставився до інформації національних спецслужб із недовірою і не належав до улюбленців американської розвідувальної спільноти. Чого варті хоча б його наміри відправити у відставку — майже в останні часи перебування на посаді — директорку ЦРУ Джину Гаспел.
2020 року ФБР нейтралізувало низку агентів китайської розвідки, що працювали в різних інституціях, зокрема п’ятьох громадян КНР, яких підозрюють у хакерських атаках на понад 100 приватних установ США. Також було виявлено факт зберігання значних сум коштів китайського походження одним із науковців, пов’язаним із діяльністю NASA. Серед арештованих опинився навіть колишній співробітник ЦРУ, який працював на китайську розвідку понад 10 років. У Каліфорнії затримали Сюехуа Пена («Eдварда»), натуралізованого громадянина США китайського походження, який працював на розвідку Міністерства держбезпеки (МДБ) КНР як посередник. Пен збирав залишену агентами в сховках у кількох містах Сполучених Штатів інформацію на картах пам’яті і передавав до МДБ. Така практика використання посередників, що мають змогу відвідувати Китай, покликана мінімізувати ризик затримання ФБР китайських кадрових офіцерів-розвідників.
У червні 2020 року в США за промислове шпигунство затримали Чжан Хао, професора університету Тяньцзінь, який цікавився науковими таємницями у сфері електронних технологій (фільтрування сигналів мобільної телефонії, обмеження перешкод). Разом із ним діяла група з п’яти осіб.
Одним із викритих Федеральним бюро розслідувань агентів був Баймадаї Ангванг, працівник нью-йоркської поліцейської дільниці Queens. Його завданням був контроль обстановки всередині тибетської спільноти у США, до якої він сам належить. Затриманому загрожує 55 років позбавлення волі або депортація до КНР.
ФБР та Міністерство юстиції США практикують також пом’якшення покарання для китайської агентури у разі співпраці зі слідством, що вважається потужним сигналом для решти розвідників КНР. Прикладом є справа громадянина Сингапуру Йо Дзун Вея (Діксон Вея), який працював на китайську розвідку у 2015–2019 роках. У липні 2020 року суд призначив Йому символічне покарання, і вже у січні 2021-го він має вийти на волю.
Велике полювання
Активність китайської розвідки має глобальний вимір, про що свідчить і географія затримань її агентури. Окрім США, 2020 року майже одночасно було викрито активність китайців у Бельгії, Німеччині, Естонії, ЄС, Індії та РФ. За повідомленням The Brussels Times, у роботі на китайську розвідку запідозрили британця, керівника бельгійського приватного аналітичного осередку, що спеціалізується на співпраці ЄС із країнами Азії. Цей колишній співробітник британських спецслужб MI6/SIS, а потім Міністерства закордонних справ і ЄС професійно сприяв китайцям у пошуку кандидатів на вербування на ролі агентів.
Діяльності іноземних спецслужб у Бельгії сприяє застаріле законодавство країни, що має регулювати питання покарання за шпигунство, яке не відповідає реаліям сьогодення. Наприклад, коли там судили за шпигунство китайського професора Сонга, йому навіть вдалося виграти справу проти уряду Бельгії (!).
На початку 2020 року розвідка Піднебесної «засвітилася» й у Німеччині, де активно цікавилась закритою інформацією щодо внутрішньої політики ЄС. Німецька контррозвідка запідозрила трьох осіб, передовсім колишнього дипломата і високопосадовця ЄС, який до 2017 року контактував із країнами Азії. Після виходу у відставку він почав працювати на китайську розвідку, прикриваючись лобістською діяльністю.
Створення агентурних позицій із доступом до закритих даних щодо зовнішньої політики ЄС і Німеччини стало значним успіхом китайської розвідки. Значення цього важко переоцінити з огляду на наявні політико-економічні реалії відносин між США, ЄС і Китаєм. А скандал, де головні ролі відіграють Берлін, Брюссель та Пекін, може бути похідною від закулісної гри навколо економічних інтересів КНР у Європі, просуванню яких і сприяють китайські спецслужби. На початку липня у Франції судили двох працівників власної зовнішньої розвідки DGSE — щоправда, вже відставних, — завербованих китайською розвідкою багато років тому. Спеціальний трибунал засудив одного з них, Генрі М., до восьми років позбавлення волі, а другого, П’єр-Марі Х., — до 12. Перший свого часу працював у Пекіні як офіційний представник DGSE.
Про діяльність китайської агентури повідомила навіть естонська контррозвідка (Kaitsepolitsei). Підставою для цього стало зізнання затриманої 41-річної естонки, яка раніше відвідала Китай.
Нарешті, у Нью-Делі контррозвідка затримала індійського журналіста, а також китаянку і непальця, які разом працювали на розвідку КНР. Влітку 2020 року під час чергового напруження у Гімалаях вони збирали дані щодо переміщення індійських військ. Журналіст мав контакти з особами, що працюють у сфері національної безпеки, а також в одному з індійських аналітичних осередків.
Попри це, діяльність китайської контррозвідки можна назвати ефективною. Вона також виконує функції політичної поліції. Китайські ЗМІ повідомляли про її успіхи у 2020 році. В рамках операції Thunder 2020/Xunlei-2020 вона нібито викрила сотні випадків розвідувальної активності і таємних операцій тайванської розвідки, які мали на меті «… дестабілізацію китайсько-тайванських відносин, сприяння зростанню напруженості у Гонконгу та дискредитацію відносин КНР із зовнішнім світом». Не обійшлося й без звинувачень на адресу іноземців.
Так, 19 червня 2020 року китайський суд звинуватив у шпигунстві двох канадців, затриманих ще 2018-го. Йдеться про колишнього дипломата Майкла Ковріга й бізнесмена Майкла Спавора. Черговим прикладом є справа письменника Ян Хенцзюня, громадянина Австралії, заарештованого в КНР за звинуваченням у шпигунстві ще у січні 2019 року. Йому загрожує довічне ув’язнення.
У вересні 2020-го в Китаї за звинуваченням у шпигунстві заарештували відому журналістку та телеведучу одного з популярних телеканалів, громадянку Австралії Ченг Лей. Трохи раніше ще двох затриманих австралійських журналістів просто вислали з країни.
Дірявий щит Кремля
За визначенням Марка Галеотті, старшого наукового співробітника Інституту міжнародних відносин і координатора Центру європейської безпеки, російські спецслужби — це передовий загін у некінетичній політичній війні Москви проти Заходу. Позбавлений з огляду на міжнародні санкції доступу до сучасних технологій, Кремль намагається компенсувати це через можливості розвідки, що призводить до зворотної реакції в Європі й Північній Америці. 2020 рік став сезоном випровадження російських шпигунів, що працювали під дипломатичним прикриттям у різних країнах світу. Російських розвідників вислали за шпигунську діяльність із Норвегії, Нідерландів, Словаччини і навіть Австрії, яка зазвичай трималася осторонь розвідувальної активності Москви. Зокрема російський дипломат, якого випроторили з Австрії, намагався через свого агента заволодіти таємними даними місцевої фірми, що працює у сфері передових технологій. Агента, з яким підтримував зв’язок неназваний дипломат, заарештували у Відні. На нього чекає суд.
21 серпня французька контррозвідка затримала підполковника французької армії за підозрою у шпигунстві на користь Росії. Офіцер служив на командному центрі НАТО неподалік від Неаполя.
10 грудня Нідерланди оголосили персонами нон-ґрата і вислали з країни двох російських розвідників, які під дипломатичним прикриттям займалися шпигунською діяльністю. Йшлося про таємну операцію Служби зовнішньої розвідки РФ, метою якої було отримати доступ до закритих даних у сфері науки і високих технологій.
Не менш активні російські спецслужби і всередині країни. У квітні Федеральна служба безпеки РФ затримала у тимчасово окупованому Криму громадянина України й російського військового, які нібито належали до розвідувальної мережі українських спецслужб. У червні повідомлялося про затримання одного з керівників російської поліції за звинуваченням у співпраці з СБУ, а в липні — про нібито викриття й арешт «українського шпигуна», офіцера Чорноморського флоту. Затриманий, етнічний росіянин, за версією «слідства», співпрацював із військовою розвідкою Головного управління розвідки Міноборони України.
Довіряти повідомленням ФСБ про численні «викриття» української агентури немає сенсу з огляду на специфіку цієї спецслужби. У російській реальності вона є каральним органом і до того ж забезпечує відповідну інформаційну «картинку» для кремлівської пропаганди. Варто згадати хоча б роль ФСБ у подвійному отруєнні опозиціонера Алєксєя Навального та переслідуванні його прихильників.
Також із подачі ФСБ у 2013–2019 роках російські суди засудили близько 300 науковців, військових, журналістів. Їх звинуватили у шпигунстві, державній зраді або розголошенні державної таємниці. При цьому жодну особу не виправдали. Прикладом такої практики можна вважати справу проти колишнього журналіста російського видання «Коммерсантъ» Івана Сафронова, яку порушили у липні 2020 року. Його звинуватили в роботі на чеську розвідку та передаванні їй (а відтак — і ЦРУ США) даних щодо постачання російського озброєння країнам Близького Сходу.
11 листопада 2020 року ФСБ затримала Дмітрія Фєдоткіна, представника «Аерофлоту» в Лондоні, якого звинуватили в роботі на британську розвідку МІ6 і передаванні даних щодо суспільно-політичної обстановки в Росії. Офіційний Лондон уже звернувся до Москви з приводу затримання Фєдоткіна.
13 листопада 2020 року російський суд засудив до 13 років позбавлення волі за шпигунство на користь США Юрія Єщенка, працівника фірми,що обслуговує електронне обладнання озброєння і радіозв’язку кораблів Північного флоту. За даними слідства, у 2015–2017 роках він скопіював велику кількість таємних документів, а 2019-го нібито ініціативно встановив контакт із ЦРУ.
Також повідомлялося про затримання ФСБ у Смоленську і Пскові двох осіб, яких підозрюють у роботі на естонську розвідку (Välisluureamet). Її вважають однією з найбільш високопрофесійних і ефективних спецслужб у царині агентурного проникнення і контррозвідки на російському напрямі. Одним із затриманих є військовий, іншим — його брат, що постійно мешкає в Естонії. Обом чоловікам, етнічним росіянам, загрожує ув’язнення терміном від 12 до 20 років. Останнє затримання експерти порівнюють із попереднім випадком арешту військового, що служив у одній із ракетних частин на Уралі і нібито працював на українську розвідку та американців. До того ж ФСБ в обох випадках чомусь оприлюднила одне й те саме відео затримання і допиту.
Зважаючи на те, що більшість подібних справ могла бути сфабрикована ФСБ, варто розуміти, що насправді ця спецслужба далеко не завжди ефективна. Наприклад, 4 грудня минулого року невідомі проникли всередину стратегічного літака «Ил-80» Збройних сил РФ (повітряний пункт управління), що стояв на аеродромі Таганрозького АНТК імені Г. М. Берієва, і викрали 39 модулів і 5 плат із обладнання зв’язку. Це виявили лише 8 грудня, коли персонал помітив сліди несанкціонованого відкриття вантажного люка. Крадіїв так і не знайшли, хоча викрадені компоненти, ймовірно, належать до систем закритого зв’язку воєнного часу, на які полюють іноземні спецслужби. У разі війни або серйозного конфлікту знання певних параметрів цього обладнання уможливить його блокування, що позбавить вище керівництво РФ можливості керувати своїми збройними силами та застосовувати ядерну зброю.
Тим часом на території РФ зростає активність кремлівського «союзника» — розвідки МДБ КНР, яка точково полює на російські секрети. Так, у лютому 2020 року ФСБ затримала професора Арктичної академії наук Росії Валєрія Мітько, одного з провідних фахівців із гідроакустики. Його звинувачують у державній зраді і передачі китайцям таємних даних щодо гідроакустичного захисту підводних човнів. Випадок із Мітьком порівнюють зі справою іншого дослідника, співробітника «Роскосмосу» Владіміра Лапигіна, якого раніше засудили за передавання розвідці Піднебесної даних щодо російських досліджень у сфері аеронавтики (у тому числі повітряних платформ із гіперзвуковими двигунами). І хоча Лапигін не мав доступу до таємної інформації, він отримав сім років позбавлення волі.
Прикрою несподіванкою 2020 року для Кремля виявилося те, що Китай через підставних осіб із використанням процедури банкрутства почав скуповувати російські оборонні заводи і в такий спосіб отримувати доступ до частини закритих технологій. З огляду на це ФСБ арештувала активи Волгоградського суднобудівного і Саратовського авіаційного заводів, якими заволоділи китайці.
Як бачимо, китайська науково-технічна розвідка намагається отримувати важливі для неї дані не лише на Заході, а й у Росії. Для цього вона має необхідні ресурси й широкий (при високому рівні наукового обміну) вибір потенційних кандидатів на вербування в ролі агентів.
Український кейс
За повідомленням пресслужби СБУ, протягом 2020 року українська контррозвідка припинила діяльність чотирьох агентурних мереж і затримала 11 агентів російських спецслужб. Агентуру РФ було нейтралізовано зокрема в органах державної влади України та серед правоохоронців. Також запобігли двом спробам передавання ФСБ інформації обмеженого доступу щодо розробок у військовому корабле- та ракетобудуванні.
Трьох російських агентів затримали під час спроби здійснення диверсій і терактів на об’єктах критичної інфраструктури. Один із них намагався підірвати сховище з аміаком на території ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання «Азот», що мало б катастрофічні наслідки (виконавець засуджений до 10 років ув’язнення). Ще двох бойовиків за участь у виконанні теракту в Донецькій області позбавили волі на 12 років.
У квітні у Дніпрі викрили організоване злочинне угруповання (ОЗУ), причетне до здійснення 18 терактів у Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській та Полтавській областях, мінування та підпалів житлових і комерційних будівель, у яких перебували люди. Діяльність ОЗУ координувалася спецслужбами РФ. Також у квітні затримали генерал-майора СБУ Валерія Шайтанова, агента ФСБ з 2014-го. Паралельно з передаванням таємної інформації він готував теракти, за що йому обіцяли громадянство РФ і матеріальну винагороду.
А в жовтні 2020 року СБУ затримала останнього бойовика з групи Бергмана («Німця»), відповідальної за диверсії на Донбасі у 2014 році. Йдеться про підрив п’яти (і мінування ще чотирьох) мостів у Донецькій і Луганській областях. Решту бойовиків групи затримали у 2018–2020 роках.
Протягом 2020-го за матеріалами СБУ розпочато 288 кримінальних проваджень за злочини проти основ національної та громадської безпеки (4 — «шпигунство», 76 — «державна зрада», 50 — «терористична та диверсійна діяльність», 9 — «зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність України»). У 289 представників органів влади та управління виявили іноземне громадянство. 111-м із них скасували допуск до держтаємниці.
Автор: ВОЛОДИМИР ЗАБЛОЦЬКИЙ; ТИЖДЕНЬ