За що та хто судить під час війни українських військових

За оцінками влади України, до війни з Росією залучили близько мільйона громадян. Але вже тисячі українських військових потрапили під слідство і за ґрати за різні правопорушення. Як так вийшло? Зʼясовували у виданні  BBC Україна.

В напівтемряві лобі київського готелю за невисоким столиком схилився літній чоловік. Перед ним – тека з документами, які він вивчає.

Невисокий, але міцно збитий, на вигляд молодший за свої 65 років, полковник Збройних сил Олександр Водолазький дещо розгублений.

Боєць, що більшу частину свого життя віддав захисту України, тепер змушений захищати себе від своєї держави.

Захисник Дніпра

“Я тричі демобілізувався і тричі повертався у військо”, – розповідає ВВС Україна полковник Водолазький.

В 2014 році, тоді ще підполковник, погодився повернутися до ЗСУ і очолив 43-й окремий мотопіхотний батальйон на Дніпропетровщині. Комбат отримав позивний “Танго”.

Його бійці відправились на найгарячіші ділянки фронту біля Авдіївки і Горлівки на Донеччині.

Водолазький очолював батальйон майже рік, демобілізувався і пішов у цивільне життя, ставши зокрема депутатом Дніпропетровської обласної ради.

Початок великої війни в лютому 2022 року змусив 63-річного Водолазького повернутись до війська. Він отримав завдання сформувати з нуля Дніпровську бригаду територіальної оборони, яка б захищала стратегічно важливе місто.

“Ми одними з перших сформували бригаду ТрО, до військкоматів стояли тисячі добровольців”, – згадує ті часи Олександр.

Полковник очолив новосформовану 128-му бригаду тероборони і почав готувати план захисту Дніпра, в бік якого вже рухались російські війська.

Найголовніше, пояснює він, було захистити 5 мостів через Дніпро і адміністративні будівлі. Для цього на набережній необхідно було звести укріплення і розмістити взводні опорні пункти. Однак цьому заважала щільна житлова забудова.

Знайти необхідні ділянки вдалося на Січеславській набережній. Це ділянка на правому березі Дніпра, розташована між двома мостами, неподалік центральної частини міста. Там були покинуті торгові павільйони і ангари.

“Тут берег пологий, це сприяло безперешкодній висадці ворожих ДРГ, які могли спробувати захопити мости”, – каже комбриг.

В Україні вже 10 років діє закон, який дозволяє примусове відчуження і вилучення об’єктів приватної власності під час воєнного стану. У такому разі власники мають право на компенсацію від держави.

Користуючись цим законом, бійці бригади ТрО почали відчужувати ділянки, автотранспорт і приміщення для оборони.

Накази про це проходили погодження в міськраді. В абсолютній більшості випадків, каже Водолазький, власники йшли на зустріч військовим. Але через деякий час виявилось, що не всі.

Дві компанії, пов’язані з колишніми власниками Приватбанку, а саме ТОВ “Квартал-Груп” і “Естейт Сіті” (згідно з даними реєстрів, бенефіціарний власник – колишній голова правління Приватбанку Олександр Дубілет, що перебуває в розшуку НАБУ за підозрою в розкраданні держкоштів) заявили про незаконність вилучення їхнього майна та пішли в суди і до правоохоронців.

“Ми тоді (в березні 2022 року, – Ред.) не могли знайти кінцевих власників цього майна. Час йшов на години, ми не могли тижнями їх шукати, – переконує полковник Водолазький. – Російські війська вже наближались до Кривого Рогу, а звідти 2-3 годин руху бойової техніки до обласного центру”.

“Поставити полковника на місце”

Навесні і влітку минулого року ЗСУ вдалося відтіснити росіян від кордонів Дніпропетровської області. Безпосередня загроза захоплення обласного центру минула, хоча Дніпро ще десятки разів опинявся під повітряним атаками ворога.

Бригада Водолазького відбула в зону бойових дій на Донеччину, а тим часом Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження проти командувача.

Паралельно дві вже згадані приватні компанії – “Естейт Сіті” і “Квартал Груп” – подали до суду з вимогою визнати нечинним відчуження їхнього майна, а саме нежитлових приміщень на набережній, які військові знесли для зведення оборонних укріплень.

Суму збитків власники нарахували близько 21 млн гривень. Основний їхній аргумент звучить так – “вилучення майна здійснено для потреб територіальної оборони, а не потреб держави”.

Наразі справа на розгляді в Господарському суді Києва, який вирішив призначити експертизу для визначення того, чи була військова потреба у вилученні вказаного майна. Вказане рішення пізніше скасувала апеляція.

Але слідчі ДБР вже мають власну відповідь на це питання. В середині жовтня цього року вони вручили повідомлення про підозру полковнику Водолазькому і попросили суд його арештувати.

Слідчі вважають, що військовий діяв незаконно, наказавши відчужити приватну власність. Йому інкримінують перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ч. 5 ст. 426-1 Кримінального кодексу).

“На додаток, одразу після появи цього документу, під охороною одного з добровольчих формувань Дніпровської територіальної громади, яке не мало жодного відношення ні до військової частини, ні до державних органів, ці павільйони були захоплені та розібрані. А земля, на якій вони були, огороджена та розпочата підготовча робота з приватного будівництва”, – сказано в заяві пресслужби ДБР.

Полковник Водолазький і його адвокатка Дар’я Кияненко заперечують це і називають нісенітницею. Приватного будівництва на вказаній ділянці не ведеться, запевняють вони.

Юристка каже, що в матеріалах слідствах взагалі немає об’єктивної сторони злочину. Усі дії щодо відчуження майна командир вчиняв згідно із законом і навіть погоджував з місцевою владою. Міністерство оборони підтвердило правильність дій комбрига для забезпечення оборони стратегічно важливого міста.

Дії правоохоронців виглядають “помстою” за принципову позицію військового, каже адвокатка. З цим погоджується її клієнт.

“Були такі чутки, що начебто наказали “поставити цього полковника на місце”, – каже Водолазький. – Але я відповідав за оборону Дніпра і мені було все одно, хто там стояв за тими чи іншими об’єктами”.

Декілька місяців тому Водолазький пішов з посади за віком, але підтримує зв’язок зі своїми бійцями на фронті. Його 128-ма бригада ТрО – перша з підрозділів територіальної оборони, на чию честь перейменували вулицю. Відповідне рішення у вересні ухвалила місцева влада Дніпра.

Тим часом Олександр Водолазький, який створив цю бригаду, поволі встає зі стільця в київському готелі, закриває важку теку з матеріалами своєї кримінальної справи і прямує до будівлі Державного бюро розслідувань неподалік. Тут в нього запланований черговий допит.

Невдовзі, 22 листопада, має бути апеляційний суд, на якому слідчі і прокурори знову будуть просити відправити за ґрати бойового полковника, який зараз перебуває під домашнім арештом. Йому загрожує до 12 років в’язниці.

ВВС Україна звернулась до ДБР і направила запит з проханням прокоментувати подробиці справи Водолазького. На момент публікації статті відповідь не надійшла.

Тисячі порушників

Стаття, яку інкримінують полковнику, відноситься до так званих “військових кримінальних правопорушень”.

Майже рік тому в грудні 2022 року Верховна Рада суттєво посилила відповідальність за деякі види таких злочинів, ухваливши законопроєкт №8271. Зокрема, за самовільне залишення військової частини і невиконання наказу. Найбільш жорстка новація – відтепер судам заборонено звільняти під умовне покарання засуджених військових.

Ці законодавчі зміни викликали незадоволення серед бійців ЗСУ і правозахисників. Була створена петиція із закликом до президента Володимира Зеленського ветувати закон.

В ній ініціативу з посиленням покарання названо “деморалізуючою” і “вигідною Росії”. Попри те, що петиція швидко набрала понад 25 тисяч необхідних голосів, Зеленський все ж підписав цей закон наприкінці січня 2023 року.

Він пояснив, що врахував думку Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного і інших військових командирів, які підтримали ці зміни.

“Закон дозволить не лише посилити відповідальність за вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, вчинених в бойовій обстановці, а й уникнути необґрунтованих втрат особового складу”, – наголосив президент.

Важко сказати, чи дав ефект закон у такій короткій перспективі, але, згідно зі статистикою Офісу генпрокурора, 2023 року кількість військових кримінальних правопорушень зросла майже вдвічі. Минулого року їх зафіксували 13,7 тисячі, а за 9 місяців поточного – вже майже 19 тисяч.

Відповідно і зросла кількість військовослужбовців, притягнутих до кримінальної відповідальності. За весь минулий рік їх було 3,6 тисячі, а за січень-вересень поточного року – вже 5,4 тисячі.

Зокрема суттєво зросла кількість військових, яких спіймали на розповсюдженні наркотиків. Минулого року таких було 342, а в цьому – вже 1,1 тисячі.

Більш ніж у два рази зросла також кількість військових, притягнутих до відповідальності за незаконне поводження зі зброєю і вибухівкою (353 осіб цьогоріч проти 156 минулого року).

Враховуючи, що в Україні, попри обіцянки влади, досі не створена військова поліція, фактично робота щодо упередження таких злочинів покладена на самих військових і їх командирів.

Більше вироків

Однак найбільш розповсюдженими видами правопорушень серед військових залишаються непокора, дезертирство і самовільне залишення місця служби. Лише за цей рік правоохоронці зафіксували близько 17 тисяч таких випадків.

Для порівняння – минулого року їх було близько 10 тисячі.

Правозахисниця і адвокатка Анна Калинчук, що вела справи українських військовополонених, зокрема командирів “Азова”, каже про значне зростання кількості вироків в поточному році.

Найбільший зріст – майже в три рази – у справах військових, обвинувачених в непокорі (ст. 402 Кримінального кодексу). Юристка виявила в Єдиному судовому реєстрі близько 825 таких вироків з початку року. Для порівняння – минулого їх було 245.

“Чим це можна пояснити? Просто збільшилась кількість ситуацій, в якій цей злочин може виникнути. Тобто кількість бойових наказів зросла і, відповідно, статистично збільшилась кількість відмов від таких наказів”, – пояснює експертка ВВС Україна.

Також зросла кількість вироків за самовільне залишення служби. Але, каже юристка, часто такі правопорушення військові вчиняють “випадково”. Наприклад, солдат, отримавши відпустку на кілька днів може затриматись вдома через сімейні обставини.

“Це розповсюджений злочин. Він пов’язаний, на мою думку з тим, що військовослужбовці до кінця самі не знають своїх прав і обов’язків. – вважає Анна Калинчук. – Вони можуть насправді без умислу вчиняти це”.

Хоча в попередні роки майже 100% таких справ завершувались умовним покаранням для винуватців, зараз суди змінили свій підхід і почали все частіше відправляти бійців за ґрати. Наприклад, в березні суд в Чернівцях відправив на 5 років за ґрати кулеметника гірсько-штурмової роти однієї з військових частин ЗСУ. В листопаді 2022 року він відмовився виконати наказ командира відбути в район бойових дій.

В суді військовий розкаявся, а його захист заявив про “збіг тяжких сімейних обставин”, зокрема, важку хворобу батька.

Суд першої інстанції погодився дати умовний термін, однак апеляція, а згодом і Верховний суд скасували таке м’яке покарання. Військового відправили за ґрати на 5 років.

На думку Верховного суду, безкарність військових за відмову виконувати накази може призвести до “підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим”.

На такий самий термін відправив у в’язницю українського військового Оболонський райсуд Києва на початку жовтня. Мобілізований киянин пояснив, що, отримавши два дні відпустки наприкінці лютого цього року і повернувшись додому, йому стало “психологічно складно, відчувалась втома, він хотів морально відпочити”.

До своєї військової частини солдат повернувся лише через 2,5 місяці.

Попри розкаяння правопорушника, суд вирішив ув’язнити його на 5 років.

Аналогічне покарання присудив Святошинський суд столиці для ще одного мобілізованого, який також вчасно не прибув на службу.

Засуджений пояснив, що дізнався про хворобу вітчима і залишився доглядати за ним.

Ті ж самі 5 років за ґратами отримав у вересні цього року в Дніпрі боєць десантно-штурмового батальйону, який відмовився виконати наказ командира. Він пояснив це тим, що має проблеми зі здоров’ям, які потребують хірургічного втручання.

Попри це, а також наявність в обвинуваченого малолітньої дитини і його участь в АТО з 2015 року, суд вирішив призначити йому реальний термін ув’язнення.

Адвокатка Калинчук каже, що український військовий майже незахищений перед свавіллям командирів. Наприклад, коли останній дає підлеглому “нереалістичні” бойові завдання і вимагає їх виконання, погрожуючи кримінальною відповідальністю.

“Український солдат має N-ну кількість обов’язків і дуже незначну кількість прав”, – резюмує вона.

На початку вересня новий міністр оборони Рустем Умєров заявив, що має намір створити посаду військового омбудсмена. Цю ідею підтримав і президент Зеленський.

“Це справді потрібно. Потрібно, щоб була потужна система правозахисту воїнів у самому секторі оборони”, – заявив очільник держави.

Однак, поки що захист прав бійців ЗСУ – це питання з багатьма невідомими.

“Мої підлеглі часто підіймають цю тему. Чи не потраплять вони під суд, повернувшись з фронту? – каже ВВС Україна один з командирів військової частини ЗСУ. – Мені немає, що їм відповісти. Я не знаю відповіді”.