Проведене наприкінці травня опитування серед 1,7 млн користувачів застосунку “Дія” показало, що 59% українців підтримують вільне володіння короткоствольною зброєю. Категорично проти цього виступили 22% респондентів.
Ці дані лише підтвердили результати проведеного 16 травня опитування соціологічної групи “Рейтинг”. Відповідно до нього, легалізацію вогнепальної зброї підтримують 58% українців, зазначає видання Економічна правда.
У лютому 2021 року таке право підтримували 23% респондентів, а на початку війни у 2014 році – лише 13%.
Коли йдеться про легалізацію зброї в Україні, то маються на увазі пістолети та інша короткоствольна зброя. Мисливську гладкоствольну зброю придбати можуть усі, кому виповнився 21 рік, а нарізну – з 25 років.
Чим озброюються українці
Після початку великої війни попит на зброю суттєво зріс. За словами голови Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна, до 24 лютого в Україні більше купували гладкоствольну мисливську зброю. Зараз найбільший попит на нарізну.
Найпопулярнішими є цивільні версії автомата Калашникова та американських М4 (сімейство вогнепальної зброї, що походить від ранніх версій M16, заснованих на оригінальному AR-15).
Цивільна версія повністю повторює армійські зразки і відрізняється лише тим, що не стріляє автоматичними чергами. Таку зброю купують переважно для потреб фронту, тероборони та для власного захисту в умовах війни.
“Зараз зброю купують переважно військові, часто – одна людина для всього підрозділу. Попит змінився: замість суто мисливських зразків купують зброю для виконання тактичних завдань.
Ідеться про цивільні варіанти армійської зброї та високоточну зброю – снайперські гвинтівки для ураження цілей на великих дистанціях”, – зазначає менеджер магазину зброї “Сафарі Україна”.
Примітно, що попит на таку зброю почав зростати ще за два місяці до початку великої війни.
За майже шість місяців великої війни ціни на зброю суттєво зросли. “Якщо до війни найдешевший зразок на базі AR-15 коштував 28 тисяч гривень, то зараз – не менше 62 тисяч гривень”, – зазначають у “Сафарі Україна”. За словами Учайкіна, вартість зброї підвищилася на 70-100%, а на окремі зразки – більш ніж удвічі. Це відбулося не лише через збільшення попиту. Важливими факторами стали падіння курсу гривні та зміна логістики.
Річ у тім, що більшість зброї в українських магазинах імпортна. Вона потрапляла в Україну морем або авіатранспортом. Зараз залишився лише сухопутний шлях.
“Дефіциту на ринку немає. Зброю завозять у тих же обсягах, що і до війни, хоча потреба значно зросла. Навіть ті люди, які раніше не задумувалися про придбання зброї, погоджуються, що зброя має бути”, – зазначає голова асоціації.
Зброя українського виробництва, наприклад, цивільні модифікації автомата Калашникова, удвічі дешевша за американську, але після початку великої війни вона зникла з продажу, придбати її можна лише на вторинному ринку.
“Виробників зброї в Україні мало, вони не здатні забезпечити попит. Усі виробники якісної зброї працюють лише на забезпечення потреб ЗСУ. На цивільний ринок вона майже не потрапляє”, – пояснює Учайкін.
Оформити дозвіл на зброю стало простіше
Після початку великої війни з’явилися три документи, які дозволяють використання і спрощують отримання дозволів на володіння вогнепальною зброєю українцями. 1 березня МВС видало наказ, відповідно до якого держава впродовж доби видає цивільним особам бойову зброю за умови участі в територіальній обороні. Для цього достатньо подати письмову заяву та документ, що посвідчує особу.
Отриману зброю та боєприпаси до неї після завершення воєнного стану потрібно повернути в поліцію. Наказ МВС частково дублює ухвалений 3 березня закон “Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України”.
Він дозволяє громадянам використовувати всі наявні в них види зброї проти російських агресорів і звільняє людей від відповідальності за її застосування проти окупантів.
7 березня МВС затвердило “Порядок отримання вогнепальної зброї та боєприпасів цивільними особами, які беруть участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав”.
Саме цей документ спростив дозвільні процедури для тих, хто хоче легально придбати вогнепальну зброю.
“До поліції необхідно подати заяву та копію документа, що посвідчує особу, отримати дозвіл на придбання зброї, придбати її, подати ті ж документи та отримати дозвіл на зберігання та носіння”, – каже адвокат Integrites Микола Єрема.
Видача дозволів під час воєнного стану не повинна перевищувати два дні. Щоправда, бути власником зброї, оформленої таким способом, можна лише протягом дії воєнного стану та не більше десяти днів після його скасування.
Далі у її власника є два варіанти: продати або оформити повноцінний дозвіл на три роки на підставі наказу МВС. Тут з’являються вимоги до віку: 21 рік – для гладкоствольної зброї, 25 років – для нарізної. Дозвіл на придбання і дозвіл на носіння та зберігання потрібно отримувати окремо.
“Для отримання дозволу на придбання зброї до заяви та копії документа, що посвідчує особу, додаються картка-заява встановленої форми, медична довідка, довідка про вивчення матеріальної частини зброї та правил поводження з нею, а також платіжний документ за надання відповідної послуги”, – пояснює адвокат.
У мирний час для отримання дозволу на носіння та зберігання вогнепальної зброї до поліції потрібно подати заяву, дві фотокартки, дублікат дозволу на купівлю з відміткою магазину про її продаж або переоформлення, договір страхування, довідку про експериментальний відстріл (крім мисливської гладкоствольної) та заплатити за надання дозволу.
Під час дії воєнного стану документи оформлюють значно швидше. “Дозвіл на зброю зараз отримати набагато простіше. Раніше ця процедура тривала приблизно три тижні, зараз можна впоратися за три-пʼять днів”, – зазначає голова Української асоціації власників зброї. У всіх випадках дозволи не отримають ті, хто мають судимості за тяжкі злочини та деякі види адміністративних правопорушень, зокрема, пов’язані з обігом зброї, а також люди з медичними протипоказаннями.
У мирний час після подання всіх документів поліція видає дозвіл на носіння та зберігання вогнепальної зброї впродовж місяця. Термін дії дозволу – три роки з можливістю продовження.
“Короткоствол” лише на чорному ринку
Учайкін каже, що під час війни збільшився попит на короткоствольну зброю, зокрема на пістолети. Проте вона недоступна для широкого загалу. Відповідно, весь попит переорієнтований на чорний ринок.
“Закон про зброю лежить у Верховній Раді, правки узгоджені, суспільство висловилося однозначно щодо норм закону. Пістолети потрібні для самозахисту в умовах прогнозованого зростання рівня злочинності”, – вважає голова асоціації.
На його думку, злочинність зростатиме синхронно із зростанням рівня безробіття. Перша хвиля очікується восени. За словами Учайкіна, на чорному ринку можна придбати будь-який пістолет, автомат чи навіть гранатомет. Швейцарська компанія Small Arms Survey у звіті за 2021 рік зазначала, що в Україні на чорному ринку нараховуються 4-4,5 млн одиниць незареєстрованої зброї.
“За моїми відчуттями, з початку активної фази війни щонайменше мільйон “стволів” опинився на чорному ринку.
Якщо наші хлопці вдало вполювали рашистський підрозділ і викладають відео, де лежать “орки” і поруч нема автоматів, то ця зброя вже потрапила на чорний ринок.
Боротися з цим адміністративними методами неможливо, бо це бізнес-процес. Якщо у воюючій країні є попит, то не забариться й пропозиція. Структури, які мають з цим боротися, просто будуть куплені.
Простіше знизити попит, надавши людям можливість у законний спосіб купувати те, що їм потрібно”, – вважає Учайкін.
Виробництво зброї в Україні
Навіть після перемоги України попит на зброю перебуватиме на високому рівні, тому ця галузь може бути інвестиційно привабливою. Однак для її ефективного розвитку держава повинна гарантувати правила гри.
В Україні небагато виробників зброї, її переважно випускають для державних силових структур. Деякі компанії виготовляють мисливську, спортивну і травматичну зброю.
З 2014 року в Україні не з’явилося жодного нового виробника вогнепальної зброї. Хоча з’явилося багато виробників супутньої продукції: амуніції, аксесуарів для зброї, одягу, бронежилетів, плитоносок, кровоспинних турнікетів. “Спочатку мають прийти великі підприємства із сучасними технологіями. Ми безнадійно відстали в розвитку стрілецької галузі. Навряд чи маленьке виробництво зможе випускати конкурентоздатну продукцію.
Це мають бути високотехнологічні підприємства з участю світових брендів, мають бути певні пільги та гарантії з боку держави. Тоді галузь буде інвестиційно привабливою для вітчизняного та іноземного бізнесу”, – підкреслює Учайкін.
Відсутність закону – головна законодавча перепона, яка стримує розвиток ринку, адже потенціал цивільної зброї значно більший, ніж потреби силових структур.
“Щоб зайшов великий виробник, потрібен ринок для реалізації продукції. До війни корупційна складова сягала 50% від обсягу коштів, необхідних для створення підприємства. І потрібні держзамовлення”, – вважає голова Української асоціації власників зброї.
В умовах війни українські заводи з виготовлення зброї можна розташувати в Польщі чи країнах Балтії, аби вони не стали ціллю для російських ракет.
“Для мене як громадянина це, перш за все, гарантії безпеки, самозахисту. Для країни – це працевлаштовані фахівці, нова потужна галузь, податки. Якщо раніше ми говорили, що це впливає на безпеку громадян, то зараз ми можемо казати, що це впливає на обороноздатність країни”, – наголошує Учайкін.
Інші привабливі напрямки для інвестицій – місця для навчання: тири, стрільбища. Також в Україні немає жодного патронного заводу. При цьому потреби української армії величезні: щодня використовуються сотні тисяч патронів.
Автор: Володимир Рихліцький; Економічна правда