61 самогубство щодня. Чому тисячі індійських домогосподарок щороку накладають на себе руки?

І минулий рік не став винятком. З 1997 року, коли NCRB почало збирати дані про самогубства, класифікуючи їх, понад 20 тисяч самогубств щороку припадає на домогосподарок. У 2009-му цей показник виріс до 25 092.

У звітах причини таких самогубств завжди пояснюють “сімейними проблемами” чи “шлюбними питаннями”. Але що насправді спонукає тисячі жінок позбавити себе життя?

Експерти з психічного здоров’я кажуть, що основною причиною є масове насильство в сім’ях. Як показало недавнє урядове опитування, 30% жінок страждають від домашнього насильства і щоденної рутинної хатньої роботи, яка може зробити шлюб нещасливим.

“Жінки дуже витривалі, але терпіння має межу”, – каже клінічний психолог Уша Верма Шривастава. “Більшість дівчат виходять заміж, щойно їм виповнюється 18 років. Це встановлений законом мінімальний вік для шлюбу. Вона стає дружиною і невісткою, проводить весь день вдома, готуючи, прибираючи та виконуючи інші домашні обов’язки. Додайте сюди всілякі обмеження, мінімум особистої свободи та майже відсутній доступ до власних грошей”.

“Її освіта і мрії більше не мають значення, її амбіції починають повільно згасати, з’являються розпач і розчарування, а життя перетворюється на тортури”.

Жінки похилого віку мають інші причини для самогубства, каже доктор Верма Шривастава. “В одних це синдром спорожнілого гнізда – коли діти виростають і залишають батьківський дім, в інших – перименопауза, що викликає депресію й напади плачу”.

Але суїцидам, за її словами, можна запобігти, “якщо зупинити людину хоча б на секунду, є шанс, що вона не зробить фатальний крок”. Адже, як пояснює психіатр Сумітра Патаре, багато індійських самогубств відбуваються імпульсивно. “Чоловік приходить додому, б’є дружину, вона накладає на себе руки”.

Незалежні дослідження, за його словами, показують, що третина індійських жінок-самогубців страждали від домашнього насильства. При цьому у звітах NCRB домашнє насильство серед причин суїциду навіть не згадують.

Психолог Чайталі Сінха каже, що чимало жінок, які постійно страждають від насильства в сім’ї, зберігають спокій та душевну рівновагу лише завдяки неформальній підтримці”.

Сінха три роки працювала у державній психіатричній лікарні в Мумбаї, де консультувала людей, що пережили невдалі спроби суїциду. Вона виявила, що жінки створюють невеликі групи підтримки.

“Іншого способу вилити душу у них не було, іноді їхній психічний стан залежав від бесіди з однією людиною”, – каже лікарка і додає, що пандемія та ізоляція погіршили їхнє становище.

“Домогосподарки могли почуватися вільніше, коли їхні чоловіки йшли на роботу, але пандемія все змінила. І жінки часто опинялися у пастці зі своїми кривдниками. Це ще більше обмежувало їхнє пересування та їхню здатність робити те, що дарувало їм радість та втіху. Поступово гнів, образа і смуток наростали, а суїцид ставав виходом з нестерпної ситуації”.

Індія має найвищий показник самогубств на душу населення: на індійців припадає чверть суїцидів серед чоловіків у світі, а на індійських жінок – 36% всіх жіночих самогубств у віковій групі від 15 до 39 років.

Однак Патхаре, який досліджував психічні розлади та запобігання самогубствам, каже, що офіційні дані Індії дуже занижені й не показують справжнього масштабу проблеми.

“Загальнонаціональне дослідження “Мільйон смертей” (Million Death Study), [що охопило майже 14 млн людей у 2,4 млн домашніх господарств з 1998 по 2014 рік] та дослідження наукового журналу Lancet показують, що смертність від суїциду в Індії не фіксують належним чином у від 30% до 100% випадках”.

Про самогубство, за словами Патхаре, “досі не говорять відкрито. Це сором і клеймо, яке багато сімей намагаються приховати. В індійських селах розтин померлих є необов’язковим, і заможні люди домовляються з правоохоронцями, які класифікують самогубство як смерть від нещасного випадку. А записи поліції зазвичай не перевіряють”.

Для розробки національної стратегії запобігання самогубствам пріоритетом має стати підвищення якості даних, які покажуть масштаб проблеми, вважає Патхер.

“Якщо ви подивитесь на кількість спроб самогубства в Індії, то воно дуже низьке. У будь-якій точці світу цей показник зазвичай у 4-20 разів нижчий за [кількість] фактичних самогубств. Отже, якщо в Індії минулого року зафіксували 150 тисяч самогубств, то спроб мало бути від 600 тисяч до 6 мільйонів”.

“Мета Організації об’єднаних націй – до 2030 року скоротити кількість самогубств у світі на третину, але минулого року їхня кількість збільшилася на 10% у порівнянні з попереднім роком. І зменшення цього показника залишається нездійсненною мрією”.