Історія зі звільненням Романа Дудіна з посади начальника управління Служби безпеки України у Харківській області свого часу наробила багато галасу. Перш за все через те, що Президент обґрунтував своє кадрове рішення гучними звинуваченнями на адресу звільненого.
29 травня Володимир Зеленський заявив, що Дудін (на фото) «не працював на захист міста з перших днів повномасштабної війни, а думав тільки про себе».
Очевидно, що саме позиція Президента й стала «вказівкою» для правоохоронців, зазначає видання IUATV. Дудіна одразу було арештовано без альтернативи застави. Зараз йому інкримінують державну зраду і самовільне залишення служби. Але Р. Дудін сидить у СІЗО вже скоро півроку, алей справа чомусь так і не зрушила з місця.
Версія Синєгубова та версія Дудіна
Всі звинувачення проти Дудіна, зокрема й ті, які пролунали з вуст Президента, ґрунтуються насправді лише на словах голови Харківської обласної військової адміністрації Олега Синегубова та його оточення.
Так, саме Синєгубов стверджує, що Роман Дудін 24 лютого 2022 року, одразу після початку війни, намагався захопити владу в регіоні. Також, за даними Синегубова, одразу після цього Дудін залишив територію Харківської області й повернувся до Харкова лише 1 березня.
Саме цю версію зараз й намагаються довести слідчі, причому доходить до смішного. На останньому суді слідчі фактично звинуватили Дудіна у тому, що він обороняв місто, адже він відправив співробітників СБУ захищати будівлю Харківської ОДА.
Дудін провини не визнає і звинувачує Синегубова в інтригах. При чому, на його думку, Синєгубова прикриває керівництво Офісу Президента, маючи на це певні підстави, далекі від державних інтересів.
Що відомо по справі
Попри масу заяв та звинувачень, очевидного у цій справі не дуже багато. Як доведений факт можна прийняти хіба що наявність станом на весну минулого року гострого конфлікту між керівництвом ОВА та місцевим управлінням СБУ.
Також достеменно відомо, що ще з 23 лютого Роман Дудін почав вживати заходити щодо обороноздатності Харкова. Так, харківська тероборона отримала зброю зранку 24 лютого зі зброярні СБУ саме за розпорядженням Р. Дудіна, поки поліція та інші силовики перебували в прострації. Це, принаймні, спростовує слова Президента про те, що Дудін «з перших днів війни не працював на захист міста».
Є складності й з доведенням інших звинувачень, попри те, що у слідчих ДБР було на це достатньо і часу, і ресурсів. Покази свідків обвинувачення різняться й часто суперечать одне одному. Деякі звинувачення просто розсипалися.
Так, в підозрі вказано, що Роман Дудін начебто дав наказ своїм підлеглим пошкодити засоби спецзв’язку із Президентом. Проте, за результатами адвокатського запиту, управління державної служби спеціального зв‘язку та захисту повідомило: «Вузли, об‘єкти, мережі урядового спеціального зв‘язку, які перебували в зоні управління зв‘язку Харківської області станом на 24 лютого знаходились в працездатному стані. Можливість проведення селекторних нарад на теперішній час відсутня лише у зв‘язку з руйнуванням будівлі внаслідок ракетного удару 01.03.2022 року. Пошкоджень мережі урядового зв‘язку та технічних засобів продовж доби 24 лютого не виявлено».
Не складається і з «захопленням влади», хоча б тому, що вранці 24 лютого не було чого захоплювати. Відповідно до показів самого Олега Синєгубова, він разом з заступниками були відсутні на робочому місці до 12:00. На той час в приміщеннях ХОДА не було нікого, крім секретарів. За словами Олега Синєгубова, вони оглядали приміщення резервного штабу. Так це чи ні, й навіщо це було робити, маючи укріплений бункер, незрозуміло. Але фактом є те, що зранку 24 лютого регіоном фактично не керував ніхто, навіть через телефон. Мер Ігор Терехов в інтерв‘ю виданню «ДУМКА» заявив, що вранці в нього та в ще деяких керівників не працював телефон і він вважає, що це росіяни заблокували його спеціально. Але також відомо, що в той час в місті мобільна мережа працювала.
Не дивно, що вранці 24 лютого містом ширилася інформація про те, що керівництво залишило Харків, в людей почалась паніка. В цей час саме Роман Дудін надав команду розмістити інформацію про те, що ситуація в місті контролюється ЗСУ, СБУ і поліцією. Розглядати це як спробу захопити владу дещо дивно, особливо якщо врахувати, що в ці дні чиновники на сході, як правило тікали від влади, а не шукали її.
Олег Синєгубов, Ігор Терехов, Тетяна Єгорова-Луценко та інші обласні та міські чиновники з’явились в ХОДА лише об 11:58, про що офіційно свідчить помічниця Олега Синєгубова, до речі, як свідок обвинувачення. О 12:00 годині почалися авіанальоти, співробітник Романа Дудіна залишився в ХОДА доповідати секретареві РНБО Олексію Данілову ситуацію, в той час як губернатор, попри команду зв‘язатись з Президентом, ще півтори години цього не робив.
Виправдання Синєгубова при цьому звучать непереконливо. Олег Синєгубов у своїх свідченнях заявляє, що Роман Дудін дав наказ вивести його з кабінету, проте, 8 свідків спростовують свідчення Синєгубова і це є в матеріалах справи, До речі, заяви на Синєгубова та Терехова за дачу завідомо неправдивих свідчень, вже передані до правоохоронних органів.
Як би там не було, враховуючи катастрофічність ситуації вранці 24 лютого, складно впевнено стверджувати, що Синєгубов перелякався, переховувався пів дня й свідомо не керував регіоном. Проте побачити у тому, що частину його обов’язків 24 лютого виконувала СБУ, «державну зраду» чи «захоплення влади», ще складніше.
Не витримують критики й заяви Синєгубова про те, що Р. Дудін після цього просто втік з міста. Не лише тому, що дивно тікати з регіону, владу в якому ти намагаєшся захопити. Є фото з геоданими, на якому видно Дудіна зі зброєю в руках у центрі столиці, куди він прибув за наказом керівництва СБУ захищати «урядовий квартал». Це фото підтверджує саме версію Дудіна, а не версію Синєгубова.
Тут варто зазначити, що Синєгубов в цілому не є для жителів Харківської області зразком управлінця. Ті ж планшети Apple для інформаційного управління було отримано не завдяки допомозі губернатора або мера, а завдяки допомозі бізнесмена Павла Фукса. Олександр Вілкул надав для харків‘ян продуктову допомогу, в яку входила тушкованка. В цей час, як кажуть злі язики, Олег Синєгубов «дерибанив» гуманітарну допомогу, в результаті чого мешканці Харківщини отримували лише крупи.
Зрештою гуманітарна допомога, а саме масштабно розкрадена в регіоні гуманітарна допомога, й може бути справжнім приводом усього цього скандалу.
У соцмережах Олега Синегубова регулярно звинувачують в організації схем з розкраданні гуманітарки в масштабах Харківщини. Також відомо, що СБУ активно документувало факти розкрадання гуманітарної допомоги, за якими, як тепер уже відомо всій країні, міг стояти колишній заступник керівника Офісу Президента Кирило Тимошенко.
Банкова виходить з гри?
Розкрадена гуманітарка чи якійсь інші причини посварили Романа Дудіна й Офіс Президента, зрештою, не так вже й важливо. Головною помилкою було те, що у справу втягнули особисто президента Зеленського. В ОП роздмухали гучний медійний скандал, з якого тепер не просто вибратися. Переконливо осудити за державну зраду людину, за заявою самого Р. Дудіна, по повністю сфальсифікованій ДБР справі, яка 24 лютого дала наказ на видачу зброї для оборони міста, коли військомати були закриті, неможливо, тим більше, що бути цапом-відбувайлом Дудін явно не бажає. Але після того, як звинувачення на адресу Романа Дудіна вклали в уста президента, в ОП також не можуть «здати назад» й закрити справу. На Банковій, здається, зайшли у глухий кут.
Проте останні звільнення в Офісі Президента додатково підкреслюють виваженість Володимира Зеленського та здатність приймати принципові рішення на користь країні, попри можливі допущені раніше помилки. Можна заявити, що це оточення ввело гаранта в оману – це, зрештою, не буде дуже далеким від правди, й закрити справу.
Якщо ще пів року тому в інтересах Банкової було тримати Романа Дудіна за гратами й .захищати Синєгубова, то нині в інтересах В. Зеленського зробити так, щоб Кирило Тимошенко та інші посадовці, які ввели його в оману та намагаються тримати під вартою завідомо невинувату людину, в особі Романа Дудіна, особисто відповіли перед Законом за вчинені ними злочини.
Автор: Сергій Крутов, Харків; IUATV