Людина ніколи не залишається сама. За нею завжди хтось підглядає. З часів святої інквізиції, мабуть, саме цей принцип поклали в основу роботи всіх спецслужб і спецорганізацій, розвідок і контррозвідок. Збором оперативної інформації займалися структури дефензиви й офензиви, гестапо й абверу, сігуранци і сікурітате. Про потужний апарат всезнання ҐПУ, МҐБ, НКВД, КҐБ узагалі краще не згадувати. Існує така організація і при ДПА у Львівській області – це відділ боротьби з корупцією та безпеки в органах ДПС ДПА України.
Саме він покликаний виявляти у струнких лавах збирачів податків запроданців і ренегатів, які, одягнувши на себе личину чесних співробітників податкової, насправді повсякденно беруть хабарі та забруднюють свою чисту совість корупційними діяннями. Такими вчинками чиновники кидають тінь на світлий образ керівництва в особі добродіїв Сергія Медведчука та Мирослава Хом”яка. І саме тому відділ боротьби з корупцією при обласній ДПА повинен сказати таким негідникам тверде “зась!” Але чомусь не каже… Давайте спробуємо проаналізувати, чому саме.
Насамперед – про керівника цієї структури. У лютому 1998 року після певних непорозумінь на залізниці та наказу генерала Юрія Кравченка Станіслава Броневицького понизили на посаді – перевели з посади першого заступника управління внутрішніх справ на транспорті на “запасну колію” на станції Стрий. Уже наказом від 27.12.2000 року пана Броневицького звільнили, згідно з пунктом 64 (з) – у “зв”язку з переходом в інше міністерство чи відомство”.
Виплив перевірений кадр уже біля нового керманича ДПА, де його залучили до боротьби з підступними корупціонерами.
Але творилися дивні речі: служба, яка повинна всі підозрілі випадки документувати, фотографувати й інформувати про них безпосереднє керівництво в Києві, несподівано втратила до своєї безпосередньої роботи будь-який інтерес. ЧОМУСЬ ніхто не помічав ні “мерседесів”-“очкариків” (вартістю 30-40 тисяч доларів США), у яких роз”їжджає містом один із заступників голови ДПА (він же будується на вулиці Бойчука), ні підозрілого, з незареєстрованими номерами “Хаммера”, для якого гараж ДПА до січня 2003 року був лише тимчасовим притулком, ні потужних будинків-фортець, які виростали на мальовничих околицях Львова.
Служба, яка ЗОБОВ”ЯЗАНА інформувати своє безпосереднє київське начальство про розмаїті порушення, обмежила діяльність складанням протоколів про дрібні зловживання податківців нижчої ланки, вперто й упевнено не помічаючи зловживань середнього та найвищого прошарків. Усі верески підприємців “Грабують!” відбивали важким аргументом: “Та це ж усе політика. Нашого податкового вожака тиснуть через те, що в нього брат – Віктор Медведчук”.
Не виключаю, але впевнений, що не лише через це. Для початку – запитання до антикорупційного відділу ДПА у Львівській області: на якій підставі пани Медведчук (голова ДПА), Лепецький (заступник голови ДПА), Коваленко (начальник управління податкової міліції ДПА) і пан Корсун (заступник з оперативної роботи) їздять у службових автомобілях із київськими міліцейським номерами 008-20КІ, 003-72 КА,003-73 КА, 003-74 КА, 003-75 КА (це такі синенькі)? Адже ДПА не входить у структуру МВС? Хочете підказку? А який львівський “даішник” зважиться зупинити машину з міліцейськими київськими номерами?! Це також тому, що пан Сергій має брата Віктора?!
Може, варто було б Станіславові Броневицькому звернути увагу, як швидко пан Медведчук позбувається людей, які служили поряд із генералом Василем Рябошапкою (пішли на пенсію й у відставку близько 80 осіб). Підказати – чому? Звільнені переконані, що це робили через те, що податкова міліція, попри всі заборони, вперто документувала ті фірми, справи щодо яких ДПА позакривала за “відкати”, і ті, які податківці вперто “дахували”.
І не потрібно говорити про “голослівні звинувачення”! Хто, як не пан Броневицький, знає про ковбасний заводик і рибний магазинчик на вулиці Володимира Великого пана М., чоловіка однієї з керівників районних ДПІ? Йому, думаю, відомо і про те, як податківці примушують купувати підприємців каву та кавові апарати тільки на проспекті Шевченка в підприємстві “П…”. І борони Боже – не в “Галці”!!! Хто очолює це підприємство? Сохрани і помилуй – усе це наклепи через те, що брат Сергій має брата Вітю!
Усі публікації про порушення в органах Львівської ДПА – це, звичайно, лише брехня, очорнення та “братовбивча війна” газетярів. Думаєте, ці газетні публікації взявся перевіряти антикорупційний відділ ДПА?
Ба більше, за колишнім податківцем Володимиром Бірецьким, який розповів “Газеті” деякі нюанси податкової кухні, ще й встановили зовнішнє спостереження. Якщо це стежать “топтуни” (знаменита “сімка”), тоді виникає цілий вал запитань. Бірецький – злочинець? Він – неплатник – підприємець? Проти нього порушили оперативно-розшукову справу? Якщо ні, то чому його “пасуть” хлопці із “сімки”? Хто дав вказівку? На підставі чого? Ніхто не знає відповіді. Навіть пан Броневицький. Хоча мав би… До речі, інформація для “топтунів”: Бірецький написав заяву в СБУ та прокуратуру. Топчіть в іншому місці.
Нікому ЧОМУСЬ не цікаво, за які гроші родичі податківців відкривають серйозні спортивно-масажні клуби та медичні центри зі суперсучасним обладнанням за сотні тисяч доларів США. За які такі “заробки” простий чиновник, який живе за наші податки, може дозволити собі купити тестеві новий RAV4 (джип) вартістю 25-30 тисяч доларів США, іншому родичеві – особняк в Кротошино, а коханій – “Тойоту-CAMRY”, тільки базова ціна якої – 30999 євро?
Кумедний випадок стався з паном Сергієм Медведчуком, коли він, аби його структура не виглядала такою медовою, на прес-конференції в ДПА заявив, що вони все ж упіймали одного зловмисника на хабарі. Як показало життя, керманич сам себе поставив у смішне становище: державний податковий інспектор Личаківської ДПІ дійсно вимагав у підприємця 80 гривень, які мали піти (ви помрете від сміху)… на передплату газети ДПА “Діловий діалог”. Усі розуміють, що на цей крок інспектор зважився не через патріотизм, а за вказівкою згори. Як поінформували в міській прокуратурі, сьогодні цю справу перекваліфіковано в адмінпорушення. Податківець заплатить за свій патріотичний вчинок лише штраф.
І що цікаво: відділ К (корупція) СБУ теж дивиться на бездіяльність своїх колег через рожеві окуляри. Мовляв, та яка у львівській ДПА може бути корупція?! Так, дрібниці… Чи, може, це моє твердження хибне, і через вади в службі вже втратили свої робочі місця кілька поважних податкових антикорупціонерів? Є, є така інформація. Якось хотіли погнати зі своєї посади керівника “сімки” полковника Володимира Романіва, бо не надто ревно виконував пікантні доручення керівництва. Але Київ не дав – надто вже блискучу операцію провела підпорядкована Романіву структура 2001 року, за що йому достроково присвоїли звання полковника.
Тоді Романіва перевели старшим опером. Його посаду обійняв колишній заступник Володимир Семенюта. Цей офіцер повинен би знати, що то за дивні чутки-легенди гуляють коридорами ДПА про дві таємничі зелені машини “Шкода-Октавіа” і “Шкода-Фаворит”, екіпажі яких не підпорядковуються ні “сімці”, ні УПМ, а виконують безпосередні та конфіденційні вказівки керівництва. Можливо, не знає. Та й що можна точно знати про легенди кольору надії?
Люди добрі! Та сьогодні такі часи, що ніхто нікому не забороняє дарувати квартиру тестеві на вулиці Перемиській чи купувати дружині “Ауді” А-8 з номерами “ОЛЯ” за 100 тисяч доларів США, але за однієї умови. Якщо ти – бізнесмен, а ці шалені суми ЗАРОБИВ ЧИ ВКРАВ. Та й у другому випадку, лише якщо тебе не впіймали. Коли ж ти ДЕРЖАВНИЙ ЧИНОВНИК і твоя зарплата ледве сягає 1200 гривень з усіма “накрутками”, то ти НЕ МАЄШ ПРАВА жити не за офіційним гаманцем і робити презенти рівня арабського шейха. Бо можуть настати часи, коли не допоможуть ні знайомство з багатим братом Вітею, ні знайомство брата Віті з дядьком Льонею. І тоді може виявитися, що твоя кишенькова служба безпеки потрошку перелізає в чужу широку кишеню…
Микола Савельєв, “Львівська Газета”