Журнал “Музеї України” і редакційну Раду, куди входить двадцять народних депутатів України, Герої України, відомі державні діячі, дуже турбує ситуація, що склалася довкола Державного музею-заповідника “Битва за Київ у 1943 році” (село Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська обл.)Музей було створено Постановою РНК України та ЦК ВКП(б) у 1945 році.
Побудовано монумент, створено діораму. У 1993 році споруджено сучасну споруду музею.
12 березня 1996 року Кабміном України прийнято Постанову №309 “Про Державний музей-заповідник “Битва за Київ у 1943 році”, згідно якої за заповідником закріпили 8 га землі.
Музей відвідало більше 8 млн. екскурсантів. На території проводяться різноманітні заходи ветеранів, молоді, ЗСУ…
Музей визнано “Кращим сільським військовим музеєм України”, нагороджено Почесною відзнакою Американського козацтва (США).
На території ветеранами і молоддю висаджено унікальний парк”Пам*ять”, де ростуть дерева цінних сортів. (70 видів).
В жовтні 2004 року сесія Новопетрівської сільради офіційно надала музею 9,2 га земельної ділянки, що підтверджено Державним актом на землю.
Вся територія музею облаштована, проведено велику роботу з благоустрою, встановлено стаціонарну огорожу.
Ймовірно, територія дуже сподобалася новообраному керівництву Новопетрівської сільради, що раптово вирішила передати 4 га заповідної музейної землі, за клопотанням господаря приватної садиби Л.Г.Шилова, під спорудження етнографічної корчми для ВІП-персон, під ширмою садиби Сільського зеленого туризму “Хата Савки”.
Рішення попереднього складу сільради про виділення землі було скасовано.
На адресу керівника музею, Заслуженого працівника культури України, орденоносця, армійського офіцера, генерала козацтва Івана Петровича Вікована, до речі, члена редколегії журналу “Музеї України”, почали надходити анонімні погрози, чиниться моральний тиск. Людину довели до передінфарктного стану.
Комусь дуже хочеться отримати ті гектари музейної землі для самозбагачення і спаплюження пам*яті десятків тисяч наших солдат, загиблих при форсуванні Дніпра, добити згадки про козацький Межигірський монастир, славну українську історію козацької доби…
Цікаво, що оте видатне явище, як корчма з етнографічним нахилом, ніде офіційно не зереєстроване. Не має ні дозволів, ні ліцензій, і на сьогодні є фактично незаконним суб*єктом підприємницької діяльності! З потужними претензіями на святу музейну територію. Які, до речі, підтримують деякі псевдодіячі від туризму і т.зв.шоу-бізнесу.
Всі звернення музейників, журналістів, громадськості залишаються без відповіді.
Журнал “Музеї України” починає ініціювати депутатські звернення від народних депутатів України, що входять до редакційної Ради часопису, до президента, Уряду, Мінкульту, Київської ОДА, Вишгородської РДА, Генеральної прокуратури, МВС, СБУ про початок комплексної перевірки нинішніх керівників Новопетрівської сільради стосовно дивних землевідводів, фінансово-господарської діяльності…
Ми просимо компетентні органи вивчити діяльність, такого незабутнього для української культури явища, як “Хата Савки”, і дати йому належну юридично-правову оцінку.
Ми будемо ініціювати перегляд дивних Постанов і законодавчих актів про сільський зелений туризм, і повернення цієї галузі туристичного бізнесу до нормальних норм реєстрації, оподаткування і державного контролю.
Вимагаємо термінового створення у системі Мінкульту повноцінного музейного управління з реальними контрольними функціями щодо збереження землі, приміщень і колекцій музеїв!
Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу “Музеї України”, спеціально для “УК”