Правосуддя на плечі: як вино, коньяк та розбите серце звільняють суддю, що пиячила на робочому місці
В історії української судової системи було чимало курйозів, але події в Баштанському районному суді Миколаївської області 2 жовтня 2025 року заслуговують на окрему главу в підручниках із деонтології. Головна героїня — суддя Оксана Звягіна, яку президент призначив на посаду лише в липні 2024 року.
Як з’ясувало розслідування Дисциплінарної палати ВРП, молода служителька закону вирішила, що найкращий спосіб здійснювати правосуддя — це робити це у стані «повного розчинення» в алкогольних парах. Сарказм ситуації в тому, що поки країна воює, а громадяни чекають на справедливі вироки, суддю виносили з робочого кабінету на плечі охоронця, мов мішок із картоплею, під прицілом камер спостереження.
Хронологія того дня нагадує алкогольний марафон. Розпочавши «роботу» о дев’ятій ранку з ігристого вина «ASTI», пані суддя швидко зрозуміла, що 0,75 літра для глибоких роздумів про закон замало. Коли секретар не зміг задовольнити зростаючі потреби керівництва, Звягіна, демонструючи дивовижну цілеспрямованість, сама попрямувала до магазину.
Камери зафіксували жінку, дивовижно схожу на суддю, яка купує пляшку коньяку «AZNAURI». Результат не забарився: до обіду суддя вже не могла самостійно пересуватися коридорами, штовхаючи стіни на очах у здивованих відвідувачів, а о 15:00 — просто «вимкнулася» за робочим столом.
Драма в SMS: коли кохання сильніше за мантію
Особливого трагізму (або комізму, залежно від точки зору) додає причина цього перформансу. Наступного дня, протверезівши, Оксана Звягіна написала голові суду розкаяне повідомлення. Виявилося, що всьому виною загадковий «пан N», який приїхав і заявив, що кохає іншу. «Думала витримаю…», — писала суддя, визнаючи свій «позор».
Це, звісно, дуже зворушливо, але виникає логічне запитання: чи готові українці, аби долю їхніх справ вирішувала людина, чия професійна придатність залежить від настрою чергового «пана N»? Держава витрачає колосальні ресурси на відбір та призначення суддів, а в результаті отримує фахівця, який гасить душевний біль коньяком прямо в кабінеті.
Проте справжнє обличчя «нового правосуддя» проявилося пізніше. Вже за кілька днів після інциденту, замість того щоб піти тихо, суддя Звягіна дозволила собі ще один виступ. На запитання колег, чи буде вона в кабінеті, пані Оксана гучно, на весь коридор, вигукнула: «Зараз буду, тільки попісяю!».
Схоже, після історії з коньяком бар’єри етичності впали остаточно. Цей вигук, почутий відвідувачами суду, став фінальним аккордом у кар’єрі судді, яка, вочевидь, переплутала державну установу з гуртожитком часів студентської юності.
Інституційна сліпота та кадри «нової хвилі»
Найбільш тривожним у цій історії є не сам факт п’янства, а те, як легко такі люди проходять сито відбору. Звягіна працювала в апараті судів на Вінниччині та Херсонщині, успішно пройшла співбесіду у ВККС і отримала підпис президента. Це — діагноз системі «очищення» судів.
Якщо людина здатна напитися до безпам’ятства на робочому місці через особисті негаразди, то де гарантія, що вона не ухвалить рішення під тиском чи за гроші у складнішій ситуації? Відсутність медичних документів про сп’яніння (бо суддю просто відвезли додому «свої», щоб не ганьбитися) не врятувала її від рекомендації на звільнення, адже свідчень помічників та відео з плечем охоронця виявилося достатньо.
Сьогодні Баштанський районний суд готується до звільнення своєї зірки. І хоча Оксана Звягіна просила «пробачити за цей позор», судова система не може дозволити собі бути благодійною організацією для реабілітації розбитих сердець.
Це — урок усім молодим суддям: мантія не захищає від наслідків втрати людської гідності. А поки рішення про звільнення не прийнято остаточно, пані Оксана відсторонена від справ. Можливо, тепер у неї буде достатньо часу, щоб з’ясувати стосунки з «паном N» без шкоди для державного бюджету та залишків авторитету українського правосуддя.
Згідно з даними щорічних декларацій, чоловік судді Звягіної є військовослужбовцем. Що до повномасштабного вторгнення він працював провідним спеціалістом у Каланчацькому районному військовому комісаріаті.
