Рівненські і київські чиновники приховували рішення Європейського суду з прав людини, а українські суди прийняли неправосудні рішення

Національні суди вирішили, що поширення інформації про зарплати і премії працівників ОДА та копій фінансових декларацій народних депутатів України порушить законодавство про захист персональних даних. Однак їхні доводи перекреслило рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2023 року.

Називаємо винних посадовців та суддів у приховуванні від суспільства публічної інформації.

Суд із Рівненською ОДА і начальниками

У 2011 році головний редактор «Четвертої влади» Володимир Торбіч звернувся із запитом до Рівненської ОДА. Просив інформацію щодо виплат премій працівникам адміністрації за 2009-2011 роки. Казав дати таку інформацію знеособивши, але вказавши посади.

Більшість управлінь ОДА дали відповідь на запит належно, але інші – або узагальнені дані, або відмовилися надати будь-що.

Відповідь, зокрема, не надали тоді ще начальник Головного управління економіки та інвестиційної політики Рівненської ОДА Ігор Тимошенко та начальник відділу міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Рівненської ОДА Олександр Муран.

Перший нині – заступник голови ОДА Віталія Коваля, а другий – заступник директора Державного архіву Рівненської області Олега Дзецька.

Цю справу в Україні розглядали у 2012 році суддя Світлана Шевчук у Рівненському окружному адміністративному суді та судді Ірина Охрімчук, Ігор Бондарчук та Богдан Моніч у Житомирському апеляційному адміністративному суді.

Скаргу редактора обидві судові інстанції відхилили. Мовляв, на сайті ОДА і на стендах у її приміщенні є дані про те, хто з працівників які посади займає, тому їх можна ідентифікувати. А це, на думку національного судочинства, порушує законодавство про захист персональних даних.

Вищий адміністративний суд у відкритті касаційного провадження відмовив.

Ми вирішили поцікавитися у судді Світлани Шевчук, чи погоджується вона з рішенням ЄСПЛ. Нині суддя працює у Восьмому апеляційному адміністративному суді (у Львові), тому саме на адресу цього суду ми й надіслали питання. Однак відповідь нам не надіслали.

Суд із Верховною Радою України

Володимир Торбіч отримав неповну інформацію і на запит до Верховної Ради. Він просив копії декларацій про доходи за 2012 рік 22 нардепів з Рівненщини. Однак редактору дали декларації лише восьми депутатів, які дали на це дозвіл. У відповіді вказали, що ще чотири декларації є у відкритому доступі.

Натомість копії декларацій інших нардепів не дали, вказавши, що поширення документів без їхньої згоди – це порушення законодавства про захист персональних даних.

Цю справу розглядали у судах Києва: Ольга Пісоцька в Окружному адміністративному суді та Михайло Межевич, Галина Земляна і Євген Сорочко в Київському апеляційному адміністративному суді. Вони відхилили скаргу головного редактора. Мовляв, декларації містять не лише дані про парламентарів, а й про членів їхніх сімей.

ЄСПЛ визнав правоту головного редактора

Не погодившись із рішеннями українських судів, Володимир Торбіч поскаржився до Європейського суду з прав людини. Його інтереси представляла адвокатка, медіаюристка та експертка ГО «Платформа прав людини» (на час подачі заяви в суд – експертка ГО «Інститут розвитку регіональної преси». – Ред.) Людмила Опришко.

Український уряд, даючи пояснення Європейському суду з прав людини, стверджував, що редактор зловживав своїм правом на подання скарги, бо на перший запит ОДА відповідь фактично надала. Крім того, Володимир Торбіч, мовляв, ніколи не користувався отриманою інформацією (це неправда. – Ред.), як і ніколи не пояснював у запитах, навіщо йому запитувана інформація.

Однак у рішенні ЄСПЛ йдеться, що національне законодавство не вимагає пояснювати причини отримання інформації. Крім того, зі звернень редактора до національних судів можна зрозуміти, що інформація йому була потрібна, щоб розслідувати використання бюджетних коштів.

Тому Європейський суд з прав людини не має сумнівів, що запитувана інформація була необхідна для реалізації його права на отримання та розповсюдження суспільно важливої інформації.

Володимир Торбіч просив ЄСПЛ лише встановити факт порушення та не висував жодних інших вимог, зокрема щодо відшкодування витрат і збитків.

Міністерство юстиції України надіслало офіційне підтвердження перемоги Володимира Торбіча в ЄСПЛ.

Рішення суду оригінальною мовою дивіться тут: CASE OF VOLODYMYR TORBICH v. UKRAINE – 14957/13.

Його неофіційний переклад, на замовлення «Четвертої влади», можна почитати тут.

Суддів не можна покарати за неправосудне рішення

Адвокатка Людмила Опришко розповідає, що ЄСПЛ уже ухвалював подібні рішення щодо доступу до публічної інформації. Завдяки цьому вдалося сформулювати основні засадничі підходи до вирішення подібних справ у судах.

– Закон про доступ до публічної інформації у 2011 році тільки почав діяти, і ми дуже вірили в його силу і можливість змінити на краще життя в країні, зробивши діяльність влади відкритішою та прозорішою, – каже адвокатка.

Адвокатка пояснює, чому українських суддів не можна притягнути до відповідальності за неправосудне рішення:

– Колись Кримінальний кодекс України містив статтю, яка передбачала кримінальну відповідальність за ухвалення завідомо неправосудного рішення. Але цю норму спочатку визнали неконституційною, а нещодавно виключили. Є також варіанти притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Але наша справа – це не той випадок.

Людимила Опришко впевнена, що судді ненавмисно порушували закон:

– Як я вже говорила, закон «Про доступ до публічної інформації» в той час лише почав діяти. Не було сталої практики та досвіду його застосування. Зараз буде вже набагато простіше обґрунтовувати і позови, і рішення у подібних справах. Справа Володимира Торбіча дуже допоможе в цьому, – пояснила адвокатка.