Вищий антикорупційний суд 3 лютого засудив до тривалого ув’язнення двох колишніх суддів Голосіївського суду Києва Андрія Новака і Олександра Білика.
Просто в залі судового засідання колишнім служителям Феміди наділи наручники. Новака засудили до 7,5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а Білика — до 7-ми, також із конфіскацією, зазначає «Судовий репортер».
Раніше у дебатах адвокат екссудді Новака Сергій Вилков кілька засідань поспіль зачитував промову на 370 сторінок. Однак суд це не переконало. Аргументи захисту відхилено, а версія обвинувачення визнана доведеною.
Чотири роки тому Білик отримав 8 тисяч доларів США, частину з яких передав Новаку за прийняття ним як суддею рішення у цивільній справі громадянина Мішкова.
Суддя Новак розглядав справу за позовом Мішкова до страхової компагії «Євроінс-Україна» про стягнення невиплаченої зарплати і визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі і стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу. Загалом на 1,5 мільйона гривень.
Мішков під час допиту в суді пояснював, що навесні 2018 року залишився без засобів до існування, крім того, серйозно хворіла дружина, тому він дуже потребував стягнути гроші з колишнього роботодавця. Через це він поконфліктував зі своїм попереднім адвокатом, який не досить активно захищав його інтереси.
У березні 2018-го Мішков у будівлі Голосіївського суду познайомився з чоловіком на ім’я Олег і, жаліючись на свої проблеми, попросив правоової допомоги. Той сказав, що сам не має часу, але дав телефон адвоката, яким виявився Білик, донедавна суддя цього ж суду.
У 2017-му Вища рада правосуддя не подала президенту кандидатуру Білика для призначення на посаду судді безстроково. Підставами стали негативні характеристики і недотримання високих стандартів поведінки судді. Свого часу Білик позбавив водійських прав 9 учасників поїздки до резиденції «Межигір’я» президента Януковича. Втративши посаду судді, Білик пішов в адвокати. Він запропонував клієнтові, що домовиться з суддею Новаком про бажане судове рішення за грошову винагороду.
Для переконливості Білик показав Мішкову на своєму телефоні переписку з суддею Новаком, даючи зрозуміти, що має з ними особисті стосунки.
«Он такой человек — берет всегда деньги вперед. Он сказал: деньги сегодня, решение — завтра с утра. Если деньги завтра, то решение послезавтра. Не от меня это зависит. Он — четкий человек», — розповідав Білик.
Щоправда, писати рішення Мішкову довелося самостійно, консультуючись з усіма знайомими адвокатами. Потім текст переданий на флешці суддя Новак підписав і видав за своє судове рішення.
Білик був пособником і фактично посередником у передачі неправомірної вигоди. Хоча не завжди гроші передавав він. Під час останнього траншу він залучив необізнаного із злочинним планом громадянина Бондаренка, якого попросив поїхати на кіностудію Довженка і забрати пакет у чоловіка на ім’я Іван і відвезти Андрієві і сказати при цьому, що передає «удочки».
Пізніше Бондаренко проходив процедуру впізнання за фотокартками — обрав Новака серед чотирьох-п’яти фото, ідентифікував його за чорним кольором волосся і виразними рисами обличчя.
Свідок Бондаренко допитувався у слідчого судді на стадії досудового слідства, оскільки через два місяці після викриття Новака і Білика терміново виїздив на кордон на заробітки, не маючи наміру повертаттись найближчим часом. Коли справу почали слухати по суті, адвокати наполягали на особистому допиті Бондаренка, але з’ясувалося, що він уже помер. Тому суд врахував як доказ запис його попередніх показань.
У вироку зазначається, що слова свідків підтверджуються іншими доказами, зокрема матеріалами негласних (слідчих) розшукових дій і телефонними з’єднаннями між фігурантами.
Білик розповів суду, що мав складне матеріальне становище, а тому, справді, пообіцяв Мішкову домовитися з будь-яким суддею Голосіївського суду. Наполягав, що Новаку грошей не давав, а тільки флешку із матеріалами господарської справи, щоб той почитав, бо сам він не міг розібратися, узявши великий гонорар.
«Для більшого спокою Мішкова робив вигляд, що спілкується з суддею Новаком… Всі кошти, які давались Мішковим, він забирав собі… Мішкову розповідав, що кошти надходять до судді», — йшлося у показаннях Білика.
На досудовому слідчі Білик вину спочатку визнавав, оскільки, прокурор Козачина начебто обіцяв, що йому за це нічого не буде, якщо дати свідчення на суддю Новака. Якщо він, Білик, піде на угоду, то отримає умовне покарання. Побачивши у ЗМІ перші публікації про затримання і вилучення у нього грошей та наркотиків, Білик злякався і наступного дня пішов у кабінет прокурора, де були вже частково підготовлені його показання і підписав їх. Але потім його позиція змінилася на протилежну.
Адвокат Целовальник, яка раніше захищала Білика, допитувалась у суді як свідок захисту. Вона повідомила, що Білик нібито обмовив себе через сильний психологічний тиск працівників САП, які погрожували йому триманням під вартою, якщо він не погодиться на співпрацю. Про цей тиск адвокат знала зі слів Білика. Однак заперечень до протоколу допиту і будь-яких скарг вона не подавала, оскільки не могла йти проти волі клієнта. Коли Білик дав потрібні показання, то була складена угода про визнання винуватості. Побачивши цю угоду, адвокат Целовальник відмовилась захищати Білика, розірвала договір, бо не вбачала його вини.
Однак суд вважає неналежними ці показання адвоката Целовальник, оскільки вони не містять фактичних даних, що стосуються справи, і не впливають на достовірність доказів.
Захист намагався довести, що мала місце провокація злочину. Але суд з цим не погодився і зазначив, що у випадку з Новаком захист взагалі висунув дві взаємовиключні версії. Перша зводилась до того, що проти Новака скоєно провокацію, а друга — що він не одержував неправомірної вигоди і докази цього сфальсифіковані правоохоронцями. «Такі суттєві суперечності вказують на явну необґрунтованість доводів захисту щодо провокації», — йдеться у вироку. Роблячи такий висновок, суд посилався на практику ЄСПЛ, що у випадку захисту від провокації особа визнає, що злочин, в якому її звинувачують, було вчинено, однак це сталося внаслідок незаконного підбурювання зі сторони поліції. Але Новак заперечував свою причетність до злочину, що, на думку суду, позбавляло його можливості висувати доводи щодо агента-провокатора.
Кажучи про Мішкова як провокатора, захист не надав жодного підтвердження мотивів таких дій. Відсутні докази тиску на заявника чи його залежності від правоохоронних органів. Немає даних, що він раніше брав участь у слідчих діях і був таємним агентом. Натомість Мішков працював у приватному секторі економіки і зв’язків з правоохоронними органами не мав. Також немає даних, що свідок притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, що могло б свідчити про його залежність від правоохоронних органів.
Водночас суддя Білик визнав, що отримував кошти від Мішкова, кажучи, що передасть їх судді Новаку. Він не намагався запобігти одержанню хабара і не звертався до правоохоронців, навпаки, зустрічався і спілкувався з Мішковим і пояснював, як і коли передавати гроші, інформував про хід справи. Тобто активно діяв на пособництво в одержанні неправомірної вигоди для передачі судді Новаку.
Суд вважає неправдивими заяви Білика про скрутне матеріальне становище. Із матеріалів НСРД вбачалося, що колишній суддя неодноразово пересувався на дорогому автомобілі BMW Х5 і користувався великим заміським будинком.
Мішков, на думку суду, діяв максимально пасивно і з Новаком напряму ні разу не контактував. Вирішальною була поведінка саме Білика і Новака, які визначали, як саме будуть прийматися рішення і коли та в яких розмірах передаватися гроші. Під час зустрічей із Мішковим Білик перебував у комфортному стані, погроз чи насильства до нього не застосовувалось. Суми грошей, що передавалися, не викликали в Білика подиву, нерозуміння чи запитань.
Перша зустріч, дійсно, відбулася з ініціативи Мішкова, але тому що Білика йому порадила стороння особа для правової допомоги в судовій справі. Однак вже з першої зустрічі Білик озвучив пропозицію передачі хабара судді. Він поводився ініціативно та наполегливо і коли Мішков казав, що не має грошей то Білик відповідав, що інакше нічого не робитиме.
У вироку зазначається, що корупція серед суддів є одною з ключових загроз суспільства та демократичної держави, підриває суддівську доброчесність, що є складовою верховенства права.
Джерело: «Судовий репортер»