Минулого тижня Вищий антикорупційний суд ухвалив виправдувальний вирок у справі про заволодіння слідчим Генпрокуратури талонами на пальне, знайденими при обшуку.
І суть не в ціні питання — 4 тисячі гривень — а у підході. Чи значить це тепер, що слідчі на обшуках можуть підбирати все, що погано лежить, і чи взагалі було заволодіння у цій справі. Розбирались у цьому питанны у виданны «Судовий репортер».
Версія обвинувачення
29 липня 2016 року старший слідчий Департаменту ГПУ в особливо важливих справах у сфері економіки Олексій Алфімов з зі старшим оперуповноваженим ВБКОЗ Служби безпеки України та двома понятими прибув на обшук у домівці голови Свидівоцької сільради Черкаської області.
Обшук проходив у справі про імовірне одержання головою сільради Світланою Вовк і керівником громадської організації «Агенція антикорупційних реформ» Миколою Ладаном $184 тис хабара (4,5 млн грн) за виділення 6,5 га землі.
У будинку Світлани Вовк слідчий віднайшов 22 скретч-картки на бензин марки А-92 «Авіас» номіналом по 15 літрів кожна. Картки належали сільраді, але за відсутністю сейфа іноді зберігалися у голови села вдома. Слідчого звинуватили, що він ці картки присвоїв і протягом наступного місяця заправляв ними машину в Києві на вулиці Чорновола. Одну картку використала дружина слідчого.
Детективи дістали записи з камер відеоспостереження, на яких чоловік, схожий на слідчого Алфімова, і жінка, схожу на дружину слідчого, користуються талонами на пальне. Одяг, подібний на тих, що носили ці люди, потім знайшли при обшуку у слідчого вдома.
Заяву про зникнення талонів подала в НАБУ голова сільради, але дуже скоро передумала і вже надсилала листи, що відмовляється від будь-яких претензій. На початку 2017-го заявниця сама внесла 4 тисяч гривень на рахунок сільради. Тому сільська рада потерпілим себе не вважала.
Однак на позицію Національного антикорупційного бюро і антикорупційної прокуратури це не вплинуло. Розслідування завершили і справу скерували до суду.
Через 5 років колишня голова сільради давала в антикорупційному суді плутані пояснення.
Світлана Вовк розповіла, що помітила зникнення карток згодом, після повернення з Києва. Спершу вона подумала, що загубила їх через власну недбалість і компенсувала нестачу за свій рахунок. Заяву за фактом крадіжки під час обшуку талонів на пальне жінка начебто написала за порадою свого адвоката, бо хотіла помститися працівникам правоохоронних органів.
Згодом Вовк уточнила, що написала заяву про зникнення талонів із метою зміни підслідності власної справи, оскільки, на думку її адвоката, НАБУ в такому випадку могло витребувати провадження про хабар у Генеральної прокуратури. Протягом декількох місяців цього не сталося, і вона зрозуміла, що даремно обмовила людину. Зрештою, жінка навіть почала говорити, що карток в її будинку могло і не бути, хоча їх визнавав, що бачив, сам обвинувачений та інші учасники слідчої дії.
Колишній слідчий каже, що талони купив
Обвинувачений експрацівник ГПУ провину заперечує. Він пригадує, що у шухляді під телевізором сбушник виявив картки на бензин, але відношення до справи вони не мали, тому поклав їх назад. Під час обшуку постійно поруч із ним були поняті та співробітник СБУ, що виключало можливість таємного заволодіння талонами. Крім того, під час складання протоколу була присутня невістка підозрюваною (саму голову сільради — вже повезли до СІЗО).
На початку серпня, тобто за лічені дні після обшуку, поблизу кафе «Батоно», що неподалік місця роботи, слідчий Генпрокуратури начебто купив талони на бензин у незнайомця. Обвинувачений припускає, що продавцем міг бути або представник сільської ради, або працівник НАБУ.
Для цієї версії знайшовся свідок, який працював на посаді прокурора того самого Департаменту ГПУ. За його словами, на початку серпня, можливо 6-7 числа, 2016 року він вийшов з роботи зі своїм колегою, вони пішли у кафе «Батоно» та замовили каву. Також до них підійшов Алфімов. Коли вони сиділи в кафе, до них підійшов незнайомий чоловік, характерних рис якого свідок не запам’ятав, однак зросту близько 180 см. Цей чоловік запропонував придбати картки на бензин. Вони з колегою відмовилися, проте Алфімов нібито відійшов із незнайомцем у бік, розмовляв з ним, щось дістав із барсетки, а потім поклав у неї. Коли повернувся, то сказав, що за низькою ціною купив талони на пальне.
Алфімов просив детективів вилучити та дослідити всі записи з камер відеоспостереження на АЗС та, враховуючи похибку часу на відеозаписах, показати йому, що відбувалося на АЗС через 40 хвилин від моменту зйомки.
На його думку, будь-яка особа, маючи ці талони на пальне та знаючи, що на цій АЗС він постійно заправляє свій автомобіль, могла інсценувати видимість того, що талони використав саме він. Також просив детектива вилучити відеозаписи із камер спостереження поблизу кафе «Батоно», але детектив цього не зробив.
Свою кримінальну справу Алфімов пов’язував із конфліктом, який саме розгорівся у серпні 2016 року між Департаментом із розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури і Національним антикорупційним бюро. Начальником Департаменту був Володимир Гуцуляк, а заступником начальника — Дмитро Сус.
Скандальний департамент і відеореєстратор Суса
У серпні 2016 року Департамент з розслідування особливо важливих справ ГПУ виявив стаціонарний пост спостереження за їх співробітниками. Підлеглі Гуцуляка і Суса викрили конспіративну квартиру НАБУ і затримали двох працівників бюро.
Заступник керівника Департаменту Дмитро Сус вирушив до НАБУ з обшуком у цій справі.
НАБУ раніше цікавилось, зокрема, придбанням сестрою керівника Департаменту ГПУ Гуцуляка землі під Києвом влітку 2015-го, після гучного звільнення із полону ексголови правління компанії «Нафтогазвидобування» Олега Семінського. Підлеглі Гуцуляка і Суса, в свою чергу, розслідували провадження за фактом нібито вимагання керівником НАБУ Ситником хабара в сумі 1 млн доларів.
Між співробітниками двох відомств майже дійшло до силового протистояння.
Через сутичку із НАБУ у вересні 2016-го трьох співробітників Департаменту Генпрокуратури, серед яких і Сус, відсторонили від роботи.
У жовтні НАБУ зареєструвало кримінальне провадження №52016000000000394 за фактом зловживання працівниками ГПУ службовим становищем. У рамках цього провадження в кімнаті прокурорського гуртожитку, де проживав Сус, провели обшук і вилучили мобільний телефон і документи на авто. У рамках цього ж провадження 2 листопада 2016 року в приміщенні Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України вилучили відеореєстратор, який встановив Сус.
На відеореєстраторі детективи НАБУ, серед іншого, знайшли відеофайли за участі заступника начальника Департаменту ГПУ Дмитра Суса та особи, яка зовні схожа на Алфімова.
Під час розмови особа, схожа на обвинуваченого, висловлює намір вплинути на свідка-заявника. Сус говорить, що витрачено талони 2015 року, а заявниця написала, що в неї вкрали талони 2016-го. Також Сус запитує, навіщо Алфімову були ці талони, тим більше на бензин 92-ї марки. На думку Суса, слідчий мав віддати або продати їх. Чоловік, схожий на Алфімова, відповідає, що не подумав, що виникнуть проблеми.
Запис цієї розмови із відеореєстратора суд відмовився врахувати як доказ, вважаючи, що мало місце неправомірне втручання у приватне приватне спілкування.
Сус як свідок захисту
Як пояснив у суді, ексначальник Департаменту Дмитро Сус, в його кабінеті проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, зокрема, велася аудіо- та відеофіксація осіб. У кабінеті працювали декілька відеокамер, частина з яких в межах здійснення негласних слідчих (розшукових) дій.
Один відеореєстратор встановив Сус. Сьогодні за подібний відеореєстратор його судять. Детективи НАБУ вважають, що Сус вилучив аналогічний відеореєстратор при обшуку в ресторані по вулиці Набережно-Печерська дорога,5 , вийняв з нього жорсткий диск і використав для фіксації у себе в кабінеті. На жорсткому диску збереглися кадри із казино, поверх яких записано події в кабінеті Суса. Крім того, йшлося про заволодіння готівкою, а також гральними столами, стільцями, рулетками, фішками, які Сус начебто продав. Ця справа про заволодіння речовими доказами сьогодні також слухається в антикорупційному суді.
У даному випадку суд мав з’ясувати походження відеозаписів, встановити, ким велася аудіо- та відеофіксація у кабінеті Суса. Прокурор не надав ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД.
Оскільки це відеозаписи з диска відеореєстратора, який Сус нібито поцупив у казино, то дозволу на фіксацію просто не існувало. Записи були всього лиш “домашнім відео” замначальника Департаменту. Хоча з якими цілями співробітник ГПУ документував себе, керівника і своїх колег до кінця незрозуміло.
Колишній заступник керівника Департаменту ГПУ Сус, будучи обвинуваченим у дуже подібних злочинах щодо крадіжки речових доказів, дав показання як свідок захисту в справі свого колишнього колеги.
Сус повідомив, що після звільнення з ГПУ займається майнінгом, надає консультації щодо криптовалюти. За дивним збігом обставин, йому трапився клієнт, який зізнався, що був адвокатом голови Свидівоцької сільради і що вони їздили до НАБУ та писали заяву про вчинення слідчим ГПУ злочину, а саме викрадення талонів на пальне, за що їм співробітники НАБУ обіцяли вилучити справу по голові сільської ради та не притягувати її до кримінальної відповідальності. Водночас Сус уточнив, що із так званим адвокатом велася лише переписка і телефонні розмови, а особистої зустрічі не було.
Чому у версію захисту складно повірити
29 липня 2016-го обшук в помешканні голови Свидівоцької сільради тривав із 13 години 45 хвилин до 15 години 30 хвилин. І вже того ж дня ввечері о 20 год. 3 хвилини одна із карток із будинку була використана на автозаправній станції у Києві на вулиці Чорновола, поблизу місця проживання слідчого, який брав участь в обшуку. 1 серпня картками скористалися на цій АЗС тричі. Це не збігається із показаннями слідчого, який визнав, що купив картки лише за кілька днів після обшуку, адже хтось скористався ними одразу після слідчої дії.
Заява про зникнення карток до НАБУ була подана 1 вересня 2016-го. Хто ще 29 липня після обшуку міг поїхати до Києва на Чорновола і скористатися карткою?!
Допомогти могло б відео з камери відеоспостереження. Але, як розповів оператор автозаправної станції, відеозаписи зберігалися на камерах до 10 днів, після чого автоматично видалялися.
У розпорядженні детективів були відеозаписи тільки, починаючи із 13 серпня 2016-го. На відео видно, що чоловік, схожий на обвинуваченого, приїздив на заправку, але, як зазначалося вище, колишній слідчий стверджує, що талони купив.
Чому суд виправдав ексслідчого
Суд вирішив, що провину ексслідчого не було доведено поза розумним сумнівом — а саме так, що виключається інша версія подій.
По-перше, суд поставив під сумнів кваліфікацію дій обвинуваченого.
Під час проведення обшуку слідчий має певні повноваження виключно щодо трьох категорій майна:
– речі та документи, на які надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді;
– речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді, але які мають значення для кримінального провадження;
– предмети, які вилучені законом з обігу (наприклад, наркотики і зброя, що незаконно зберігаються).
Щодо всіх інших речей, що знаходяться у приміщенні, слідчий, на думку суду, не має жодних повноважень, адже його службове становище не дозволяє йому вийти за межі, встановлені законом та слідчим суддею.
На переконання суддів, обставини, які сприяють вчиненню злочину, створюють умови для його вчинення (перебування в певному місці в певний час, відсутність свідків тощо), не можна ототожнювати з умисним використанням службового становища.
Суд вважає, що в обвинуваченого, як і в будь-якої особи (понятих, невістки тощо) за подібних умов існувала гіпотетична можливість заволодіти картками. Але під час судового розгляду не надано доказів того, що обвинувачений будь-яким-чином користувався своїми правами і можливостями слідчого з метою заволодіння скретч-картками на пальне.
Тому, якщо слідчий таємно привласнить інше майно, щодо якого не мав повноважень, а тільки доступ на рівні з іншими особами, то це повинно розцінюватись як крадіжка (ст.185 ККУ) або у випадку відкритого викрадення як грабіж (ст.186 ККУ), але не як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ч.2 ст.191 ККУ).
У зв’язку з цим суд не вбачає в діях пісудного складу злочину за ч.2 ст.191 ККУ.
Суд може би перекваліфікувати обвинувачення, якщо це покращує становище особи. У даному випадку колишньому слідчому за звичайну крадіжку, дійсно, загрожувало б м’якіше покарання, не пов’язане із позбавленням волі.
Однак суд може скористатися повноваженнями щодо перекваліфікації тільки, якщо дійде висновку про наявність складу злочину.
Суд констатував, що встановлення істини не є завданням кримінального провадження. З огляду на засади змагальності, презумпції невинуватості і забезпечення доведеності вини суд вважає, що не може здійснити перекваліфікацію за власною ініціативою.
Суд сумнівається, що неправомірне заволодіння скретч-картками взагалі відбулось
Суд вважає, що прокурором не надано жодного прямого доказу заволодіння слідчим картками на пальне під час проведення обшуку 29 липня 2016 року або після його завершення.
У матеріалах справи відсутні докази того, що у будинку перебували саме ті талони, які зазначені в обвинувальному акті, адже в акті приймання-передачі вони не ідентифіковані за унікальними номерами.
Після обшуку минуло майже 5 років і всі свідки стверджували, що деталі їм вже складно пригадати. Колегія суддів констатує, що з огляду на кількість осіб, присутніх у під час обшуку, певні неточності у їх показаннях та сплив значного проміжку часу, неможливо встановити точний хронометраж відвідання кожним з учасників обшуку кімнати, в якій були виявлені скретч-картки.
Також суд критично оцінює зміст відеозаписів камер спостереження на заправній станції. На думку суддів, без спеціальних знань зробити висновок про те, що особи на відеофайлах є слідчий та його дружина, говорити про тотожність одягу та аксесуарів (барсетки) цих осіб тому одягу, який був вилучений під час обшуку у квартирі, де проживала родина обвинуваченого, не є можливим. Раніше постановою НАБУ була призначена портретна експертиза, від проведення якої детективи потім чомусь відмовилися з власної ініціативи.
Інформація, отримана від операторів мобільного зв`язку, не дала можливості встановити точне місцезнаходження обвинуваченого та його дружини в конкретний час, щоб довести їх перебування на автозаправці.
Суд відзначає кардинальну зміну позиції заявниці та навіть відмову від наданих раніше показань протягом кількох місяців із дня звернення до НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Жінка внесла до каси сільської ради гроші у межах вартості талонів на пальне, які зникли, направила до НАБУ заяву про відмову від статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Водночас під час безпосереднього допиту в суді не виявлено ознак того, що на свідка тисли або вона давала показання проти своєї волі.
…
Щодо 184 тисяч доларів хабара, то колишню голову сільради Світлану Вовк та її спільника-“активіста” судять із 2017 року, але вироку в справі нема досі.
Справа від початку слухалась Черкаським районним судом трійкою суддів. Але в серпні 2020-го набув чинності закон про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу. Тепер у суді першої інстанції справи щодо злочинів, за вчинення яких передбачено не більше 10 років позбавлення волі, розглядаються колегіально у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.
Тому обвинувачені Вовк і Ладан попросили, щоб суд слухав їх справу одноособово зі стадії підготовчого засідання. Клопотання задовольнили і з лютого 2021-го процес почався спочатку. Справу слухає суддя Олександр Смоляр, який до цього чотири роки очолював колегію, яка вже розглядала цю справу.
Автор: Ірина Салій, «Судовий репортер»