Кілька іномарок, запакованих співробітниками Управління державної охорони, під’їжджають до дорожньої техніки, яка недавно закінчила кладку свіженького асфальту. Із кортежу виходить президент України Володимир Зеленського. Главу держави зустрічають представники місцевої влади і голова «Укравтодору», в минулому нардеп від партії «Слуга народу» Олександр Кубраков.
Він рапортує про графіки виконання дорожніх робіт, ділиться реалізацією найближчих планів. Пропонує главі державі провести невелику екскурсію картами автошляхів, які розміщені на слайдах обабіч дороги. Паралельно весь процес фільмується засобами масової інформації.
Це – типовий епізод із робочих поїздок президента у регіони в останні місяці. Цвяхом програми вояжів Зеленського в регіони стала інспекція об’єктів програми «Велике будівництво». Вочевидь глава держави і його свита всерйоз створюють президенту імідж людини, яка в українців мала б асоціюватися з новими дорогами. Проте благими намірами, як відомо, часто стелиться дорога в…
Як відомо, в Офісі президента Зеленського відповідальним за проєкт «Велике будівництво» є Кирило Тимошенко. До будівництва доріг цей молодий чоловік має такий же стосунок, як до польотів в космос. До приходу у владу заснував одну з найбільших в Україні агенцій Goodmedia, що надає широкий спектр послуг в теле- та кіновиробництві, PR та консалтингу. Тепер Тимошенко також їздить дорогами «Великого будівництва», уважно слухає будівельників і навіть роздає вказівки.
Такий підхід до серйозної справи насторожує. І недаремно. Адже насправді за кулісами правильної і потрібної ініціативи молодого президента запущений потужний конвеєр із освоєння бюджетних грошей в не зовсім прозорий спосіб.
Улюбленці «Укравтодору»
Влітку 2020 року керівник «Укравтодору» Кубраков заявив, що цьогоріч на будівництво та ремонт доріг в Україні передбачено рекордне фінансування – близько 100 млрд грн або 10% держбюджету. Як не дивно, але згодом на ці цілі були перенаправлені кошти з фонду боротьби з Covid-19. На кінець жовтня у ремонт доріг закатали 16,3 млрд грн з виділених 35 млрд грн «ковідних» грошей. Як з’ясувало видання «Наші гроші», левову частину коштів на тендерах отримали фірми з Національної асоціації дорожників України, що об’єднує фаворитів «Укравтодору».
«Вказані фірми ми називаємо картелістами, оскільки картель – це об’єднання офіційно незалежних виробників однієї галузі, метою якого є збільшення їхнього колективного прибутку шляхом встановлення ціни, обмеження пропозиції чи іншої обмежувальної практики.
Ці фірми об’єднані в одну асоціацію. «Укравтодор» уже багато разів демонстрував і публічно оголошував, що йому краще працювати з дуже малою кількістю фірм, а не з усім «базаром». Це відомство постійно рекламує саме членів Національної асоціації дорожників України. Але, на жаль, Антимонопольний комітет України банально відмовляється розглядати заяву щодо покровительства «Укравтодору» учасникам картелю, оскільки не вважає порушеними права громадян України, за чий кошт і фінансується ремонт доріг», – зазначив у коментарі «Главкому» редактор «Наших грошей» Юрій Ніколов.
У «золотий» пул дорожників входить шість компаній (ТОВ «Автомагістраль-Південь», ТОВ «Ростдорстрой», ТОВ «Онур конструкціон інтернешнл», ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Автострада», ТОВ «Техно-буд-центр» і ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком»), які останнім часом мали 65% від усіх підрядів «Укравтодору». Траплялося й таке, що картель давав «слабинку» і дозволяв зайти на підряди до 150 млн грн іншим фірмам. Експерти це пов’язувалиіз внутрішніми протиріччями в картелі та обмеженою кількістю робочих рук і техніки, щоб оперативно покрити всю карту дорожніх ремонтів.
Хто є хто
Засновниками і власниками ТОВ «Автомагістраль-Південь» є одесити Олег Наливанний і Валерій Коротков. Але фактичний контроль над компанією, за даними ЗМІ, має бізнесмен Олександр Бойко, засновник фірми «Шляховик-97», що є найбільшим постачальником будівельних матеріалів та техніки для «Автомагістралі-Південь».
ТОВ «Ростдорстрой» входить у групу бізнесмена Олександра Жукова та мера Одеси Геннадія Труханова. Його бенефіціарами через фірму «Оттема» (Угорщина) значаться Євген Коновалов і Юрій Шумахер – депутат Одеської міськради від партії «Довіряй ділам» Труханова.
Засновниками київської компанії «Онур Конструкціон Інтернешнл» є громадяни Туреччини Онур та Іхсан Четінджевіз, а також львів’янин Олег Фаріон.
ТОВ Спільне українсько-німецьке підприємство «Автострада» засноване у Вінниці в грудні 2015 року, власником ТОВ зі статутним капіталом у 310 млн гривень є Максим Шкіль, експомічник нардепа «Партії регіонів» Миколи Дем’янка.
Власниками ТОВ «Техно-Буд-Центр» є тернопільські бізнесмени Юрій Ханін та Андрій Ярема. Пан Ярема до 2011 року був співзасновником тютюнового монополіста ТОВ «Тедіс Україна» (стара назва – «Мегаполіс-Україна»).
ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» засновано у грудні 2003 року. Його статутний капітал становить 351,43 млн гривень. Кінцевим бенефіціаром виступає донеччанин Олександр Тісленко
«Ми бачимо: коли на тендері «Укравтодору» трапляється нормальна конкуренція, то знижка на торгах може сягати і 20, і 30% від очікуваної ціни тендеру. А значить саме таку «маржу» зашиває «Укравтодор» у торги, до яких намагається не допускати нікого, окрім картелістів, які вже і розігрують тендери зазвичай зі знижкою 5% про людське око», – пояснює «асфальтну» кухню Ніколов.
Картель-танго
Досить несподіваний симбіоз утворюється, коли в регіон, де на дорогах останні п’ять років активно «пасеться» фірма, пов’язана з народним депутатом, заходить учасник картелю. Тоді вмикається інстинкт самозбереження і обоє гравців намагаються зробити так, щоб їм було комфортно.
Принаймні це добре видно на прикладі Хмельницької області, де компанія «Хмельницьке ШБУ №56» (пов’язують з нардепом із групи «Партія «За майбутнє» Сергієм Лабазюком) і вінницьке ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Автострада» (володіє Максим Шкіль, експомічник нардепа «Партії регіонів» Миколи Дем’янка; ця компанія вперше у 2020 році зайшла в область на ринок державних доріг) практично не конкурували між собою. З початку року вони зустрілися тет-а-тет на близько 20 тендерах, які проводила Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області. У половині з них перемогу святкував картеліст з Вінниці, який під час аукціону скидав невеликі суми, створюючи видимість боротьби за ремонт доріг.
Що стосується «Хмельницького ШБУ №56», то ця фірма під час спільних тендерів з «Автострадою» і вигравала у більшості випадків за рахунок стартових цін, не бажаючи торгуватися на аукціоні.
Таким чином результат цього «двобою» вийшов цілком «дружнім» – 1,2 млрд грн дісталося «Хмельницькому ШБУ №56» і 963 млн грн – «Автостраді».
«У мене взагалі немає питань до Хмельницької області. Тут є конкуренція на ринку, працює 5-7 компаній, все нормально. Ніхто не скаже, що обласний картель», – це слова пана Кубракова, сказані 4 червня у розмові з президентом Володимиром Зеленським, який приїхав з робочим візитом на Хмельниччину.
Однак це твердження легко спростувати, коли зазирнути в глибину «Великого будівництва». «Главком» промоніторив близько 70 тендерів поточного середнього ремонту і капремонту доріг, які цього року оголосила Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області. Лідерами є три фірми: «Хмельницьке ШБУ №56», яке виграло 22 тендери, «СТЛ+М» (компанію, яка прописана у Хмельницькому районі зі статутним капіталом у 2 млн гривень, заснував в березні 2014 року киянин Олег Кузнєцов – «Главком») – 16 тендерів і Спільне українсько-німецьке підприємство «Автострада» – 15 тендерів.
Перелік тендерів, які у 2020 році провела Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області (для перегляду списку натисніть на зображення)
Своїм – усе, чужим – закон?
Ще однією особливістю дорожніх тендерів є каверзні умови, які замовник прописує у документації. Наприклад, Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області на тендері з поточного середнього ремонту автодороги державного значення Н-03 Житомир-Чернівці (на ділянці км 194+800 – км 199+430) очікуваною вартістю 160,95 млн грн потребувала в потенційних учасників довідку про досвід виконання аналогічних договорів протягом останніх трьох років. А під час оголошення тендеру з капітального ремонту дороги держзначення М-12 Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам’янка (через Вінницю км 260+000 – км 262+100) очікуваною вартістю 112,4 млн грн замовник попросив учасників надати таку ж довідку, але вже за останні п’ять років.
Або захотіла Служба автодору і записала в тендерній документації критерій оцінювання учасників – виробнича потужність асфальтобетонного заводу має бути не менше 100 т/год. І автоматично ті учасники, заводи яких меншої потужності, не були допущені до тендеру.
«Цього року «Укравтодор», очевидно, взяв курс на сегментування ринку, коли найбільші підряди отримує вузьке коло фірм. Для цього прописуються дискримінаційні вимоги до учасників тендерів, виконати які можуть здебільшого лише компанії-картелісти. Такими вимогами зазвичай є наявність обсягу виконання аналогічних робіт у попередні роки такого ж, як треба на новому укрупненому тендері. Оскільки в попередні роки таких обсягів ремонтів не було, а те, що було, освоювали саме вказані гравці, то очевидно, що лише вони зазвичай і підходять під вимоги «Укравтодору». В особливо крупних торгах ціною понад 10 млрд грн «Укравтодор» почав використовувати новий критерій фінансової спроможності – учасник тендеру повинен мати річний дохід в 2019 році у розмірі третини від нового тендеру 2020 року», – пояснив редактор видання «Наші гроші».
Також поспілкувався «Главком» з колишнім головою Хмельницької облдержадміністрації, який працював у часи президента Петра Порошенка. Ексвисопосадовець скептично відреагував на «Велике будівництво», яке нині популяризує діюча влада. «Щоб будувати – треба фінансувати. А щоб з’явилися гроші, необхідно затвердити проєкт. А щоб затвердити проєкт, треба пройти низку узгоджень у різних інстанціях. Все це забирає не один рік часу і зусиль. Тобто нова влада здає в експлуатацію об’єкти і дороги, які були заплановані і профінансовані при мені та за попередньої влади. Вони ж завершили і кажуть: «Це велике будівництво». Окей! Але заради ж справедливості, що ж тоді робили Порошенко і Гройсман?» – риторично запитав він.
Автор: Віталій Тараненко, «Главком»