Цілком природно, що у пропаганді «країни-переможниці» Друга світова, точніше, її частина, яка стосувалася участі в ній СРСР, стала основою для багатьох міфів. І насамперед для головного з них — міфу про «Велику вітчизняну війну»
В ювілей створення одного з найживучіших фейків Другої світової війни згадаймо, хто насправді нищив столицю України в 1941 році. Цей почерк ми бачимо й зараз в діях російських загарбників.
Зі зрозумілих причин у совєтські часи парад у Бресті не згадувався. Співробітництво з гітлерівською Німеччиною, розділення Польщі були білими плямами історії. Короткочасний сплеск зацікавлення цією темою спостерігався на початку 90-х, однак із приходом до влади в Білорусі Алєксандра Лукашенка швидко повернулися совєтські стандарти, зокрема, в царині історичної політики.
Різанина на Волі вважається наймасовішим вбивством мирного населення в окупованій німцями Європі. За підрахунками істориків, німці могли вбити до 65 тисяч людей.
Знімаючи за державні гроші фільми про “Паровоза”, плануючи добудувати музеї трагедій, які сталися 80 років тому, і замовляючи чищення ставка за 60 мільйонів, варто пам’ятати, що небезпека для нас зараз вища, ніж для США тоді.
Судебные иски против концернов, которые разбогатели на преступлениях Гитлера. Профессор Гжегож Кучарчик: Немцы грабили во всю…
Сегодня война иная, в ней используются другие технологии, в т.ч. в возможностях общения. Но существуют универсальные принципы конспирации, А современные технологии даже могут сыграть против тех, кто действует в подполье и скрывается.
Наприкінці червня 1941 року розпочалися масові розстріли політичних в’язнів. Спочатку каральна операція торкнулась засуджених у західних областях України, а згодом перекинулася на інші регіони. Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944.
