Щоб розпочати операцію захоплення Слов’янсько-Краматорської агломерації, противнику вкрай бажано вийти на рубіж уздовж річки Оскіл і шосе Харків — Чугуїв — Ізюм — Слов’янськ — Бахмут на ділянці від Кам’янки до Красної Гори.
Від Тернів, де противник найактивніший на всьому Лиманському напрямку, до Долини, котра на цьому шосе, — десь 40 км. Від Діброви, де зараз передній край, до Слов’янська — десь 35 км. Красна Гора вже окупована. Цій схемі сильно заважає створений ОСУВ «Хортиця» язик у районі Сіверська, зазначає експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк на шпальтах видання
Використовуючи термінологію НАТО, противник має провести формуючу операцію, тобто створити умови, сприятливі для подальшої операції. Упродовж останнього місяця на північній частині лінії бойового зіткнення спостерігали таке: угруповання військ (УВ) противника «Центр» зосереджувало свої зусилля на ділянці Терни — Торське, намагалося прорвати нашу оборону й просуватися до річки Оскіл і шосе Харків — Бахмут (там 35–37 км).
У першому ешелоні діяли 67-ма МСД і 164-та ОМСБр 25-ї армії, у другому — 144-та МСД 20-ї армії. Звертаємо увагу — у першому ешелоні воює нещодавно сформована армія, у другому — залишки дивізії, яка в Україні діє від початку вторгнення. Наші позиції спираються спиною на річку Жеребець. Ворог за 30 діб і наступав, і відступав. Лінія бойового зіткнення стабільна.
Проблему Сіверського виступу Сил оборони вирішує УВ «Юг», куди скерували головні сили 2-го луганського АК — 6-ту, 123-тю, 127-му ОМСБр, їхні дії підтримують 51-й і 137-й ПДП 106-ї ПДД. Але всі їхні успіхи — рухи в сірій зоні трикутника Виїмка — Веселе — Спірне.
Цікавий момент. Трохи на північ, у боях за Куп’янськ, 11-й корпус Балтійського флоту так навоювався, що частково відведений відновлювати боєздатність у тилу. Його ділянку прийняли частини 47-ї ТД, які перекинули якраз із Лиманського напрямку. Трохи дивно, що наче воювати треба на Лиманському, а танкову дивізію перекидають на Куп’янський напрямок. Якби оперативних резервів ворожому командуванню вистачало, то обійшлися б без цього маневру. Є інформація, що 11-й АК у повному складі (крім 7-го ОМСП) передали до складу нового УВ «Север» у Бєлгородській області.
Але якщо подивитися на обидва напрямки одночасно, то там противник утримує угруповання в складі трьох УВ: «Запад», «Центр» і «Юг». Ті мають 1-шу танкову, 6-ту, 20-ту, 25-ту загальновійськові армії, 2-й та 11-й корпуси. На Куп’янському напрямку ворог утримує в резерві п’ять полків і три батальйони, на Лиманському — полк, на Сіверському — десантно-штурмовий полк і пару батальйонів мобрезерву, на Краматорському — два полки і батальйон.
Ще один полк прикриває держкордон у Бєлгородській області. Тобто сил і засобів повно, а наступального прогресу — обмаль, формуючої операції немає. Але ж усю цю армаду нікуди не відводять, інші напрямки не посилюють. Логічно було б перейти до оборони, передати частину сил під той самий Часів Яр, проте ні.
Цю дивну ситуацію можна пояснити зосередженням військ для подальшої операції. Рухатися на Харків — повна дурниця, спроби з наскоку захопити Харків у 2022-му закінчилися болючою поразкою агресора. Наявного сьогодні угруповання противнику явно не вистачає, не лише щоб захопити місто-мільйонник, але й оточити й блокувати його. Тому лишається єдина притомна оперативна мета — Слов’янськ і Краматорськ.
Щоб полегшити оперативні страждання штабу УВ «Центр», Повітряні сили ЗС України 13 квітня прислали прямісінько в його будівлю в Луганську Storm Shadow. Наслідки достеменно невідомі, чекаємо.
Їдемо на південь — Часів Яр.
Дивна оперативна побудова противника — бойові порядки УВ «Центр» розірвані військами УВ «Юг». Чому? Невідомо.
Ча́сів Яр — місто в Україні, в Бахмутському районі Донецької області. Адміністративний центр Часовоярської міської громади. Населення 14 тис. осіб (2011). Статус міста з 1938 року. Місто Часів Яр розташоване за 20 км на південний схід від Краматорська, на захід від Бахмуту. До Часовоярвської міської громади входить 2 села та 1 селище, а саме село Григорівка, село Богданівка та селище Калинівка.
На Часів Яр суне угруповання ВДВ агресора у складі 98-ї ПДД й 11-ї ОДШБр, посилене 4-ю ОМСБр 2-го АК, 102-ю МСП 150-ї МСД 8-ї армії (котра взагалі не тут) і парамілітарними формуваннями добровольчого штурмового корпусу (поки що бачили 7-му добровольчу штурмову бригаду імені святого Георгія).
Противник активний на ділянці Богданівка — Іванівське (десь 7 км по лінії бойового зіткнення, тоді як дивізія + дві бригади + полк наступають, за нормативами, на фронті 30 км, тобто щільність сил і засобів у чотири рази вища від прийнятої в оперативних розрахунках). Відповідей є лише дві: весь цей кагал має лише 25 % своєї боєздатності, тому їх там ущільнили аж у чотири рази, або це ділянка прориву. Через відсутність прориву залишаємо першу відповідь.
Останні 30 діб противник мав тут успіхи 23 березня, 8 і 12 квітня й просунувся в західному напрямку на два кілометри біля Богданівки, десь на три кілометри вздовж шосе Т0504 від Іванівського до Ступочок. 4 квітня наша 45 артбригада касетними боєприпасами у взаємодії з пілотами fpv відбила штурм групи десь із 30 ББМ (батальйон). Уже наступного дня батальйон 98-ї дивізії скористався результатами авіаударів КАБ з УМПК, стрімким кидком уздовж шосе О0506 дістався околиць Часового Яру й закріпився на вулиці Зеленій східного кварталу Канал.
Ворог підтягнув обладнання РЕБ й активно блокує застосування Силами оборони fpv. Дуже агресивно наступає 11-та ОДШБр окупантів, котра отримує потужну вогневу підтримку. Ворог завдає авіаударів по Калиновому, Часовому Яру, Ступочках.
Ворожі штурмовики Су-25 втратили страх і з’являються безпосередньо над полем бою, чого раніше не траплялося й що свідчить про наші проблеми з ППО малої дальності, а можливо, про деградацію військової системи ППО в цьому районі. Богданівку обороняють 42-га і 67 омбр, 241 ОБр ТрО, 5 ОШБр обороняється на панівних висотах поблизу Іванівського.
Вимальовується класична російська схема — оточити гарнізон Часового Яру, просуваючись на півночі через Богданівку і Калинове, зі сходу по шосе Т0506 у напрямку мікрорайону Канал і з півдня через Іванівське вздовж шосе Т0504 на Ступочки. Нагадаємо собі, що на ділянці чотирьох-п’яти кілометрів атакують сили, які мали б атакувати на фронті кілометрів із 30, але ж потім слід створити кільце навколо міста на близько 20 км. Загалом потрібно створити і зовнішній фронт оточення, і внутрішній, тому наявних сил на все це не вистачить.
Часів Яр нині має стратегічне значення у прямому сенсі цього слова. Чому? Путін вимагає від своєї армії вийти на адміністративні кордони Донецької області, цьому заважає лінія добре укріплених міст: Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка. У 2022-му агресор, усвідомлюючи масштаби цих укріплень, намагався провести операцію на охоплення цього укріпрайону, але отримав спочатку під Ізюмом, потім втратив Харківську область, що перекреслило його плани на Донеччині.
У 2023-му ворог намагався прорватися до південного флангу лінії цих укріплень, коли штурмував Бахмут, але також не зміг. І ось їхній шанс-2024: захопивши Часів Яр, атакувати Костянтинівку (7 км від Часового Яру) та Дружківку (приблизно 20 км). Удар на Олексієво-Дружківку (15 км) дозволить відсікти Костянтинівський вузол оборони й почати їсти цього слона по частинах.
Ізоляція / втрата Костянтинівки значно погіршить шанси Сил оборони утримати Донеччину, адже ворог переріже важливий логістичний маршрут ОСУВ «Хортиця» — шосе Н20 Костянтинівка — Донецьк. Це може ініціювати ефект доміно на українській лінії оборони. На заході шосе Н20 місцевість не сприятиме обороні, тому для Сил оборони вкрай важливо утримати рубіж Слов’янськ — Краматорськ — Дружківка — Костянтинівка й ключ до нього — Часів Яр. Інакше доведеться відступити в Дніпропетровську область.
Можливе захоплення Часового Яру саме по собі не дозволить противнику негайно розвинути наступ і захопити Костянтинівку та Дружківку, адже його війська потребуватимуть оперативної паузи на підготовку до штурму двох чималеньких, добре укріплених міст. Врахуємо, що, просуваючись на захід від Часового Яру, агресор підставиться під контратаки Сил оборони, що уповільнить його рух і завдасть відчутних втрат. Але ж окупований Часів Яр за всіх розкладів стане зручним ворожим плацдармом.
У діях російського військового командування прозирає схема: підрозділи перекидають між напрямками з різною інтенсивністю бойових дій. Ті, хто перебуває на другорядних напрямках, мають час і можливість відновлювати боєздатність і відпочивати, після чого їх вводять у бій на напрямках з високою інтенсивністю, де вони замінюють частини, що втратили боєздатність.
Також такі маневри дозволяють противнику змушувати Сили оборони України реагувати на ці перекидання, що створює врешті вразливі місця з низькою щільністю сил і засобів, чим противник має намір скористатися. Якщо ворог встигне до кінця травня сформувати принаймні оперативні резерви, то цілком може прорвати нашу оборону.
Зараз просуванню ворога на Костянтинівку заважає плацдарм Сил оборони в районі Торецька, який загрожує тиловим лініям МТЗ росіян, дозволяє ізолювати операційний район на захід від Часового Яру. Місцевість під Часовим Яром і нашим рубежем на шосе Н20 відкрита, тому противнику доведеться маневрувати (що він не вміє робити як слід і має недостатньо ББМ для цього).
Сили оборони не раз показували, як розбити російську колону ще до того, як вона опиниться на рубежі переходу в атаку, тому вимальовується просте рівняння: противник зможе використати оперативні переваги від захоплення Часового Яру, якщо Україна та її партнери не нададуть Силам оборони всі необхідні засоби.
Автор: Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій