Минулого року росіяни перейнялися переведенням системи правосуддя так званої “ДНР” на загальнофедеральні рейки. Про те, як працюють окупаційні суди на Донеччині, читайте в матеріалі ZMINA.
Без перезавантаження
Донецька окупаційна система організації “правосуддя” почала формуватися ще 2014 року на базі українських суддів-зрадників, які весь цей час були кістяком суддівського корпусу терористичного утворення “ДНР”. Багато хто з них беззмінно працює, не покладаючи молотка, друге десятиліття і склав уже третю присягу на вірність. Існують навіть сімейні клани донецьких суддів, як, наприклад, Світлана і Григорій Федьки з Горлівки.
Практично щороку склад суддів поповнювався новими охочими послужити Феміді так званої “молодої республіки”. Оскільки процесом довгий час керував колишній співробітник російського слідчого комітету Едуард Якубовський на посаді голови “Верховного суду ДНР”, більшість посад отримували люди з-поміж донецьких колаборантів, які працюють у слідчих органах. Наприклад, начальниця слідчого відділу Калінінського РВВС у Горлівці Наталія Рядно зрадила присягу й залишилася працювати на користь “ДНР”. У 2016 році стала суддею, а потім і очолила Центральногородський райсуд.
Примітно, що після Якубовського головою “Верховного суду ДНР” став виходець із російського слідчого комітету Андрій Кім, який перед тим, як долучитися до процесу становлення органів “правосуддя” на окупованій території Донбасу, служив у Кисловодську. Чи віддавав він перевагу під час призначення суддів колишнім слідчим, не відомо, але загалом “ментівський” клан у судах “ДНР” представлений досить широко.
Усі суди, які були запущені на окупованій території з 2014 року, в “доросійський період”, сьогодні, після переведення на “федеральні стандарти”, зберегли весь свій суддівський корпус практично без змін. Включно з керівниками інстанцій, як, наприклад, у випадку з Оленою Скічко, яка очолює Ясинуватський міський суд із 2014 року.
До суду на танку?
Зі 133 “суддів ДНР”, яких вдалося ідентифікувати в судах загальної юрисдикції, тільки 29 на сьогодні – вихідці з російських регіонів.
Багатьох з них було призначено в “суди”, створені на територіях, окупованих після початку повномасштабної війни, або навіть у суди регіонів, які взагалі перебувають під контролем України. Так, наприклад, єдиний відомий на цей момент суддя Волноваського районного суду Рафік Мухаметшин до цього був помічником судді в одному з районів російського Оренбурга.
Суддя Артемівського міського суду на руїнах Бахмута Ангеліна Демідова раніше працювала помічником судді в Лазаревському районі міста Сочі Краснодарського краю, а її колега Рінат Мударісов – теж помічником судді в Благоварському районі Башкортостану.
Ще цікавіше, що в Краматорському міському суді, який існує лише формально, головою призначили колишню суддю Дзун-Хемчицького районного суду Республіки Тива Аеромау Кочньову. Причому, згідно з даними російської державної системи “Правосуддя”, Краматорський суд розташований за адресою Ленінського райсуду міста Донецька.
У всіх перелічених випадках привертає до себе увагу очевидне кар’єрне просування свіжоспечених служителів донбаської Феміди. Аеромаа Кочньова стала зі звичайної судді головою суду, нехай навіть фіктивного. А всі інші й зовсім перестрибнули через обов’язкову в російських реаліях посаду мирового судді й відразу отримали мантії в судах загальної юрисдикції. Чомусь серед реалізованих російських суддів не знайшлось охочих змінити свої кабінети на перспективу попрацювати в прифронтових умовах.
Маріупольський десант
Однак левова частка росіян вирушила формувати судові органи в окупованому Маріуполі. Так, наприклад, із семи встановлених “суддів Приморського районного суду” тільки Вікторія Гревцова раніше була “суддею ДНР”, а Володимир Резніченко змінив статус українського адвоката, а також деканство факультету права Міжрегіональної Академії управління персоналом на російську суддівську мантію. Решта п’ятеро – вихідці з Ростовської області, Краснодарського краю, Пермі та Оренбурга. Причому Вікторія Бойко і Ботагоз Тлеужанова зробили кар’єрний стрибок, одномоментно перетворившись із помічників на повноправних суддів.
Із шести “суддів Іллічівського районного суду” половина – представники Саратовської області. Тієї самої, де до своєї опали очолював касаційну інстанцію “голова Верховного суду ДНР” Сергій Подкопаєв. Причому “судді” Катерина Степанова і Марина Земцова раніше були звичайними помічниками суддів у тій самій касації, якою керував Подкопаєв.
Неймовірний кар’єрний зліт на окупованій території здійснив і “суддя” Валерій Бєлавкін, який працював до цього адвокатом в Анапі. Місцеві колаборанти в складі суду теж без досвіду роботи – про Ірину Панкратову жодних відомостей знайти не вдалося, а Наталя Дорош до окупації працювала помічником в українському суді.
Найбільший відсоток прийшлих суддів в Орджонікідзевському та Жовтневому районних судах Маріуполя. Так, в Орджонікідзевському суді отримали посади заступників колишня суддя Бєлокатайського міжрайонного суду Башкоторстану Ельвіра Гузаїрова та її землячка мирова суддя з Уфи Рената Сахапова. Компанію їм склали колишні мирові судді Денис Павленко з Краснодарського краю та Айнді Алімханов із Чечні. Місцевих колаборантів представляє тільки Євгенія Гаврилюк, яка в цьому суді до окупації працювала помічницею.
У Жовтневий суд переїхали працювати з Росії колишній мировий суддя Дмитро Романов із Твері, його колега Наталя Кралініна з Краснодарського краю і колишній краснодарський адвокат Роман Плюшкін. У компанії з ними засідає якась Юлія Сазонова, яка раніше була секретарем судді.
Що примітно, у розташованому зовсім поруч із Маріуполем селищі Мангуш поки що жодного приїжджого судді не помічено. Єдиною призначеною російською владою “суддею” “Першотравневого районного суду” стала Інна Попова, про яку в маріупольському чаті писали, що вона була помічником судді в Жовтневому суді, а потім займалася пошиттям одягу та аксесуарів для дітей.
Суди-привиди
Загальна картина трансформованої під російські стандарти “судової системи ДНР” була б неповною без згадки про 16 судів-фантомів.
Крім зазначеного вище “Краматорського міського суду” (Краматорськ перебуває під контролем України. – Ред.), до таких варто зарахувати Костянтинівський, Слов’янський, Авдіївський, Мар’їнський, Вугледарський, Краснолиманський, а також “суди” навколо Покровська, Селидового і Великої Новосілки. У відкритому доступі немає жодної інформації про призначення суддів до цих інстанцій, а їхні адреси в російській системі “Правосудие” вказані за місцем розташування інших судових органів на окупованій території.
Загалом у межах незаконного суб’єкта “Донецька народна республіка” окупаційна влада організувала 39 “судів” першої інстанції, з яких 40% розташовані або в безпосередній близькості до лінії фронту, або на контрольованій українськими військами території.
Автор: Артем Гірєєв
Джерело: ZMINA