На війні в Україні використовуються найновіші технології й озброєння, а самі українці вже довели, що є видатними воїнами. Але як зсередини виглядає робота найкращих військових професіоналів світу? Видання Platfor.ma яка бере участь у проєкті United24 Media «Професія — воїн», розповідає те, що не увійшло у відео.
Позивний Барон — командир дивізіону NASAMS, який захищає українське небо. Це зенітний комплекс середньої дальності, розроблений у співпраці Норвегії та США. Його офіційно використовують 13 держав, а США навіть доручили цьому ЗРК захист Білого дому. Барон розповів про роботу зенітника зсередини та те, як зарекомендував себе у масштабних протиповітряних боях один із найсучасніших комплексів ППО у світі.
Я навчався у військовому ліцеї з посиленою фізичною підготовкою. Після цього вступив до Харківського національного університету Повітряних сил, відучився там п’ять років і пішов служити на зенітний ракетний комплекс С-300.
Перший пуск у моєму житті був із цього ЗРК у 2018 році. Тоді на полігоні Ягорлик, наразі тимчасово окупований південь Херсонщини, ми знищували тренувальну ціль — радянський безпілотник Ту-143 «Рейс». Якщо чесно, було навіть трохи страшно, все гуділо, ревіло. Але зате коли почалася повномасштабна війна, для нашого підрозділу здійснювати пуск вже не було чимось новим.
Навчитися збивати
Одного разу подзвонив командир бригади й повідомив, що я з побратимами їду в Норвегію навчатися на NASAMS. Перші слова, які я почув від західних інструкторів, були такими: «Зараз ми навчимо вас працювати на NASAMS. А потім приїдемо в Україну, щоб вже ви розповіли нам, як воювати на NASAMS».
Два тижні були вступні лекції й теорія, тиждень – бойове злагодження і практика — виїзди, імітовані удари, протиповітряні бої… Мотивація пройти все якнайшвидше була шалена. Тоді якраз почалася чергова хвиля масованих ракетних ударів по Україні.
Ми бачили по телевізору, як росіяни руйнують будинки, об’єкти критичної інфраструктури, як гинуть наші люди. Десь всередині навіть було відчуття провини, що ми, зенітники, зараз знаходимося у безпечній Норвегії, а маємо бути в України. Проте розуміли важливість нашої місії — ми перші українці, котрі опановують західні зенітні ракетні комплекси. Ми перші привеземо їх в Україну і підсилимо протиповітряну оборону держави.
Тож загалом навчання на NASAMS зайняло у нас три тижні, хоча стандартна програма підготовки оператора — 6 місяців. Якщо ти розумієш принципи роботи зенітної системи, то не так вже й складно. Реалізація у західній техніці інша, але самі принципи випромінювання і наведення ракет ті ж самі.
Потім ми забрали у Польщі своє «залізо», повернулися на ньому в Україну, зарядили ракети, розгорнулися в новому позиційному районі, і тільки лягли відпочити — «Тушки» злетіли й пустили ракети. Ми одразу включилися і почали працювати. Зробили сім пусків і знищили сім крилатих ракет. Результат – 100%. Непогано для першого бою?
Робота — зенітник
NASAMS — це нова зброя, яка раніше ніде масштабно не застосовувалась. Ніхто не знав, які проблеми можуть виникати під час активного її використання. Тому що раніше в операторів цього ЗРК було так: увімкнув техніку, попрацював на випромінювання, пошукав цілі, цілей нема, все добре, вимкнувся — і все. Але у нас скажений настріл, і яка б техніка не була, вона може не витримати. І завдяки досвіду українських зенітників розробник NASAMS компанія Kongsberg вже внесла конструктивні зміни в цей комплекс. Тобто його вже почали модернізувати, зважаючи на наші рекомендації.
Наприклад, заряджений NASAMS — це шість ракет, які в умовах масованого ракетного обстрілу вистрілюються дуже швидко. Раніше перезаряджання займало годину-півтори, зараз набагато менше. Не можу казати, як саме, це нововведення нашого підрозділу, але зараз всі користуються цією схемою і час скоротився ну дуже сильно. Бували випадки, що ми здійснювали 16 пусків, тобто два рази перезаряджалися прямо під час завдавання противником повітряного удару. Хлопці заново готували пускові буквально під ракетами.
NASAMS може збивати весь спектр аеродинамічних цілей, тобто літаки, гелікоптери, крилаті ракети, БпЛА. Не може збивати тільки балістичні та аеробалістичні цілі.
Найбільш жирна ціль — це Х-101. Ми не знаємо її реальну ціну, але якщо орієнтуватися на дані Forbes, то це $10-12 млн. У нас була бойова робота, коли ми знищили вісім Х-101 за один раз. Потім сиділи й рахували, скільки це квартир у Києві.
Скільки коштує один пуск NASAMS? Залежить від того, яку ракету використовувати. Це ж модульна система, може бути скажений асортимент боєприпасів. Існують і такі, що коштують майже як пуск Patriot. Щоправда, у нас їх немає, ми в основному працюємо ракетами AIM-9X Sidewinder, їхня ціна в американських відкритих джерелах — $400 тис. Звісно, будь-яка зенітна керована ракета — це високотехнологічна дорога зброя, їх просто не буває дешевих. Але тут треба розуміти, що навіть Shahed може завдати набагато більше шкоди на значно більшу суму, якщо він влучить у ціль. Не кажучи вже про людські життя.
Скільки цілей NASAMS може теоретично збити? У нас рекорд за пусками — 16 за один бій, про який я вже казав. На жаль, ми тоді знищили тільки 12 цілей з 16. Але загалом рекорд — це 12 з 12.
Ми рахуємо всі збиті цілі й малюємо герби за кожну. У нас на рахунку вже понад 250 гербів.
ЗРК може промахнутися з багатьох причин. Скажімо, крилаті ракети типу Х-101 використовують РЕБ, використовують пасивні завади у вигляді металевих диполей, які вони вистрілюють. Плюс зараз противник почав застосовувати теплові пастки, тобто стрільцю з ПЗРК вже дуже важко влучити в ціль. Ніяка зенітна зброя, ніякий виробник не дасть 100% гарантію влучання. Не існує комплексу, який знищує 100 зі 100.
Іноді на прийняття рішення є буквально кілька секунд. Все залежить від того, на якій відстані ми побачимо ціль. Якщо це відносно далеко, то я буду уточнювати у командира порядок дій — чи це буду працювати я, чи інший підрозділ. Якщо ціль, як ми кажемо, «виринає» переді мною на дальності 5-10 км, то я сам прийматиму рішення, бо це дійсно питання секунд.
Хороший зенітник — це живий зенітник. В ідеалі у нього ще й є справний зенітний ракетний комплекс і є чим стріляти. Але з цим у нас бувають проблеми через перебої з поставками ракет від західних партнерів. У мене було багато ситуацій, коли ми бачили цілі, а стріляти вже не було чим. Бувало, що на мене йшло 9 крилатих ракет, а в мене в запасі лише 3 пуски. Добре, коли поруч є підрозділ, який може підстрахувати сектор відповідальності.
У зенітників немає такого поняття як «робочий день». Ми весь час займаємося обслуговуванням локатора, регламентними роботами, ремонтом, виконанням завдань. Є воїни на пускових установках, на командному пункті дивізіону, є ті, хто займається безпосереднім прикриттям на великокаліберних кулеметах, є охорона, зв’язок. Зенітний ракетний комплекс — це колективна зброя. І це зброя, якій постійно потрібна увага, інакше вона може підвести. У мене був випадок, коли поруч йшли цілі, а від холоду на генераторі злетів патрубок з паливом. На ходу все ремонтували, поки крилаті ракети були в повітрі. Потім вони ще й розвернулися у мій бік, але, на щастя, ми якраз встигли все полагодити й успішно відпрацювати.
Навіщо на ЗРК кулемет? По-перше, це заходи безпосереднього прикриття. Плюс ми використовуємо його проти ударних дронів. Так на командному пункті з’являються позначки збитих Shahed. У складі мого дивізіону є обслуга великокаліберного кулемета, яка в парі з таким же кулеметом Національної гвардії поклала крилату ракету. Зробити це — один шанс із тисячі, а вони змогли.
У зенітників є свій сленг. Наприклад, ракети ми називаємо «олівці». Дерев’яні дрони, які противник використовує, щоб виснажувати нашу систему ППО, — це «табуретки». Хоча в інших бригадах, я чув, їх називають «кравчучками». Загалом багато сленгових виразів, але, якщо чесно, більшість із них нецензурні.
Ідеальне ППО
Чи є найкраща зенітна ракетна система у світі? Мабуть, вона існує. Наприклад, комплекс THAAD може збивати цілі аж у стратосфері. Але це нова зброя, їх небагато навіть у самих американців. І все треба перевіряти в реальному бою. Patriot вже реально довів, що може збивати навіть «непобедимые аналоговнетные “Кинджали”». Я сам тоді чув його роботу по нашій системі зв’язку, коли збили два «Кинджали». Хоча росіяни все одно казали: «Та ні, українці нічого не збили», і навіть коли показали рештки їхньої ракети з отворами від Patriot: «То всьо фейки!» Тільки практика покаже, який комплекс дійсно хороший. Patriot і NASAMS вже все довели.
За великим рахунком Patriot і NASAMS — це досить однотипна зброя. Коли я вперше зайшов у Patriot, то подумав, що в NASAMS знаходжусь, дуже схоже. Кажуть, що вся радянська зброя схожа — так от, західна – теж. Принципи роботи, органів управління, відображення повітряної обстановки — подібні.
Система протиповітряної оборони України має бути розгалуженою. Немає сенсу ставити вздовж кордону з РФ сотню Patriot, та нам їх ніхто стільки й не дасть. Але загалом найкраще різні комплекси працюють разом. Скажімо, коли Patriot і NASAMS, IRIS-T, функціонують в команді, то можна казати, що повітряний простір дійсно закритий.
Також для захисту неба нам потрібні F-16. Спектр озброєння, яке використовують ці літаки, дозволить їм теж працювати ефективно, адже багато ракет просто не будуть долітати до зони відповідальності зенітних ракетних військ. F-16 гарно увіллються в загальну систему протиповітряної оборони України.
Зараз українська система ППО — це гібрид із решток старих радянських систем і того сучасного, що нам передали західні союзники. Ми називаємо все це зоопарк. Але наші фахівці зуміли весь цей зоопарк зібрати, організувати — і тепер все це ефективно працює у загальній системі протиповітряної оборони. Чимало експертів казали, що це неможливо, але українцям вдалося.
Українські зенітники — це боги, особливо ті, хто служить на Буках, С-300. Я не знаю, як ця техніка може досі працювати, але вона це робить. Точніше, її змушують. Коли я зідзвонююсь з одногрупниками, питаю, як справи, що робите, завжди відповідають: «Та от з технікою вожуся». Техніка, техніка, техніка, ремонт, ремонт, ремонт. Радянський парк озброєння наших зенітних ракетних військ тримається тільки завдяки інженерно-технічному складу. Там сидить хлопець, якому 22 роки, й вже на повну читає ці надскладні електронні схеми, розуміє де, що, як, який сигнал йде.
С-300, С-400 — в принципі, непогані системи. Але ЗСУ вже не раз показували, як вони палають. Я сам працював на С-300. Цей комплекс має потужні ракети. Але в плані технологічності та зручності використання, не знаю, це якийсь «Жигуль» на фоні Mercedes. Головна перевага росіян — це великий запас зенітних керованих ракет і кількість підрозділів протиповітряної оборони. Тобто вони беруть не якістю, а кількістю.
Останнім часом росіяни змінили тактику ракетних ударів. Раніше вони могли здійснити масовану атаку на багато об’єктів по всій країні — і це вже була надскладна задача для зенітників. Однак тепер вони обирають кілька об’єктів, і пускають все по них. Це значно перевантажує систему ППО, оскільки кількість ракет та сама, але тепер все летить на кілька цілей.
І наостанок — що б я хотів сказати ворогам? Здохніть вже і заберіться на свої срані болота.
Автор: Юрій Марченко
Джерело: Platfor.ma