Російські вбивці з 90-ої танкової дивізії

Владислав Донгак і Артем Терешенков — військові 2-го окремого танкового полку 90-ої танкової дивізії 41-ої загальновійськової армії Центрального військового округу. У лютому 2022 року вони окупували Чернігівщину. Слідство вважає, що вони розстріляли цивільне авто, через що загинуло двоє людей. Донгака і Терешенкова обвинувачують у порушенні законів та звичаїв війни — стаття 438 КК України.

В обмеженому доступі

Родини Олександра Боброва та Любові Харечко 24-го лютого виїхали з Чернігова до села Рогощі, де мали дачу. У другій половині дня в село заїхали російські війська. Третього березня родини вирішили виїжджати з села.

За кермом був Олександр, попереду сиділа Любов, позаду — її син Валерій, дружина Олександра Ірина, їхня донька Катерина і племінниця Поліна. Коли родина рушила від будинку, побачила колону розстріляної російської техніки — Олександр уповільнив рух. Росіяни ж почали стріляти по цивільному автомобілю. Олександр і Любов загинули.  

Третього червня 2024 року суд не дозволив журналістам бути у залі засідання під час допиту потерпілих. Прокурор пояснив, що судово-психологічні експертизи визнали пережиті події травмуючими для потерпілих, тож аби мінімізувати стрес, тиск і захистити їхній стан, суд вирішив проводити допити за якнайменшої кількості присутніх у залі.

Вбивство та вибачення 

Двадцять третього липня суд допитав свідків у справі та дослідив письмові матеріали, зокрема відео слідчих експериментів. Під час слідчого експерименту потерпіла Ірина, яка була в авто, показала дорогу, по якій вони їхали. На відео вона описує:

— Ми побачили колону російської техніки, її було багато й вона горіла. Ми зупинились і після цього у нас почали стріляти. До нас підбігло близько десяти людей. Ми всі пригнулись. Вони прибігли до нас і стріляли з автоматів.

— Я побачила з лівого боку бронетранспортер, який летів до нас із великою швидкістю. Потім різко зупинився, оскільки один із них підняв руку. Зараз мені вже давали фотокартки на впізнання і я знаю, що прізвище цього росіянина Донгак. Він керував цієї групою й зупинив авто. Нас витягли з машини і тоді я побачила по кольору, що Люба мертва. Нас поклали на землю, а потім відвели в будинок, який охороняли російські військові. Коли я спитала у військових, чи живий мій чоловік, то він відповів, що ні. Донька почала кричати. Той, що охороняв, вибачався. Я так зрозуміла, що він вибачається за те, що стріляв. Після того я вже попросила тачку й ми перенесли тіла.

На відео слідчий уточнив:

— Із ваших слів, стріляли кілька людей. За що саме вибачався Терещенков?

— Я думаю, що він вибачився саме за те, що він вбив мого чоловіка.

Свідчення

Першого допитали Віктора Григоруся з села Рогощі. Свідок розповів, що в село росіяни зайшли у другій половині дня 24-го лютого 2022 року. Він запропонував потерпілим поїсти і погрітись, оскільки вони не могли зробити це на дачі. До третього числа вони жили у Віктора, поки не вирішили евакуюватися. 

— Десь у половині третього вони зібрались і виїхали. Пострілів я не чув, а о 9 годині вечора прийшла Ірина. У неї був білий ватник весь у крові. Вона сказала, що вбили Сашу й Любу. Сказала, що тяжко доставити мертвих людей. Я поїхав і повантажив їх.

— Чи розповідав хтось із потерпілих, що вони конкретно когось бачили, хто стріляв? — уточнив захисник Валентин Лєсков.

— Конкретно ні. Просто сказали, що були постріли.

Свідок Польовик Петро — чернігівець, але зараз живе у селі. Його будинок розташований за 500 метрів від місця розстрілу авто.

— Я б його зупинив, — сказав на допиті Польовик, — але я думав, що пройшли танки і йде російський тягач. Через паркан побачив, що летять кулі по даху машини. Ніхто не знав, що сталося, поки до мене не прийшла сусідка і не попросила перенести трупи.

Ще один свідок, Віра Опанасенко, розповіла, що в лютому 2022 року допомагала з їжею людям, які приїхали в село, аби сховатись — так і познайомилась із потерпілими. Третього числа під вечір жінка біля будинку зустріла Валерія із забинтованою рукою разом із Катериною й Поліною.

— Валера був із забинтованою рукою в шоковому стані, попросив тачку, — розповіла вона. — Я подумала, можливо, якісь речі потрібно перевезти. За певний час прийшла Ірина Анатоліївна й попросила тачку. Вона сказала, що вбили Олександра й Любов. Ми пішли разом. Любу поклали на щит і тягли. Як ми тягнули — я просто не знаю. Там складна глиняна дорога. Прийшов Віктор Михайлович із Валерою і ми потягнули Любу до сараю. І потім поїхали по Сашу. Він лежав у машині.

— У чому вони були одягнені?— уточнив прокурор.

— Не пам’ятаю, у чому вони були одягнені. Але коли на наступній день їх хоронили, — плачучи свідчила Опанасенко, — то ніколи не бачила таких брудних покійників.

На наступному засіданні планують допити решту свідків.

Автор: Надія Чучвага

Джерело:  МІПЛ

See more Tweet