Чотири доби летючий радар А-50У не фіксують у Приазов’ї, Криму, над Чорним морем і над Краснодарським краєм. Цей літак світиться на всіх частотах як ялинка, не помітити його неможливо.
Плюс з ним поруч зазвичай крутиться ретранслятор, специфічні маркери і для радіотехнічних військ, і для стратегічних БпЛА союзників з РЛС, зазначає видання
Як відшептали.
Для нас це відчутна підмога — простіше працювати з кабрування, застосовувати JDAM, здійснювати санітарну евакуацію повітрям.
Та й головне — безперешкодно працювати по Криму. І дронами, і, якщо знадобиться, європейськими крилатими ракетами.
Простіше підійти до рубежів пуску на гранично малій висоті, менше шансів потрапити в засідку ППО, яке отримує дані з А-50 або ж під чергові винищувачі.
Сили оборони України збили ще один унікальний російський літаючий радар – літак А-50 (відео)
Уся краса знищення А-50У навіть не в його ціні — 350 млн доларів, а в тому, що їх більше не виготовляють.
Тільки канібалізм і підтримка в робочому стані за рахунок того, що ще кілька на вічному чергуванні. Ще електроніку частково перешивають з аналогової на цифрову, ставлять зв’язок, ліплять монітори.
Але 20 тонн комплексу «Джміль» і трикоординатна РЛС — просто із СРСР, сутінкові технології дідів.
Знавці, увага запитання: куди вони поділися, російські літаки далекої радіолокаційної розвідки. Чому не працюють? Адже у строю ще п’ять-сім машин.
Бояться чергового дружнього вогню, за який рвуть фуфайку російські пропагандисти? Адже цілком нормально (ні, це неможливо, табличка «сарказм») на висоті, що візуально визначається телефоном з камери, працювати по 50-метровому борту, який багато годин передають від одного диспетчера до іншого.
Вийшло раз, вийшло другий, а там і звичка.
Намагаються зрозуміти, чому літак відстрілював теплові пастки, як новорічна ялинка, якщо всі далекобійні ракети на цій планеті вимагають підсвічування радаром наведення?
Можна розсипати хибні теплові цілі у промислових масштабах, ось тільки зірвати захоплення цілі з літака завбільшки з п’ятиповерховий будинок так не вдасться.
Якщо це стріляли ми через лінію фронту, то ніякі пастки його не врятували б. Розкладають овечі тельбухи, кидають руни, ліплять півнів із гною, щоб зрозуміти, чим збили?
Уже спостерігали версії, що це безпілотник, який випускає ракету «повітря — повітря» з інфрачервоною головкою, і якісь там морські плоти, які несуть одну ракету, а та може захопити ціль на кінцевому етапі траєкторії без підсвічування.
Не знаю, як там уже їх транспортують — «магурами» чи суховантажами?
Незабаром, відчуваю, підуть екзотичні варіанти — диверсанти з ПЗРК і куплені українцями розрахунки російської ППО.
Страх, він такий, очі у нього великі.
Літак збили за 207 км від лінії зіткнення. Є комплекси, які працюють на такій відстані. І це не переробки PAC-2, ніхто за два роки таких речей не робить.
Тим паче, дедалі більше комплекси на Заході замінюють авіацією, а ПРО має надійно перехопити балістику в куполі на 40 км.
Ми й так влаштували «птахопад» — знову доліталися два Су-34. Не варто плодити сутності й вигадувати «патріоти», які працюють до узбережжя Краснодарського краю. Усі застановилися, що FrankenSAM, західні ракети до радянських комплексів. А якщо старі рідиннопаливні радянські ракети (5В28) і пускові, але західний радар?
А якщо старі ракети зі зберігання країн колишнього Варшавського договору й радянська РЛС, але від іншого комплексу?
Загалом росіяни, звісно, щосили натягуватимуть дружній вогонь — хоча ті їхні пуски, що потрапили на камеру, пішли на висоту, а ракети до С-200, якщо їм вистачає енергетики, якраз атакують зверху.
Можливо, намагалися збити наш засіб доставки. Невдало, судячи з результатів. Він, до речі, буквально розриває літак, бо 220 кг бойової частини — це страшна річ, на рахунку якої декілька збитих бортів (включно з ізраїльським F-16 і російським Іл-20).
Але з тактикою московських пропагандистів очевидно — якщо це випадок, а не системна можливість збивати такі цілі, то літати безпечно. Проведуть навчання, натренують диспетчерів, зв’язок з пусковими, попрацюють над «свій — чужий», доведуть до особового складу помилки.
А от якщо Україна збудувала систему, що дозволяє збивати борти за 250 км і помилки тут ні до чого, то літати — це лотерея. Дуже неприємна з огляду на збитий транспортник і вже другий ДРЛО.
Гарно повоювали, на всі гроші. Дві льотні зміни і дві зміни операторів, нехай навіть неповні, комплексу «Джміль» — три десятки висококваліфікованого персоналу. Екіпаж літака ретранслятора, летючий командний пункт. Виплати, похорони, доставка тіл.
Техніка на 800 млн доларів. Якої більше не виробляють — штучний товар, залишки високорозвиненої цивілізації. Параліч управління у Причорномор’ї та Приазов’ї — зонах, де росіянам потрібно спостерігати за поромними переправами й маршрутами ВДК до Криму.
Удар по моралі — друга втрата летючого радара, черговий ляпас для «другої армії світу». Котра наступає по трупах зеків і червоних штрафних батальйонів, де вцілілих нагороджують переведенням у стройові штурмовики.
Що ж, підготовка до передачі F-16 іде добре і це не остання жирна здобич.
Автор: Кирило Данильченко ака Ронін