Дональд Трамп заявив, що рішення про зупинення військової допомоги Україні та припинення обміну розвідданими після скандалу в Білому домі жодним чином не позначилося на ЗСУ. Обмеження діяли всього тиждень і потім так само несподівано були зняті.
Трамп використовує маневри з військовою допомогою швидше як важіль тиску на Володимира Зеленського, вважаючи, що Київ не може собі дозволити сваритися з Вашингтоном. Але насправді значення американської допомоги велике лише за деякими категоріями озброєнь. Загалом же, США далеко не перші в забезпеченні потреб українських військ. Ба більше, за три роки війни американці відправили в Україну менше танків, ніж Польща, менше систем ППО, ніж Німеччина, і менше бойових літаків, ніж Північна Македонія або Словаччина, зазначає The Insider.
Скільки допомоги Україні надали США?
Згідно з підрахунками Кільського інституту світової економіки (Kiel Institut für Weltwirtschaft, IfW Kiel), найавторитетнішого джерела щодо зовнішньої допомоги Україні під час війни, загальний обсяг виділених і розподілених (allocated) США коштів становив €114 млрд (за період із 24 січня 2022 року до 31 грудня 2024 року). Європа виділила більше – €132 млрд.
Якщо брати тільки військову допомогу (без урахування гуманітарної та фінансової), то американці трохи випереджають європейців – €64 млрд проти €62 млрд. У будь-якому разі, ці цифри ніяк не “б’ються” з оцінками розміру американської допомоги Україні від Дональда Трампа, який називає цифри в діапазоні від $300 млрд до $500 млрд.
Американська допомога Україні була схвалена п’ятьма окремими актами Конгресу. Фінансування та координація допомоги проходить всередині американського уряду під загальною назвою операція “Атлантична рішучість” (Operation Atlantic Resolve, OAR). Загалом із 2022 року Конгрес виділив за програмами, пов’язаними з Україною, $182 млрд через 14 різних відомств, найбільше – через Міністерство оборони США: $123,9 млрд.
Але з цих $182 млрд лише $83 млрд дійсно витрачено (disbursed). Разом із законтрактованими (obligated), але поки що не оплаченими зобов’язаннями, сума становить $140,5 млрд. Гроші, що залишилися, перебувають у статусі зарезервованих і, судячи з тих зусиль, яких адміністрація Трампа докладає для економії бюджетних коштів, найімовірніше, так і не будуть витрачені та просто згорять ($2,7 млрд уже згоріли за часів Байдена, оскільки їх не встигли розподілити).
Американська підтримка Україні в галузі безпеки відбувається за такою схемою: Конгрес виділяє кошти виконавчій владі, а далі президент, Міністерство оборони та Державний департамент використовують їх у рамках трьох різних механізмів: USAI, PDA, FMF.
Як США надають військову допомогу Україні
The Insider
Найбільший канал допомоги Україні – постачання ВВВСТ і боєприпасів з наявності за PDA. Вартість усіх оголошених пакетів PDA становить $34 млрд, а на заміну відправленого військового майна виділено $45,8 млрд (різницю переважно пояснюють тим, що українській стороні передають замовлені й отримані багато років тому техніку та боєприпаси, а на їхнє місце закуповують нові, більш дорогі; у такий спосіб механізм PDA, крім іншого, сприяє оновленню матеріальної бази американської армії). За оцінкою американських чиновників, 90% номенклатури в рамках оголошених пакетів PDA вже доставлено в Україну. Повне виконання поставок, згідно з планами, очікувалося до серпня 2025 року і стосувалося, насамперед, бронетехніки.
Друга за величиною стаття витрат під егідою OAR взагалі не має прямого стосунку до бойових дій в Україні. Загалом $44,8 млрд виділено для так званої Європейської ініціативи зі стримування (European Deterrence Initiative, EDI) і Європейського командування ЗС США на передове розгортання американських військ і підтримання складів та іншої пов’язаної інфраструктури на території союзників у Східній Європі.
На третьому місці в обсязі американської допомоги Україні – постачання нових озброєнь і боєприпасів за контрактами, укладеними з промисловістю в рамках USAI (загальна сума оголошених пакетів – $33,2 млрд). Поставки за USAI займають набагато більше часу, ніж за PDA, і за розрахунками, виконання контрактів в інтересах ЗСУ місячним обсягом від $700 млн до $1,1 млрд триватиме аж до 2028 року.
У рамках FMF виділено $6,7 млрд, і здебільшого ці кошти пойшли на поповнення запасів країн-союзниць України після того, як ті здійснили постачання ОВТЗ, і на термінові потреби самих українських військ, але із загального обсягу (станом на кінець 2024 року) витратили тільки $1,8 млрд.
Нарешті, деяка частина продукції військового призначення і пов’язаних з нею послуг закуповується урядом України на комерційних умовах за FMS. Зокрема, за цією процедурою було укладено контракти на технічне обслуговування винищувачів F-16, постачання запчастин до раніше доставлених американських систем озброєнь, виготовлення та відправлення до України трьох одиниць РСЗВ HIMARS (причому за рахунок Німеччини) і так далі.
Виходить, що загальний обсяг виділених і законтрактованих американських коштів для України не може перевищувати $140,5 млрд, оголошені поставки продукції військового призначення оцінюються в $72 млрд, а справді передана українським військовим техніка, озброєння та боєприпаси – трохи більш ніж у $50 млрд.
Багато це чи мало? Для порівняння, війна в Афганістані з 2001 по 2021 рік обійшлася США в $2,1 трлн, війна в Іраку та Сирії з 2003 по 2023 рік коштувала ще більше – $2,9 трлн. Більша частина зазначених витрат припала на забезпечення операцій американських військових і соціальні виплати ветеранам (включно з майбутніми), але навіть якщо брати тільки пряму військову допомогу афганській та іракській арміям, виходить досить показово.
Силові структури Афганістану отримали від американців з 2001 до 2020 року загалом понад $80 млрд. Загалом у період із 2003 до 2016 року американці поставили 76 тисяч різних бойових машин (включно з 22 тисячами Humvee і приблизно 1 тисячею MRAP), 110 гелікоптерів (Мі-17 і MD-530), 98 літаків (транспортних, розвідувальних і легких штурмовиків), не враховуючи стрілецького озброєння, систем зв’язку, боєприпасів та іншого спорядження й устаткування. Основна частина всього цього майна досталася талібам, коли афганська армія всього за кілька тижнів розвалилася, а проамериканський режим у Кабулі припинив існування.
Американська допомога Іраку в галузі безпеки з 2003 до 2023 року оцінюється в суму понад $34 млрд. За 10 років із 2003 до 2013 року через спеціальний фонд допомоги силам безпеки в Іраку (Iraq Security Forces Fund) було витрачено понад $20 млрд. На відміну від України, американці поставили Іраку і сучасні бойові літаки (понад 20 винищувачів F-16), і значну кількість танків (майже 150 M1A1 Abrams), і легкі гелікоптери (типу Bell 407GX), і інші озброєння та техніку, щоправда, значною мірою поставки оплачувалися з іракського бюджету за кредитної підтримки США.
Таким чином, американський уряд витратив на поточний момент на ЗСУ менше коштів (близько $50 млрд), ніж на силовиків в Афганістані (понад $80 млрд), і лише в півтора раза більше, ніж в Іраку ($34 млрд), нехай і за набагато менший термін. Водночас і в Афганістані, і в Іраку місцевим збройним силам протистояли повстанські формування, а бойові дії здебільшого велися за безпосередньої підтримки американців та їхніх західних союзників (зокрема, обмежених контингентів з України).
Афганістан зрештою перейшов під управління ворожих США талібів, в Іраку ж з’явився стійкий уряд, орієнтований на настільки ж ворожий Іран, а також численні проіранські воєнізовані угруповання. ЗСУ, зі свого боку, вистояли в протистоянні з однією з найсильніших регулярних армій світу за зовнішньої матеріальної та технічної підтримки, але суто своїми людськими та організаційними ресурсами.
Якщо ж порівнювати американські витрати з військовою допомогою від Європи, то, за словами європейських чиновників, тільки 2024 року країни ЄС, Велика Британія і Норвегія відправили Україні військової допомоги на $25 млрд, що перевищує поставки від США. Загальний обсяг переданої з Європи військової допомоги оцінювався на кінець 2024 року в €45 млрд, тобто приблизно на тому самому рівні, що й підтримка США ($50 млрд).
Яку роль американська допомога відіграє для ЗСУ?
Під час тієї самої перепалки в Овальному кабінеті Дональд Трамп заявив Володимиру Зеленському: “Проблема в тому, що я дав вам можливість бути крутим хлопцем <в оригіналі tough guy, в Північній Америці так називають фізично сильного гравця хокейної команди, який бере участь у бійках із суперниками – The Insider>. А без США ви б ним не були. Ваші люди – дуже сміливі, але або ви укладаєте угоду, або ми йдемо. А якщо ми йдемо – ви будете воювати. Я не думаю, що вам сподобається. Але ви будете воювати. Прямо зараз у вас немає козирів”.
Складно погодитися з тим, що саме Трамп дав українським військам можливість протистояти ЗС РФ, оскільки він дотепер не оголосив жодного нового пакета військової допомоги та одразу після скандалу призупинив відвантаження й доставку техніки та озброєнь за раніше укладеними контрактами, а також обмін розвідданими.
Утім, за тиждень Трамп так само раптово зняв свою заборону після зустрічі української та американської делегацій у Саудівській Аравії, де сторони принципово погодили 30-денне перемир’я. Ще складніше всерйоз вважати ЗСУ “тафгаєм”, “накачаним” американською зброєю, бо адміністрація Байдена вкрай нерішучою політикою військово-технічного співробітництва з Україною зробила для цього занадто мало.
Наприклад, США не поставили Україні жодного бойового літака (винищувачі F-16 передаються Данією, Нідерландами, Норвегією та Бельгією), на відміну від Північної Македонії (чотири штурмовики Су-25) і Словаччини (понад 10 винищувачів МіГ-29). Також американці не відправили жодного сучасного гелікоптера, обмежилися передачею 20 колишніх російських Мі-17В5, раніше придбаних для армії Афганістану і після падіння проамериканського режиму перекинутих афганськими військовими до сусідніх країн, щоб вони не дісталися талібам.
За підрахунками IfW, у структурі постачань західними союзниками бронетехніки, артилерії та систем ППО (станом на 31 грудня 2024 року) США посідають доволі скромне місце.
США передали Україні лише 76 з 922 танків (у вартісному вираженні – $634 млн з $2,4 млрд), причому тільки 31 з них власне американські M1A1SA Abrams, ще 45 – відремонтовані радянські Т-72EA. Нових американських поставок танків не очікується, тоді як відповідні плани заявили Австралія (49 танків M1A1 AIM Abrams) і Хорватія (30 танків M-84A4).
Оголошені поставки танків Україні
The Insider
У категорії БМП на США припадає 352 з 1294 машин (у вартісному вираженні – $669 млн з $2,1 млрд), йдеться про дійсно добре зарекомендовані машини M2A2 ODS Bradley. І в кількісному, і у вартісному вираженні Америка на першому місці, але на інших союзників України припадає 2/3 від загального обсягу.
Оголошені поставки бойових машин піхоти Україні
The Insider
У категорії артилерійських систем основних калібрів – 152 мм і 155 мм – США на першому місці за кількістю поставлених знарядь (201 із 704) і на другому місці за їхньою оцінною вартістю після Німеччини ($977 млн із $4,5 млрд). Але переважна більшість (142 одиниці) у структурі американських поставок припадає на буксирувані гаубиці M777, а не на порівняно більш затребувані в умовах української війни самохідні колісні та гусеничні артилерійські установки.
Утім, наприклад, українське видання “Мілітарний” вважає, що артилерія, яку бусують, володіє такими важливими перевагами, як простота маскування і риття довготривалих укриттів, а також менша вразливість під час детонації боєкомплекту, який зазвичай зберігають окремо від знаряддя. Оголошені плани поставок найсучасніших у світі САУ Archer від Швеції (18 одиниць) і САУ Caesar від Данії та Франції (60 одиниць) зроблять внесок США ще меншим.
Оголошені поставки артсистем (152 мм / 155 мм) Україні
The Insider
У категорії реактивних систем залпового вогню нарешті можна побачити ту саму критичну залежність ЗСУ від США. Американські HIMARS займають майже половину від усіх поставлених Україні аналогічних систем у кількісному вираженні (39 із 82 одиниць) і майже 70% у вартісному вираженні ($588 млн із $857 млн).
Тривалий час HIMARS були по суті єдиним засобом високоточних дальніх ударів по тилах ЗС РФ, але водночас застосовувати їх по російській території не дозволялося. Зрозуміло, ЗСУ повністю залежать від постачань боєприпасів для HIMARS, причому деякі з них уже скінчилися – як ракети ATACMS, а постачання нових, найвірогідніше, обмежено тими обсягами, які вже законтрактовано в рамках USAI.
Оголошені поставки реактивних систем залпового вогню Україні
The Insider
У категорії систем ППО американці поставили Україні всього 17 із 77 комплексів (у вартісному вираженні на $1,5 млрд із $9,1 млрд), і безнадійно поступаються Німеччині. Але саме в цій категорії залежність від США найбільш значуща, оскільки тільки американські ЗРК Patriot здатні перехоплювати російські ракети, що летять балістичними траєкторіями, і тільки в США випускають придатні для перехоплення такого типу ракет ЗВР. Функціонал для перехоплення балістичних цілей також мають передані ЗСУ європейські системи SAMP/T, проте в експертному середовищі триває дискусія з цього приводу.
Оголошені поставки зенітних ракетних комплексів Україні
The Insider
Серед інших категорій військової допомоги істотна частка американських постачань помітна тільки для бойових броньованих машин, включно з MRAP, а також інженерної та іншої спеціалізованої техніки. Скромні розміри допомоги лише підкреслюють величезні запаси техніки в США (чого не скажеш про європейських союзників). Згідно з інформацією довідника The Military Balance 2025, американський парк танків Abrams різних модифікацій налічує 2640 одиниць у стройових частинах та ще понад 1500 танків на зберіганні (Україні поставлено 31 одиницю), парк БМП Bradley різних модифікацій налічує 2285 одиниць у стройових частинах та понад 2000 машин на зберіганні (оголошені поставки Україні – 352 одиниці). Із 2600 винищувачів F-16, які перебувають на озброєнні в США і країнах-союзниках, американці не виділили Україні жодного.
Що стосується боєприпасів, то за три роки війни США поставили українській армії близько 4,4 млн артилерійських пострілів основних калібрів: 3 млн – калібру 155 мм, 1 млн – калібру 105 мм, 400 тисяч – калібру 152 мм, 40 тисяч – калібру 122 мм. Наскільки можна судити, жодна інша країна не забезпечувала порівнянних обсягів, хоча, наприклад, тільки в рамках “чеської ініціативи” Україні відправили 1,6 млн артилерійських пострілів, у тому числі 500 тисяч калібру 155 мм. Для порівняння, за той самий час тільки з КНДР у Росію, за деякими оцінками, доправили 8 млн снарядів – майже вдвічі більше, ніж американці відправили в Україну.
Що буде з фронтом без допомоги США?
Під час розмови в Білому домі Дональд Трамп багаторазово вказував Зеленському, що в того без американців немає “карт” або “козирів”. Після припинення допомоги The Wall Street Journal опублікувала з посиланням на чинних і колишніх західних чиновників наступну оцінку: без американської допомоги при поточній інтенсивності бойових дій ЗСУ протримається принаймні “до літа”. Українські джерела давали Financial Times ще більш похмурі прогнози – на рівні 2-3 місяців.
Тим часом українські війська вже воювали без допомоги США: у перші місяці після вторгнення ЗС РФ навесні 2022 року і з жовтня 2023 року по квітень 2024 року, коли в Конгресі виникли зволікання із затвердженням фінансування. Ухвалення законопроєкту блокували прихильники Трампа з Республіканської партії. Якщо дивитися на графік оголошених пакетів допомоги в рамках PDA і USAI, то добре помітно, як підтримка неухильно скорочувалася з моменту невдалого контрнаступу ЗСУ влітку 2023 року аж до повного припинення на початку 2024 року.
Оголошені пакети допомоги Україні від США
The Insider
Саме восени та взимку 2023-2024 року російське командування повністю перехопило ініціативу на полі бою, розпочавши нехай і повільний, але майже безперервний наступ на Донбасі, який триває досі. Свою роль зіграло й те, що відсутність американської допомоги не зуміли оперативно замістити інші західні союзники. У другій половині 2023 року європейські партнери відправляли навіть трохи менше коштів, ніж на початку року, коли велася підготовка до українського контрнаступу.
Поквартальне виділення допомоги Україні іноземними урядами
The Insider
Інакше кажучи, у період фактичного зупинення американської допомоги Кремлю вдалося до такої міри послабити українську оборону, що тільки останніми місяцями стабілізаційні заходи ЗСУ дали змогу зупинити просування ЗС РФ на основному напрямку удару в бік Покровська і Мирнограда. Але навіть досягнуті за цей час вкрай скромні результати наступу (приблизно 50 км за глибиною на найуспішнішому напрямку ціною приблизно 100 тисяч убитих) дають змогу Путіну виступати на мирних переговорах із позиції сили.
Коли віцепрезидент США Джей Ді Венс наполегливо просив Зеленського проявити “повагу” в Білому домі та сказати “спасибі”, він, мабуть, забув, що саме Трамп і його прибічники по суті і створили для української армії дефіцит ресурсів для того, щоб переломити перебіг війни на свою користь чи бодай повернутися до становища “позиційного глухого кута”.
Оскільки чинна американська адміністрація, вочевидь, не збирається проводити через Конгрес нові акти про фінансову підтримку України, то ключове питання полягає в тому, чим загрожує ЗСУ або остаточне припинення військової допомоги на якомусь з етапів мирних переговорів волюнтаристським рішенням Трампа, або її поступове вичерпання в міру виконання укладених за часів Байдена контрактів.
Взимку 2023-2024 року співвідношення інтенсивності артилерійського вогню оцінювалося на рівні десятикратної переваги ЗС РФ. Зараз навіть за повного припинення американських поставок такого провалу не очікується за рахунок зростання виробництва в Європі та закупівель у третіх країнах. Крім того, оскільки ЗСУ перебувають в обороні, то функції артилерії багато в чому заміщають FPV-дрони і міни, випуск яких не залежить від американської допомоги.
Згідно з експертними оцінками, для оборони ЗСУ потрібно 75-90 тисяч артилерійських пострілів на місяць, для великих наступальних операцій 200-250 тисяч на місяць. У 2025 році в Європі планують випустити 2 млн артилерійських боєприпасів, що з лишком покриє принаймні оборонні потреби Києва.
Без американської допомоги буде набагато складніше оснащувати технікою нові бригади і відновлювати бойовий потенціал уже сформованих підрозділів, але ця проблема проявилася ще до Трампа. У вересні 2024 року Зеленський розповідав, що отриманого від партнерів військового майна недостатньо для укомплектування навіть чотирьох із 14 набраних нових бригад. ЗСУ довелося витрачати резерви на поточні потреби, поки на вимогу Трампа в Конгресі блокували ухвалення допомоги Україні. Тепер основні надії Києва пов’язані з європейським фінансуванням, зокрема для закупівлі озброєнь у США.
Американські поставки практично нічим замінити для перехоплення російських ракет, що летять балістичними траєкторіями, також труднощі виникнуть із високоточними і далекобійними авіаційними та артилерійськими боєприпасами, підтримкою боєготовності вже поставленої техніки та систем озброєнь, керуванням і зв’язком у тому разі, якщо доступ до Starlink все-таки буде обмежений. Але навіть за найгіршого сценарію колапсу української армії і розвалу фронту не станеться просто тому, що частка США в поточному забезпеченні ЗСУ, за різними оцінками (1, 2, 3), становить 20-30%, а частка власне українських постачальників прагне до половини або вже досягла цього рівня.
Автор: В’ячеслав Епуряну
Джерело: The Insider