Бородянський райсуд Київської області почав розгляд по суті справи відносно Радіка Гукасяна, 28-річного єфрейтора, механіка-водія 2-го взводу 7-ї роти 3-батальйону 331 парашутно-десантного полку 98 повітряно-десантної дивізії військ РФ. Його обвинувачують у вбивстві цивільного та мародерстві.
Журналісти видання «Ґрати» побували на засіданні і розповідають про справу Гукасяна та про костромський десантний полк, який воює в Україні з 2014 року.
Полон на Херсонщині
Десантник Радік Гукасян ховається від фотокамер, тому на екрані видно тільки короткострижену маківку або обличчя, прикрите руками. У засіданні Бородянського райсуду Київщини росіянин, обвинувачений у воєнних злочинах, бере участь онлайн-звʼязком із СІЗО Києва.
Десантник заявляє, що свідчитиме тільки у закритому режимі. Суд просить пояснити.
— Це може вплинути, ну, як вам сказати, в Росії може бути погано. Можуть певні наслідки негативні для мене бути на батьківщині, — відповідає Гукасян.
У Росії в нього дружина та дві дитини — десяти і чотирьох років. В Україні він воював сім місяців, з перших днів вторгнення. І вже понад рік перебуває у полоні.
Засідання у суді Бородянки по справі костромського десантника Радіка Гукасяна, 2 листопада 2023 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати
Наприкінці серпня 2022 року десантника захопили на херсонському напрямку. Про свій полон він розповідав блогеру Володимиру Золкіну — відео опубліковано на його ютуб-каналі у листопаді минулого року.
Влітку 2022-го костромські десантники стояли в Бериславському районі. Під селом Ольгіно єфрейтор Гукасян та ще двоє бійців полку ПДВ, озброєні автоматами, несли варту на спостережному пості. Після шостої ранку Гукасян здав пост і пішов спати, але його невдовзі розбудили: три українських танки пішли на прорив лінії оборони. Російські військові почали відстрілюватися і відступати.
«Коли відступали, нам трошки дісталося, — каже Золкіну Гукасян. — Мені пощастило залишитись живим».
Двох інших десантників вбили — їхні імена полонений не назвав. Одного застрелили, коли він тікав через поле. Іншого — у лісосмузі. Самого Гукасяна оточили та взяли у полон.
Під час допитів СБУ виявилося, що Гукасян був зі своїм полком на Київщині у лютому-березні 2022 року. Його бійці причетні до воєнних злочинів, скоєних там.
Розстріляли цивільного і вкрали приставку
Слідство встановило, що на трасі між селами Здвижівка та Бабинці під Бородянкою Київської області, де були позиції десантників з 26 лютого до 10 березня 2022 року, Гукасян з іншими військовими його полку розстріляли з автоматів Калашникова цивільний автомобіль — червоні «Жигулі» ВАЗ2101. У машині перебував лише водій — 32-річний Дмитро Бондар. Він загинув на місці від поранення у голову.
У цій справі заочно оголосили підозру замкомандира 7-ї роти старшому лейтенанту Ніколаю Симову. Слідство вважає, що саме він скомандував «вогонь!», коли на дорозі зʼявився цивільний автомобіль. Далі він наказав підлеглим Денису Мєтьолкину та Даниїлу Мігунову віднести тіло на узбіччя, вглиб лісу, на 30 метрів від дороги та там закопати.
Пізніше, з 10 до 20 березня, за даними слідства, Гукасян та інші десантники охороняли позиції підрозділу ППО, який дислокувався у лісосмузі поблизу села Лубʼянка, за 12 км від Здвижівки у бік Києва. 20 березня опівдні група військових, у тому числі й Гукасян, вдерлись до будинку Євгена Прибатеня у садовому товаристві «Ялинка» і вкрали приставку Sony Playstation.
Ці дії Гукасяна інкримінували як порушення законів та звичаїв війни частина 2 статті 28, частина 1 статті 438 і частина 2 статті 28, частина 2 статті 438 Кримінального кодексу.
У вересні 2022 року за участю полоненого десантника провели слідчий експеримент, під час якого він показав місце, де закопане тіло Бондара. Його ексгумували та відправили на судмедекспертизу.
2 листопада 2023 року справу Гукасяна почав слухати суд у Бородянці на Київщині. 13-тисячне містечко досі відбудовують після минулорічних бомбардувань росіян. Стара будівля суду стоїть зруйнована, а Бородянський райсуд відновив свою діяльність в іншій будівлі, одноповерховій та дещо тісній. Суд ділить приміщення з однією з адміністративних установ містечка.
Зруйнована будівля суду у Бородянці, 2 листопада 2023. Фото: Тетяна Козак, Ґрати
Під час засідання прокурор Сергій Ревелюк коротко зачитав обвинувальний акт, й голова колегії суддя Геннадій Стасенко спитав Гукасяна, чи визнає він себе винним. Той відповів коротким «так». Щодо двох епізодів? — уточнив головуючий суддя. Гукасян знову сказав «так».
Блогер Золкін запитував десантника, чому вирішив зізнатись. Гукасян тоді відповів, що в ньому «заговорила совість». Але росіянин стверджував, що цивільних не вбивав ані він, ані його побратими. Натомість у бійців була інформація, що в автомобілі був або розвідник, або коригувальник. Тому вони його вбили.
Наступ на Київ
331-й парашутно-десантний полк 98 повітряно-десантної дивізії повітряно-десантних військ збройних сил Росії з місцем дислокації у Костромі вважається елітним та одним з найбоєздатніших у РФ. Його посилали на місії на Балканах, на війну у Чечні та Грузії, в Сирію.
У лютому-березні 2022 року полк був у складі оперативної групи десанту, що намагалась захопити Київ. Зокрема костромські десантники брали участь у форсуванні річки Ірпінь та вирішальних для наступу на Київ боях за село Мощун, але зазнав поразки і значних втрат.
«Радіо Свобода» на основі відкритих даних, документів, відео та інтервʼю встановило, що на Київщині загинуло щонайменше 45 десантників, серед них — командир костромського полку ВДВ полковник Сергій Сухарєв. Полк також втратив значну кількість військової та інженерної техніки.
У розмові із блогером Золкіним полонений Гукасян ці втрати не коментував. І стверджував, що не бачив боїв, а фактично весь час перебував у тилу. Він запевняв, що у Мощуні не був, а ремонтував своє авто на СТО у Здвижівці.
«Вони навіть добу там не пробули — відкотили назад. Після цього жодних дій не було, виконували інші завдання. Охорона там… У лісопосадках сиділи і все», — розповідав він блогеру.
Далі, за його словами, полк вивели до Білорусі. Звідти — у РФ. Гукасян, у якого контракт до 2023 року, сподівався, що для нього це кінець бойових дій. Але з середини квітня він знову опинився в Україні. Спочатку на Харківщині, під Ізюмом, де полк пробув десять днів, там також, запевняв Гукасян, не брав участь у боях. Після того костромські десантники були на Луганщині, де, у Кадіївці, за словами полоненого, вони відновлювались. Звідти їх перекинули на Херсонщину, де Гукасян і потрапив у полон наприкінці літа минулого року.
Костромський десантник Радік Гукасян (на екрані праворуч) ховає обличчя під час засідання у Бородянському райсуді Київщини, 2 листопада 2023 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати
Десантники під Іловайськом
Костромські десантники — не вперше в Україні. З 24 на 25 серпня 2014 року українські сили захопили у полон десятьох бійців 331 полку 98-й дивізії ПДВ РФ. Це сталося за 40 км від кордону з РФ, поблизу села Дзеркальне Донецької області. Офіційно вони перебували на навчанні, а насправді вторглися в Україну для підтримки угруповань бойовиків «ДНР», які відступали під натиском сил АТО. Десантники були озброєні та у формі російського зразка, але без розпізнавальних знаків. Техніка, на якій вони пересувались, була з зафарбованим маркуванням. Полонені розповіли журналістам hromadske, що супроводжували колону під час батальйонно-тактичних навчань.
Росія заперечувала участь своїх військових у боях у Донецькій області. Навіть після того, як російські журналісти та активісти сфотографували свіжі могили військових на кладовищах у Костромі та Пскові. Причини смертей приховували. Всі загиблі офіційно знаходились на навчанні. Тодішній лідер «ДНР» Олександр Захарченко в інтерв’ю російським телеканалам заявляв, що на боці сепаратистів воюють російські військові, але не офіційно, бо перебувають у відпустці.
Тільки через кілька днів після захоплення десятьох десантників після тиску їхніх рідних, зокрема, російська сторона визнала, що вони потрапили в полон. Але президент РФ Володимир Путін заявив, що військовослужбовці «просто заблукали».
Битва за Іловайськ, для участі у якої угруповання російських регулярних військ вторглася до України, завершилась для сил АТО трагедією. Спочатку українські військові потрапили в оточення. А 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайську, попри домовленості про гуманітарний коридор, росіяни обстріляли колони АТОвців. Загинуло 366 військових, ще 300 потрапили у російський полон.
Офіс генпрокурора розслідував обставини Іловайської трагедії та назвав імена високопосадовців Збройних Сил Російської Федерації, причетних до організації вторгнення регулярних військ ЗС РФ в Україну та вбивства українських військових під час виходу з оточення.
31 серпня після перемовин президентів РФ та України в Мінську десантників передали російській стороні в обмін на звільнення 63 українських нацгвардійців. Тоді у РНБО наголошували, що це не був обмін полоненими, оскільки Україна не перебувала у стані війни з Росією.
Засідання у справі костромського десантника Радіка Гукасяна після оголошення обвинувального акту продовжилось у закритому режимі, як він того і вимагав. На наступних засіданнях мають виступити потерпілі, свідки, а вже після суд планує вивчити письмові докази. Росіянину загрожує довічне позбавлення волі, але він сподівається на обмін.
Автор: Тетяна Козак
Джерело: Ґрати