14 серпня 2024 року на Івано-Франківщині сталася непересічна подія. Верховинський районний суд оштрафував двох працівників територіального центру комплектування (ТЦК) за перевищення службових повноважень – на 17 тисяч гривень кожного.
За місяць до цього вони “бусифікували” чоловіка в селі Ільці на Івано-Франківщині. Події того дня розвивалися наступним чином, пише Українська правда.
Вдень 10 липня прикордонники повідомили представникам ТЦК, що виявили громадянина, який нібито намагається втекти за кордон. Капітан і майор з місцевого територіального центру комплектування приїхали на виклик Державної прикордонної служби (ДПС).
Вони одразу запросили затриманого в ТЦК для уточнення даних, але повістку не вручили. Чоловік відмовився сідати в їхню автівку. Офіцери такого жесту не оцінили, тому повалили його на землю, а потім силоміць повели до буса.
Цей випадок – один із небагатьох, коли представників ТЦК притягнули до відповідальності за перевищення повноважень. Хоча цьогоріч кількість таких правопорушень з їхнього боку відчутно зросла.
Секретаріат омбудсмена Дмитра Лубінця у відповідь на запит УП повідомив, що за перше півріччя 2024-го громадяни надіслали 1190 звернень щодо порушення своїх прав працівниками територіальних центрів комплектування. Це в 6 разів більше, ніж за аналогічний період 2023 року, коли надійшло 198 листів.
Звісно, далеко не всі працівники територіальних центрів комплектування – порушники закону і прав людини. Подекуди вони самі стають жертвами тих, кого хочуть мобілізувати. Як приклад, у червні цього року представник ТЦК отримав черепно-мозкову травму після побиття в Яворові на Львівщині.
Таких новин у ЗМІ десятки. І більшість серед них із приміткою про затримання або покарання нападників. На відміну від тих, що стосуються зловживань з боку ТЦК.
Чому правоохоронні органи переважно не доводять до кінця розслідування справ щодо перевищення службових повноважень співробітниками ТЦК і до чого це може призвести, розбиралася “Українська правда”.
Дії або бездіяльність. Як карають працівників ТЦК за перевищення повноважень
Згідно з чинним законодавством, працівники ТЦК не мають права затримувати військовозобов’язаних за жодних обставин – це уповноважені робити тільки поліцейські. В іншому випадку їх можна притягнути до відповідальності – як адміністративної, так і кримінальної.
Однак, як правило, правоохоронці не поспішають реагувати на те, що працівники ТЦК перевищують службові повноваження. Це в коментарі УП підтверджує членкиня комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Соломія Бобровська.
“Я, на жаль, не знаю випадків, коли працівників ТЦК притягали до відповідальності за перевищення службових повноважень. Але вважаю, що вони нарешті мають з’явитися”, – каже УП народна депутатка.
Знайти в Єдиному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) вироки у справах про перевищення службових повноважень співробітниками ТЦК – задача із зірочкою. Адже більшість із них навіть не доходить до суду.
Одна зі статей Кримінального кодексу України (ККУ), за якою представників територіальних центрів комплектування можуть притягнути до відповідальності – 426-1 (перевищення військовою особою влади чи службових повноважень). Вона передбачає від 2 до 12 років позбавлення волі.
УП звернулася до Офісу генпрокурора із запитом щодо статистики зареєстрованих і направлених до суду кримінальних справ за цією статтею. В ОГП уточнили, що виокремити дані по співробітниках ТЦК неможливо, тому надали кількість усіх порушень з боку військових за статтею 426-1.
У відповіді ОГП на запит УП зазначається:
- за січень – грудень 2022 року з 498 зареєстрованих кримінальних правопорушень лише 9 були направлені до суду;
- упродовж січня – грудня 2023-го серед 578 тільки 13;
- за січень – липень 2024-го – з 365 лише 3.
Представники пресцентру судової влади в коментарі УП повідомили, що в 2022 році за статтею 426-1 ККУ засудили 3 військовослужбовців, а в 2023-му – 11. Показників за 2024-й ще немає.
При цьому до адміністративної відповідальності за перевищення службових повноважень (штраф від 1,7 до 34 тисяч гривень з утриманням на гауптвахті до 15 діб) упродовж 2022 – 2023 років не засуджено жодного бійця.
Ця статистика дозволяє побачити тенденцію: правоохоронці вкрай рідко доводять до кінця справи, в яких військовослужбовці зловживають повноваженнями. Навіть у справах, що мали великий резонанс, не поспішають завершувати розслідування.
Наприклад, навесні 2024 року журналіст “Слідства.Інфо” Євгеній Шульгат оприлюднив матеріал, в якому йшлося про те, що дружина колишнього голови департаменту кібербезпеки СБУ Іллі Вітюка в грудні 2023-го купила квартиру за понад 20 мільйонів гривень, хоча в його декларації про доходи зазначається вартість в 12,8 мільйона гривень.
За кілька днів після публікації до Шульгата в одному з київських супермаркетів підійшли співробітники територіального центру комплектування та намагалися вручити повістку. З ними був представник департаменту кібербезпеки СБУ Олексій Біленко, наближений до Вітюка.
Офіс генерального прокурора розпочав розслідування цього інциденту ще в квітні. Минуло майже 5 місяців, але результатів досі немає. ОГП у відповідь на запит УП повідомив, що наразі проводиться досудове розслідування у відповідному кримінальному провадженні. Підозри фігурантам справи ще не вручені.
Закони війни. Чому правоохоронці ігнорують правопорушення з боку ТЦК
Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець визнає, що не бачить притягнення до відповідальності працівників ТЦК навіть у “максимально ганебних випадках”.
“Моє припущення – все ж таки розуміємо, в нас війна. І всі, напевно, не хочуть доводити до якогось реального покарання військового, бо це ж по-різному може трактуватись.
На думку багатьох, буде так, що він – герой, затримував ухилянтів. А на думку іншої частини України, він буде людиною, яка порушила права громадянина”, – сказав омбудсмен в інтерв’ю “Суспільному”.
Іншими словами, уповноважений, який має захищати права людей, знає про злочини, але говорить про “припущення” та “розуміння” і не може вплинути на притягнення винних до відповідальності через війну.
Зазвичай “бусифікація” військовозобов’язаних супроводжується моральним і фізичним тиском на них і відбувається дуже швидко.
Після “трансферу” до ТЦК людина опиняється в ізоляції. Адже представники територіальних центрів комплектування часто забирають телефони у затриманих, мовляв, на режимному об’єкті не можна користуватися засобами зв’язку. Відповідно військовозобов’язаний не має можливості зателефонувати родичам, адвокату або звернутися до правоохоронних органів.
Якщо затриманому все-таки вдалося викликати поліцейських до ТЦК, вони неохоче приїжджають, розповідає УП київський адвокат Анатолій Шевчук. І, як правило, жодним чином не впливають на ситуацію.
“В ТЦК працюють “суперпсихологи”. Вони дуже часто під час спілкування із затриманими використовують метод батога і пряника. Батіг – це погрози кримінальними провадженнями за ухилення від мобілізації або навіть побиття, а пряник – “просвітницькі” розмови з підтекстом: “ти ж нормальний хлопець, підпиши документи і йди захищати державу””, – розповідає УП адвокат.
Представники територіальних центрів комплектування не гребують погрозами і приниженнями в спілкуванні з військовозобов’язаними.
Співрозмовник УП у червні 2024 року прийшов у київський ТЦК, щоб поставити у військовому квитку штрих-код, який підтверджує бронювання.
“В одному з кабінетів працівник ТЦК сказав: “Ви всі – й*бані ухилянти. Ви це розумієте? Ваш працедавець вигадав якусь х*йню, через яку ви тепер усі й*бані ухилянти. Вас треба закрити в підвалі і п*здити палками”, – згадує заброньований свій похід до територіального центру комплектування.
За спостереженнями адвоката Шевчука, затримані люди зазвичай піддаються пресингу з боку ТЦК. Страх і розгубленість беруть гору, тому вони погоджуються на мобілізацію.
“Оскаржувати дії співробітників територіальних центрів комплектування в таких випадках надзвичайно складно, бо військовозобов’язаний сам погодився на мобілізацію. Те, що він був наляканий і розгублений, на жаль, у судах не беруть до уваги”, – підкреслює він.
Розгляд правопорушень про перевищення повноважень працівниками ТЦК може тривати від кількох місяців до кількох років. Цей процес вимагає фінансових витрат, зокрема на правову допомогу. Коли громадянин уже мобілізований до війська, зазвичай він сам відмовляється від довготривалої судової тяганини.
“Правоохоронні органи це розуміють, тому особливо не включаються в розслідування таких випадків.
Ще одна причина їхньої бездіяльності – вочевидь, правоохоронці вважають, що мобілізація може зменшитися, якщо вони будуть постійно підтверджувати порушення з боку ТЦК”, – зазначає у розмові з УП Шевчук.
Інша сторона проблеми безкарності – мобілізовані, які постраждали від дій працівників територіальних центрів комплектування, часто бояться звертатися до правоохоронців, адже переживають, що можуть нашкодити собі.
Співрозмовник УП серед мобілізованих на вулиці на умовах анонімності розповідає, що його мобілізували буквально за кілька годин. І до правоохоронців він не звертався.
Одного квітневого вечора чоловік вийшов на прогулянку в парку. Його затримали працівники ТЦК, забрали документи і мобільний телефон, а згодом відвезли на військово-лікарську комісію (ВЛК).
Він пройшов ВЛК за одну ніч під наглядом представників ТЦК. Лікарі проігнорували всі його хвороби – цукровий діабет і гіпертонію – та визнали придатним до служби.
Уже вранці співрозмовника УП разом із кількома десятками новобранців відправили в навчальний центр, а після проходження БЗВП почали возити на “оглядини” по військових частинах.
“Я розповідав командирам про проблеми зі здоров’ям, тому від мене всюди відмовлялися. Через це командири в “учебці” тиснули на мене морально.
Казали: “Прикрути свій язик, бо ми тебе зараз оформимо в штурмову бригаду – на “м’ясо”. І повір, там усе одно, хоч у тебе діабет, хоч гіпертонія. Тому не вий*буйся”, – пригадує “бусифікований” під час розмови з УП.
“Велике перезавантаження”. Що передувало свавіллю в ТЦК
Щоби зрозуміти, чому всі описані вище ситуації стали можливими, варто повернутися назад на один рік.
11 серпня 2023-го президент Володимир Зеленський провів засідання Ради національної безпеки та оборони (РНБО) щодо перевірки ТЦК, за результатами якого заявив про звільнення всіх обласних військкомів.
“Керувати цією системою мають люди, які точно знають, що таке війна, та чому цинізм і хабарництво під час неї – це державна зрада. Натомість воїни, які пройшли фронт або які не можуть бути в окопах, бо втратили здоров’я, втратили кінцівки, але зберегли свою гідність і не мають цинізму – саме їм можна довірити систему комплектування”, – сказав Зеленський.
Саме після цієї заяви розпочалося “велике перезавантаження” ТЦК, яке не підтримував тодішній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний, розповідає УП джерело у військовому керівництві. Публічно колишній головком заявляв, що звільнені керівники ТЦК були професіоналами, яких більше немає.
Такому рішенню передувала серія корупційних скандалів у ТЦК, зокрема розслідування УП “Батальйон Іспанія”, в якому розповідається, що родина колишнього одеського військкома Євгена Борисова під час великої війни купила на іспанському узбережжі нерухомості та автівок на мільйони доларів.
За певний час після звільнення керівників обласних територіальних центрів комплектування в Офісі президента відбулася нарада, під час якої звітував директор Державного бюро розслідувань (ДБР) Олексій Сухачов.
За словами співрозмовника УП серед присутніх на зустрічі, Сухачов хвалився “потужною антикорупційною роботою в ТЦК” і кількістю зареєстрованих проваджень щодо військкомів.
Залужний тоді іронічно подякував ДБР за антикорупційну діяльність, але зауважив, що показники мобілізації по областях знизилися.
Правоохоронні органи справді активніші в розслідуваннях корупції в ТЦК (і це окрема тема) на відміну від справ про зловживання. Наприклад, 16 серпня затримали начальників бориспільського та бучанського ТЦК, які заробляли на “ухилянтах”. Під час обшуків у них вилучили понад 1 мільйон доларів.
Призначати на посади в ТЦК людей без досвіду в розпалі мобілізаційної кампанії, вочевидь, було рішенням імпульсивним і призвело до негативних результатів.
“Одна з найпоширеніших проблем – відсутність кваліфікованих кадрів у ТЦК. Більшість працівників не тільки в моєму, а й у інших територіальних центрах комплектування – люди з бойовим досвідом, яким складно адаптуватися до життя в мирних умовах.
Якщо військовий контужений або поранений, йому важко спілкуватися з людьми, які не були в бойових умовах і подекуди намагаються ухилятися від служби. Через це регулярно виникають конфлікти між ТЦК і цивільними”, – пояснює УП на умовах анонімності працівник територіального центру комплектування одного з обласних центрів України.
Наприкінці 2023 року рівень мобілізації в Україні дуже знизився, стверджує секретар Комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки Роман Костенко в інтерв’ю УП. Тому урядовці і депутати почали запроваджувати посилену мобілізаційну політику. А частина працівників територіальних центрів комплектування, вочевидь, сприйняли її як “зелене світло”, щоб мобілізовувати ледь не всіх військовозобов’язаних, яких зустрічають на вулицях.
“Зараз ТЦК намагаються просто закрити кількісні показники. І мало того, що задля досягнення цієї мети вони виловлюють людей на вулицях і примусово їх мобілізовують, так ще й кого вони ловлять? Хворих і непридатних! План закритий, а воювати нікому”, – емоційно розповідає УП співрозмовник серед військових командирів, який має справу з новобранцями.
***
Система “бусифікації” працює, проте покарання співробітників ТЦК за зловживання службовими повноваженнями – радше виняток, ніж правило.
Чи сприяють такі мобілізаційні підходи посиленню Сил оборони України вмотивованими бійцями? Відповідь однозначна: ні.
“Заламування і викрадення військовозобов’язаних на вулицях накладають відбиток на загальну картину мобілізації і перекреслюють всю адекватну роботу ТЦК”, – обурюється під час розмови з УП депутатка Бобровська.
Як наслідок, мотивація громадян вступати на військову службу значно знижується. Натомість посилюється страх потрапити в армію.
Безкарність породжує беззаконня. І виправдовувати війною те, що працівників ТЦК не карають за перевищення повноважень – дуже погана ідея.
Адже війна не має бути індульгенцією для безкарності.
Автор: Ангеліна Страшкулич
Джерело: Українська правда