У Брянській області Росії загинули чотири українських воїни. Загибель українських бійців підтвердили також військові ЗСУ. Їх називали “привидами ночей Бєлгорода та Брянська”, і, як кажуть товариші по службі загиблих, вони провели не одну успішну операцію на території Росії.
Які завдання в тилу ворога виконують ДРГ, чому Україна не визнає факт операцій на окупованих територіях і в самій Росії і чим партизанський рух 2014 відрізняється від 2022-го – розповів колишній командир партизанського осередку на Донбасі Володимир Жемчугов.
– Про загибель українських військових на території Росії є лише неофіційні свідчення, але немає офіційного підтвердження. Чому Україна не визнає факту операцій на окупованих територіях і в самій Росії?
– Ви знаєте, ми не оголошували Росії війну, тож ніхто нічого не визнає. Ці люди навіть якщо там ФСБ щось накопає, українське міністерство оборони скаже, що вони були українськими військовими, але вони вчора звільнилися, а сьогодні потрапили на мінне поле в Росії. Це стандартна схема у гібридній війні.
Приблизно така сама ситуація була, коли російська ДРГ восени 2018 року заходила до Луганської області. Вони себе називали “групою Бетмена”. Вони також підірвалися на українському полі в Луганській області. Ми дізналися про це з витоку інформації. Цих диверсантів, що підірвалися, почали шукати, знайшли тільки навесні розкладені тіла. З них одна людина там була тяжко поранена і одна втекла. Та людина, яка була поранена і залишилася живою, залишила записку. Щоправда, він стік кров’ю і помер. Він розповів про ту людину, яка його покинула. Так ми довідалися про них.
– Я правильно розумію: визнати, що Україна відправляє ДРГ на територію Росії, можна тільки якщо офіційно оголошено війну?
– Так.
– Чому так?
– Таке міжнародне законодавство. У Женевських конвенціях не прописано умов гібридної війни. Тому кожна країна підлаштовується до обставин. Якби в Женевській конвенції був такий пункт “гібридна війна”, то всі визнавали б усі, я думаю.
– А ви приблизно розумієте, які можуть бути завдання у ДРГ, які вирушають до Росії? І як багато таких ДРГ?
– Я гадаю, таких ДРГ десятки. Окремо є СБУ, окремо військові розвідки свої. Завдання, як завжди, – це завдання збитків військовим структурам, логістиці, комунікаціям.
– А той факт, що ДРГ було виявлено на мінному полі у Брянській області, я так розумію, вони підірвалися на мінах, каже про те, що на цій території залишаються якісь ділянки кордонів, які візуально ніхто не контролює?
– Ні, всі дільниці там контролюють. Але оскільки кордон великий, неможливо поставити там прикордонника на кожному метрі. Тому, ризикуючи, люди йдуть на прорив.
– Що насамперед є їхніми цілями? Це воєнні об’єкти? Річ у тому, що в Росії зараз відбувається дуже багато пожеж, у тому числі й у торгових центрах, промислових підприємствах. Що пріоритетне для тих ДРГ, які заходять на територію противника?
– Для цих ДРГ єдиною метою є військові об’єкти. А те, що в Росії горять торгові центри та склади, швидше за все, цим займаються російські партизани: легіон “Свобода Росії”, “Атеш”. Там уже скоро буде десяток різних партизанських російських рухів. Вони там роблять що захочуть.
– За останні десять місяців ви можете назвати якісь операції чи якісь події на території Росії, які за непрямими ознаками можна оцінювати як роботу українських ДРГ?
– Усі військові об’єкти, які були вражені, – усі були вражені за участю українських ДРГ.
– Можете навести приклади?
– У Криму було багато нападів на військові частини. У тій же Брянській області, у Воронезькій області були напади: вибухи та пожежі у військових частинах. Їх було багато.
– Як успішно вдається працювати українською ДРГ у такій кількості? Справді, вибухів було багато. Як це відбувається? Як вони це роблять?
– Раніше було легше. Зараз, бачите, стало важче. Росіяни вже пішли на мінування мінами ПОМ-3. Це страшна та дуже ефективна міна. Якщо вони вже навіть так перекривають кордон, значить, наші дії були дуже ефективними в їхньому тилу, якщо вони вже навіть протипіхотні міни використовують.
– Це означає, що ДРГ завжди проникають на територію супротивника саме таким чином? Чи не може так статися, що якісь громадяни офіційно заїхали на територію Росії і там уже щось організують?
– Усі українці, які заїжджають як туристи чи на роботу, як правило, під контролем ФСБ. Їх останнім часом дуже жорстко контролюють. Тому найуспішніші операції відбуваються або за допомогою наших розвідувально-диверсійних груп або за допомогою громадян Росії, які співпрацюють з нашими спецслужбами.
– Ви можете порівняти свою роботу у підпіллі у 2014-2015 роках із тим, що відбувається зараз на окупованих територіях та в самій Росії? Виходить, зараз українське командування серйозніше ставиться до роботи підпілля ДРГ та організації диверсій на території супротивника?
– Звичайно. Нині вже є якийсь досвід. Вже було щось організовано. 2014 року ніхто нічого не організовував. Ми не готувалися до війни. Що можна було організовувати, коли в нас міністр оборони, начальник СБУ, начальник МВС були офіцери ФСБ? Це вже розпочали з кінця 2014 року, 2015 року. Тоді вже можна було щось порівнювати. А якщо порівнювати 2015 рік із 2022 роком, то зроблено вже, звичайно, більше, набагато більше. Хоча в лютому та березні, чесно кажучи, дуже багато хто не готувався до того, що зараз відбувається.
Автор: Олексій Олександров; “Настоящее время“