Яка доля дітей війни, які залишилися без обох батьків, де вони зараз? І як війна позначилася на усиновленні сиріт в Україні у той час, як тисячі дітей з окупованих територій вивезені в Росію? В ВВС News Україна шукали відповіді на ці питання.
Богдан. Втік від сусідів і поїхав на місце загибелі мами
8-річний Богдан з Бахмута – один із 1 128 дітей, які стали сиротами у цій війні.
Він був у сусідів, коли мама пішла на похорон родича, загиблого від обстрілів.
Але дорогою жінка та інші люди також потрапили під обстріл. Їх вбило осколками снаряда. Мама Богдана була на 7-му місяці вагітності. Загинув також вітчим хлопчика.
Їхні тіла, як розповідають у поліції, пролежали на вулиці кілька днів. Ворожі атаки не припинялися і забрати вбитих було неможливо.
Коли Богдан дізнався, що його мама і вітчим загинули, він втік від сусідів, вхопив велосипед і поїхав на місце їхньої загибелі.
Фото, Національна поліція України. Богдан пережив шок, зараз він у безпеці
Правоохоронці шукали його під обстрілами, серед зруйнованого міста і, знайшовши, вивезли на безпечну територію.
Далі дитину передали жінці, яка знала загиблу і Богдана. Вона раніше евакуювалася до Київської області, розповідає ВВС News Україна Наталія Тимофєєва, керівник служби у справах дітей Донецької облдержадміністрації.
Зараз хлопчик на реабілітації в Іспанії. Наталія Тимофєєва каже, що якби ця родина вчасно евакуювалася з Донецької області, як просила влада, цієї трагедії не сталося б.
Матвій. Рятував маму, слухаючи лікаря по телефону
Ще одну історію розповіла ВВС News Україна координаторка благодійного фонду “Зростай в родині” Євгенія Федорчук.
Сім’я Матвія (ім’я змінене. – Ред.) жила у Броварському районі Київської області. У перший день вторгнення РФ хлопчик, бабуся, мама і сім’я старшої сестри вирішили тікати у село, де вони мають дачу. Але село наступного дня захопили російські війська.
Фото, Anadolu Agency. Деякі села у Броварському районі на Київщині були в окупації до кінця березня
Мама Тетяна мала проблеми з тиском, через стрес стан її погіршувався. До лікаря поїхати вона не могла, в село жоден лікар також не міг дістатися.
Одного дня Тетяні стало погано, боліло в області серця. Телефоном лікарка намагалася допомогти, пояснювала рідним, що треба робити. 14-літній Матвій і чоловік сестри робили жінці серцево-легеневу реанімацію. Але врятувати не змогли.
Після звільнення Київщини ексгумація тіла показала, що в Тетяни стався інфаркт.
Хлопець лишився сиротою. Цивільний чоловік матері не визнає себе батьком дитини.
Опікуном Матвія стала його бабуся. Тепер вони живуть на її пенсію і завдяки допомозі благодійного фонду “Зростай в родині”. Фонд, що підтримує опікунів пенсійного віку, які самостійно виховують неповнолітніх дітей, щомісяця допомагає цій родині продуктами.
Забирають рідні й близькі
У державних органах кажуть, що більшість дітей, чиї батьки загинули чи померли під час війни, не потрапляють в дитбудинки та інтернати, їх одразу ж забирають рідні та близькі.
“Більшість дітей, які сиротіють, одразу ж потрапляють до найближчих родичів, в сімейне оточення, – каже заступник директора департаменту захисту прав дітей Національної соціальної сервісної служби Володимир Вовк. – Так і має бути. Коли працюють державні органи, є родинні зв’язки, працює церква, то дитина не повинна лишитися сама, не повинна потрапляти в інтернат”.
Володимир Вовк згадує останній жахливий випадок: 7 грудня у Житомирській області загинули, підірвавшись на міні, 38-річний чоловік і його 32-річна дружина. У них залишилося восьмеро неповнолітніх дітей.
Фото, Управління Нацполіції у Житомирській області. Автомобіль багатодітних батьків вибухнув, коли з’їхав на узбіччя
Як каже ВВС News Україна Володимир Вовк, одразу ж про готовність взяти дітей під опіку заявили і бабуся, і рідний дядько.
Як пояснює Наталія Тимофєєва з Донецької ОДА, система вже налагоджена: після того, як стає відомо, що дитина втратила батьків, у першу чергу шукають близьких родичів, які можуть забрати дитину під опіку. Якщо це не вдається, то на другому місці – влаштування дітей у дитбудинки сімейного типу чи прийомні сім’ї. І лише в останню чергу – в інтернатні заклади.
Володимир Вовк каже, що за майже десять місяців війни з понад тисячі дітей, батьки яких загинули, на початок грудня усиновили 54, інших прихистили рідні і близькі.
Оля і Андрій. Батько письмово відмовився від евакуації
Після деокупації Лимана, під час обстрілу у сусідньому селі Торецьке загинув від уламків ракети батько двох дітей, Олі і Андрія, 10 і 9 років. Їхня мама померла ще за кілька років до початку війни.
Напередодні загибелі батько написав письмову відмову від евакуації.
“Дітей одразу ж забрала їхня доросла сестра, потім їх відвезли на реабілітацію в Закарпатську область, – розповідає Наталія Тимофєєва. – Сестра за сімейними обставинами не змогла взяти їх під опіку, тому з допомогою соціальних служб з дітьми познайомилися чоловік і дружина, які вже мали прийомну дитину. Вони теж з Лимана, але вчасно евакуювалися. Зараз діти разом з новою сім’єю у Львові”.
Фото, Нацполіція у Донецькій області. Нацполіція допомагає з евакуацією цивільних з небезпечних місць на Донеччині
Не можна “відв’язати” від війни
Загалом під час війни понад 5,8 тисячі дітей втратили опіку батьків. Такі дані станом на 1 грудня наводить представник Національної соціальної сервісної служби Володимир Вовк. Загальна кількість дітей з таким статусом в Україні – близько 68 тисяч. І переважна більшість з них – не сироти.
“Це складна розмова, про ці п’ять тисяч. Є ті, кого позбавили батьківських прав, ті, хто ухиляється від своїх обов’язків. Чи ті, у кого немає засобів для існування, чи їхній психологічний стан складний. Але також у цьому числі і діти, чиї батьки можуть бути у полоні, воюють чи їхнє місце перебування невідоме. Будь-яку ситуацію, коли дитина лишається без батьківського піклування, не можна “відв’язати” від війни”, – переконаний Вовк.
Статус дитини, що втратила батьківське піклування, дозволяє рідним і близьким швидко забирати дитину під опіку, влаштовувати у прийомні сім’ї чи дитбудинки сімейного типу і отримувати грошову допомогу.
Шанси на усиновлення
В Україні на сьогодні нараховується 68 тисяч дітей, які мають статус дитини, позбавленої батьківського піклування. З них 16 тисяч чекають на усиновлення.
Але війна зменшила шанси цих дітей знайти нову сім’ю.
Кількість усиновлених дітей у 2022 році різко зменшилася у порівнянні з 2021 роком, при тому, що і минулого року темпи усиновлення уповільнилися через коронавірус.
Якщо минулого року усиновили 1 354 дитини, то у 2022 році – 644, повідомив ВВС News Україна представник Національної сервісної соціальної служби України Володимир Вовк.
Більш ніж удвічі скоротилося і усиновлення іноземними громадянами. Минулого року їх було 272, цього року – 95.
Під час воєнного стану іноземцям усиновлювати українських дітей заборонено, тому статистика цього року – це діти, процес усиновлення щодо яких був розпочатий ще у 2021 році, а остаточне оформлення документів завершилося цього року.
У Росії, за різними даними, за час війни вже сотні дітей з України усиновлені. Це діти, які були вивезені з окупованих українських територій до РФ і розподілені в сім’ї в різних регіонах.
Українська влада заявляє про 12 340 українських дітей, викрадених і вивезених в Росію або до тимчасово окупованих територій України. Лише 119 дітей вдалося повернути в Україну до своїх рідних.
Авторка: Світлана Дорош; ВВС News Україна