В окупованому російськими загарбниками Криму неухильно зростає рівень репресій проти місцевого населення за підтримку України, прослуховування українських пісень та просто за прояви пацифізму.
Про своєрідні “рекорди” та нові тенденції у боротьбі російських окупантів в Криму з дискредитацією “другої армії світу” на території тимчасово окупованого півострова читайте в цьому матеріалі Центру прав людини ZMINA.
Доносів та штрафів стало значно більше
З початком повномасштабного вторгнення в російському правовому полі з’явилася стаття про дискредитацію російської армії, метою якої було обмежити поширення будь-яких відомостей про дії військових, які б суперечили московській пропаганді.
Пізніше під цю статтю стали підганяти й ті випадки, які прямо не стосуються російської армії, але можуть вказувати на симпатії до України.
Правозахисна організація “Кримський процес”, яка системно аналізує репресії у цьому сегменті, зазначає, що з моменту появи закону окупанти склали протоколи щонайменше на 472 мешканців півострова.
При цьому експерти порівнюють кількість “судових процесів” за різні періоди та зазначають, що вона неухильно зростає, починаючи з цього року.
Так, літо 2023 року стало рекордним за кількістю переслідувань за дискредитацію армії. Кожен четвертий з усіх протоколів за цією статтею був оформлений за останні три місяці, зазначають у правозахисній організації.
При цьому стабільними залишаються проблеми із публічністю “судів”, своєчасним повідомленням, відсутністю експертиз та інших переконливих доказів, а також з тим, що справи в кримських “судах” здебільшого розглядають люди, які оголошені українськими правоохоронцями в розшук за “державну зраду”.
Тож не дивно, що винними визнають кримчан за слова та дії, які демонструють проукраїнську позицію, але жодним чином не пов’язані з дискредитацією російської армії: за танці під Вєрку Сердючку, за татуювання з гербом України, за публікацію в соцмережах українського прапора без жодних коментарів і навіть за манікюр у синьо-жовтих тонах.
Згідно з аналізом “Кримського процесу”, трохи більш ніж половину протоколів російські силовики набирають за публікаціями у соціальних мережах. Ще 33% – жертви доносів.
Автори дослідження звернули увагу, що окупаційні суди значною мірою приховують рішення в цих справах – у відкритому доступі наявні лише 59% постанов про адміністративне правопорушення.
Крім того, інформація про час і місце судового розгляду в одному випадку з трьох оприлюднюється вчасно, а в 66% – публікується з істотним запізненням, іноді через три тижні після судового розгляду.
Також кримські правозахисники наголосили, що в процесах за такими порушеннями 72% незаконних “суддів” є або в розшуку в Україні за звинуваченням у державній зраді, або російськими “суддями”, які здійснюють правосуддя на тимчасово окупованій території попри заборону Женевської конвенції. За таких умов незалежний та об’єктивний розгляд справ у кримських судах не гарантований, зауважують автори документа.
За підсумками регулярних досліджень упродовж півтора року в правозахисників “Кримського процесу” зберігається переконання, що застосування статті 20.3.3 російського КпАП на тимчасово окупованій території півострова має на меті не запобігання правопорушенням, а лише придушення проукраїнських настроїв, що зростають.
Арешт сім’ї “навздогін”
Проте методологія згаданого вище дослідження фіксує лише формальну частину репресій, залишаючи за кадром безліч супутніх “сюрпризів” для інакодумців.
Наприклад, на окрему увагу заслуговує практика оформлення додаткових протоколів за непокору співробітникам поліції, яка передбачає адміністративне позбавлення волі на строк до 15 діб.
Зокрема, до такого методу вдалися після обшуку в будинку кримськотатарського правозахисника Абдурешіта Джеппарова, звинувативши його в тому, що він відмовлявся віддати борцям з екстремізмом свій ноутбук. Попри свій поважний вік активіст отримав 12 діб адміністративного арешту.
Варто зауважити появу у цій сфері неприємних інновацій – оформлення арештного протоколу як на “незгодного”, так і на членів його родини.
Перший такий випадок зафіксували 15 вересня у Феодосії, коли до суду надійшли два протоколи на Андрія Бабиченка (про дискредитацію та непокору), а також два протоколи про непокору на В’ячеслава та Ольгу Бабиченків, які з високою ймовірністю є батьками незгодного з окупацією Феодосії.
Думка про те, що російським силовикам здається занадто м’яким наявне на сьогодні покарання за дискредитацію російської армії, знаходить своє підтвердження не тільки в бажанні “навісити навздогін” арештну статтю. Проглядається це й у практиці затримання незгодних.
Досить часто рутинне правопорушення супроводжується масштабним обшуком з використанням загону озброєних автоматами спецназівців, вибиванням дверей і киданням обличчям у підлогу правопорушника.
Про жорстоке побиття під приводом затримання для складання протоколу про дискредитацію свого часу заявляли кримський прихильник Навального Олексій Єфремов, мешканець Джанкоя з інвалідністю І групи Ігор Нікітенко, керченський онлайн-активіст Ілля Ганцевський, історію якого відслідковувала ZMINA. Та й у злитому 18 вересня відео, яке стосується згаданих вище Бабиченків, видно, як двоє людей у балаклавах крутять руки на підлозі літньому чоловікові.
Публічне приниження – новий тренд
“Дякую товаришу майору, що ця пляшка в мене в руках, а не в іншому місці”, – говорить на відео Юрій Волошин і після цього цитує текст російської пісні “Прорвемося опера”. Інший кримчанин Сергій Охріменко говорить на відео: “Хочу привітати товариша майора з професійним святом – днем центру протидії екстремізму”. А дівчата, затримані за танці під Вєрку Сердючку, на відео співають: “Володимир Путін молодець – політик, лідер та боєць”, і це поширюють загальноросійські ЗМІ.
Креатив від російських силовиків став новим трендом у боротьбі з кримчанами, які висловлюють свої проукраїнські погляди.
Раніше борці з інакодумством часто зливали відео, на яких затримані за “дискредитацію” просили вибачення, а також обіцяли пожертвувати кошти “на СВО”. Разом з відео зливалися їхні персональні дані для подальшого цькування з боку проросійськи налаштованих місцевих мешканців.
Однак тепер правозахисники фіксують десятки відео, які мають демонструвати “перевиховання” затриманих.
На багатьох відеозаписах видно, що ці люди перебувають у пригніченому стані. Вимушене декларування “патріотичних” постулатів для тих, хто був затриманий за те, що не поділяє поглядів російської пропаганди, має характер морального приниження та зазіхання на людську гідність. А це вже своєю чергою тягне на ознаки воєнного злочину, за який, хочеться вірити, рано чи пізно винні понесуть заслужене покарання.
У своїй щорічній доповіді “Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна” Рада Європи констатувала, що за роки окупації на півострові значно погіршилося становище зі свободою слова, особливо після запровадження суворого екстремістського законодавства. У Раді Європи вказали, що його застосовують для надмірного та непропорційного переслідування критиків.
Загалом середовище на півострові лишається несприятливим для свободи вираження думок та свободи слова серед ЗМІ, підкреслили автори доповіді. У документі йдеться, що секретаріат Ради Європи продовжує отримувати повідомлення, які свідчать про втручання у свободу вираження та свободу слова. Укладачі доповіді прирівнюють такі втручання до цензури.
Автор: Артем Гірєєв
Джерело: ZMINA