Site icon УКРАЇНА КРИМІНАЛЬНА

Як судили коригувальників по Херсонському військовому госпіталю: репортаж з зали суду

Як судили коригувальників по Херсонському військовому госпіталю: репортаж з зали суду
Як судили коригувальників по Херсонському військовому госпіталю: репортаж з зали суду

16 січня 2023 року в середмісті Херсона затримали чоловіка та жінку. На мобілці у чоловіка були фото і відео Херсонського обласного госпіталю інвалідів та ветеранів війни. У Telegram — листування із представником Російської Федерації. Винагорода за таку роботу надходила на банківську картку жінки і цього дня коригувальники планували зняти в банкоматі трохи грошей, але не встигли.

29 січня Херсонську обласну лікарню, що знаходиться за тою ж адресою, обстріляли збройні сили РФ, нагадує видання «Судовий репортер».

Військова адміністрація повідомила, що ушкодження середньої тяжкості дістали медсестра і буфетниця лікарні. Варто зауважити, що ані військовий госпіталь, ані обласна лікарня не є легітимними цілями в війні і подібні обстріли є воєнними злочинами.

У липні 2023-го в зал Шевченківського районного суду Києва завели Юрія Кузьменка і Світлану Ерен. Ще до початку судового розгляду було відомо, що вони є у списках на обмін Головного управління розвідки Міноборони України.

Перед засіданням обвинувачених запитують, чи хочуть вони обмінятися.

«Хотим и хотим свой дом, который затоплен», — відповідає жінка за себе і свого супутника. У ці дні частина Херсона саме була підтоплена у звʼязку з підривом росіянами греблі Каховської гідроелектростанції.

Захисники із центру безоплатної правової допомоги пояснили обвинуваченим, що обміняти їх зможуть тільки за наявності вироку і такий може зʼявитися навіть за одне засідання, якщо справу розглянуть спрощено. Але Світлана відповіла, що її позиція не змінилася: вона не визнає себе винною і написала до суду клопотання на ознайомлення зі справою.

Юрій не заперечував скоєного. Він небагатослівний у поясненнях і погодився б на скорочений розгляд справи. Але не скористався цим правом, бо не хотів кидати свою подругу навіть вирішив спробувати довести її невинуватість

Світлана одразу клопотала про закрите засідання для запобігання розголошенню інформації про особисте життя та обставини, які можуть принижувати її гідність. Зокрема через те, що в засіданні нібито будуть досліджені її особисті телефонні розмови і переписки. Хоча насправді спілкування з іноземним куратором вів тільки її співмешканець. Відповідаючи на уточнюючі запитання суду, обвинувачена не змогла пояснити, які докази у цій справі стосуються її особистого життя. Зрештою, вона визнала, що їй просто не хотілося, щоб її кримінальна справа висвітлювалася у ЗМІ.

За місяць до повномасштабного вторгнення Кузьменко саме вийшов із вʼязниці, відсидівши 4 роки і чотири місяці за розбій. У 2017-му він напав на незнайомця — збив кулаком із ніг та зірвав із шиї золотий ланцюжок. Тюремний строк завдяки «закону Савченко» зменшили вдвічі. І це була не перша його кримінальна справа — ще раніше Кузьменко уже притягався до кримінальної відповідальності за грабіж. У матеріалах справи проскочила інформація, що перед черговим затриманням Кузьменко встиг неофіційно попрацювати майстром на будівництві.

Ерен — офіційно заміжня за іншим чоловіком, з яким вочевидь стосунків не підтримує. У перерві між засіданнями вона обмовилася, що швея.

Їм із Кузьменком обом приблизно по 35 років. Два роки тому їх звела війна.

Вони проживали по сусідству. Ерен знімала кімнату, а в Кузьменка була своя. А потім  квартиру Кузьменка начебто зруйнував снаряд і сусідка впустила його до себе. Датою свого знайомства вони називають 1 травня 2022 року. Влітку сестра Ерен зі своєю сімʼєю поїхала з окупованого Херсона і жінка зі своїм співмешканцем перебралася у батьківський дім.

1 листопада 2023 року місто звільнили Збройні сили України. Органи безпеки почали відловлювати колаборантів, а росіяни продовжували активно обстрілювати втрачену територію, шукаючи коригувальників на місцях.

«Я завтра тобі відео зніму»

За версією слідства, 13 січня 2023 року Кузьменко повідомив Ерен, що співпрацює з представниками РФ, збираючи відомості військового характеру, і йому потрібна її банківська карта для отримання грошової винагороди. Жінка дала номер своєї електронної картки в «Сенс банку». Того ж дня Кузьменко написав у Telegram представнику РФ про оборонні та вогневі позиції військовослужбовців Сил оборони України, а саме передав скриншот із додатку Google карти з міткою про місцезнаходження позицій, де тоді справді базувався підрозділ військової частини. А ще окремо звернув увагу, що знає, де в Херсоні розташований т.зв. «фільтраційний центр», у приміщенні якого перебувають співробітники Служби безпеки України, представники Національної поліції України і військовослужбовці.

Наступного дня представник РФ перерахував на банківську картку Ерен 1973 гривні, попередивши Кузьменка, що оплата робиться із електронного гаманця, щоб приховати походження коштів. У свою чергу Ерен і Кузьменко перерахували ці гроші на карту «Приватбанку», щоб ще раз замаскувати джерело коштів і зрештою обготівкувати їх.

14 січня представник РФ запропонував Кузьменку , зʼїздити до т.зв. «фільтраційного центру» і зробити декілька фотографій, кажучи, що за це заплатять 150 доларів США. Кузьменко погодився, але оскільки у місті у той день не було інтернету й електропостачання, то повідомив, що зʼїздить наступного дня.

Але, перебуваючи вдома, Кузьменко записав і переслав представнику РФ аудіоповідомлення про те, що дізнався від своєї дівчини, що поблизу їх будинку є декілька оборонних та вогневих позицій військовослужбовців Збройних сил України і звідти щодня атакуються позиції військ РФ. Ерен, нібито перебуваючи поряд і чуючи Кузьменка, «зазначила, серед іншого, про необхідність здійснення обстрілів військами РФ таких позицій».

«Она плачет, говорит, что она не хочет жить среди украинцев  и среди националистов (у цей час на фоні лунає нерозбірливий жіночий вереск, який тлумачать як заклик Ерен обстріляти позиції ЗСУ, — ред.). Она хочет выехать отсюда как-то и все тому подобное. Каждый день моя девушка говорит, что отсюда выходят позиции и фигарят с каких-то минометов или с чего-то еще. Но громко очень. Отсюда отходы идут… на черноморской снизу сейчас укрепрайоны. ВСУшники сейчас создают за счёт скатов, мешков с песком… измеряют там все линейкой… Ну и как тебе все это объяснить, я просто человек не военный, я не знаю как тебе все это объяснить, я завтра все на видео сниму и ты увидишь все сам», — говорив Кузьменко.

Наступного дня о 6.45 ранку біля дому він зняв відео позицій ЗСУ і надіслав своєму «роботодавцю». Через пів години він прибув до «фільтраційного центру» і також зняв відео. А ще через пів години зняв відео біля Корабельної районної ради.

О 9.50 представник РФ запропонував чоловікові зʼїздити за ще однією адресою, де начебто є готель, в якому перебувають «наши клиенты», маючи на увазі українських військових. Кузьменко поїхав і зробив фотографії житлового обʼєкта і написав замовнику, що представники Сил оборони України там не перебувають. Пізніше того ж дня на банківську картку Ерен надійшло 6053 гривні.

16 січня о 6.40 ранку представник РФ запропонував Кузьменку поїхати до Херсонського обласного госпіталю інвалідів та ветеранів війни і зробити фото території і периметру лікарні.

Близько 12 години Кузьменко і Ерен приїхали на місце. Вони рухались уздовж головних воріт лікарні. Із метою маскування своїх дій, Кузьменко за попередньою змовою пропустив цивільну дружину вперед себе та вийняв мобільний телефон і зробив відеозапис території. Усвідомлюючи, що на території лікарні перебувають військовослужбовці ЗСУ, він направив таку інформацію представнику РФ.

Погрожували пожиттєвим увʼязненням

Кузьменко від самого початку визнав вину. Він дав показання і узяв участь у слідчому експерименті та водночас категорично заперечував, що Ерен була його співучасницею. Жінка нібито не знала, хто і за що переказує йому гроші. Сам він загубив паспорт і оформити картку на власне імʼя не міг, тому користувався її.

— Достал телефон і снял объект — госпиталь. Это было быстро. Я дотримувався конс… Ну шоб ніхто не бачив, — сказав Кузьменко в судовому засіданні.

— Кузьменко, ви не заперечуєте, що вами зняті ці фото? З якою метою, хто вас попросив це зробити? — запитала суддя.

— Представники РФ. За грошову винагороду.

Кузьменко одразу сказав, що має родичів у Росії і хоче, щоб їх із Ерен обміняли. Після затримання у нього вдома вилучили «Свидетельство о предоставлении временного убежища на территории российской федерации». Цей документ він отримав ще під час окупації, але нібито не встиг виїхати.

— Ерен, поясніть, будь ласка, що ви робили за тією адресою? — уточнила суддя.

— Это был обычный день. Это центр, находились банки, аптеки. Там, где мы жили, у нас в районе не было этого. Мы знали з телеграмм-каналов, где может быть гуманитарная помощь. Я пошла в аптеку, вышла, читала лекарство… Тут налетели на Кузьменко и меня тоже забрали.

— З якою метою ви прийшли до центру міста?

— Там гуманитарную помощь выдают.

— А чому Кузьменко разом із вами не пішов в аптеку?

— Была очередь, не пускали людей… Кузьменко ждал на улице.

— Не біля аптеки?

— Я не видела. 

— Ви знаєте, з якою метою Кузьменко пішов і що він робив.

— Не знала. В этом госпитале находились и мои родственники, там в укрытии з дитем. Кум работал там сантехником, говорит: «Давай, перебирайся в укрыття»…

Як доказ до суду була надана заява за підписом Ерен, адресована слідчому: «Сознаюсь в том, что договорилась предоставить своему сожителю Кузьменко делать фотографии и снимать видео военных объектов, находящихся на территории города Херсон, по просьбе Российской Федерации за денежное вознаграждение, что пришло на мою банковскую карту».

— Такого в деле, с которым я знакомилась не было. Подпись не моя. Я сейчас  бы не доказывала свою невиновность, — вигукнула жінка.

— Тобто ви не писали цю заяву? — запитала суддя.

— Нет.

Обвинуваченій дали подивитися документ.

— Ви писали?

— Это не та бумага… Это может, когда следователь приходил в СИЗО… Типо смягчить приговор Кузьменко. Стаття 111, а будет 114 и Кузьменко, и мне.

— Текст вами написаний?

— Да. Так же само и Кузьменко он говорил.

— Зміст цієї заяви відповідає дійсності?

— Нет.

— Тобто ви неправду написали?

— Чтобы не было пожизненного заключения Кузменко и мне.

Адвокат Ростислав Брацило, який представляв Ерен, попросив не брати до уваги цю заяву. По-перше, документ складався без присутності захисника. По-друге, якби жінка визнавала вину, то це оформлялося б як явка з повинною.

У судовому засіданні Кузьменко сказав, що участь у слідчому експерименті брав не добровільно і на нього всі тиснули. Слідчий і прокурор, нібито, вимагали, щоб він сказав що Ерен все знала. «Мені захисник сказала: «Сотрудничай з нами, кажи як надо нам». Коли Кузьменко не погоджувався, то запис нібито зупиняли і відео видаляли.

У суді допитали слідчого СБУ, який розповів, що слідчий експеримент відбувся без примусу і присутня адвокат не мала зауважень, все робилося під відеофіксацію. А перерву в записі він пояснює тим, що відеокамера розрядилася і її підключали до павербанку.

Суддя запитала Кузьменка, чи скаржився він на недозволені методи слідства до правоохоронних органів. Він відповів, що не знає, до кого і як звертатися. Після уточнюючих запитань Кузьменко визнає, що все сказане ним під відеозапис на слідчому експерименті правда. Він справді винен, але його начебто змушували свідчити проти Ерен, погрожували пожиттєвим увʼязненням.  Але він тиску не піддався і таких свідчень не дав.

Суд роз’яснив Кузьменку право звернутися із заявою про злочин — тиск з боку прокурора, слідчого, адвоката. У нього запитали, чи бажає він, щоб суд направив від його імені таку заяву в правоохоронні органи. Кузьменко розгублено відповів, що вину він все одно визнає. Додатково суддя пояснила, що чоловік нестиме кримінальну відповідальність за неправдиве повідомлення про злочин. Кузьменко стверджує, що сказав правду, але від заяви в правоохоронні органи відмовляється, тому що це буде затягувати справу. Суддя уточнила, чи добровільне це рішення, чи зараз не тиснуть на нього. Кузьменко відповів, що так.

Три незрозумілі слова

За версією обвинувачення, саме Ерен повідомила Кузьменку, що біля їх дому українські військові облаштували свої позиції і звідти стріляють по росіянах. А потім, чуючи, як він записує повідомлення для представника РФ, у грубій формі висловила побажання, щоб по цих позиціях ЗСУ завдали удару.

Ерен каже, що місцеві жителі дійсно були проти, аби військові розміщували біля їх жител свої оборонні споруди. Ставши очевидицею конфлікту, вона прийшла додому та розповіла Кузьменкові і це була просто побутова розмова, а не, щоб передати щось росіянам. Голос, який чутно на аудіозаписі, як стверджує жінка, їм не належить.

Коли аудіо відтворювалося у судовому засіданні, розібрати вигук було неможливо. Але працівники СБУ розшифрували фразу як «Нужно уєбать ету йобань».

Кузьменка переконували зізнатися, хто саме говорив поряд, коли він записував своє повідомлення.

— Я на допиті [у слідчого] говорив, що не помню, а мені наводящий вопрос, що це Ерен. Я не помню, кто это кричал. Это вдалеке крик вообще.

— А розмова де відбувалася: вдома, на вулиці, в магазині?

— Не помню.

14 січня обвинувачені нібито святкували Старий новий рік. Спочатку Кузьменко сказав, що вони з Ерен вдвох у цей день були вдома. Їхні телефони справді фіксувалися тільки за місцем проживання. Але за пару хвилин, розуміючи, що така версія не на користь його подрузі, Кузьменко зробив уточнення, що аудіо для представника РФ нібито записав, коли був у гостях у свого друга, який живе «на 4 улицы сверху» і начебто якась знайома там щось крикнула. Але імʼя цієї знайомої він називати не хоче, щоб не псувати їй життя.

— А то что на заднем плане кто-то крикнул. Я сейчас наговорю на человека, а может он за другое что-то говорил. Он также само приедет сюда по 111-й и будет ни за что сидеть в СИЗО за то, что он что-то крикнул сзади. Я сижу в камере, где одни политические вязни.

Кузьменко каже, що якби Ерен була співучасницею, то був би хоч один телефонний дзвінок чи  повідомлення напряму їй, а так представники РФ контактували тільки з ним.

Про гроші він нібито говорив Світлані, що їх передав брат Вова. Але прізвище брата Кузьменко також суду відмовився називати.

Ерен натомість повідомила, що Старий новий рік вони святкували ще 13 січня і були в людей у гостях. 14-го вона весь день була вдома з Кузьменком, який, можливо, кудись ненадовго виходив. А ще до них нібито приходила знайома «Лєна із Дніпропетровська». Повідомити ще якісь дані цієї Лєни жінка відмовилася, кажучи, що не знає про неї нічого.

Ерен пригадала, що в її присутності Кузьменко спілкувався телефоном з братом і останній обіцяв допомогти: прислати гроші. Їй відомо, що брат Кузьменка проживає чи то в Росії, чи то в окупованому Криму, але в Скадовську є знайомі, через яких він мав допомогти. Як звати брата Кузьменка вона також не знає, бо особисто вони не знайомі.

Адвокат Брацило вважає, що Ерен опинилась на лаві підсудних помилково.

— Недостатньо інформації, яку ми дослідили, що фігурує на вказаних записах голос моєї підзахисної. По-друге, нема ніякої експертизи фоноскопічної навіть по голосу чоловіка. Якби призначали експертизу, то ті три незрозумілі слова: «Я щось там і матюк». Цього недостатньо. Експерт не дав би, що це ознаки чийогось голосу (…) Я звертаю увагу на можливу провокацію. Ми бачимо доступ до телефону представника країни-ворога: до контактів, до всіх чатів. А як цей доступ отриманий? У нас є Кузьменко на території України і на нього є ухвала суду для зняття інформації. А у нас чогось із нього не зняли з його телефону, а повністю зняли з телефону якогось росіянина, який повинен бути за межами країни.

У нас по новинах показують, що коли відігнали ворога з територій, скільки позалишалось і речей, і телефонів, навіть паспортів. Де гарантія, що не спровоковано з телефона цього виходили на звʼязок із Кузьменком?!

Ерен досить незворушно відповідала на запитання суддів. Але, слухаючи свого адвоката, почала терти хусточкою очі і шморгати носом.

5 квітня 2024 року Шевченківський районний суд Києва засудив обох обвинувачених до 15 років увʼязнення з конфіскацією майна.

У вироку вказується на відвертий цинізм їхніх дій:

«Будучи мешканцями героїчного міста Херсон, яке протягом тривалого часу перебувало під окупацією збройних сил РФ, будучи достовірно обізнаними про існування міжнародного збройного конфлікту, здійснили державну зраду шляхом надання представникам іноземної держави — РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану».

***

За матеріалами справи, Ерен і Кузьменко завербувала в агентурну мережу мешканка Херсонщини Наталія Казарян. У Новій Каховці вона почала співпрацювати з окупантами, очоливши «Центр гуманітарної допомоги» і займаючись пропагандою на користь ворога.

З перших днів окупації у Херсоні перебував співробітник ФСБ РФ по Ростовській області Дєніс Журавльов. Його цікавило розташування об’єктів критичної інфраструктури, військових об’єктів, а також місця дислокацій ЗСУ, СБУ та інших сил оборони України. Журавльов і Казарян познайомилися і між ними виникли «теплі та дружні стосунки». Ефесбешник був зацікавлений у співпраці з місцевими, пояснив, яка інформація його цікавить і що за роботу агентів готовий платити.

Знаючи, що через війну багато людей в Україні втратили роботу, ​​Казарян у різних Telegram-групах розповсюдила оголошення: «Быстрый заработок. Подробности личные сообщения», «Мы ищем работников от 18 до 33 лет. Подробности все в личные сообщения». 

У Telegram Казарян використовувала російський номер та видавала себе за чоловіка. Спілкуючись із зацікавленими у працевлаштуванні, вона найперше з’ясовувала політичну позицію та ставлення до російського вторгнення, а вже потім озвучувала деталі. За фотофіксацію чи координати потрібних об’єктів Казарян пропонувала 100-150 доларів.

Окрім Ерен і Кузьменка, до мережі коригувальників входив житель міста Камʼянське Дніпропетровської області, якого вже засудили, а також мешканець Миколаєва, який ще очікує вироку.

У грудні 2023-го ефесбешника Журавльова в Україні за шпигунство заочно засудили до 14 років увʼязнення. Його спільницю Казарян за колабораціонізм і державну зраду вже також судять і поки що заочно.


Автор: Ірина Салій

Джерело: «Судовий репортер»

Ілюстрації Марічки Юрчак

Exit mobile version