Журналісти Радіо Свобода відвідали один із таборів для військовополонених. У ньому перебуває, окрім російських військових, більшість військовополонених із угруповань «ЛНР» і «ДНР». За словами представника Міністерства юстиції, це ті полонені, яких Росія взагалі не обмінює, і невідомо, що з ними буде після завершення війни.
В яких умовах проживають військовополонені? Чи могли зателефонувати рідним?
Військовополонені перебувають у таборі, розташованому далеко від лінії фронту. Місце розташування називати не можна, з міркувань безпеки самих російських військовополонених. Яка саме кількість людей утримується, також не розголошують, оскільки тривають переговори. Відповідь коротка: багато. Переважна більшість військовополонених із ОРДЛО – контрольованої угрупованнями «ЛНР» та «ДНР», яких підтримує Росія, території.
Табір займає всі будівлі і площу пенітенціарної установи. Тут немає жодного засудженого, лише військовополонені. Їхній шлях установою складається з трьох етапів і починається з приймального пункту. У ньому полонений отримує два комплекти одягу-форми, засоби гігієни, відвідує лазню і, за згоди, його можуть підстригти.
Далі військовополонений проходить 14-денний карантин.
«У таборі діють три структурні дільниці – це карантин, проведення індивідуальної роботи та адаптації і посилений контроль. Карантин для того, щоб вивчити особистість, виявити якісь захворювання, зокрема інфекційні. Ми не знаємо, звідки саме до нас везуть військовополонених. Процедура прийому військовополоненого відрізняється від засудженого. Бо засуджені приїжджають зі своїми речами, полонені ‒ без нічого», ‒ розповідає наглядач табору Радіо Свобода.
У житловій зоні військовополонені мешкають у кімнатах, де від 10 до 15 ліжок. Біля кожного ‒ невисока приліжкова шафка. На бильці одного з ліжок прив’язана вервиця.
З причеплених табличок з іменами і датами народження військовополонених відомо, що це переважно молоді люди, найстаршому ‒ 54 роки. Тут є приміщення, де вони дивляться телебачення. Як у пенітенціарних закладах, тут чіткий розпорядок дня ‒ харчування, дозвілля, перегляд телебачення, прогулянка, робота. Військовополонені займаються деревообробкою ‒ виготовляють, зокрема, піддони.
Розповіді полонених
Поспілкуватись із полоненими можна було, але лише за їхньої згоди. З тими, які перебувають під слідством, розмовляти заборонено.
Півтора місяця у таборі перебуває 39-річний військовополонений із окупованої частини Луганської області, так званої «ЛНР». У нього є дружина і троє неповнолітніх дітей. «Контракт» на «службу в армії» підписав у 2020 році.
«Пішов з роботи, був автомалярем. Пішов через хворобу. І товариш запропонував їздити водієм на «Уралі». Мені сказали, що ніякої війни не буде, що кататимусь по Луганщині. І я пішов. Сім’ю треба годувати. Я їздив на тягачі, поїхав забирати поламаний БМП у визначене місце, де мали ремонтувати. Приїхали, а там – українська позиція. З 20 березня ‒ у полоні. У таборі умови хороші. Щодо війни, ставлюсь негативно, що цивільні люди гинуть. І взагалі війна – це не те, що має бути сьогодні», ‒ каже військовополонений.
Інший військовополонений потрапив у табір після півтора-місячного перебування у харківському СІЗО. Мобілізували 22-річного росіянина з інституту. «Нічого не знав, просто сказали, що з інституту знімають «бронь», і треба всім іти у військкомат», – зауважив коротко у розмові.
З березня місяця у полоні ‒ «контрактник» із «ЛНР». Чоловік живе у Луганську і розповідає, що «служить в армії» з 2018 року.
«На той час так склалися обставини, пішов і підписав «контракт». Я дізнався, що Росія увійшла на територію України в кінці лютого. Не було зв’язку, радіо, ніякої інформації, не знали. Виконували поставлені завдання. Мали вийти на адміністративні кордони «ЛНР». Була така розмова і таке було завдання. Йшли як другий ешелон. Не перший, а другий, напрямок Сєвєродонецька. Конкретно бойових сутичок у нашому підрозділі не було. Посилення блокпостів ‒ у цьому плані було бойове завдання. Було завдання вийти вперед, зустрітись, і вийшли, а там місце, з ким мали зустрітись, було ЗСУ– і потрапили в полон на початку березня.
Жінка у мене є. Спілкувався із нею телефоном. Хотілося б, щоб обміняли, а не обміняють, буде термін, а там побачимо. Ніякого відчуття немає, що вийшла Росія на адмінкордон Луганської області. Єдина надія ‒ потрапити додому. «Служити» більше не піду ‒ сім’я, діти, сад, город», ‒ говорить військовополонений із нині окупованого Луганська.
Росія не зацікавлена обмінювати жителів «ЛНР» і «ДНР» – Висоцька
Всі троє військовополонених розуміли запитання українською мовою. Але коли два з них, жителі нині окупованої частини Луганщини, потраплять додому ‒ невідомо. Росія не зацікавлена в їхньому обміні, повідомила Олена Висоцька, заступниця міністра юстиції України.
«Немає поділу в країні, що у цьому таборі лише з так званих «ЛНР». Логістично везти далеко від лінії фронту тих, кого ось-ось мають обміняти, недоцільно. Тому вони залишаються в наших дільницях, чекають на обмін і повертаються у Росію. Військові саме з «ЛНР» і «ДНР» не запитувані Росією, на них, якщо можна так сказати, найнижчий попит. Росія абсолютно не зацікавлена у цих людях, вони мають це розуміти і знати. Весь світ має розуміти, що це використання людей у війні. Мало того, що вони в найнебезпечніших ділянках воюють, дуже багато жертв, то ще й до них як полонених бездіяльне ставлення. Думаю, що навіть після закінчення війни ми матимемо клопіт, що з цими людьми роботи. Всі вони мають статус військовополонених.
Ми проявляємо максимальну цивілізованість, створили умови з тих бюджетів, які маємо, що можемо собі дозволити як воююча країна. Такі умови не можуть бути прирівняні як катування і ніяк не порівнюються з тими, як українські герої перебувають у полоні або на територіях «ЛНР» і «ДНР» чи Росії», ‒ говорить Радіо Свобода Олена Висоцька.
У середньому на одного військовополоненого Україна витрачає на місяць 3 тисячі гривень. Але це без врахування оплати праці працівникам пенітенціарного закладу, капітальних видатків. Власне, це та сума, яка лише йде на харчування, постіль, засоби гігієни для полоненого.
«Умови утримання полонених мають бути як військових. Женевська конвенція зобов’язує державу, яка утримує в полоні військових, харчувати так полонених, як вона харчує свої Збройні сили. Військовополонений харчується так, як офіцер української армії», ‒ зауважила Олена Висоцька.
За даними влади, в Україні діють десятки таборів, де утримують військовополонених Росії і угруповань «ЛНР» і «ДНР». Радіо Свобода звернулось із запитом до Товариства Червоного Хреста, у якому просить оцінити умови утримання російських військовополонених, чи дотримується Україна Женевської конвенції про поводження з військовополоненими.
Автор: Галина Терещук; Радіо Свобода
«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»