Підтримка війни в Україні так і не стала на заваді мінському Свято-Єлисаветинському монастирю для торгівлі за кордоном церковними товарами та начинням. Обитель виставляє лотки і прилавки на багатьох європейських релігійних ярмарках, а католицькі парафії гостинно відчиняють свої двері для білоруських православних монахинь, які в себе на батьківщині збирають на дрони й автомобілі для російської армії вторгнення. Видання “Вот Так” розповідає, які країни відвідують представниці монастиря і як формують його позитивний імідж.
Тихе польське містечко Влодава розташоване буквально на стику трьох країн і трьох культур – Влодавський повіт межує з Білоруссю та Україною. Тут багато століть пліч-о-пліч живуть православні, католики та юдеї. Щорічний Фестиваль трьох культур, організований спільно представниками трьох головних релігійних громад, – місце, де найменше очікуєш зіткнутися з тими, хто в Білорусі пропагує війну і збирає кошти на допомогу російським військам в Україні.
У непримітному зеленому наметі без жодних логотипів і написів жваво торгувала продукцією мінського Свято-Єлисаветинського монастиря сестра Ірена. Останні роки представниці релігійної організації змушені за кордоном приховувати своє походження через підтримку режиму Лукашенка і російських вбивць в Україні.
У серпні 2023 року видання вже докладно розповідало, як монахині передають автомобілі та збирають на дрони російським окупантам, після чого їм почали відмовляти в участі в європейських ярмарках. Тому дізнатися, де можна зустріти сестер зі Свято-Єлисаветинського монастиря, виявилося не так просто.
Ловля на живця
Представившись відвідувачем минулорічного ярмарку в польському місті Ченстохові, журналіст написав листа на загальну електронну пошту монастиря для контактів з іноземцями.
Відповідь на запитання, коли й де ви плануєте бути в Польщі, надійшла з поштової скриньки, що не була зазначена на сайті та, судячи з усього, призначена для контакту з тими, хто розмовляє польською.
Жінка, яка представилася сестрою Іреною (за інформацією видання, вона не черниця, а мирянка, яка торгує від імені обителі), надіслала перекладений польською мовою 60-сторінковий “Каталог препаратів із трав і продуктів бджільництва, виготовлених у Свято-Єлисаветинському монастирі (Мінськ, Білорусь) за старими монастирськими рецептами”. До листа вона доклала прейскурант, запропонувавши замовити товари з каталогу поштою.
У листуванні вдалося дізнатися, що черниці Свято-Єлисаветинського монастиря планують торгувати на ярмарку у Влодаві. Сестра Ірена повідомила, що прилавок білоруського монастиря розгорнуть із 20 до 22 вересня на Фестивалі трьох культур.
Журналіст “Вот Так” подзвонив організаторам із проханням підтвердити, чи буде серед учасників ярмарку Свято-Єлисаветинський монастир. Співрозмовниця відповіла: “Напевно, так”. Почувши про підтримку білоруською релігійною організацією російського вторгнення в Україну, жінка виправилася: “Цього року вони заявку не подавали. Раніше до нас приїжджали. Тому зараз мені важко сказати [чи будуть вони брати участь]”.
На наступний день після розмови журналістів з організаторами фестивалю сестра Ірена написала знову, повідомивши, що вже торгує на ярмарку.
Непримітний намет
Завдячуючи сестрі Ірені, намет вдалося знайти швидко. За прилавком – жінка у віці 50+ у білій косинці. Навпроти неї акуратно розкладені препарати з каталогу, а ще – ікони, хустини, посуд, прикраси, скриньки та матрьошки. Про те, що це продукція Свято-Єлисаветинського монастиря, написано тільки на упаковці товарів. Видно, що вони користуються попитом – в окремі моменти біля намету утворюються невеликі черги.
Під час спілкування з журналістами сестра Ірена сказала, що не розмовляє російською, сама родом із Польщі і представляє мінський Свято-Єлисаветинський монастир, називає його “нашим”. За її словами, монастир торгує на ярмарку у Влодаві вже десять років. Однак відповідати на запитання про те, чому монастир, який підтримує війну проти України, торгує в країнах НАТО, Ірена відмовилася.
Аніта Левчук, директорка Музею синагогально-синагогальних комплексів у Влодаві та одна з організаторок фестивалю, у розмові з журналістами “Вот Так” і “Белсату” сказала, що про проросійську діяльність Свято-Єлисаветинського монастиря не знала, а сестра Ірена у надісланій заявці зазначила, що отримані від продажу товарів кошти витрачатимуться на діяльність монастиря, який вона представляє. Учасники ярмарку та фестивалю подають заявки самостійно, організатори не завжди мають змогу перевірити, чи не були вони раніше замішані в якихось скандалах.
Це не єдиний випадок за останній рік, коли представниць Свято-Єлисаветинського монастиря бачили на ярмарках у Польщі. Обитель публічно не афішує своєї участі в ярмарках і фестивалях. Про те, що черниці з’являлися на тому чи іншому заході, стає відомо, як правило, постфактум, завдяки зверненням білоруських емігрантів.
Крім торгівлі на ярмарках у Польщі, Свято-Єлисаветинський монастир займається благодійністю. “Вот Так” звернув увагу на повідомлення про безоплатне передання Фонду допомоги дітям і літнім людям Wioska Serca 140 пряників ручної роботи.
На сайті фонду розміщено фотографію пряників, на яких лежить кольорова брошура польською мовою під заголовком “Соціальна та благодійна діяльність Свято-Єлисаветинського монастиря”. На іншому фото – усміхнений голова фонду Адам Дзежа з білоруською Z-монахинею.
В Ірландії – як вдома
Польща – не єдиний напрямок комерційної діяльності мінського монастиря. У виданні “Вот Так” вивчили усі згадки Свято-Єлисаветинської обителі у відкритих джерелах за останній рік. Виявилося, що торгівля йде не тільки в Європі, а й у Північній Америці, а основні партнери мінського монастиря – католицькі парафії та благодійні організації.
У грудні 2023 року на офіційній сторінці католицької церкви Святого Олівера Планкетта в Белфасті з’явився заклик купувати різдвяні подарунки в онлайн-магазині Свято-Єлисаветинського монастиря.
Залишене посилання виводить на оформлений каталог продукції монастирської крамнички англійською мовою (крім різдвяних подарунків, матрьошок, іграшок, православної літератури тут можна купити і предмети розкоші, наприклад, інкрустовані напівдорогоцінним камінням ікони за 2430 доларів, релікварії за 3219 доларів, чаші для причастя за 7150 доларів – з доставкою в будь-яку точку земної кулі). Як один із способів зв’язку вказано телефонний номер із міжнародним кодом +1 – США і Канади. У каталозі згадується, що товари можна купувати оптом.
У відповідь на запит журналістів керівництво церкви Святого Олівера Планкетта повідомило, що стосунки між двома релігійними організаціями тривають уже п’ять років. Мінські черниці першими зв’язалися з католицькою церквою і попросили допомогти їм, на що отримали згоду. За словами секретаря парафії Кеті Мегахі, її церкві не було відомо про те, що Свято-Єлисаветинський монастир підтримує російську агресію в Україні. При цьому висловити своє ставлення до цієї війни Мегахі відмовилася.
Білоруський проєкт “Хрысціянская візія: НЕ ВАЙНЕ!”, який серед іншого відстежує діяльність мінських черниць, у березні 2024 року повідомив про ціле турне делегації монастиря до Ірландії. Вони відвідали “єзуїтську парафію в Дубліні та низку парафій у графствах Монахан і Лаут”. У кожному з них співробітниці Свято-Єлисаветинського монастиря розгортали свої торгові точки. При цьому вони стверджували, що возять гуманітарну допомогу в Україну, але не уточнювали, для якої зі сторін протистояння.
Подорож до Канади
Навесні 2024 року черниці Свято-Єлисаветинського монастиря побували щонайменше на двох католицьких парафіях у Канаді.
У щотижневому бюлетені від 28 квітня (є в розпорядженні редакції) церкви Святої Марії, що розташована в місті Ліндсей, провінція Онтаріо, написано, що 30 травня парафію відвідає сестра з мінського Свято-Єлисаветинського монастиря.
“Сестри опікуються людьми з психічною та фізичною інвалідністю, допомагають у реабілітаційному центрі для колишніх ув’язнених, нарко- та алкозалежних. Будь ласка, підтримайте їхню працю і місію, купивши релігійні вироби ручної роботи в нашій церкві після меси”, – йдеться в адресованому парафіянам повідомленні.
Інформація про те, що 21 травня в гості завітає сестра зі Свято-Єлисаветинського монастиря, з’явилася також на сайті церкви Святого Йосипа (Боуманвілль, провінція Онтаріо). Церковне керівництво закликало парафіян купувати “чудові релігійні вироби ручної роботи”.
Журналіст видання спробував зв’язатися з керівництвом двох канадських церков, які запросили до себе мінських черниць, однак відповіді від них поки що не отримав..
Німецькі друзі
У Берліні діє громадська організація “Друзі Свято-Єлисаветинського монастиря”, головою якої є зазначена Юлія Клаус. І, судячи з публікацій на сайті організації, одна з її сфер діяльності – створення позитивного іміджу Свято-Єлисаветинського монастиря в Німеччині та збір пожертв на його потреби. Останній заклик до збору коштів був розміщений 23 квітня 2024 року – на будівництво будинку для людей похилого віку.
Журналісти “Вот Так” виявили рекламну брошуру щорічного монастирського ярмарку в баварському місті Альтеттінг (наявний в розпорядженні редакції), що відбувався з 29 серпня по 1 вересня 2024 року. Свято-Єлисаветинський монастир у брошурі представлений як такий, що “несе соціальне служіння для нужденних і хворих”, яке фінансується за рахунок продажу виробів, “що створюються сестрами в більш ніж 20 майстернях монастиря”.
Журналіст видання намагався зв’язатися з усіма церквами та організаціями, які взаємодіяли з мінським монастирем за останній рік. Крім церкви Святого Олівера Планкетта, їм відповіла тільки британська благодійна організація ChildAid to Eastern Europe.
ЇЇ директор Мартін Вілкокс написав, що стосунків із монастирем більше не підтримують, і видалив згадку про нього із сайту організації. Однак поштові листівки Свято-Єлисаветинського монастиря, названого “партнером ChildAid”, на момент написання матеріалу, як і раніше, можна було купити в онлайн-магазині благодійної організації за три фунти.
Десятки тисяч євро за рейс
Колишній волонтер Свято-Єлисаветинського монастиря анонімно розповів про те, як функціонує західний напрямок його комерційної діяльності. Описана ним схема була актуальна 2016 року, але, на його думку, навряд чи відтоді істотно змінилася.
“Монастир тримав свій автопарк, що складався з вантажопасажирських автобусів Mercedes Sprinter. Водіїв і працівниць наймав монастир, це не були ченці та черниці (білоруським кіберактивістам вдалося встановити, що як мінімум один із водіїв монастирського автобуса, Дмитро Корбалевич, раніше був співробітником КДБ). Багато працівниць були випускницями Мінського державного лінгвістичного університету зі знанням щонайменше двох іноземних мов”, – розповів екс-волонтер.
Схема вивезення продукції для подальшого продажу в європейських країнах була такою. У Білорусі здійснювалося завантаження товару. Як правило, екіпаж одного мікроавтобуса складався з водія, дівчат-працівниць в одязі, схожому на чернечий, і справжньої черниці, яка стежить за ними.
,,”Маршрути опрацьовувалися заздалегідь. Ночівлі намагалися знайти безплатні – домовлялися з протестантськими та католицькими парафіями. Кумедно, бо у внутрішньому спілкуванні Андрій Лемешонок [духівник Свято-Єлисаветинського монастиря] постійно називав їх єретиками. Ці парафії надавали не тільки нічліг, а й дозволяли торгувати”, – зазначив наш співрозмовник видання.
Він стверджує, що більша частина продукції, яку видають за роботу майстрині Свято-Єлисаветинського монастиря, вироблялася в Росії – так виходило дешевше. Прибуток за одну поїздку становив кілька десятків тисяч євро (при цьому робітницям платили лише близько 600 євро на місяць). Перевірити ці відомості журналістам “Вот Так” не вдалося.
Врятувати репутацію
Відомо, що на тлі зростаючої кількості згадувань у західній пресі Свято-Єлисаветинського монастиря як одного зі спонсорів розв’язаної Росією війни керівництво релігійної організації докладає зусиль для збереження іміджу винятково благодійної та сконцентрованої на духовних потребах структури.
Спеціально, білоруський проєкт “Хрысціянская візія: НЕ ВАЙНЕ!” 21 травня 2024 року написав про лист, який білоруський монастир розсилає по католицьких парафіях Західної Європи, де заперечує свою підтримку російської агресії. Керівництво обителі інформує партнерів у Європі, що займається гуманітарною допомогою жертвам війни. У своєму зверненні вони просять своїх партнерів “не вірити наклепам, поширюваним щодо монастиря, і зберігати дух дружби між православними і католиками”.
При цьому під час внутрішніх зібрань черниці скаржаться, що розголос у ЗМІ скорочує коло спілкування в європейських країнах. На інтернет-сторінці СТОПСЕМ, що документує підтримку Свято-Єлисаветинським монастирем російської агресії та режиму Лукашенка, 13 червня 2024 року було розміщено відеофрагмент сестринських зборів.
Монахіня Німфадора, яку називають “однією з відповідальних за комерцію і збір пожертвувань обителі в Європі”, поскаржилася на погіршення ставлення до монастиря на Заході. Однак “вірні друзі” монастиря, за її словами, продовжують йому довіряти, “незважаючи на всі плітки і наклепи”. У цьому ж зверненні вона згадала, що інша черниця – мати Мінодора – просто зараз працює в монастирях на півдні Франції, отже потік допомоги від Z-монахинь з Білорусі російським вбивцям в Україні не закінчиться.
Автор: Іван Лисюк
Джерело: «Вот Так»