Site icon УКРАЇНА КРИМІНАЛЬНА

“Зла мавка”: як діє рух українських жінок-підпільниць в окупації

Одна з листівок, які розклеюють на окупованих армією РФ українських територіях, "злі мавки"Фото: privat
Одна з листівок, які розклеюють на окупованих армією РФ українських територіях, "злі мавки"Фото: privat

На окупованих армією РФ територіях на півдні України діє жіночий рух спротиву “Зла мавка”. Його учасниці нагадують російським військовим, що їм в Україні не раді. Журналістам видання DW вдалося поспілкувалася з підпільницями.

“Я не розповідаю рідним про свою підпільну діяльність. Роблю так, щоб жодної листівки чи балончика з фарбою вони не бачили”, – розповідає жителька Сімферополя Тетяна (ім’я змінено з міркувань безпеки). Тетяна є учасницею жіночого руху спротиву “Зла мавка”, підпільної організації, яка діє на окупованих Росією українських територіях і координується в Telegram. “Злі мавки” розклеюють проукраїнські листівки, малюють графіті, знищують російську символіку, збирають інформацію про російських військових.

Ніхто з родини, друзів і знайомих Тетяни, з якою DW вдалося поспілкуватися за допомогою соцмереж, не знає про її залучення до руху спротиву. “Я намагаюся максимально їх убезпечити від цього”, – каже дівчина. За її словами, після дев’яти років окупації в Криму залишається чимало людей з проукраїнською позицією.

Як виник рух “Зла мавка”

“Мавки все бачать”, “Окупанти, не зліть українок” – такі листівки із зображенням міфічних дівчат-мавок періодично з’являються на вулицях тимчасово окупованих міст Запорізької області, Херсонщини й Криму. Рух спротиву заснували три подруги з Мелітополя. З однією з дівчат, яка не називає свого імені й просить називати її “Злою Мавкою”, DW спілкується в Zoom. Співзасновниця руху закриває обличчя маскою, на очі насунута кепка.

Як розповідає дівчина, ідея жіночого підпільного руху виникла під час посиденьок на кухні. “Наближався час до восьмого березня, й ми розуміли, що напевне будуть акції від окупантів, коли бабусям біля магазинів дарують самотню квітку. Ми вирішили показати їм, що вони нас не куплять квітами, що ми знаємо, чого хочемо, а саме – повернення України”.

Жінки-підпільниці в окупації

Одна з трьох подруг – художниця – взялася за створення листівок із зображенням дівчини, яка б’є букетом російського військового, з написом “Не хочу квітів, хочу мою Україну”. Інші дівчата працювали над чат-ботом у Telegram, за допомогою якого всі охочі жительки окупованих територій могли отримати листівки у цифровому вигляді, роздрукувати й розклеювати у своєму місті.

На противагу “оркам”, як часто українці називають російських військових, дівчата обрали для себе образ “мавок”. “Ми весь час в окупації намагалися показувати свій спротив, допомагали іншим рухам. І завжди думали, що було б класно зробити щось жіноче, – говорить співзасновниця руху. – Окупанти, мені здається, не очікували такого від дівчат і жінок”.

Напередодні 8 березня листівки з мавками в Telegram побачила й Тетяна зі Сімферополя. Її дитинство минуло у бабусі в Мелітополі, тож дівчина стежила за подіями в місті. Вона підписалася на Telegram-канал “Злих мавок”, стежила за їхньою роботою.

Тетяна говорить, що і в 2014 році, під час анексії Криму, мала бажання висловлювати проукраїнську позицію. Тоді Тетяна була ще неповнолітньою. Коли в березні 2023 року Тетяна дізналася, що в квартиру бабусі в Мелітополі, яка стояла порожньою з початку повномасштабного вторгнення, заселилися росіяни, вирішила, що час діяти – звернулася в чат-бот “Злих мавок” і запитала, чим може бути корисною.

Як працює українське підпілля

Першим завданням дівчини було збирати інформацію. “Спочатку я просто спостерігала, коли бачила військових, техніку в місті, збирала якісь чутки від знайомих, які працюють у місцевих держорганах, і все повідомляла “мавці”, – розповідає Тетяна.

Згодом координаторки попросили її розклеїти листівки із зображеннями мавок або намалювати графіті – синьо-жовті прапори або проукраїнські написи. Зазвичай результати роботи активістки фотографують чи знімають на відео. Потім співзасновниці руху викладають матеріали в Telegram-каналі “Зла мавка”, який станом на липень 2023 року має майже шість з половиною тисяч підписників.

Тетяна визнає, що непомітно клеїти листівки і малювати графіті непросто: “Поки наклеїш, дістанеш телефон, сфотографуєш, то позаду вже чуєш чиїсь кроки. З графіті ще тяжче, оскільки треба вдягнути рукавичку, щоб не забруднити руку фарбою, намалювати, зняти рукавичку, сфотографувати – в громадських місцях цього точно не зробиш”. Тож “сліди мавок”, судячи з фото в їхньому Telegram-каналі, найчастіше з’являються у малолюдних місцях.

Після того, як тато Тетяни приніс з роботи російські агітки й триколор, дівчина запропонувала “мавкам” ще один різновид контенту – спалювати російську символіку й знімати це на відео чи фотографувати. Співзасновниця руху зауважує, що це одне з улюблених занять “мавок” нині.

Свою діяльність “злі мавки” поширили й на КримФото: privat

Скільки “злих мавок” на окупованих територіях

Рух нараховує більше сотні активних учасниць з різних тимчасово окупованих міст, розповідає його співзасновниця, яка називає себе “Зла Мавка”. За її словами, ще сотні жінок і дівчат долучаються на непостійній основі: повідомляють про блокпости, на яких росіяни здійснюють перевірки й обшуки, будівлі, де дислокуються російські військові, прикриваючись місцевим населенням, або шпиталі, які працюють винятково на потреби окупаційних військ.

Також “мавки” збирають історії жінок, які перебувають в окупації. Чимало жінок почуваються беззахисними у ворожому середовищі. Як розповідає “Зла Мавка”, російські військові поводяться зухвало, намагаються знайомитися з українками на вулицях. “Одна дівчинка навіть писала мені, що майже не виходить з дому, тільки в магазин”, – каже співзасновниця руху спротиву.

Деякі проросійські Telegram-канали Мелітополя звертають увагу на “мавок”, називаючи їхню діяльність спробою “залякати” місцевих жителів, ознакою того, що в місті діють “купа дрібних диверсійних груп”, інші – ставлять під сумнів існування руху спротиву.

“Для мене це показник того, що вони все бачать, і їм це не подобається”, – коментує “Зла Мавка”. Мета руху спротиву, за її словами, не дати окупантам забути, що в Україні їм не раді. Крім того, “мавки” стверджують, що діють на противагу засиллю російської пропаганди на тимчасово окупованих територіях – сотням газет, листівок, білбордів з російськими прапорами й гаслами.

Підпільниці чекають на контрнаступ ЗСУ

Попри контрнаступ ЗСУ й регулярні вибухи, які чують у Мелітополі, за словами “Злої Мавки”, російські військові почуваються “комфортно” в місті. Підпільниці не помічають ознак того, що росіяни мають намір залишити Мелітополь. Натомість місцеве населення стає активнішим: “Коли люди бачать, читають про успіхи наших хлопців, то стають сміливішими: хлопці роблять – і ми будемо”, – каже “Зла Мавка”. Співзасновниця жіночого руху спротиву сподівається, що з просуванням українських військ, ще більше людей будуть приєднуватися до їхньої спільноти.

Бажання жителів Мелітополя приєднуватися до організованого спротиву відзначає і Іван Федоров, міський голова Мелітополя – міста, де з’явився рух “Зла мавка”. “Це жіночий рух підпілля, направлений на те, щоб зривати і знищувати російську символіку, російські триколори, розклеєні листівки та газети, а також щоб підтримувати українських мешканців тимчасово окупованих міст”, – каже Федоров у розмові з DW. Одним з проявів непокори він називає також “наднизьку колаборацію” в місті серед представників сфери освіти, а також масові відмови від російських паспортів.

“Діє непублічний спротив, який допомагає нашим збройним силам та спецслужбам боротися з окупантами – ми щодня бачимо, що у ворога щось “підгорає” і “бавовна” трапляється саме в місцях концентрації ворогів”, – наголошує Федоров у розмові з DW. Як зауважив міський голова, через репресії окупаційної адміністрації, непублічний спротив є єдиним можливим проявом непокори для жителів тимчасово окупованих територій.

Настрої в окупованому Криму

Тим часом після “бавовни” на Керченському мосту в ніч на 17 липня, за словами Тетяни з Сімферополя, серед тих жителів півострова, які лояльно налаштовані до окупаційної влади, посилилися тривожні настрої – дехто виїхав до Росії, дехто розмірковує про евакуацію в разі посилення бойових дій. Дівчина розповідає, що найчастіше це люди, які приїхали на півострів після 2014 року, або ті, хто мають проросійську позицію. “За 9 років окупації і безперервної російської пропаганди частина людей піддалась впливу, на жаль”, – говорить Тетяна.

Тетяна не обговорює зі знайомими свою участь у підпільному русі спротиву, але каже, що чимало з них критикують окупаційну владу й позитивно висловлюються про Україну. “Мені здається, що велика частина жителів Криму, зокрема кримсько-татарське населення, підтримує рух спротиву”, – стверджує дівчина.

Автор: Анна Пшемиська

Джерело: DW

Exit mobile version