Слухання справи щодо псковського десантника тривають з квітня. 7 листопада на засіданні Ірпінського міськсуду Київської області старшому розвіднику першого батальйону 104 полку 76 десантно-штурмової дивізії, яка дислокується у Пскові у РФ, єфрейтору Андрію Медведєву оголосили ще одне обвинувачення у жорстокому поводженні з цивільними — цього разу в Бучі на Київщині.
Видання «Ґрати» розповідає подробиці.
Засідання, як і всі попередні, починається з кількагодинним затриманням. Учасники процесу, слухачі та журналісти спочатку чекають на прохідній, а потім у залі суду. Медведєва, якого везуть на слухання з київського СІЗО, вже теж завели до «акваріума». Він у зеленій куртці та штанах кольору олива нерухомо сидить і дивиться в одну точку. На лавці біля нього — тростина, на яку він спирається, коли ходить, через поранення в ногу. Раніше зі штанини стирчала шина, але її вже зняли.
У серпні Медведєву вже оголошували обвинувальний акт. У ньому йшлося про злочини в Ірпені на Київщині у березні 2022 року. Слідство встановило, що десантник причетний до незаконних затримань там трьох місцевих чоловіків та імітації страт під час їх допитів. У жовтні цю справу обʼєднали зі ще одною, де Медведєву також інкримінують жорстоке поводження з цивільним населенням частина 2 статті 28, частина 1 статті 438 КК, але в іншому місті Київської області — у Бучі. На засіданні у листопаді прокурорка Олена Васильєва зачитала обвинувальний акт за новим обвинуваченням.
Дитячий табір «Променистий»
Новий епізод стосується подій в Бучі початку березня 2022 року. Після розгрому українською авіацією та артилерією колони російської військової техніки на вулиці Вокзальній 27 лютого, у перші дні березня до міста зайшов ще один ешелон війск РФ, щоб продовжувати наступ на Київ. У його складі був перший батальйон 104-го гвардійського десантно-штурмового полку 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії збройних сил РФ.
Десантники розташувалися у Бучі на території дитячого оздоровчого табору МВС «Променистий» на вулиці Вокзальній. За наказами командування батальйону група військових, в їх числі був Андрій Медведєв, почали затримувати чоловіків і допитувати. Від них вимагали розповісти про місцезнаходження українських військ.
Так, за даними слідства, о четвертій по обіді озброєні десантники затримали на території оздоровчого комплексу «Кампа» на вулиці Лісова двох його працівників: Руслана Алієва та Костянтина Школьненко. Чоловікам, один має інвалідність третьої групи, інший — вади зору, звʼязали руки мотузкою та доставили до автотранспортного підприємства «Транском» на Леха Качинського. Пізніше, о пʼятій вечора, туди ж привезли із завʼязаними руками Юрія Литвина та Миколу Татарчука.
Першого Медведєв з іншими солдатами затримали біля будинку на вулиці Вокзальній. Місце затримання другого слідство не встановило. На прохідній «Транскома» відбувся перший допит, у якому також брав участь Медведєв. Десантники били чоловіків ногами, руками і палицею, катували електрошокером та погрожували розстрілом. Від них вимагали інформацію про розташування українських військових.
Допит тривав майже годину. Після чого росіяни конвоювали чоловіків до дитячого табору «Променистий». Слідство зазначає, що Юрій Литвин по дорозі впав, й один з десантників — командир відділення Олександр Віселков вдарив його кілька разів у грудну клітину, а Медведєв пригрозив прострелити чоловіку коліна.
Мапа місць незаконних затримань та утримання мешканців Бучі. Зображення: Стас Юрченко, Ґрати
Дорогою, на вулиці Вокзальній, затримали ще одного бучанця — Олександра Литвина, двоюрідного брата Юрія Литвина. А біля входу до «Променистого» — мешканця села Лубʼянка Віктора Синицького.
У таборі усіх чоловіків знову допитували та катували протягом сорока хвилин. У цьому, встановило слідство, також брав участь обвинувачений Медведєв. Близько девʼятої вечора чоловіків кинули у погріб біля першого корпусу і пригрозили розстріляти та підірвати гранатою.
Рано вранці 5 березня пʼятеро затриманих змогли втекти. Юрію Литвину, який не міг самостійно пересуватися від переохолодження та катувань, місцеві допомогли вибратися пізніше — пообіді.
Чоловікам тоді пощастило залишитися живими. Бо через тиждень у підвалі «Променистого» росіяни вбили пʼятьох гостомельців: Сергія Матьошка, Дмитра Шульмейстера, Володимира Бойченка, Віктора та Валерія Прудьків. Їхні тіла знайшли правоохоронці 2 квітня 2022 року після звільнення Київщини. Чоловіки стояли на колінах, із завʼязаними руками та опущеними головами. На них були сліди катувань, їх вбили пострілом у голову. Причетних досі встановлюють.
«Катастрофічна» моральна шкода
Потерпілий Олександр Литвин — чоловік близько пʼятдесяти років, мешкає в Бучі та працює на будівництвах. Він все засідання просидів тихо, уважно слухав прокурорку і майже не дивився у бік обвинуваченого, а той — а нього.
— Я його не впізнаю! — каже Литвин вже після засідання, — Вони мені в формі всі однакові.
Ті, хто його затримували та катували, були у балаклавах.
Він випадково потрапив на росіян, які конвоювали чотирьох затриманих до «Променистого». Стемніло, Литвин йшов додому від знайомого, який живе неподалік. Він лише почув: «Лежать!» — так його і повʼязали. На очі натягнули шапку, руки стягнули мотузкою та повели разом з іншими до дитячого табору. По голосу Олександр впізнав свого молодшого двоюрідного брата Юрія Литвина та сусіда Миколу Татарчука. Інших він не знав.
— Що вони від нас хотіли? Ну оце як завели: де, тіпа, украінскіє войска? Говорю, откуда ж ми знаємо, де? Вони — бах-бах, бах-бах. Де українці — і все, — розповідає чоловік.
Коли їх кинули у погреб після допитів, Олександр зміг зняти мотузку з рук та розвʼязав інших.
— Говорю, руки ззаду держіть, типа звʼязані, — сказав він їм.
Коли вже світало, Литвин вийшов на вулицю і побачив, що військових поблизу немає. Тоді увʼязнені втекли.
Олександр Литвин разом із Миколою Татарчуком дісталися до знайомого — йшли повз гаражі. У нього залишилися на деякий час. Троє інших затриманих пішли у бік до центра Бучі.
Татарчук вночі повернувся додому, де він мешкав з батьками. Там перевдягнувся і знову пішов, куди — не розповів. Відтоді він зник. За чутками його вбили росіяни, але тіла не знайшли: батьки здавали ДНК, і співпадінь немає.
Після втечі з підвалу «Променистого» Олександр Литвин довгий час додому не повертався, але залишався в Ірпені, у ще одного знайомого.
Медведєва Литвин вперше побачив під час проведення слідчого експерименту. Батько Миколи Татарчука — Володимир, який визнаний потерпілим у справі, також не бачив, хто затримував його сина. Він був лише на одному засіданні у справі Медведєва, більше не приходив у суд.
Інші потерпілі на засіданнях не зʼявлялись. Юрій Литвин та Руслан Алієв надіслали заяву, в якій попросили суд розглядати справу без них.
Костянтин Школьненко має представника у суді — Юрія Шарикіна, адвоката з безоплатної правової допомоги. На засіданні 7 листопада адвокат зачитав цивільний позов і запросив для свого підзахисного компенсацію моральної шкоди — 1 млн гривень.
«Вдершись на територію України, в місто Буча, обвинувачений вже завдав потерпілому катастрофічної моральної шкоди, яка полягала в тому, що порядок життя Школьненко змінився докорінно. Питання ставилось не про те, щоб організувати Школьненко своє життя в нових умовах, а щоб фізично він міг вижити та не загинути від злочинних дій російської армії», — обґрунтовував свій позов адвокат Шарикін.
Внаслідок тих подій Школьненко майже втратив зір. Якщо раніше він працював, то наразі змушений жити за пожертви благодійників, зазначив адвокат.
«Потерпілому завдано катастрофічної моральної шкоди, яку я оцінюю в 1 млн гривень», — резюмував промову адвокат.
Інші потерпілі цивільні позови не подавали.
Обвинувачений, а також свідок
Розбита російська військова техніка на вул. Вокзальній у Бучі, 5 квітня 2022 року. Фото: Тетяна Козак, Ґрати
Після того, як прокурорка зачитала обвинувальний акт, головуюча суддя Наталія Карабаза за процедурою звернулась до Медведєва. Вона попросила його назвати себе, дату та місто народження, проживання і місце служби.
— Вам зрозуміло обвинувачення? — далі запитала вона.
— Не зовсім, — відповів Медведєв.
Російський десантник відповідав російською, але не просив перекладу з української.
— Що саме вам не зрозуміло?
— Оголошені події, у яких я ніколи не брав участь. Тільки в одному епізоді я брав участь. Єдине, що я визнаю, що я конвоював трьох цивільних осіб від АТП Транском до піонертабору «Променистий».
Суддя Карабаза перепитала, чи визнає Медведєв цивільний позов. Той відповів, що ні, не визнає, бо ніколи не зустрічався зі Школьненко.
— Тобто ви не визнаєте себе винним?
— Так-так, правильно.
— Бажаєте надати суду покази?
— Так, по цій справі я погоджуюсь давати свідчення.
Свої покази він надасть останнім — про це клопотав його захисник Кирило Шурхно. Але в іншому епізоді, який стосується подій в Ірпені, Медведєв раніше відмовився свідчити.
Водночас він надав свідчення проти командира розвідувального взводу свого полку — лейтенанта Нурсултана Муссагалеєва та двох його підлеглих: заступника командира взводу старшого сержанта Олексія Колеснікова та командира 2-го відділення підрозділу сержанта Олександра Вісєлкова. Їх підозрюють у викраденні та вбивстві поблизу селища Дмитрівка 29-річного мешканця Бучанської громади. Військовополонений, йдеться у повідомленні СБУ, підтвердив факт катувань і розстрілу десантниками. І місяць тому, у жовтні, Муссагалеєву оголосили підозру у вчиненні воєнних злочинів. На батьківщині його нагородили зіркою «Героя Росії» та медаллю «За бойові відзнаки».
Десантник Медведєв — ключовий свідок й у справі про розстріл цивільних автівок, якими 5 березня 2022 року намагалися виїхати мешканці Бучі. На вулиці Леха Качинського автівку родини Чикмарьових обстріляли з БМД-2 з номером 111, яка очолювала колону російської техніки. Тоді загинула Маргарита Чикмарьова та двоє її синів: 4-річний Клим і 9-річний Матвій. Олександр Чикмарьов, який був за кермом, отримав важке поранення та втратив ногу. Медведєв був у складі екіпажу іншої БМД-2. Втім, він назвав імена пʼятьох десантників, які брали участь у розстрілі. У квітні військовополонений брав участь у слідчому експерименті в Бучі.
На засіданні 7 листопада прокуратура додала письмові докази у справі Медведєва, й на наступному засіданні суд їх вивчатимете.
Автор: Тетяна Козак
Джерело: Ґрати