Від початку повномасштабного вторгнення представники Російської Федерації неодноразово порушували норми міжнародного права. Про це йдеться у звіті Незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні.
До Комісії входять три незалежні експерти з прав людини: Ерік Мьосе, Ясмінка Джумхур і Пабло де Грайфф, зазначають представники Харківської правозахисної групи.
Члени Комісії відвідали 56 населених пунктів та опитали 348 жінок і 247 чоловіків, оглянули місця руйнувань, поховань, місця утримання під вартою та місця катувань, дослідили залишки зброї та ознайомилися з численними документами, фотографіями, супутниковими знімками та відео.
16 березня 2023 року вийшла доповідь, зроблена на основі звіту. У ній перелічені потенційні воєнні злочини, вчинені від початку повномасштабного вторгнення РФ.
У документі сказано, що “до воєнних злочинів належать напади на цивільне населення та об’єкти енергетичної інфраструктури, умисні вбивства, незаконне позбавлення волі, тортури, зґвалтування та інші види сексуального насильства, а також незаконне переміщення та депортація дітей”.
Крім цього, Комісія наводить випадки, коли військовослужбовці РФ атакували цивільну й енергетичну інфраструктуру України:
“Комісія встановила, що, починаючи з 10 жовтня 2022 року, серійні атаки російських Збройних сил на енергетичну інфраструктуру України та застосування тортур російською владою можуть бути прирівняні до злочинів проти людяності”, — зазначено у звіті.
Розглянемо лише частину інформації, оприлюдненої ООН, яка стосується порушень права на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до звіту, у випадках позасудових страт і катувань постраждалими найчастіше ставали особи, які насправді (або на думку окупаційних військ РФ) тим чи іншим чином підтримували Збройні сили України або чинили спротив Збройним силам РФ.
Коли російські Збройні сили контролювали населені пункти України, значна кількість умисних убивств, незаконних затримань, зґвалтувань та інших видів сексуального насильства відбувалися при обшуках. Обшукуючи помешкання цивільних, військовослужбовці РФ намагалися виявити прибічників ЗСУ або віднайти зброю.
Якщо українські території перебували під окупацією РФ протягом тривалішого часу, представники РФ створювали спеціальні “місця ув’язнення, застосовували більш різноманітні методи тортур і, на додачу, переслідували осіб, які відмовилися від співпраці”. Як розповідали потерпілі та свідки, незаконні ув’язнення, тортури, сексуальне та гендерне насильство вчиняли особи, які належали до ФСБ, Національної гвардії РФ (та підпорядкованих їй підрозділів) і проросійських збройних формувань самопроголошених республік невизнаних у світі (так званих “Л/ДНР”).
Порушення права на свободу та особисту недоторканність також були скоєні щодо осіб, яких незаконно вивезли з України на територію Російської Федерації.
Позасудові страти
Як зазначено у звіті, зібрані докази вказують на систематичність позасудових страт на територіях, які перебували під контролем російських Збройних сил. Ідеться про 17 населених пунктів Чернігівської, Харківської, Київської та Сумської областей. У багатьох випадках позасудовим стратам передували допити, катування або жорстоке поводження з незаконно затриманими особами.
Найбільше страт зафіксували у Київській області (у цю статистику включені й позасудові страти у Бучі). Комісія підтвердила вбивства 65 чоловіків, двох жінок і 14-річного хлопчика.
Відповідно до звіту, “більше ніж у половині випадків позасудових страт, свідки востаннє бачили жертв під вартою Збройних сил РФ”. Щобільше у кількох випадках очевидці безпосередньо бачили, як російські Збройні сили страчували людей. Згідно з висновком ООН, в цих випадках Збройні сили РФ несуть відповідальність за скоєне. Також були зафіксовані випадки, коли тіла страчених осіб знаходили в місцях, де базувалися російські військові, або поблизу таких місць.
Тіла деяких жертв були знайдені зі зв’язаними руками чи ногами. “Як свідчать медичні записи та фотографії, найпоширенішим способом убивства ставав постріл у голову з близької відстані”, — вказують автори звіту.
В ООН визнали, що РФ вчиняла умисні вбивства цивільних:
“Комісія дійшла висновку, що на підконтрольних ЗС РФ територіях російські Збройні сили вчиняли умисні вбивства цивільних осіб або осіб, позбавлених боєздатності (hors de combat), що є воєнними злочинами та порушенням права на життя”.
Напади на цивільне населення під час пересування
Згідно зі звітом, прослідковуються закономірності у нападах на цивільне населення Харківської, Київської та Сумської областей у той час, коли вони перебували під контролем російських Збройних сил. Комісія задокументувала 18 подібних випадків у лютому та березні 2022 року, під час яких загинули 14 чоловіків, вісім жінок, одна дівчина та троє хлопців, а шестеро осіб отримали поранення.
Більшість розглянутих Комісією випадків були скоєні у Київській області:
“У багатьох із цих випадків Комісія встановила достатньо доказів, щоб зробити висновок, що відповідальними за ці напади є російські Збройні сили”, — зазначили в ООН.
У звіті вказано, що напади на цивільних відбувалися не тільки під час їхніх спроб евакуюватися, а й під час повсякденної діяльності цивільних осіб. Як відзначили автори звіту, “в усіх випадках постраждалі були одягнені в цивільний одяг, не були озброєні та їхали на цивільних автомобілях, деякі авто мали напис ‘діти’ на вікнах”.
Комісії вдалося встановити місця атак на цивільних: “Декілька атак сталися в одних і тих самих місцях або поблизу них, до прикладу, на відрізках траси E40 у Київській та Харківській областях”.
Комісія опитала вцілілих, свідків і рідних загиблих, а також переглянула кадри, на яких видно ще більше пошкоджених автомобілів на тій самій трасі. Усе це свідчить про те, що подібні напади не були поодинокими. Тож можна припустити, що певні військові підрозділи РФ можуть бути відповідальні за численні інциденти. У деяких випадках можна говорити про те, що напади на цивільне населення були навмисними. Зокрема, коли російські військовослужбовці відкривали вогонь по цивільних автомобілях, які не становили небезпеки, адже ці автомобілі зупинялися або від’їздили в сторону, протилежну від військових РФ. У інших випадках не було жодних ознак того, що російські військові вжили належних заходів, аби перевірити, чи ціль їхньої атаки була військовою ціллю.
Також Комісія дійшла висновку, що “Збройні сили РФ вчиняли (або ймовірно вчиняли) невибіркові напади на цивільне населення або цивільні об’єкти”. В ООН зазначили, що такі атаки є порушенням міжнародного гуманітарного права та права на життя. У деяких випадках російські військовослужбовці не перевірили належним чином, чи об’єкти, які будуть атакуватися, належать до цивільних об’єктів і чи не загрожують такі атаки цивільному населенню. “Напади, які, вочевидь, навмисно спрямовані проти цивільних осіб, є воєнними злочинами”, — підкреслили в ООН.
Незаконне позбавлення волі
У звіті відмітили “систематичність повсюдного позбавлення волі, спрямовану проти різних категорій осіб в районах, які перебували під контролем російських Збройних сил”. Жертвами військовослужбовців РФ ставали чоловіки, жінки і навіть діти. В ООН дослідили 14 місць, де представники РФ утримували людей в Україні (у Чернігівській, Донецькій, Харківській, Херсонській, Київській та Запорізькій областях) та на території Російській Федерації. Члени Комісії дійшли такого висновку:
“Процесуальні вимоги щодо затримання не були дотримані. Умови утримання були однаково нелюдськими. У багатьох випадках ув’язнення було тривалим, найдовший випадок — понад дев’ять місяців. Родичам нічого не повідомляли, а причини ув’язнення не пояснювали належним чином”.
В ООН зауважили, що представники РФ незаконно тримали під вартою осіб різних професій. Більшість із затриманих становили молоді чоловіки й чоловіки середнього віку, серед яких були “будь-які особи, які раніше були пов’язані з ЗСУ, місцеві чиновники, держслужбовці, чинні або колишні співробітники правоохоронних органів, активісти та журналісти, працівники освіти, працівники Запорізької АЕС, волонтери, які займалися евакуацією цивільного населення, тощо”. Представники РФ також незаконно утримували людей, які мали вплив у своїх громадах, аби примусити їх (а через них і місцевих мешканців) до співпраці. Деяких незаконно затриманих осіб ув’язнювали разом із родичами, навіть з дітьми.
У звіті вказано, що найчастіше людей затримували на блокпостах чи так званих “пунктах фільтрації”, якими керували військовослужбовці РФ, або безпосередньо на вулицях. Представники РФ також затримували цивільних осіб під час обшуків житла або на робочих місцях.
Як зазначили в ООН, у багатьох випадках людей затримували “без будь-яких вагомих підстав”. Представники РФ затримували людей, зважаючи на те, чи їхні рідні були в українських силових чи правоохоронних органах; затримували тих, хто відмовлялися від співпраці, брали участь в акціях протесту проти окупаційної влади, мали проукраїнські погляди чи просто “певні види татуювань”.
Щобільше у звіті зазначено, що численні особи, яких утримували на територіях України, контрольованих РФ, досі вважаються зниклими безвісти. Рідні зниклих безвісти зверталися до представників російської влади, але у більшості випадків не отримували відповідей. Зазвичай представники РФ не інформували родини зниклих безвісти про їхнє місцеперебування.
“На підставі великої кількості задокументованих випадків, Комісія дійшла висновку, що представники РФ незаконно затримували різні категорії цивільних осіб та інших осіб, які перебувають під захистом, часто без вагомих причин або без дотримання процесуальних вимог. Умови утримання зазвичай були нелюдськими. Такі позбавлення волі є воєнним злочином і порушенням права на свободу та особисту недоторканність”, — сказано у звіті.
Незаконні переміщення та депортація затриманих
В ООН встановили, що значну кількість українців і українок, незаконно депортованих до РФ, утримували в ізоляторах попереднього ув’язнення Курської та Брянської областей Росії. “За словами колишніх затриманих, російська влада оголосила деяких із затриманих військовополоненими. Однак, після розгляду обставин їхніх справ, Комісія встановила, що вони зберегли свій цивільний статус”, — йдеться у звіті.
Під час розслідування були встановлені декілька випадків переміщення та депортації, скоєні у березні 2022 року. У двох випадках постраждалих спочатку утримували в селі Димер, потім перевели до іншого місця тимчасового утримання на території аеродрому в Гостомелі, а потім депортували до Брянської області РФ через Білорусь.
В іншому випадку молоду жінку спочатку утримували в селі Новий Биків Чернігівської області, а потім разом з іншими затриманими депортували до місця утримання в Курській області РФ. Автори звіту зазначили, що у Курській області “трьох постраждалих допитали, звинуватили в підтримці українських Збройних сил і піддали тортурам”.
“У двох інших випадках двох чоловіків, а потім ще одного чоловіка, спочатку ув’язнили в тимчасовому місці утримання у селі Боромля Сумської області, а потім разом з іншими затриманими депортували до Російської Федерації, в місце неподалік кордону. Там представники РФ утримували їх у підвалі (разом з іншими затриманими з України) і допитували їх”, — йдеться у звіті.
В ООН зазначили, що представники РФ вчиняли незаконні переміщення та депортували цивільних осіб та інших осіб, які перебувають під захистом. Незаконні переміщення (в межах України або до Російської Федерації) належать до воєнних злочинів.
Катування та жорстоке поводження
Комісія ООН виявила повсюдне і систематичне застосування тортур і зафіксувала жорстоке поводження щодо людей, яких представники РФ утримували в Україні (у Чернігівській, Донецькій, Харківській, Херсонській, Київській, Сумській та Запорізькій областях) та на території Російської Федерації. Автори звіту дійшли висновку, що тортури широко застосовувалися щодо певних категорій осіб. Катували як цивільних осіб, так і військовополонених. Більшість постраждалих становили чоловіки. Оскільки представники РФ встановили контроль на певних територіях України, Комісія виявила, що більш різноманітні, але схожі методи тортур систематично застосовувалися в усіх регіонах України, де представники РФ облаштовували спеціальні місця для утримання осіб.
У звіті зазначено, що “особливо жорстокі катування застосовувалися щодо чинних або колишніх військовослужбовців ЗСУ та пов’язаних з ними осіб, зокрема їхніх родичів”. За інформацією ООН, “жертвами катувань також стали місцеві чиновники, правоохоронці, працівники Запорізької АЕС і цивільні особи з проукраїнськими поглядами”.
Як зазначено у звіті катування застосовувалися з певною метою (для отримання інформації щодо українських Збройних сил, для отримання зізнань і примусу до співпраці або для покарання). Зазвичай тортури поєднувалися з тривалими допитами. Під час катувань жертвам часто зв’язували руки чи надягали кайданки, зв’язували ноги, закривали або зав’язували очі, вдягали на голову мішки абощо. Деякі з вцілілих розповідали, що представники РФ називали їх “нацистами”, “фашистами” й “терористами”. Росіяни змушували ув’язнених проходити так звану “денацифікацію”, яка полягала в жорстокому побитті.
Вцілілі розповідали про побиття прикладами або кийками, використання електрошокерів, зґвалтування та тривале перебування на холоді. Як неодноразово вказувалося у звіті, подекуди катування завершувалися позасудовими стратами.
На територіях, які перебували під тривалим контролем РФ, та у відносно постійних місцях ув’язнення (де осіб утримували протягом більш тривалого часу) представники РФ вдавалися до додаткових методів тортур. Зокрема, йшлося про ураження електрострумом за допомогою військового телефону (відомого як “тапік”), підключеного до електричного кабелю з затискачами на ногах, пальцях або статевих органах чоловіків. Як зазначають автори звіту, “нападники називали це катування ‘дзвінком Леніну’ або ‘дзвінком Путіну’. Автори звіту наводять й інші види тортур: підвішування затриманих до стелі зі зв’язаними руками (так звана “поза папуги”), удушення кабелями, удушення поліетиленовими пакетами чи протигазами, зґвалтування та інше сексуальне насильство. У звіті зазначено, що подекуди постраждалі ставали свідками того, як інші ув’язнені помирали після жорстоких тортур.
Для незаконно вивезених на територію РФ осіб ув’язнення могло починатися з жорстокості (так званої “процедури прийомки”). Вцілілі свідчили про ураження електрошокерами, побиття кийками, удушення поліетиленовими пакетами та примусове оголення на очах інших. Одного з постраждалих побили, “караючи за те, що він розмовляв українською мовою та не пам’ятав слова гімну Російської Федерації”. Інша постраждала розповіла, що через побої кілька разів втрачала свідомість, проте її приводили до тями й продовжували побиття.
На підставі задокументованих випадків, Комісія дійшла висновку, що представники РФ застосовували катування та жорстоке й нелюдське поводження, які належать до воєнних злочинів.
Щобільше катування конкретних категорій осіб і послідовне використання одних і тих самих методів тортур у різних областях України, які протягом тривалого часу перебували під контролем РФ, дозволило Комісії зробити висновок, що представники РФ “застосовували тортури систематично та повсюдно”.
Ці обставини, а також виявлені елементи планування та залучені ресурси, вказують на те, що представники РФ могли вчиняти катування, що становить злочини проти людства.
Сексуальне та гендерно зумовлене насильство
У звіті задокументовані випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства у дев’яти областях України та на території Російської Федерації. Від насильства постраждали жінки, чоловіки і дівчата віком від чотирьох до 82 років. Комісія встановила, що здебільшого представники РФ вчиняли сексуальне насильство щодо осіб, у яких відбувалися обшуки, і щодо осіб, яких незаконно позбавляли волі. Крім того, військові РФ вдавалися до примусового оголення постраждалих під час ув’язнення, на блокпостах і у так званих пунктах фільтрації.
В ООН задокументували випадки, коли військовослужбовці РФ вдавалися до зґвалтувань, вриваючись до будинків і шукаючи тих, хто підтримував ЗСУ. Подібне відбувалося в Чернігівській, Харківській, Херсонській та Київській областях (причому, як зазначено у звіті, більшість випадків були зафіксовані у Київській області). Більшість постраждалих — це жінки, які на момент вчинення насильства перебували вдома самі.
Нападники вчиняли зґвалтування, погрожуючи жертвам вогнепальною зброєю. Зґвалтування відбувалося з особливою жорстокістю та супроводжувалося актами катування (побиттям і удушенням). Подекуди нападники вдавалися до психологічного насильства та погрожували вбити постраждалу або членів її родини, якщо постраждала чинитиме опір. У деяких випадках декілька російських військовослужбовців ґвалтували одну й ту саму особу або зґвалтування тієї самої особи відбувалося неодноразово.
Комісія задокументувала випадок, коли постраждала була вагітна й марно благала військових РФ про милосердя. Через декілька днів жінка втратила дитину: в неї стався викидень.
В інших випадках представники РФ страчували або катували чоловіків потерпілих або інших родичів чоловічої статі. Подекуди рідні потерпілих, у тому числі діти, були змушені спостерігати за зґвалтуванням близької людини.
Крім цього, Комісія виявила численні випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства, вчиненого представникам РФ під час незаконних ув’язнень в Україні (у Донецькій, Харківській, Херсонській, Київській та Луганській областях) та на території РФ. У місцях позбавлення волі жертвами сексуального та гендерно зумовленого насильства переважно ставали чоловіки. При цьому йшлося як про військовополонених, так і про цивільних осіб чоловічої статі.
В ООН нагадали, що сексуальне насильство прирівнюється до катувань. У звіті зазначено, що зібрані докази свідчать про те, що сексуальне насильство (так само як і загроза його застосування) було суттєвим аспектом катувань. Представники РФ вдавалися до зґвалтувань, били електричним струмом по статевих органах, витягували пеніс за допомогою мотузки та вдавалися до кастрації. За словами вцілілих, таким чином представники РФ намагалися отримати інформацію або зізнання, змусити до співпраці, покарати, залякати або принизити.
Випадки примусового оголення були виявлені як в Україні (у Донецькій, Харківській, Київській областях), так і на території РФ. Жертвами примусового оголення ставали як чоловіки, так і жінки. Також був зафіксований випадок, коли примусове оголення стосувалося неповнолітнього (17-річного хлопця). Людей змушували роздягатися під час ув’язнення, на пунктах фільтрації і блокпостах. Це робилося або для приниження гідності особи, або для перевірки наявності татуювань.
Як зазначено у звіті ООН, примусове оголення виходило за межі дій, які б вважалися прийнятними, та виходило за межі так званих безпекових перевірок. Військовослужбовці РФ наказували потерпілим роздягатися та залишатися оголеними протягом тривалого часу, що може розглядатися як форма сексуального насильства. Комісія задокументувала випадки тривалого примусового оголення, що відбувалося у принизливий спосіб і стосувалося незаконно затриманих осіб, які прибули до Оленівської виправної колонії в Донецькій області, та щодо осіб, які перебували в місцях позбавлення волі на території РФ.
В іншому випадку представники Збройних сил РФ затримали священника. Чоловіка повністю роздягли й побили. Після цього священнослужителю наказали годину голим маршувати вулицями свого села.
У звіті зазначено, що, з огляду на задокументовані випадки, Комісія може дійти висновку, що на територіях України, які перебували під контролем ЗС РФ, деякі члени російських Збройних сил скоювали воєнні злочини, а саме зґвалтування та сексуальне насильство, які можуть бути прирівняні до катувань. В ООН підкреслили, що зґвалтування та катування є воєнними злочинами та порушенням прав людини. Примусове оголення також може бути формою сексуального насильства і може становити воєнний злочин, що полягає у посяганні на честь і гідність особи.
Джерело: ХПГ