Ера СНІДу закінчиться?

5 червня 1981 року американські Центри контролю та профілактики захворювань повідомили про спалах незвичної форми пневмонії в Лос-Анджелесі. Коли ж декілька тижнів потому в Сан-Франциско американські науковці помітили подібне скупчення випадків захворювання на рідкісний різновид раку – саркому Капоші, – вони запідозрили щось дивне й вельми серйозне. Тим «чимось» був СНІД.

 Чуму ХХІ сторіччя, схоже, нарешті можна буде перемогти, якщо світ справді цього захоче

 Відтоді хвороба забрала 25 млн життів. Інфіковано 34 млн людей. Багато хто при згадці про 30-річчя відкриття хвороби в розпачі заламує руки. Однак війна зі СНІДом просувається значно ліпше, ніж можна було сподіватися. Ще десять років тому, за прогнозами, половина населення кількох південноафриканських країн мала вимерти від СНІДу. Тепер ці показники падають. У 2005 році хвороба забрала життя 2,1 млн людей, а за останніми даними за 2009 рік – 1,8 млн. Близько 5 млн життів уже врятувало лікування. У 33 країнах, де ситуація найгірша, рівень нових заражень упав на 25% чи навіть більше порівняно з піковим.

Більш обнадійливо виглядає проведене нещодавно дослідження, яке показує, що ліки від СНІДу здатні також зупиняти передачу хвороби. Якщо це правда, то цими ліками можна досягти значно ліпших результатів, аніж вакциною. Тепер ключове питання для світу полягатиме не в тому, чи можливо викорінити чуму ХХІ сторіччя, а в тому, на що він готовий заради цього.

ДОЛУЧЕННЯ НАУКИ

Якщо СНІД таки вдасться перемогти, то станеться це завдяки союзу наука – активізм – альтруїзм. Науковий чинник – це плід роботи світових фармацевтичних компаній, які разом накинулися на проблему. У 1996 році майже одночасно з’явилася серія тотожних ліків, які гамують один з основних ензимів вірусу СНІДу. Вони справляли б чудодійний ефект за умови, що ви (чи ваш уряд) могли б викладати за них $15 тис. щороку, адже саме такою була вартість ліків, коли вони вперше з’явилися на ринку.

І тут найбільше активізувалися геї з багатого світу. Загітувавши фармацевтичні компанії створити нові ліки, активісти почали домагатися зниження цін на них. Вартість впала б у будь-якому разі, але завдяки старанням небайдужих це відбулося швидше.

Альтруїзм з’явився, коли десь у середині 1990-х стало зрозуміло, що на СНІД хворіють не лише багаті. Три чверті інфікованих мешкали й досі мешкають в Африці. На відміну від більшості інфекцій, які вражають дітей і людей похилого віку, на СНІД хворіють найпродуктивніші члени суспільства: підприємці, держслужбовці, інженери, учителі, лікарі, медсестри. Завдяки неймовірним зусиллям західних філантропів і деяких політиків (тут уже навіть ліві мають віддати належне Джорджеві Бушу-молодшому) незабезпечені інфіковані одержали ліки через серію відповідних програм.

Результати цих зусиль нерівномірні. Ліки отримує недостатня кількість людей – лише 6,6 млн із 16 млн тих, кому вони допомогли б найшвидше. І в будь-якому випадку пігулки – не панацея. Щойно людина припиняє приймати їх, вірус активізується. Та все ж таки це величезний крок уперед порівняно з тим, що було десять років тому.

Що ж тепер може запропонувати наука? Є люди, чиї імунні системи здатні самотужки контролювати хворобу (а це передбачає хоча б найменшу можливість створення вакцини проти СНІДу), хоча таких зовсім мало. Крім того, знайдено антитіла, які нейтралізують вірус, а значить, на їхній основі можна створити медикаменти, що пов­ністю вилікують СНІД. І все ж таки шлях до лікування хвороби, схоже, дуже довгий. Наразі оптимальний варіант – запобігання.

Насамперед є кілька способів запобігання поширенню хвороби. Постійне нагадування людям про необхідність використання презервативів або про ведення впорядкованішого статевого життя таки приносить результати. Обрізання захищає чоловіків, а вагінальний мікробіцид – речовина, яка інактивує чи знищує мікроби (хоча такої ще нема, але як мінімум одне тестування вже пройшло успішно) – міг би захистити жінок. Нова надія вимальовується з поєднання лікування із запобіганням.

ЦІНА ПИТАННЯ

На самому початку активісти часто критикували науковців за те, що вони більше переймаються запобіганням епідемічному поширенню хвороби, ніж лікуванням заражених. Тепер, схоже, одна пігулка й лікуватиме, і запобігатиме. Якщо можна зупинити розмноження вірусу в одному організмі, це не лише врятує життя людині, а й зменшить кількість вірусів, які вона передасть іншим. Отже, забезпечення такими ліками достатньої кількості людей матиме ефект вакцинації: ланцюг поширення вірусу перерветься.

Це вельми складне завдання. Воно полягає не лише в тому, щоб підсадити на ліки тих, хто вже має їх вживати (це ті 16 млн, у яких проявляються відповідні симптоми або чия імунна система критично ослаблена). Щоб запобігти зараженню, теоретично лікувати таким чином треба всі 34 млн інфікованих. Це передбачає ефективніше обстеження (воно вже планується) і готовність тих, у кого симптоми не проявляються, пройти лікування. Хоча багато з них можуть бути готові вже зараз, якщо це дозволить захистити від зараження їхніх здорових коханців.

Реалізація програми може тривати не один рік і коштувати дорого. Щороку на лікування СНІДу в мало- та середньозабезпечених країнах витрачають близько $16 млрд. Половина коштів виділяється з місцевих бюджетів, інша – надходить у вигляді допомоги з-за кордону. За даними звіту, опублікованого цього тижня в медичному виданні Lancet, ретельно підібрана комбінація прийомів лікування й запобігання, яка, втім, іще не передбачає лікування всіх, зокрема інфікованих, у яких симптоми ще не проявляються, принесе значно кращий результат за не набагато більші гроші.

Найдорожче – $22 млрд – така програма коштуватиме 2015 року, а потім її вартість почне знижуватися. Що важливіше, більшість додаткових витрат компенсується заощадженнями на лікуванні тих, хто міг би заразитися, а це 12 млн людей, якщо учені справді порахували все правильно. Витрати в розмірі $500 на людину щороку були б значно вигіднішими суто з економічної точки зору; хоча спонсорам все одно доведеться порівняти переваги від збільшення фінансової допомоги на боротьбу зі СНІДом з іншими справами, які теж варті фінансування – наприклад, боротьбою з малярією.

Наразі йдеться про те, щоб не дозволити багатшим країнам зменшити фінансування. Нідерланди й Іспанія скорочують внески до Всесвітнього фонду, який є одним із двох основних постачальників ліків, що рятують життя (інший – створена за ініціативою Буша Американська президентська програма боротьби зі СНІДом PEPFAR), а Італія взагалі припинила сплачувати внески до Фонду.

8 червня ООН обговорювала, що робити далі. Тим, хто вважає, що організація просто плескає язиком, слід нагадати: саме на першій її зустрічі, присвяченій СНІДу, було започатковано Всесвітній фонд. Попереду ще довгий шлях. Але СНІД можна подолати. Чума, початок якої 30 років тому списали на гріхопадіння людини, урешті-решт допомогла останній проявити себе в кращому, винахідливішому та щедрішому світлі.

 The Economist Newspaper  

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com

You may also like...