Балога і «братва». «Подєльнік» Петьовка . «Польові дослідження» закарпатської мафії-8
Не лише місто Мукачево потрапило у залежність від політично-комерційного клану Балоги, але й сам цей клан став «намертво» залежним від того, наскільки сильними будуть його позиції в місті. Фактично, в місті діяли не закони держави, а воля і вигоди одного бізнес-політичного клану. І весною 2002 року ці позиції здавалися геть непорушними. Клан контролював не лише всю економіку міста і майже весь приватний бізнес (з «тіньовим» включно), але й міську раду та виконавчу владу, органи правопорядку, податкову інспекцію, прокуратуру і суд. Фактично, в місті діяли не закони держави, а воля і вигоди одного бізнес-політичного клану.
Таке становище неминуче мало призвести до конфлікту не лише з обласними органами державної влади, але й з Державою в цілому. Власне кажучи, це й сталося в ході виборів міського голови міста Мукачева влітку 2003 року, де проти ставленика «Барви», двоюрідного брата В. Балоги Василя Петьовки виступив представник не лише обласної влади, заступник голови обласної ради Ернест Нусер, але й об’єднані сили більшості політичних та громадських організацій Мукачева.
Боротися з такою об’єднаною та масовою опозицією клан міг лише підступними, незаконними методами, що й сталося влітку 2003-го року. Ці вибори уже увійшли до історії України із сумнівною славою «найбрудніших виборів» на українській землі. Сьогодні ми хочемо нагадати вам про те, як здобувалася ця «слава», і про те, ким були головні «герої» цієї історії.
«МАЛЕНЬКА СУТЬ ВЕЛИКОЇ БРЕХНІ КАЗКА ПРО «ЗАПЕТЬОВКАНЕ» МІСТО
Є на Закарпатті місто, яке саме по собі вже нагадує казку. Старовинна площа з Ратушею на ній… Вдалині — височенна гора, увінчана мурами княжого замку…
Так і здається, що ось-ось на вежі Ратуші з’явиться казковий герольд, і забринить над містом срібна сурма… А з воріт замку виїде на баских конях кавалькада лицарів у сяючих обладунках… І задзвенять бруківкою копита лицарської кінноти…
Та мовчить сурма на вежі старої Ратуші… З воріт замку виїхала «сміттєвозка»… І бруківкою торохкотить бляшанка з-під «Кока-коли»… Доброї старої казки немає. Залишилась лише декорація з Ратушею та замком…
А поруч — декорації до нової «Казки про добру «Барву». Всю площу заставлено портретами елегантного молодика з тоненькими вусиками. Портрети, щоправда, трохи схожі на… етикетки з мила п’ятидесятих років. Шкода, забув, як воно називалося…
А мукачівське «мило» нині називається: «Голосуйте за Василя Петьовку!». Куди не кліпни оком — він! З вусиками і краваткою… На стендах, у вітринах кав’ярень та магазинів, на дверях аптек — скрізь, немов вірус атипової пневмонії в Шанхаї. Казка про »Єдиного і Неповторного мера»! І жодного портрету, бодай мале-е-есенького, жодного імовірного конкурента.
Та біс із ними, з портретами! Ми ж почали про казки. Так от, «Казку про Єдиного і Неповторного мера» розповідає той самий хлопець з вусиками на плакатах: «МИ ПРАЦЮЄМО І БУДЕМО ПРАЦЮВАТИ ДЛЯ МУКАЧЕВА! Василь Петьовка».
Це такий у цієї казки початок замість традиційного: «В одному царстві, в одному государстві…»
А далі казку підхоплюють газети «Старий замок», «Мукачево», «Срібна земля-Фест» та телефірма «М-студіо»: «Василь Петьовка — не лише чудовий підприємець, який своїми зусиллями та талантом керівника зробив «Барву» НАЙПРИБУТКОВІШОЮ ФІРМОЮ в місті. Василь Петьовка ще й видатний меценат та благодійник! Майже ПОЛОВИНА ПРИБУТКІВ «БАРВИ» ПІШЛО НА БЛАГОДІЙНИЦТВО ТА НА ПІДТРИМКУ НУЖДЕННИХ МУКАЧІВЦІВ…»
Тобто, пересічному мукачівцю настирливо нав’язують думку, що запорука нормального життя цілого міста залежить від прибутків… одного-єдиного сімейно-комерційного клану. А населенню цього європейського міста доволі підступно і хитро пропонують цілком добровільно стати… заручниками прибутків цієї сім’ї: багата тітонька «Барва», мовляв, і нині ділиться з вами, жебротою, а буде ще багатшою, то й вам більше перепаде від «барвистих» щедрот!
Нехай! Можливо, комусь навіть подобається жебрачити на паперті «Барви» та чекати милості від наших «нових панів». Але є в сучасному світі одна вперта пані, яка жодним казочкам не вірить і не повірить ніколи. Пані Статистика називається. І що ж ця пані розповідає про «Барву»?
А розповідає Пані Статистика речі дійсно казкові:
ЗА ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ ПЕРШОГО КВАРТАЛУ 2003 РОКУ ВСІ ОСНОВНІ ПІДРОЗДІЛИ «БАРВИ» БУЛИ НЕ ПРИБУТКОВИМИ, А… ЗБИТКОВИМИ!!!
І конкретно:
— ТОВ «Барва» — збитки на суму 259,6 тисяч грн.
— ДП «Барва-М» — збитки на суму 34,8 тисяч грн.
— ТОВ «Закарпатська продовольча група» — збитки на суму 245,5 тисяч грн.
— ТОВ «Барва-Тячів» — збитки на суму 29,5 тисяч грн.
І навіть та сама телефірма «М-Студіо», яка розповідає закарпатцям казочки про фінансові чудеса «Барви» та благодійництво її керівника пана Петьовки, також «заробила» збитків на суму 44,6 тисяч гривень.
В чому ж схована ота «маленька суть ВЕЛИКОЇ БРЕХНІ», з якої, власне, ми і розпочали нашу розмову?
По-перше, якщо «Барва» дійсно має збитки, а не приховує прибутки від податківців, то це означає, що її керівники дружнім хором брешуть своїм землякам, вихваляючись своїми підприємницькими талантами та організаційними здібностями.
По-друге, казочка про «економічне чудо» в Мукачеві (в образі «Барви», звісно) приховує ще одну гірку правду: влада «барвонам» потрібна не для того, щоб їхній «казковий» потенціал працював на благо цілого міста, а саме навпаки — аби використати потенціал всього міста для порятунку своєї »імперії» від економічного краху.
Цей здогад базується навіть на історії фірми «Барва». Період найвищих її прибутків та успіхів припадає на 1999-2000 рр., тобто саме на «епоху Балоги» в кріслі губернатора області. Водночас, що стосується економічного становища області в цю «епоху Балоги», то Пані Статистика свідчить:
» …У 1999 році збитки підприємств області зросли і склали 25,1 мільйони гривень, у 2000 році — 58,8 мільйонів гривень (!!!)».
Як бачимо, своєрідні «рекорди» по фінансових збитках область поставила саме у 1999 і 2000 роках. Про це не варто було б нагадувати, якби окремі крайові політики не продовжували поширювати міфи про свої колишні «великі реформи», «ефективне газдування» і «економічне процвітання» в області. Цифри ж річ уперта».
Нагадую, що саме у ті роки (1999-2000), коли прибутки економіки Закарпаття катастрофічно падали вниз, прибутки «барвистих» фірм колишнього губернатора В. Балоги казково зростали!
І навпаки. За січень-квітень 2003 року, коли влада на Закарпатті знаходилася в руках команди екс-губернатора Івана Різака, прибутки закарпатської економіки склали 25,7 мільйонів гривень!
Отже, звична уже збитковість закарпатських підприємств виявилася зовсім не «хронічною» хворобою. Досягти ж цього адміністрації Різака пощастило саме тому, що вона оголосила нещадну війну «тіньовій» економіці (і політиці) та приховуванню реальних прибутків (уже пізніше стане відомо, що команді екс-губернатора Різака вдалося витягти з «тіні» і повернути до бюджету держави понад 500 МІЛЬЙОНІВ гривень за рік! — О.Р.). І «БАРВА» ВМИТЬ СТАЛА ЗБИТКОВОЮ!
Чому? Тому, що позбулася можливості багатіти за рахунок людських грошей з бюджету міста та області? Виходить, що так…
А ще виходить, що «Барві» (і панам Балогам з Петьовкою) вкрай потрібно було повернути владу до своїх рук, аби повернути… джерело своїх власних прибутків!!! А не «щастя і процвітання» Мукачева. «Щастя і процвітання» — це казка для виборців молодшого демократичного віку.
Але є ще інший варіант: позбавившись всемогутньої владної «криші», «Барва» просто почала приховувати власні прибутки, свідомо «замаскувавшись» під «збиткову» структуру.
Що маємо у такому випадку? А у такому випадку маємо те, що керівники «Барви» свідомо позбавляють бюджет рідного міста величезної суми податків, а отже і грошей, які мали би надійти до бюджету на потреби мукачівців. Звідси, мабуть, і борги по зарплатах медикам, освітянам та іншим бюджетникам. Мукачево — ЄДИНЕ місто на Закарпатті, що має нині борг по зарплаті бюджетникам.
Щоправда, напередодні виборів мера ці борги «забарвлена» влада міста поквапом намагалася погасити, не забувши при цьому приписати заслугу за це… пану Петьовці. Проте борги гасять не з кишені молодика з рекламно-«мильних» плакатів, і не із фінансів «Барви», а за рахунок взятого в «Промінвестбанку» чергового кредиту. Цей кредит все одно доведеться повертати «Промінвестбанку», і повернуть його не за рахунок «Барви», а за рахунок тих самих мешканців міста, яким нині розповідають казки про «добру тітоньку «Барву». Але зрозуміють це мукачівці уже після виборів…
Отже, з усього, що було сказано вище, випливає лише один висновок: фінансове процвітання клану тіньовиків під прапором «Барви» несло і нестиме місту та області не прибутки, а збитки. І навпаки…
Чому діє такий «закон протиріччя»? Та тому, що реального виробництва, яке давало б реальний прибуток, клан «Барви» просто не має. Майже вся його бурхлива підприємницька діяльність базується на основі «Купи — Продай» та на «чорних прибутках», одержаних від «прокрутки» (а то й просто привласнення) державних коштів. Основне джерело подібних прибутків — не виробництво, а… «свої хлопці у владі». Немає «своїх хлопців» — і «легких грошей» чорт’ма!
А з усього цього неминуче випливає і те, що гасло на передвиборчому «милі» в Мукачеві потрібно читати з точністю до навпаки: не «МИ ПРАЦЮЄМО І БУДЕМО ПРАЦЮВАТИ ДЛЯ МУКАЧЕВА!», а «МУКАЧЕВО ПРАЦЮЄ І БУДЕ ПРАЦЮВАТИ ДЛЯ НАС!».
З вітрин та стендів — портрети з вусиками… Місто — в облозі міфів про »єдиного та неповторного мера»… Дуже «барвисте» і геть «запетьовкане» місто.
КАЗКА ПРО ЗАВОРОЖЕНУ ШКОЛУ
Є в Мукачеві загальноосвітня школа № 1 імені О.С. Пушкіна. Єдина у місті (!!!) школа з російською мовою навчання. І «російською» вона була споконвіку: за чехословацької влади, за фашистського режиму регента Хорті, за часів «комуністичного щастя». За часів незалежної України вона також залишалась «російською», що цілком справедливо для міста, де донедавна ще було сконцентровано величезну кількість сімей військовослужбовців Радянської Армії. Школу любили і шанували, нею просто пишалися, оскільки випускниками її (ще з часів «реальної російської гімназії») були практично всі представники інтелектуальної еліти міста над Латорицею. Та все тече, все міняється…
Якось непомітно для всіх влада у місті Мукачево стала «незалежною» навіть від незалежної України. Таке собі «Гуляй-поле» на закарпатській землі, де «мерседеси» з дівками — замість тачанок з кулеметами… А навіщо в «Гуляй-полі» школа з російською мовою навчання? В «Гуляй-полі» цінують лише те, що реальніше навіть за «реальну гімназію». Митницю, наприклад… Або казино з рулеткою… Це реально! І «капуста» з них — дуже навіть реальна! А школа?.. Сама морока з тими «осередками знань»! Мало того, що вчителям зарплату треба платити, то ще й на ремонти тих «осередків» витрачають реальне «бабло», замість того, аби реально його поцупити! Дурня ото все! «Реальні гімназії» в нинішньому Мукачеві — нереальні…
Мабуть, саме так розмірковували «батьки» нашого «Гуляй-поля» над Латорицею, щороку вигадуючи причини, аби не виділити ЗОШ № 1 коштів на терміновий ремонт. Стара школа гинула на очах у всього славного міста. А тим часом з кабінетів міської влади ширилися чутки, що лідери «Барви» і міста вирішили закрити «російську» школу, а будинок її — приватизувати. В старовинній будові, мовляв, чудово розташується митниця і… казино. Реально!!!
Можливо, чутки докотилися і до педагогів ЗОШ № 1. Так чи інакше, але вони звернулися до нас по допомогу, написавши ось цього листа:
«У вересні 2002 року адміністрація ЗОШ № 1 імені О.С. Пушкіна звернулася до Мукачівського міськвиконкому з проханням розглянути питання про невідкладний ремонт будівлі школи в зв’язку з тим, що фундамент будинку почав інтенсивно осідати. З’явилися тріщини на лівому крилі будівлі ЗОШ № 1, обвалюються стелі в окремих приміщеннях. Звернення адміністрації школи на ім’я пп. Гаваші О.О., Жигана Я.Ф. та Федіва було офіційно зареєстровано у загальному відділі міської ради. Адресовано це звернення також було і комісії з надзвичайних ситуацій міськради.
Міськвиконком створив свою комісію, яка обстежила будівлю школи і визнала факт руйнування та необхідність термінового ремонту будівлі. Проте жодних реальних дій міськвиконкомом так і не було здійснено.
Нарешті, після втручання у ситуацію Генерального консула Російської Федерації в Україні пана Михайла Михайловича М’ясоєдова, справу про ремонт школи було взято на контроль особисто народним депутатом Віктором Івановичем Балогою.
А через деякий час пан Балога офіційно повідомив адміністрацію школи, що питання ремонту будівлі школи було розглянуто на сесії міської ради. На сесії було вирішено виділити на ремонт будинку ЗОШ № 1 понад 97 тисяч гривень. Ці кошти мали надійти з рахунків комісії з надзвичайних ситуацій.
Таким чином, до кінця 2002 року ремонтники мали зробити стяжку стін будівлі, а до кінця травня 2003 року повинні були укріпити фундамент та відремонтувати фасад.
До кінця 2002 року мало бути використано на ремонт школи понад 30 тисяч гривень. Але ці кошти так і не було перераховано виконавцю ремонтних робіт. Куди поділися ці кошти? Невідомо!
Лише на початку січня ц.р. міський відділ освіти перерахував на ремонт школи біля 20-ти тисяч гривень. Цих коштів вистачило лише на те, аби зробити часткову стяжку стін. Після цього ремонтні роботи було повністю припинено».
Ось така сумна казка про заворожену школу: «По усам текло, а в рот не попало». Але це ще не кінець, любі друзі. Кінець буде тоді, коли з’ясується, куди саме поділися 97 тисяч гривень, неначе б то виділених школі імені Пушкіна для ремонту? У чий саме рот потрапили ці гроші з бюджету?..
Звісно, з’ясовувати це «казкове» питання будемо не ми, а ті державні органи, які повинні знаходити реальні закінчення для «казочок» наших бізнес-політиків. А поки що просимо керівників цих органів вважати наш виступ офіційною заявою до них.
Якщо ж вони не втрутяться в ситуацію, то може статися так, що Генеральний консул Росії дізнається, як хитро обвели його навколо пальця хлопці з мукачівського «Гуляй-поля», очолювані членом парламенту України паном В.І.Балогою.
Адже ці хлопці, здається, вже написали свою власну кінцівку для «Казки про заворожену школу»: аварійну школу можна буде цілком «законно» закрити саме під приводом «аварійності». Відтак, будівлю школи «барвиста» мерія міста також «цілком законно» зможе передати цю аварійну будівлю «своїм хлопцям» із «Барви». А вони, в свою чергу, швиденько зможуть перетворити колишню гімназію на готель, бордель, митну фірму чи казино. І прибутки — також цілком РЕАЛЬНІ!
Що ж, досвід ліквідації шкільних закладів у «патріотів» з Мукачева дійсно є. Про це яскраво свідчить хоча б історія зі школою-інтернатом для дітей-сиріт, яку також принесли в жертву новому «патріотизму»: на території колишнього сиротинця розташувалися палаци пана Балоги та його кузена Петьовки. А інтернат з центру Мукачева щез… Разом із сиротами…
А ви, панове, тим часом розповідаєте виборцям казочки про свій «великий патріотизм» та «безкорисливу турботу» про всіх мешканців міста без винятку. Страшнуваті виходять ці казочки… Чи не так?
КАЗКА ПРО ГОЛОСУЮЧИХ ПРИВИДІВ
Мукачево — місто, звісно, цілком європейське, але ще не дуже велике. Ще точніше — маленьке. А маленьке місто має і свої переваги. Одну з таких переваг розумієш особливо відчутно, коли крокуєш вулицями маленького міста, а кожен другий зустрічний каже тобі «Добрий день!» або кличе на каву. У малому місті — всі знайомі, друзі та родичі.
Саме тому і дивно, що у малому місті Мукачеві щоразу напередодні чергових виборів раптом з’являється сила-силенна нікому не відомих «мукачівців». Буває, що воскресають навіть померлі! І не поодинці, як Син Божий Ісус Христос, а цілими групами. Чудеса!!! Колективне божевілля — це ми розуміємо. А колективне воскресіння?! Господи, спаси наші душі!
І все ж факти — штука уперта. Сучасне Мукачево явило світові такі чудеса, які не снилися навіть знаменитим факірам.
Аби переконатися в цьому ми пройшлися по одній лише вулиці Парканія, що простяглася берегом Латориці. Не така вже й велика вулиця… І будинків на ній — зо два десятки. Ясна річ, що люди один одного знають чудово. Саме вони, корінні «парканійці», продемонстрували нам цілу низку чудес, офіційно зафіксованих в документах, які називаються «списками виборців».
«ЧУДО № 1» з’явилося у квартирі № 3 будинку № 4 по вулиці Парканія у Мукачеві. В цій квартирі, якщо вірити «спискам виборців», офіційно прописані пан Іван Рибар, колишній голова суду в Мукачеві, і пані Таїсія Клюєва, яка… ПОМЕРЛА кілька років тому. Яким чином співмешкають у маленькій квартирі пан суддя та пані покійниця? Невідомо! Сказано ж, ЧУДО!
«ЧУДО № 2» — в 12-ій квартирі того ж таки будинку № 4. Ні, в цій квартирі не з’явився привид померлої господині, а саме навпаки: з неї щезла, якщо вірити «чудотворним спискам», цілком жива господиня, пані Варвара Дем’янівна Микитюк. Натомість у квартирі з’явився «фантом» її сина Леоніда Борисовича, який давно уже працює в Угорщині. Хто з цієї сім’ї прийде на вибори і голосуватиме за пана Петьовку? Ясно, що «фантом»…
«ЧУДО № 3» — в квартирах будинків №№ 8 та 12 також з’явилися привиди померлих мешканців вулиці пані Марії Каніжай та пана Сергія Попова. Не можуть знайти спокою їхні душі, переживаючи, що не буде кому проголосувати за пана Петьовку!
«ЧУДО № 4» також побачило світ в будинку № 8 на вулиці Парканія. В цьому будинку, виявляється, з’явилися не лише привиди окремих людей, але й фантоми цілих квартир! Як це? А так, що у цьому невеликому будинку споконвіку було 12 квартир, а в «чудотворних списках» з’явилися «виборці», які «мешкають» у квартирі № 26 (?) — пан Левинський В.В.— і навіть у квартирі № 78 (?!) — пані Лелек Л.І.
Та що там окремо взяті фантоми квартир! Одна із наших співбесідниць, яка майже все своє життя мешкає у будинку № 8, була просто шокована, коли побачила у «чудотворному списку» нікому невідому на цій вулиці пані Магдолну Костю, яка і сама є «фантомом», і мешкає у «будинку-привиді» під номером 8/0 (!).
Побачивши таке «КОМПЛЕКСНЕ ЧУДО», старожилка будинку № 8 спромоглася лише розгублено запитати: «Як це — будинок 8/0? А я де живу?». Вибачте, шановна, цього ми не знаємо. Спитайте у виборчій комісії. Лише там нині знають, мабуть, де, хто і навіщо нині живе у Мукачеві. І мертві, і живі, і ненароджені!..
Адже на самій лише маленькій вулиці Парканія раптово, з «паралельного світу», мабуть, з’явилися не лише квартири, а цілі будинки (№№ 5, 7, 7г, 6б, 8/0, 9 і т.д.), яких зроду тут не було. І не просто «будинки-привиди», а заселені «привидами» вірогідних мукачівських виборців.
Та годі чудес! Надивившись на масове з’явлення привидів на одній лише затишній вулиці, ми всерйоз злякалися, що подальше вивчення «списків виборців» може серйозно травмувати психіку журналістів. І тоді доведеться писати репортажі із Берегова, наприклад… Хай їм грець, отим «чудесам»! Нехай вивчають їх ті фахівці, які мають «холодний розум, гаряче серце та чисті руки».
А якщо серйозно, то наслідки нашого «експрес-аналізу» передвиборчого процесу вразили нас не стільки кількістю фальсифікацій, скільки відвертим, неприхованим… нахабством мукачівських «чудотворців». Це ж за яких дурнів треба мати своїх земляків, аби так відверто зловживати їхнім довір’ям?! Та ще й називати їх при цьому «шановними виборцями».
І, по-друге, якщо таку громаду порушень ми встигли виявити протягом години на одній лише невеличкій вулиці, то що ж робиться в масштабах цілого міста? Це питання вже навіть не до прокуратури Мукачева. Їй можна лише співчувати…
Мабуть, передбачаючи подібні наслідки передвиборчих «чудес» у Мукачеві, пан Василь Петьовка позавчора спробував на сторінках «Старого замку» спритно «перевести стрілки» зі свого штабу та мерії на паспортний стіл, міськвідділ внутрішніх справ, обласну владу та… свого конкурента Ернеста Нусера: це вони, мовляв, винуваті. Але процитуємо самого пана Петьовку:
»…Якщо і була спроба фальсифікації списків виборців (ні фіга собі «якщо» ! – Авт.), то йти вона могла лише ЗА ВКАЗІВКОЮ ОБЛАСНИХ СТРУКТУР, які активно підтримують у виборчій кампанії пана Нусера».
І трохи далі: »…Переконаний, що тіньові режисери і постановники виборчої кампанії Нусера ті ж самі, що практикувалися на Закарпатті у березні минулого року (у березні 2002 р. були вибори до Верховної Ради і місцевих рад України — О.Р.)».
Припустімо, що це дійсно так. Але чи може пояснити пан Петьовка, яким це чином «обласна влада» та «паспортний стіл» навіть за допомоги «всемогутньої» мукачівської міліції зуміли «матеріалізувати з нічого» не лише фантоми виборців, але й фантоми десятків неіснуючих квартир та цілих будинків?
Що ж стосується виборів 2002-го року, то я цілком згоден, що в Мукачеві їх «режисують» одні та ті самі люди. Тому і методи — ті самісінькі. Саме про це нам розповідали і агітатори, які працювали на виборах весною минулого року і працюють на виборах «Мер – 2003». Агітатори саме й розповіли нам, як з’являлися торік і з’являються нині привиди одних і тих самих мерців у виборчих списках та фантоми квартир і будинків. Все це спостерігалося й торік. Але кому було це вигідно? Губернатору Москалю, який лобіював блок «За єдину Україну!» та був непримиренним противником клану «Б» у Мукачеві? Мукачівській міліції, яку саме тоді очолював найкращий друг та кум В. Балоги? До речі, саме він нині очолює і обласну паспортно-візову службу, отож дуже сумнівно, що кум кумові палки в спиці вставлятиме… І, зрештою, давайте згадаємо, хто ж переміг на отих виборах «2002», які, за словами пана Петьовки, теж були «сфальсифіковані» тіньовими «режисерами і постановниками»? А перемогли на них, як відомо, прихильники пана Балоги, пана Петьовки і всього клану «Б», які назвалися «Нашою Україною». Про це вони гучно вихвалялися цілий рік! Нині забули? Згоден, «тіньові режисери та постановники» виборів у Мукачеві були ті самі, що й нині. Питання лише в тому, а на кого вони працюють? Спробуємо знайти відповідь на це у нашій наступній «казці».
КАЗКА ПРО «ЧУДОТВОРНУ ДЕМОКРАТІЮ»
У всіляких там європейських та азіатських містах з’являються чудотворні ікони, які інколи навіть плачуть. І лише на закарпатській землі, а саме в Мукачеві, регулярно з’являються не ікони, а «чудотворні списки» виборців та виборчих комісій. І, що характерно, в Мукачеві також плачуть. Ні, не ікони, а виборці… Але плачуть вони вже тоді, коли вибори — далеко позаду, а попереду — «чудотворна дуля», що з’являється замість «чудотворних обіцянок» новообраних «чудотворних» народних обранців.
А відтак надходить пора нових виборів, і Мукачево знову перетворюється на «Поле чудес», яке знаходилось, якщо пам’ятаєте, в легендарній Країні Дурнів. Нині на «Полі чудес» — гарячі жнива. Про появу «чудотворних списків» виборців ми вам щойно розповідали. Але списки виборчих комісій, які нині «жнивують» на мукачівському «Полі чудес», виявилися не менш » чудотворними». Це помітила навіть лояльна до клану «Б» («Барва»-Балога) ужгородська газета »Європа — Центр», яка написала, що »…можна говорити про значний вплив команди В. Петьовки на виборчі комісії».
Згоден, колеги! І не лише «можна», але й треба говорити про це. Хоча саме про «значний вплив команди В. Петьовки» ми вже розповідали. Та життя не стоїть на місці, особливо — на «Полі чудес». Днями тут сталося чергове чудо!
Яке? А таке, що навіть декому з членів «впливової команди Петьовки» остобісило бути мешканцем Країни Дурнів. Отож один із керівників його штабу (звісно, ми не можемо і не хочемо називати його прізвища) довірливо передав нам декілька подань про включення певних осіб до складу дільничних виборчих комісій. Вивчили ми ці подання, і жахнулися від кількості нахабних «чудес».
По-перше, всі подання оформлено на одному комп’ютері та надруковано одним і тим самим принтером, хоча подані ці «бамаги» від цілком різних організацій. Проте навіть «неозброєним оком» видно, що тексти, форми, графи цих документів — цілком ідентичні. Подібне «чудо» говорить про те, що ніхто отих громадян, прізвища яких значаться в «поданнях», насправді не висував і не «подавав» до складу виборчих «чудотворних бригад». Списки просто надрукували на одному комп’ютері в мерії або в офісі «Барви», що у нинішньому Мукачеві майже одне і те саме, а потім викликали туди керівників «подаючих» організацій з печатками. «Подаючі» керівники слухняно проштемпелювали «подання», чудово пам’ятаючи про те, що своя сорочка все ж ближче до тіла. Не кажучи вже про шкіру…
По-друге, керівники «подаючих» організацій, вкрай заклопотані проблемами своїх сорочок та шкіри, навіть не подивилися, чиї саме «подання» вони освячують своїми печатками. Так, наприклад, «подання» дитячої музичної школи № 2 імені С. Мартона було завірено печаткою Мукачівської дитячої школи мистецтв № 1. Юних музикантів просто переплутали з юними художниками!
Чудо? Та ні… не «чудо», а службовий підлог, висловлюючись мовою Кримінального Кодексу України.
Хто відповідатиме за цей «чудо-підлог»? Може, той, хто кружечками обводив у «поданнях» прізвища саме тих людей, яких конче необхідно було включити до списків членів виборчих комісій? Хто міг намалювати оті кружечки? Та, мабуть, ніхто, окрім виконуючого обов’язки міського голови Мукачева пана О. Гаваші. До речі, він же офіційно заявив на сесії міської ради, де затверджувалися «чудотворні списки», що бере на себе всю відповідальність за формування дільничних виборчих комісій. Ну, то беріть її, Олег Аладарович! Потягнете?..
По-третє, у більшості «чудотворних списків» до складу виборчих комісій трудові колективи Мукачева (назвемо це так) чомусь «рекомендували» та «подавали» не своїх товаришів по роботі, а людей, які до цих колективів жодного стосунку не мають, проте мають безпосереднє відношення до всевладної фірми «Барва».
Так, наприклад, із 34-х кандидатур від ВАТ «Мукачівський завод залізобетонних виробів і конструкцій» лише ДВОЄ — працівники цього ВАТ. Решта (30 чоловік) — з фірми «Барва» та її підвідомчих структур. Така сама картина і у багатьох інших «чудотворних списках». Колектив відділення «Промінвестбанку», наприклад, рекомендує до складу виборчих комісій чомусь не співробітників свого ж банку, а працівників ТОВ «Барва» та інших, пов’язаних із нею структур. Виникає просте питання: звідки у «Промінвестбанку» знають дати та роки народження, адреси та інші дані «барвистів»? Сорока на хвості принесла? Чи та «сорока» принесла вже заздалегідь заготовлені списки, а банкіри їх лише «освятили» своїми підписами та печаткою? Скоріше за все, що так воно і було.
Що ж пояснює таке неприховане нахабство при створенні всіх цих «чудес»? Саме лише почуття власної безкарності, до якого так звикли на «Барві»? Та ні, не тільки це.
Та сама особа, наближена до керівництва виборчого штабу Петьовки, «просвітила» нас: грубі порушення Закону при формуванні складу членів дільничних виборчих комісій допущені НЕ ВИПАДКОВО, а саме НАВМИСНЕ. Чому? Та тому, що «барвисти» далеко не впевнені у перемозі свого »єдиного і неповторного» кандидата. Якщо Василь Петьовка переможе на виборах — все гаразд. Навіть у тому випадку, якщо конкуренти помітять порушення і подадуть в суд, то суд у Мукачеві — «забарвлений» уже давно і яскраво. Тому можна не боятися, що такий суд визнає ці вибори недійсними.
Якщо ж вибори закінчаться поразкою омріяного «Барвою» кандидата, то у нього будуть всі ЗАКОННІ підстави добиватися через той самий суд скасування цих виборів. І, що найпарадоксальніше, суд таки скасує ці вибори на ЦІЛКОМ ЗАКОННІЙ ПІДСТАВІ.
Жнива на «Полі Чудес»! Щедрі жнива! «Чудотворна демократія» — в дії !!!
Георгій Листопад,«Вісті»
І ще:
«ВИБОРИЩЕ» ПО-МУКАЧІВСЬКИ
Ще до початку офіційної виборчої кампанії у Мукачеві стався розкол у депутатському корпусі міської ради. Частина депутатів, не згодна з монопольним пануванням сімейного клану «Барви» в Мукачеві, що перетворює саму суть міського самоврядування на брутальну пародію, відверто виступила проти свавілля клану. Ці депутати об’єдналися у депутатську групу «Повага». Саме «Повага» попереджала мукачівців, що клан «Б» докладе всіх зусиль, аби перетворити вибори мера міста на звичайнісінький фарс, і піде заради цього на будь-які порушення діючого законодавства держави.
Так і сталося. Нині вже зафіксовано цілу низку порушень, що засвідчено ось цими офіційними документами, текст яких ми пропонуємо вашій увазі, шановні мукачівці.
«Мукачівському міському суду
СКАРГА
(в порядку глави 31-А ЦПК України)
Відповідно до вимог пункту 9 статті 51 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» з усіма наступними змінами та доповненнями, в тому числі рішеннями Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення його окремих положень, станом на 01. 04. 2003 року, до складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної (у місті) ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради.
Всупереч вказаним положенням діючого законодавства, до складу Мукачівського міськвиконкому та заступників міського голови входять троє осіб: Лендєл Золтан Золтанович, Галай Олександр Юрійович та Капітан Омелян Юрійович, які водночас являються депутатами міської ради і не склали із себе депутатських повноважень.
Грубе порушення Закону у цій частині щодо перебування вищеназваних осіб одночасно в складі законодавчої та виконавчої структур місцевого самоврядування викликає обгрунтовані сумніви в легітимності та ЗАКОННОСТІ їхньої діяльності, в тому числі прийнятих радою та міськвиконкомом рішень.
Вищеназваним нехтуванням Закону з боку міської ради порушуються мої Конституційні права та інтереси. Адже як депутат міської ради та голова депутатської групи «Повага» я реально міг би бути призначений на одну із посад, що їх зараз неправомірно займають названі депутати-сумісники. Для усунення цих порушень законодавства про місцеве самоврядування 04 квітня 2003 року нами був поданий відповідний депутатський запит для включення даного питання до порядку денного чергової сесії, яка відбулася 17. 04. 2003 р., розгляду та вирішення його по суті.
Однак, без пояснення причин та мотивів, із незрозумілих міркувань, нам було відмовлено у включенні цього питання до порядку денного сесії. Посадові особи міської ради навіть не дали жодної відповіді на запит депутатської групи, чим порушили вимоги пункту 7, 8 статті 49 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».
Тому я вимушений звертатися з даною скаргою до суду…
…ПРОШУ СУД:
1. Винести рішення, яким визнати неправомірними дії Мукачівської міської ради в частині дозволу депутатам міської ради Лендєл Золтану Золтановичу, Галай Олександру Юрійовичу та капітан Омеляну Юрійовичу суміщати депутатські повноваження з виконанням обов’язків заступників міського голови та членів виконавчого комітету міськради.
2. Зобов’язати Мукачівську міську раду усунути вказані порушення законодавства шляхом прийняття рішення про дострокове припинення депутатських повноважень Лендєла З.З., Галай О.Ю., Капітан О.Ю. або виведення їх зі складу міськвиконкому та заступників міського голови.
Чубірко І.І. 22 квітня 2003 року».
Зверніть увагу на дату, коли було написано цю заяву: 22 квітня ц.р. До суду вона потрапила уже наступного дня — 23 квітня. Нині на календарі — 31 травня 2003 року. А судовий «віз» — і нині там, де й був понад місяць тому. Тобто, ніде… Заяву депутата і голови депутатської групи «Повага» досі ще не розглянуто Мукачівським судом, відомим своєю «забарвленістю». «Барву» мукачівські судді шанують! А «Повагу» — не поважають, мабуть. Адже термін розгляду скарги, передбачений Законом — 10 днів, а НЕ МІСЯЦЬ. Проте Закон України в Мукачеві — не Закон. Тут закони диктує не держава, а «Барва».
Лише цим можна пояснити і той факт, що міська рада ретельно ховає від депутатських очей навіть офіційне роз’яснення, що надійшло з Верховної Ради. З точки зору «барвистого» виконкому, це «цілком таємний» документ. «Х-файл», так би мовити. Що ж, ми розсекретимо його.
«Апарат Верховної Ради України. Управління по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування.
№ 08/7-766 К.
12 травня 2003 року.
Секретареві Мукачівської міської ради Федіву С.Т.
Шановний Степане Теодоровичу!
На Ваш лист від 08. 04. 2003 року повідомляємо таке.
Згідно з вимогами пункту 9 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради.
Рішення ж Конституційного Суду України від 4 грудня 2001 року № 16-рп/2001, на яке Ви посилаєтесь, дозволяє мати представницький мандат головам місцевих державних адміністрацій, їх заступникам, керівникам управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.
Отже, введення депутата відповідної ради до складу виконкому тягне за собою дострокове припинення його повноважень.
З повагою,
Керівник Управління В. Граб».
Отже, відповідне Управління Апарату Верховної Ради держави також підтвердило, що вимоги та претензії, висунуті в судовому позові до Мукачівської міськради та її виконкому — цілком законні та справедливі. Але у місцевому суді, мабуть, цього документу з Верховної Ради також і в очі не бачили. Сказано ж, «Х-файл», ретельно «засекречений» кланом «Б». А цей клан у Мукачеві є і Закон, і Держава.
СЕРІЯ ДРУГА: «КОМІСІОНКА» ДЛЯ МЕРА
Оскільки Мукачівський міський суд, «замаринувавши» скаргу голови депутатської групи «Повага», завий раз засвідчив свою «глибоку повагу» до клану «Барви» в Мукачеві, наступна скарга на виборчий «безпрєдєл» надійшла вже не до мукачівської Феміди, а до прокурорських інстанцій:
«Генеральному прокурору України п. Піскуну С.М.
Прокурору Закарпатської області п. Гошовському М.І.
Прокурору м. Мукачево п. Кукуряк М.О.
СКАРГА
На порушення виборчого законодавства.
Рішенням 20-ї сесії 4-го скликання Мукачівської міської ради від 14 травня 2003 року було утворено склад з 6 дільничних виборчих комісій по проведенню виборів міського голови м. Мукачево 29 червня ц.р. замість того, що вибув.
До складу виборчих комісій введено ряд депутатів обласної, міської та районної рад, державних службовців, що займають керівні посади в структурі міських органів виконавчої влади.
Згідно з частиною 9 статті 23 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», особи, які входять до складу виборчих комісій, не мають права брати участь в агітації «за» чи «проти» кандидатів.
Грубо порушуючи вимоги цього Закону, нехтуючи елементарними моральними принципами, нижченаведені члени виборчих комісій розгорнули широкомасштабну публічну агітацію на користь кандидата від комерційної структури «Барва» Василя Петьовки з прямими закликами голосувати тільки за нього.
Яскравим і беззаперечним доказом цього є численні звернення до всіх жителів та виборців Мукачева, підписані окремими головами, заступниками голів, секретарями та членами дільничних виборчих комісій із закликами голосувати 29 червня ц.р. саме тільки за Василя Петьовку. Агітаційні звернення до виборців були опубліковані у засобах масової інформації, зокрема в газетах «Старий замок» і «Мукачево» від 15 і 22 травня ц.р., тобто вже ПІСЛЯ УТВОРЕННЯ виборчих комісій, до складу яких офіційно увійшли підписанти.
— Так, наприклад, звернення депутатів обласної ради від Мукачева і Мукачівщини до всіх жителів міста, опубліковане 22 травня ц.р., підписав голова дільничної виборчої комісії виборчої дільниці № 33, депутат обласної ради Кулл Йосип Антонович.
— Звернення депутатів міської ради до виборців, опубліковане у ЗМІ також 22 травня ц.р., підписали та оприлюднили депутати Мукачівської міськради: Рошко Михайло Іванович – заступник голови дільничної виборчої комісії №2; Кабаці Богдан Іванович – секретар дільничної виборчої комісії №3; Максимов Микола Володимирович – секретар дільничної виборчої комісії №8; Шкріба Михайло Васильович – голова дільничної виборчої комісії №13; Цицак Ольга Миколаївна – голова дільничної виборчої комісії № 19; Йовбак Іван Іванович – голова дільничної виборчої комісії № 20; Бокотей Олександр Йосипович – голова дільничної виборчої комісії №22; Шевченко Віктор Федорович – член дільничної виборчої комісії №25; Галай Олександр Юрійович – голова дільничної виборчої комісії №26; Радиш Ігор Петрович – голова дільничної виборчої комісії №29; Федів Євген Теодорович – секретар дільничної виборчої комісії №31; Брижак Стефан Стефанович – голова дільничної виборчої комісії №35; Гуменюк Володимир Іванович – секретар дільничної виборчої комісії №36; Капітан Омелян Юрійович – заст. голови дільничної виборчої комісії №7.
Звернення депутатів Мукачівської районної ради до виборців, опубліковане в ЗМІ 15 травня ц.р., підписали такі голови і члени комісій: Обертюх Володимир Васильович – голова дільничної виборчої комісії №3; Паук Іван Федорович – голова дільничної виборчої комісії №5; Поп Дмитро Іванович – голова дільничної виборчої комісії №9; Бурнадз Василь Миколайович – член дільничної виборчої комісії №12 (кандидат на посаду міського голови!!!); Сікора Степан Ілліч – голова дільничної виборчої комісії №15; Варга Іван Іванович – голова дільничної виборчої комісії №25.
Звернення представників творчої інтелігенції та працівників комунальних підприємств, опубліковані у ЗМІ 15 травня ц.р., підписали: Волонтир Володимир Ілліч – член дільничної виборчої комісії №7; Греба Ілля Васильович – голова дільничної виборчої комісії №8; Бундзяк Михайло Михайлович – заст. голови дільничної виборчої комісії №33.
Підписала це «Звернення» і особа, яка вже була членом міської територіальної виборчої комісії — Фенчак Маргарита Андріївна.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», повноваження відповідної виборчої комісії чи окремих осіб, які входять до її складу, можуть бути достроково припинені органом (міською радою), який затвердив комісію, якщо вони порушують Конституцію України, цей Закон та інші Закони України.
З цього приводу нами направлено офіційну скаргу Мукачівській міській раді та міській територіальній виборчій комісії з вимогою усунути порушення виборчого законодавства. Проте жодних заходів, передбачених законодавством, досі не вжито; навпаки, порушення законодавства держави продовжуються. Так, наприклад, є поки що неперевірена інформація про відсутність в міській раді протоколів зборів виборців по рекомендації кандидатур до складу виборчих комісій. Зокрема, немає протоколів зборів трудових колективів ЗОШ №2 (директор – голова виборчої комісії (!!!) №19 пані О.М. Цицак), ЗОШ №5, обох «Обществ Русинів», заводу ЖБВК, музичної школи ім. Мартона.
В міській територіальній виборчій комісії відсутні належним чином оформлені взірці агітаційної продукції кандидата на посаду міського голови Петьовки В.В. водночас, для проведення його виборчої кампанії використовуються кошти, які значно перевищують норми, визначені Законом, про що красномовно свідчать хоча би десятки великомасштабних «білбордів» фірми «Кріс», розставлених у місті Мукачеві.
Тому вимушені звертатися до Вас, як Конституційного органу, що зобов’язаний здійснювати нагляд за дотриманням Закону у всіх сферах суспільних відносин.
Виходячи з вищенаведених фактів, з метою припинення грубих порушень виборчого законодавства і недопущення обгрунтованих підстав визнання цих виборів недійсними ПРОСИМО:
1. Прокурора м. Мукачево та прокурора Закарпатської області негайно вжити заходів, передбачених законодавством, для припинення вищезгаданих та інших можливих порушень виборчого законодавства по виборах міського голови у Мукачеві.
2. Генерального прокурора України переконливо просимо взяти розгляд і вирішення даної скарги під свій особливий контроль.
З повагою, голова депутатської групи «Повага» Чубірко І.І.»
Ще не встигло висохнути чорнило на скаргах пана Чубірки, а у газеті «Мукачево» (№22 від 29 травня 2003 р.) з’являється оголошення вельми цікавого змісту:
«Загублені печатки дільничних виборчих комісій №№ 3, 11, 20, 36, що містять текст «Дільнична виборча комісія. Мукачівський виборчий округ №168. Закарпатська область. Виборча дільниця №…» вважати недійсними».
Що ж, будемо вважати… А тим часом виготовлятимуться нові печатки, замість таємниче (і дуже вчасно!) «загублених». І дай, Боже, аби нових печаток було саме стільки, скільки «загублено», а не трішечки більше… Тоді й голосів «за Петьовку» також буде «трішечки більше»… Побачимо.
А поки що до Києва летить ще один документ із Мукачева:
«Голові ЦВК України
п.Рябець М.М.
Генеральному прокурору України
п.Піскуну С.М.
Адміністрації Президента України.
Голові Служби безпеки України.
СКАРГА
про порушення виборчого законодавства держави в м. Мукачево.
В м. Мукачево Закарпатської області продовжується виборча кампанія по виборах міського голови замість того, який вибув.
З аналізу офіційно оприлюднених статистичних даних, підсумків виборчих кампаній 1998-2002 рр. вбачається, що кількість виборців у місті Мукачеві реально складає 61-62 тисячі чоловік.
Починаючи з виборів, що відбулися 31 березня 2002 року, діюча міська влада зайнялася відвертими штучними приписками до кількості виборців, довівши їхню чисельність до 70 тисяч чоловік.
Робилося це з єдиною метою: максимально забезпечити можливість та сприятливі умови для фальсифікації результатів виборів на користь провладного кандидата, який четвертий раз поспіль на виборчих перегонах за посаду мера Мукачева представляє інтереси комерційно-фінансової групи ТОВ «Барва».
З приводу безпідставного, штучного збільшення кількості виборців, шляхом приписок у списках, приблизно на 9-10 тисяч чоловік, у березні 2002 року на адресу ЦВК та правоохоронних органів України надсилалося цілий ряд обгрунтованих скарг та заяв.
Однак, незалежного, дійового реагування на вищезгадані звернення, результатом якого стало би припинення грубих порушень виборчого законодавства держави, так і не відбулося. Винні посадові особи не були виявлені та притягнені до відповідальності за законом.
Потурання з боку державних органів призвели до того, що подібні неправомірні дії продовжують мати місце при проведенні виборчої кампанії на посаду мера Мукачева 29 червня ц.р. Найпоширенішими способами завищення реальної кількості виборців сьогодні є:
— включення до списків одних і тих самих осіб двічі: українською та російською мовою;
— включення до списків виборців померлих громадян;
— включення до списків виборців громадян, які вибули, та осіб, які не проживають за своєю адресою;
— включення номерів квартир, яких взагалі не існує, та цілих будинків (наприклад, 40-квартирний будинок раптом має квартири за номерами 50, 61, 62 і т.д.).
Доходить до абсурду, коли у 100-квартирному будинку «нараховується» до 150 квартир!
Яскравим прикладом подібних фальсифікацій списків виборців є такий факт. У 2002 році до виборчих списків по вулиці Верді в Мукачеві на виборчій дільниці № 14 було внесено будинки за №№ 9, 16, 51, 103, які реально ніколи навіть НЕ ІСНУВАЛИ. Саме про це ми і наголошували у своїх скаргах торік. Ну, і що з того?
А те, що при формуванні виборчих дільниць і списків виборців на нинішніх виборах міського голови у Мукачеві ті самісінькі «фантомні» будинки знову включено до списків, але вже до складу виборчої дільниці № 13. І нікому до цього навіть діла немає! Ніхто й пальцем не хоче поворухнути, аби припинити це неподобство.
Невже у нашій демократичній правовій правовій державі та у жодній із очолюваних Вами, шановні панове, інституцій немає ЖОДНОЇ справи та ЖОДНОГО, хоча би суто професійного, інтересу до того, що відбувається в регіонах та яким чином формуються і діють органи місцевого самоврядування???
Скарги та звернення до численних інстанцій, в тому числі й до наглядових, правоохоронних та судових органів регіонального рівня нічого, окрім великих неприємностей для заявників, нічого не приносять. Отож всі ці скарги (на місцевому рівні) втратили будь-який сенс!
Тому ми востаннє звертаємося до Вас, вищих посадових осіб держави, за допомогою. Ми просимо перевірити викладені нами факти та вжити рішучих заходів, передбачених законодавством держави, по відновленню реальної законності та недопущенню порушень виборчого законодавства у період виборчої кампанії, до завершення якої залишився всього лише один місяць.
Всі викладені факти ми готові підтвердити документальними та іншими доказами.
Переконливо просимо не пересилати цю скаргу на розгляд до місцевих органів, а направити до нашого міста компетентні комісії з Центру для перевірки вищевикладених обставин, для виявлення та притягнення до відповідальності осіб, винних у свавіллі та беззаконні, для припинення тривалого беззаконня в майбутньому на всіх стадіях виборчого процесу.
З повагою!
Довірена особа кандидата на посаду міського голови м. Мукачева
Попович М.В.»
На жаль, подальші події, що стали вже відомими не лише в Україні, а навіть за її межами, і зробили мукачівські вибори таким собі «еталоном брудних технологій», повністю довели те, що на виборах у Мукачеві все ж перемогло… беззаконня.
Георгій Листопад, («Вісті », травень 2003 року).
(Далі буде)
Олексій Романов, Svitohlyad
