Це розповідь про неминучість правосуддя, яке документує кожен акт агресії — від пострілів на львівських вулицях до катувань у підвалах Лазурного.
У березні 2026 року українські суди ухвалили шість вироків у справах про воєнні злочини. Їх вчинили російські військовослужбовці та представники окупаційних органів у Херсонській, Запорізькій, Харківській та Сумській областях. Серед епізодів — катування, незаконне позбавлення волі, примус до співпраці з окупантами, погрози розстрілом і вбивства цивільних
Звинувачення жертви трагедії є поширеною соціальною та психологічною проблемою в нашому суспільстві. Дружина «винна», що її б’є чоловік. Жертва зґвалтування «сама спровокувала». Чому так? Звідки береться така схильність звинувачувати постраждалих?
Цей тиждень висвітлює глибину проникнення гібридної агресії — від цинічного вивезення дітей-сиріт з Херсонщини до Криму, організованого колаборанткою Юлією Супрун (на фото), до намагань ФСБ створити картинку «київського підпілля» через підпал Інституту нацпам’яті
Поки Холодногірський суд Харкова виносить рідкісний очний вирок за розстріл військовополоненого, більшість процесів залишаються в площині in absentia, що змушує суди шукати нестандартні шляхи для дотримання стандартів справедливого судочинства — від філософських обґрунтувань покарання до вручення підозр через месенджери.
Після призначення Цивінського головою БЕБ на цей орган знову поклали великі сподівання. Однак через вісім місяців бюро майже не запам’яталося гучними операціями чи вражаючими результатами в детінізації економіки.
Українське правосуддя — це коли адвокат краде квартири в айтішників, тікає в Іспанію і каже, що він жертва наркокартелю програмістів. Якщо ваше життя здається нудним, згадайте про 70-річного діда з Чернігівщини, який раптом став «номіналом» елітки на Печерську за 25 млн.
Огляд також висвітлює зусилля правосуддя у притягненні до відповідальності безпосередніх виконавців воєнних злочинів. Зокрема, у Сумах судитимуть російського морпіха Івана Хамгушкєєва за холоднокровний розстріл українського прикордонника
Це розповідь про те, як Україна, дотримуючись стандартів цивілізованого світу, створює прецедент стовідсотково доведеної вини, перетворюючи заочні покарання на юридичну зброю для майбутніх репарацій.
