Site icon УКРАЇНА КРИМІНАЛЬНА

Кінець ХАМАСу? Як відповість ЦАХАЛ на атаки бойовиків

Кінець ХАМАСу? Як ЦАХАЛ на атаки бойовиків
Кінець ХАМАСу? Як ЦАХАЛ на атаки бойовиків

Вранці в суботу, 7 жовтня, бойовики палестинського ісламського руху Хамас завдали з сектора Гази масованого ракетного удару по Ізраїлю. За повідомленнями ЦАХАЛ, по Ізраїлю випустили понад дві тисячі ракет (скоріш за все, мова йде також і про удари реактивними снарядами). Крім цього, бойовики фактично окупували прикордонні населені пункти та захопили ізраїльську військову базу з технікою.

Ізраїль оголосив воєнний стан та мобілізацію резервістів. Контроль над частиною окупованої території вже вдалося повернути. Також ЦАХАЛ наносить авіаудари по військових об’єктах в Газі. Але, схоже, що це лише початок великої війни Ізраїля проти Хамасу. Принаймні, так вважають західні експерти, пише “Військовий курʼєр”.

Атака Хамасу на Ізраїль почалася через 50 років після, так званої, Війни Судного дня. Як і тоді, для військово-політичного керівництва країни напад став повною несподіванкою. Видання Bloomberg назвало це найбільшим провалом ізраїльської розвідки за останні пів століття. Колишній американський дипломат та старший науковий співробітник Фонду Карнегі Аарон Девід Міллер вважає, що Ізраїль став жертвою власної надмірної самовпевненості та небажання бачити, що Хамас може завдати несподіваного удару.

Але сумнівів у том, що Ізраїль у протистоянні з Хамасом вийде переможцем, у західних експертів немає.

Ізраїльська армія втратила декілька танків

Зіткнення Ізраїля з палестинськими військами в Газі відбуваються постійно. Але вони не мали нічого спільного з тим, що сталося цієї суботи. Це повномасштабний конфлікт, в якому вже загинули сотні жителів Ізраїлю. А тисячі опинилися в заручниках.

Американське видання The New York Times порівнює психологічний вплив останніх подій на ізраїльтян із шоком 11 вересня в Америці. Зараз ЦАХАЛу треба відбити першу палестинську атаку. Але потім постане питання: що робити далі. І, схоже, що прем’єр-міністру Ізраїля Біньяміну Нетаньяху, який заявив про початок війни, доведеться вдаватися до радикальних військових рішень.

Більшість експертів схиляється до думки, що Ізраїлю доведеться заходити в Газу, щоб зачистити сектор від Хамасу. Тобто, мова йде про чергову окупацію цієї території, чого ізраїльська влада намагалася уникати до останнього.

Нетаньяху вже пообіцяв ізраїльтянам, що влада дасть бойовикам бій такої потужності та масштабу, «яких ворог ще не знав», додавши, що палестинські терористи заплатять високу ціну. Але про конкретні кроки мова поки не йде.

Хамас проводить масовані ракетні атаки

Поки що ніхто не розуміє, чому Хамас вирішив напасти на Ізраїль саме зараз. Одна з версій — це може бути відповіддю на все більш міцні зв’язки Ізраїлю з арабським світом, зокрема з Саудівською Аравією, яка веде переговори про ймовірний оборонний договір зі Сполученими Штатами в обмін на нормалізацію відносини з Ізраїлем. Палестинцями це сприймається як зневага до себе. Так вважає пані Амберін Заман, аналітик Al-Monitor, вашингтонського новинного сайту, який висвітлює події на Близькому Сході.

Саудівська Аравія не визнавала Ізраїль з моменту його заснування в 1948 році й постійно давала зрозуміти, що навіть не розглядатиме нормалізацію відносин, доки Ізраїль не погодиться на створення палестинської держави.

Але нещодавно правитель Саудівської Аравії принц Мохаммед ібн Салман заявив, що угода з Ізраїлем цілком можлива. В інтерв’ю Fox News минулого місяця він сказав, що розмови про нормалізацію були «вперше реалістичними». Тож головною метою Хамаса може бути прагнення зірвати ймовірні домовленості між Ізраїлем і Саудівською Аравією.

Проте Натан Сакс, директор Центру близькосхідної політики Інституту Брукінгса, вважає, що цілі Хамасу можуть бути простішими: взяти заручників, щоб обміняти їх на палестинських в’язнів, які знаходяться в ізраїльських в’язницях.

У будь-якому випадку велика війна може мати непередбачені наслідки. Ймовірно, це призведе до значних втрат палестинців, у тому числі серед цивільного населення. Це може звести на нівець  зусилля президента США Джо Байдена та Нетаньяху спрямовані на те, щоб Саудівська Аравія визнала Ізраїль в обмін на оборонні гарантії від Сполучених Штатів.

Ізраїль зазнав ракетних ударів

Не виключно, що в конфлікт будуть втягнуті треті сторони, такі, наприклад, як Хезболла, бойовиків якої підтримує Іран, заклятий ворог Ізраїля. Саме Іран спонсорує та підтримує Хамас і постачає обидвом угрупованням зброю та розвіддані.

Ізраїльська влада намагалася до останнього уникати повномасштабного конфлікту з Газою. Навіть у 2002 році, коли Аріель Шарон був прем’єр-міністром і ізраїльські війська придушили палестинське повстання на Західному березі річки Йордан, уряд вирішив не відправляти додаткові сили до Гази.

Політичні опоненти Нетаньяху постійно закликали, направити в сектор військових, щоб знищити озброєні палестинські групи. Але прем’єр-міністр країни відкидав такий варіант, посилаючись на те, що подібна військова операція може мати несподівані наслідки. Проте цього разу, схоже, владі доведеться погодитися на радикальні методи розв’язання проблеми.

На думку Карла Більдта, колишнього прем’єр-міністра і міністра закордонних справ Швеції, повномасштабне вторгнення Ізраїлю в Газу майже неминуче. Тим більш, враховуючи той факт, що в заручники були взяті ізраїльські солдати.

Бойовики захопили декілька танків. Але скористатися ними не змогли

«Якщо Хамас взяв ізраїльських солдатів у полон і доставив їх до Гази, повномасштабна операція Ізраїлю в Газі виглядає дуже ймовірною», — сказав Більдт.

Проте деякі ізраїльські експерти сумніваються, що вторгнення в Газу принесе гарантований мир. Як відзначає старший науковий співробітник Ізраїльського інституту досліджень національної безпеки Марк Геллер, якого цитує видання The New York Times, майже щороку проводилися обмежені військові операції Ізраїлю на цих територіях, але вони не принесли бажаних результатів.

«Зараз на владу тиснуть щодо великомасштабного вторгнення, щоб «покінчити з Хамасом», але я не думаю, що це вирішить щось у довгостроковій перспективі», – вважає Геллер.

Джерело: “Військовий курʼєр”.

Exit mobile version