НАС ОБВИНЯЮТ В ТОМ, ЧТО МЫ ОБВИНЯЕМ

В львовской “Газете” появилось интервью с бывшим сотрудником милиции Ревазом Бзикадзе, который заявил, что именно он расчленил фрагменты таращанского тела, полученные Оленой Притулой и ее коллегами от судмедэксперта Воротынцева. В интервью с Бзикадзе львовский журналист заявляет, что поводом для этого интервью стала публикация “УК” “Второй труп в деле Гонгадзе”. Якобы тем самым мы обвинили тогда еще неизвестного нам человека в подмене материала, позднее переданного за рубеж на экспертизу (в результате его принадлежность трупу Гонгадзе не была подтверждена). Мы предлагаем читателям текст этой статьи, не удержавшись от собственного комментария.“ФРАГМЕНТИ ТІЛА ГОНГАДЗЕ РОЗРУБАВ САМЕ Я”

РОЗМОВА З РЕВАЗОМ БЗІКАДЗЕ, КОЛИШНІМ ОФІЦЕРОМ МІЛІЦІЇ

У “СПРАВІ ҐОНҐАДЗЕ”досі дуже мало відомо, хоча правоохоронні органи найвищого рівня стверджують, що слідство активно ведуть уже третій рік. Їм вірять, адже очікують, що саме це дасть відповідь на питання про причетність до вбивства журналіста президента Леоніда Кучми. Але відсутність поступу у цій справі породжує сумніви. Генпрокурор Святослав Піскун тільки підсилив ці сумніви, заявивши, що його попередник, Михайло Потебенько, практично саботував цю справу. Сам Піскун обіцяє її розкрити до президентських виборів 2004 року. Проте найкраще перебіг слідства у “справі Ґонґадзе” ілюструють слова Реваза Бзікадзе, колишнього офіцера міліції, роль якого у цій справі досі залишалася невідомою. Розмова журналіста “Газети” Миколи Савельєва з Ревазом Бзікадзе.

ПЕРШИМ поштовхом до цього інтерв”ю стала публікація на сайті “Україна кримінальна” “Другий труп у справі Ґонґадзе”. Цитуємо: “…при передачі експерту Комісії В.Івасюку фраґментів тіла, знайденого в Таращанському районі, вона (Олена Притула – “Газета”) передала фраґменти м»яких і кісткових тканин, які отримала разом із К.Аланія, Л.Малазонією і Л.Добровольською від експерта І.Воротинцева 15 листопада 2000 року. Через кілька днів один із друзів Г.Ґонґадзе розділив цей шматок на дві приблизно рівні частини… Як випливає з листа депутата Григорія Омельченка на ім»я генпрокурора Піскуна, походження останків, які пройшли німецьку експертизу в 2001 році, до цього часу не встановлено. Що є вкрай дивним. За словами Омельченка, якщо експертиза підтвердила, що ці останки не належать Ґонґадзе, значить, мова йде про інший труп. Але хто була ця людина, за яких обставин вона померла? Чи не дивно, що слідчих Генпрокуратури не зацікавило це питання?

Також дивно, що Олена Притула не захотіла назватим ім»я людини (друга Георгія Ґонґадзе), котрий пакував ці останки. Більше того, виходячи зі свідчень експерта Воротинцева, майже не викликає сумніву, що той матеріал, який він передав у морзі Малазонії, і той, що Притула передала Івасюку для німецької експертизи, не мають між собою нічого спільного. Підміна могла відбутися, зокрема, на балконі в квартирі Притули, коли якийсь друг Ґонґадзе розділив отриманий матеріал на дві частини. Олена на засіданні парламентської комісії заявила, що не може без дозволу останнього назвати його ім»я. Очевидно, є необхідність і для отримання показів від невідомого слідству друга Ґонґадзе, щоб зробити спробу з»ясувати: хто, з якою метою і на якому етапі підмінив останки, що пройшли експертизу в ФРН?

— Отже, Ревазе, тебе опосередковано звинувачено у тому, що саме ти підмінив частину останків для німецької експертизи…

— Для того, аби зрозуміти абсурдність таких закидів, давайте повернемося у 2000 рік. Тоді я приїхав до Олени в Київ відразу після дзвінка Коби Аланії, який був найближчим другом Гії. Коба вже тоді не мав сумніву, що знайдене в Таращі тіло – це тіло Георгія. Підставою для цього став осколок гранати від підствольного гранатомета, котрий експерт вийняв з руки знайденого тіла (Гія отримав його, коли знімав фільм під час грузино-абхазького конфлікту). Це ж який повинен бути професійний рівень розвідки, котра б знала про місце поранення, зброю, з якої зробили постріл, особливості цього осколка, та ще й заштовхала його в руку! Тим паче, що про поранення Георгія не знав майже ніхто!

Окрім того, у шлунку було знайдено насіння кавуна (Гія їв його в день зникнення в китайському ресторанчику). Біля тіла знайшли частину кулона (другу половину зберігала Олена Притула) і його годинник. Щоправда, мобільного телефона журналіста в могилі не було – комусь потрібно було знати його контакти. Я тривалий час працював у міліцейських оперативних службах і вмію співставляти факти.

— А як же відрубана голова? Адже немає сенсу відрізати голову і залишати на місті злочину специфічні прикраси?

— У когось з осіб, які вивозили Гію в ліс, не витримали нерви і він просто вистрілив Георгію в голову. Балістики б відразу встановили, з якої зброї випущено кулю, а виймати її з черепа – часу не було, то вбивці просто відрізали небіжчику голову. Інших пояснень я не бачу.

— Тобто зброя була табельною?

— Поза всяким сумнівом, за цим викраденням і вбивством стоять державні спецслужби, які цього разу просто брудно спрацювали. Але повернімося до власне історії з останками Гії. “Невідомий слідству друг Ґонґадзе” – це, власне, я і є. Я не боюся жодних слідчих комісій і звинувачень. саме я і розчленовував на прохання Олени та Коби фрагменти тіла, отримані ними від експерта Воротинцева. Чому вибір упав на мене? Ну, решта близьких людей просто не могли, а я все таки більш психологічно підготовлений. Та й повинен зізнатися: десь підсвідомо я все ще сподівався, що це не Гія. Це був, дійсно, цілісний шматок людської тканини, упакований у кілька целофанових пакетів, вкладених один в один, сантиметрів 30-40 завдовжки. З якої саме частини тіла було взято зразок, я не знаю, бо рубав його на балконі квартири Олени Притули сокиркою для м»яса, не виймаючи з пакетів. Запиши: шматків було не два, а три! Всі три частини поклали назад у холодильник, один із цих фрагментів я потім у присутності Притули передав особисто члену парламентської слідчої комісії панові Івасюку. Сокирку я викинув у смітник.

— Але один із львівських репортерів писав, що фрагменти нарізали кинджалом…

— Це фантазії. Так само, як і те, що Воротінцева підкупили, і передали журналістам не фрагмент тіла Ґонґадзе – іншого небіжчика тоді в морзі просто не було. Якщо останки Георгія підмінили, то це було зроблено шляхом проникнення спецслужб у помешкання Притули, і я рубав уже підмінений фрагмент. Щодо підміни при перевезенні, то цей варіант виключаю. Пізніше мати Георгія Леся Ґонґадзе у виступі по “Радіо Свобода” звинуватить нас у тому, що ми, друзі, членували труп її сина, але вважаю, що у тій ситуації ми прийняли єдине правильне рішення. В іншому випадку, враховуючи повну бездіяльність і саботаж силових і владних структур, можна лише здогадуватися, якого спрямування набуло б це розслідування. А присутність і втручання силовиків відчувалися постійно, але, мушу сказати як людина, котра мала безпосереднє відношення до оперативної служби, все це виглядало дуже грубо. Були спроби силовиків вилучити в Притули другу половину кулона, та я сховав його в розетці в її квартирі. Затримували на надуманих підставах мене і Кобу Аланію. Зробили дешевий піар: включили в слідчу групу Олену Притулу і Мирославу Ґонґадзе. Поясніть колишньому оперу: в якості кого?! Страшний тиск чинили спецслужби і на експерта Воротінцева. Я процитую тільки одне повідомлення, яке він надіслав на електронну скриньку Олені: “Життя чудове! Друзі допомагають, вороги не забувають. “Нерозумні онуки Дзержинського” оточили з усіх сторін. Знають, навіщо і для чого я ходжу в туалет. Про телефон взагалі мовчу. На роботі вимушена відпустка і відверте незадоволення начальства. Сподіваюсь, у вас теж все добре! Телефонуйте, заходьте. Помагай вам Боже!” Мене з Кобою теж затримували.

Між іншим, востаннє я бачив Гію, коли він приїздив до Львова на похорони мого батька. Він скаржився, що за ним відкрито стежать ще з часу його приїзду зі США. Дозволь процитувати інструкцію для розвідників, яка дещо пояснює в історії з відстежуванням діяльності мого друга: “Стежити за людиною необхідно з конкретною метою: для вербування, шантажу, викрадення, викриття або ліквідації”. Ти знаєш, Олександр Мороз попереджав Георгія про небезпеку, питання лише в тому, чи він знав у цей час про існування касет майора Мельниченка?

— Резо, ти вважаєш, що історія із загибеллю Георгія Ґонґадзе завершилася?

— Не всі козирі вже відкрито. Сьогодні ще один офіцер силових структур готовий підтвердити факт стеження за Ґонґадзе і назвати низку прізвищ. І на першому етапі, як і в історії з Мельниченком, влада знову казатиме, що “такого офіцера у нас немає”…

Розмовляв Микола Савельєв

От «УК»: Итак, мы косвенно обвинили тогда еще неизвестного друга Гонгадзе в том, что он подменил фрагмент таращанского тела. Именно так и написано. Но в цитате из статьи «УК», приведенной автором, такого обвинения отыскать не удалось. Да, сделано предположение: такая подмена могла произойти на балконе. Но более вероятно, что она могла произойти во время отсутствия Олены Притулы в своей квартире. Скорее всего, так оно и было. Почему для признания Бзикадзе пришлось ждать столько времени – не ясно.

Насколько я понял из разговора с Григорием Омельченко, руководителем парламентской следственной комиссии по делу Гонгадзе, члены комиссии давно жаждут встречи с Бзикадзе, дабы разобраться: когда и чьими стараниями произошла подмена? Если будет установлено, что Бзикадзе не имеет к этому отношения, тогда остается пожалуй единственный вариант: подмена произошла в ходе спецоперации с тайным проникновением в квартиру Притулы. В таком случае, соответствующие материалы, очевидно, были бы направлены от имени следственной комиссии в Генпрокуратуру и та, по логике вещей, обязана была бы выяснить: кто это сделал? Но для выяснения истины не доставало одного: имени человека, разделившего полученный материал на балконе у Притулы. Почему разговорить Бзикадзе удалось лишь через месяц после публикации «УК» на эту тему?

Изначально была не ясна логика в передаче на экспертизу тканей таращанского тела, полученных группой Притулы. После того, как стало известно, что к этому имел отношение сотрудник правоохранительных органов, это породило дополнительное удивление. Любопытно, какая цель преследовалась? Выяснить для себя: действительно ли в Тараще был найден труп Гонгадзе? По-моему, это было понятно и без новых экспертиз, что со ссылкой на Алания подтверждает и Бзикадзе. Быть может преследовалась цель закрепить процессуально это факт, дабы результаты экспертизы легли в материалы уголовного дела? Но кто-кто, а действующий сотрудник милиции должен был изначально понимать, что это невозможно. Какую ценность могли иметь исследования образцов, полученных тайно, без выполнения должных процессуальных действий? Абсолютно никакой. И Бзикадзе, думается, первым должен был объяснить это как медику-политику Ивасюку, так и журналистам, слабо представляющим процедуру отбора материалов. А коль скоро сегодня Бзикадзе утверждает, что материал был подменен в то время, когда он хранился в квартире Притулы, то следовало предусмотреть такую опасность изначально и, очевидно, подыскать более подходящее место, нежели холодильник в квартире журналистки, дверь в которую, по ее же признанию, открывается ударом ноги.

В результате, все эти дилетантские манипуляции со злополучными образцами имели один результат: еще больше путаницы в без того запутанном деле, еще больше статей в прессе, отнюдь не проливающих свет на главный вопрос: так кто же и как убил Георгия Гонгадзе?

Наконец, не ясно, что означает следующий фрагмент интервью:

— У когось з осіб, які вивозили Гію в ліс, не витримали нерви і він просто вистрілив Георгію в голову. Балістики б відразу встановили, з якої зброї випущено кулю, а виймати її з черепа – часу не було, то вбивці просто відрізали небіжчику голову. Інших пояснень я не бачу.

Не ясно: Бзикадзе просто не видит иного объяснения отсечению головы или он знает, что именно так все и было? Хочется доказательств, а не утверждений типа: «Это было именно так и никак иначе, уж я-то знаю». А вот по данным «УК», отсеченная голова должна была использоваться с некой вполне конкретной целью, о чем мы не станем пока сообщать. В конце-концов, генпрокуратура настойчиво продолжает утверждать, что дело Гонгадзе она непременно раскроет. Что ж, подождем результатов работы пинкертонов Пискуна. Так, автору стало известно, что недавно лично генпрокурор принял весьма осведомленного и неординарного человека. Речь шла исключительно о деле Гонгадзе. Не исключено, что в ходе беседы Пискун получил именно те сведения, с которыми раскрытие этого преступления станет делом техники – не более.

Возможно, следствие уже имеет доказательство фразы, лихо брошенной Бзикадзе:

— Поза всяким сумнівом, за цим викраденням і вбивством стоять державні спецслужби, які цього разу просто брудно спрацювали.

Но генпрокуратура пока молчит. Не станем гадать – почему. Впрочем, порой лучше промолчать, нежели выступать в прессе с голословными заявлениями, претендующими на откровения, как это делает бывший милиционер Бзикадзе.

В тему: Друзья пропавшего журналиста свидетельствуют о его смерти

Читайте также: