ПРОКУРОРСКОЕ ДЕЛО ГОНЧАРОВА

окончаниеПісля вчинення вбивства Малюти Я.С., Гончаров І.І. разом з Нестеровим Ю.П. помістив труп потерпілого в багажник приналежного Гайдаю В.П. автомобіля «Мерседес-Бенц ЗООЕ».

Потім Гончаров І.І. і Нестеров Ю.П. у зазначеному автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ» під керуванням Гайдая В.П. вивезли труп Малюти Я.С. у ліс поблизу м. Бровари. При цьому Свердлов О.О., як житель міста Бровари, добре знаючи його околиці, їхав на своєму автомобілі перед автомобіля Гайдая В.П., показуючи дорогу до заздалегідь підготовленого місця поховання трупа, і контролюючи дорожню обстановку, щоб у випадку появи працівників міліції, виникнення іншої небезпеки або непередбаченої ситуації попередити про» це Гончарова І.І. і інших членів банди.

Прибувши до заздалегідь викопаній ними ями, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О. і Нестеров Ю.П. помістили труп Малюти Я.С. у цю яму, засипати землею і замаскували місце поховання сміттям і гілками.

7. Організація перевищення влади і службових повноважень, організація самовільного присвоєння владних повноважень і звання посадової особи, вимагання індивідуального манна Коновалова К.М.

У 1994 році Гончаров І.І., працюючи на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Радянского районного відділу УБОЗ ГУ МВС України в місті Києві, познайомився з приватним підприємцем Мочарним А.В., з яким став підтримувати позаслужбові відносини, що виражаються в безкоштовному одержанні Гончаровим І.І. у Мочарного А.В. періодичних видань і сприянні Гончарова І.І. у вирішенні питань, що виникали у Мочарного А.В. у зв»язку із здійсненням ним підприємницької діяльності.

Наприкінці 1999 — початку 2000 року в приміщенні Центрального залізничного вокзалу м. Києва Мочарний А.В. взяв в борг у свого знайомого Коновалова К.М. 9 тисяч 600 доларів США з умовою повернення цього боргу протягом шести місяців, однак своєчасно зобов»язання про повернення цього боргу Мочарний А.В. не виконав.

Коновалов К.М., намагаючись повернути належні йому грошові кошти, неодноразово звертався з цього приводу до Мочарного А.В., однак останній від задоволення законних вимог Коновалова К.М. відмовлявся під приводом наявних у нього фінансових труднощів.

Мочарний А.В., припускаючи, що після скоєння відносно Коновалова К.М. насильницьких дій, які були б сприйняті останнім як виконання волі Мочарного А.В., той. внаслідок виникнення страху перед ним, відмовиться від задоволення своїх майнових вимог до нього, з метою ухилення від сплати свого боргу Коновалову К.М., вирішив скоїти вимагання індивідуального майна Коновалова К.М.

Реалізуючи свій злочинний намір, у травні 2000 року Мочарний А.В. повідомив Гончарову І.І. про наявність у Коновалова К.М. значних коштів, запропонувавши при цьому скоїти вимагання індивідуального майна Коновалова К.М. шляхом викрадення останнього і подальшого одержання викупу за звільнення, на що Гончаров І.І. погодився.

З метою реалізації злочинного наміру, спрямованого на вимагання індивідуального майна Коновалова К.М., Гончаров І.І. на початку травня 2000 року зустрівся з членами очолюваної їм банди: Гайдаєм В.П., Свердловим О.О., Мельниковим В.С., Нестеровим Ю.П., Кеппелем П.А. і Возшоком ТІ., та запропонував їм спільно вчинити напад на Коновачова К.М. з метою його викрадення і наступного одержання викупу за його звільнення. Досягти згоди, зазначені члени банди спільно розробили план цього злочину, розподілили ролі, погодили місце і спосіб його вчинення.

Розробленим злочинним планом передбачалося, що Мочарний А.В. під приводом повернення боргу запросить Коновалова К.М. до себе на роботу, після чого на нього буде скоєно напад під виглядом затримання його працівниками міліції. Далі, згідно плану. Коновалов К.М. буде доставлений у будинок № 9 по вулиці І. Сірка в м. Бровари Київської обл., де буде насильницького шляхом утримуватися до одержання викупу за його звільнення.

Після зустрічі з членами очолюваної їм банди Гончаров І.І. повідомив Мочарному А.В. про розроблений злочинний план, у тому числі і про роль останнього в скоєнні злочину, при цьому Мочарний А.В. висловив згоду на виконання відведеної йому частини злочинного плану.

Реалізуючи свій спільний із зазначеними членами банди злочинний намір, 31 травня 2000 року Мочарний А.В. повідомив Коновалову К.М. про свою готовність повернути боргу і запропонував у тон же день прибути до місця його роботи, по вулиці Жилянської, 87/30 у м. Києві, на що Коновалов К.М. погодився. Після цього Мочарний А.В., відповідно до попередньої домовленості з Гончаровим І.І., повідомив останньому про обумовлене місце і час зустрічі з Коноваловим К.М.

Одержавши від Мочарного А.В. такі дані, Гончаров І.І. повідомив про місце і час викрадення Коновалова К.М. іншим членам очолюваної ним банди. Потім, діючії згідно розробленого плану, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Мельников В.С., Нестеров Ю.П., Кеппель П.А., Вознюк Т.І., на автомобілях: «Мерседес-Бенц 300 Е» з державним номерним знаком 054-18 КН під керуванням Гайдая В.П., «АЗЛК-2141», державний номерний знак М0384КІ під керуванням Нестерова Ю.П. і «ВАЗ-2109», державний номерний знак Російської Федерації х870СК під керуванням Свердлова О.О. в обідній час 31 травня 2000 року прибули на вул. Жилянську в м. Києві, де зайняли заздалегідь обумовлені позиції для захоплення Коновалова К.М.

Нестеров Ю.П. на автомобілі «АЗЛК-2141», разом з Мельниковим В.С. і Кеппелем П.А., а також. Гайдай В.П. у формі працівника міліції, розташувалися безпосередньо біля виходу з воріт заводу «Ленінська кузня», а Гончаров І.І. в автомобілі «Мерседес-Бенц З00Е і Вознюк Т.І. в автомобілі «ВАЗ-2109» під керуванням Свердлова О.О. розташувалися уздовж вул. Жилянської.

Близько 17 години того ж дня Коновалов К.М., відповідно до домовленості з Мочарним А.В. про негайне погашення боргу, прийшов до нього в орендоване ним для здійснення приватної підприємницької діяльності приміщення на території заводу «Ленінська кузня» по вулиці Жилянській, 87/30 у м. Києві. Однак. Мочарний А.В. повернув йому 100 доларів США, відмовивши повернути іншу суму під приводом відсутності грошей, після чого Коновалов К.М. вийшов з вищевказаного приміщення на вулицю Жилянську. При цьому Мочарний А.В., діючи згідно раніше розробленого плану, вийшов з воріт заводу «Ленінська кузня» разом з Коноваловим К.М., тим самим вказавши членам банди на раніше незнайомого їм Коновалова К.М. як на особу, у відношенні якого повинно бути скоєно вимагання.

Коли Коновалов К.М. вийшов із воріт, до нього підійшли Гайдай В.П. і Мельников В.С. Останній звернувся до Коновалова К.М. по імені, представився працівником міліції і, з метою створення у Коновалова К.М. переконання в правомірності здійснюваних у відношенні його дій, пред»явив йому раніше надане Гончаровим І.І. посвідчення працівника міліції відповідного зразка, чим самовільно привласнив собі владні повноваження і звання службової особи — співробітника органів внутрішніх справ України. При цьому Гайдай В.П. був одягнений у власну форму працівника міліції, і, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і дій своїх співучасників, як працівник міліції будучи представником влади, явно виходячи за межі наданих йому законом прав і повноважень, своїм присутністю додавав цим діям Мельникова В.С. видимість законних.

Потім Мельников В.С. наказав Коновалову К.М. сісти в автомобіль „АЗЛК-2141″ і, не очікуючи його реакції на цю вимогу, застосувавши до Коновалова К.М. фізичне насильство, заштовхнув його на заднє сидіння зазначеного автомобіля, посадивши його поруч з Кеппелем П.А. Після цього Мельников В.С. також сів на заднє сидіння зазначеного автомобіля, надяг Коновалову К.М. на руки наручники, разом з Кеппелем П.А. насунув на очі потерпілому в»язану шапку і надів йому на голову матерчатий мішок. Потім Мельников В.С. і Кеппель П.А. разом із захопленим Коноваловим К.Н в автомобілі «АЗЛК-2141» під керуванням Нестерова Ю.П.. а також Гончаров І.І. на автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ» під керуванням Гайдая В.П. проїхали на пустир, розташований на масиві «Харківський» у м. Києві, поблизу розташованого по вул. Краснолуцькій, 8-а будинку військового комісаріату Харківського району м. Києва. Там члени банди помістили Коновалова К.М. у багажник автомобіля «Мерседес-Бенц ЗООЕ» і доставили в приватний будинок № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари, Київської області, підшуканий раніше Свердловим О.О.

По дорозі в м. Бровари Свердлов О.О. разом з Вознюком Т.І., на автомобілі «ВАЗ-2109», рухались перед автомобілем «АЗЛК-2141» під керуванням Нестерова Ю.П. і автомобіля «Мерседес-Бенц ЗООЕ» під керуванням Гайдая В.П., контролюючи дорожню обстановку, щоб у випадку появи працівників міліції, виникнення іншої небезпеки або непередбаченої ситуації попередити про цьому Гончарова І.І. і інших членів банди.

Після доставки Коновалова К.М. у вищевказаний будинок у м. Бровари Гончаров І.І., Свердлов О.О. і Мельников В.С. зажадали від потерпілого передати їм за його звільнення грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час вчинення злочину складав 270 720 гривень, загрожуючи в противному випадку його вбити, а також, скоїти напад на його дружину і вчинити відносно неї протиправні насильницькі дії.

Надалі, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння індивідуальним майном Коновалова К.М., Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Вознюк Т.І., Мельников В.С., Кеппель П.А. і Нестеров Ю.П. протягом біля чотирьох діб продовжували насильно утримувати Коновалова ДО.Н. під охороною Свердлова О.О.. Вознюка Т.І.. Кеппеля П А і •П. В будинку № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари Київської області незаконно позбавивши його волі, і, загрожуючи вбивством, вимагали пр» цьому передати їм грошові кошти. Називана здирниками сума викупу постійно зростала і досягла 1 000 000 доларів США. що згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину складає 5414 400 гривень. Незважаючи на те, що при цьому члени банди усвідомлювали нездійсненність таких вимог. вони продовжували наполягати на передачі їм суми викупу від 50 тисяч до 1 мільйона доларів США, розраховуючи одержати від Коновалова К.М. частину цієї суми, а саме 50 тисяч доларів США. При цьому вони наносили удари руками і ногами в голову і тулуб Коновалову К.М.. душили його поліетиленовим пакетом, заподіюючи тим самим фізичні страждання. Однак Коновалов К.М., знаходячись під впливом здійснюваного фізичного і психічного насильства й усвідомлюючи реальність висловлених погроз, наполягав на відсутності в нього вказаної суми грошей.

З червня 2000 року Мочарний А.В. разом з Мельниковим В.С. і Нестеровим Ю.П. прибув у вищевказаний приватний будинок у м. Бровари, в якому незаконно утримувався Коновалов К.М. При розмові з потерпілим Мочарний А.В., користуючись присутністю погрожуючих Коновалову К.М. вбивством членів банди, вимагав при цьому в потерпілого передати йому грошові кошти, одночасно підтвердивши факт наявних у нього перед Коноваловим К.М. боргових зобов»язань. Після цього Мочарний А.В. разом з Мельниковим В.С. і Нестеровпм Ю.П. виїхав назад у м. Київ.

По закінченню розмови члени банди, обговоривши обставини, що склались, а саме, непідтвердження наявності у Коновалова К.М. значних коштів, незважаючи на застосування до потерпілого фізичного і психічного насильства, прийняли рішення звільнити Коновалова К.М. У ході такого обговорення Гайдаєм В.П. і Гончаровим І.І. висловлювалася думка про необхідність вбивства Коновалова К.М. з метою приховання скоєного раніше вимагання його індивідуального манна. Однак було прийнято остаточне рішення про звільнення потерпілого.

У вечірній час 4 червня 2000 року члени банди Мельников В.С. і Кеппель П.А. посадили Коновалова К.М. на заднє сидіння автомобіля «АЗЛК-2141» під керуванням Нестерова Ю.П. і відвезли потерпілого на пустир, розташований на житловому масиві Харківський, між пул. Тальнівською і пр-том Григорснка. де його звільнили.

8. Організація перевищення влади і посадових повноважень, організація самовільного присвоєння владних повноважень і звань службових осіб, вимагання індивідуального майна Селеверстова Є.В. і його умисне вбивство.

З 6 лютого 1995 року по 17 листопаду 2000 року Гайдай В.П., працюючи на посаді заступника начальника відділу СУ ГУ МВС України в місті Києві, мав доступ до кримінальних справ, що знаходились у провадженні слідчих зазначеного відділу.

15 березня 2000 року прокуратурою міста Києва була порушена кримінальна справа № 50-2443 за фактом заволодіння шахрайським шляхом майном Кушніра М.П. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.143 КК України 1960 року, що 16 березня 2000 року було прийнято до провадження старшим слідчим СУ ГУ МВС України в місті Києві Івченком В.В.

Приблизно в березні-квітні 2000 року Гайдай В.П., ознайомившись в зв»язку з виконанням своїх службових обов»язків з матеріалами кримінальної справи № 50-2443, вирішив повідомити про привабливих значними матеріальними коштами свідків по зазначеній справі — Твердохліба В.І. і Кушніра М.П. керівникові банди, до складу якої він входив — Гончарову І.І., після чого разом з ним організувати напад на цих осіб. Гайдай В.П., відповідно до відведеного йому в банді злочинної ролі, зловживаючи своїм посадовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, виготовив на копіювальному апараті світлокопії матеріалів кримінальної справи № 50-2443 і раніше складених ним при вивченні цій справи записів щодо інших осіб з числа оточення Твердохлюа В.І. та Кушніра М.П. Ці матеріали Гайдай В.П. навесні 2000 року передав Гончарову І.І. для використання їх у ході подальшій злочинній діяльності банди.

З 26 квітня 1994 року по 20 березня 1996 року Гончаров І.І. працював на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Радянського районного відділу УБОЗ ГУ МВС України в місті Києві. У зону обслуговування цього підрозділу, входив розташований на площі Перемоги в м. Києві універмаг „Україна», біля якого житель м. Києва Селеверстов Є.В. займався незаконним обміном валют.

У зв»язку з роботою на зазначеній посаді Гончаров І.І. познайомився із Селеверстовим Є.В., після чого став підтримувати з ним позаслужбові стосунки, що виражалися в особистому спілкуванні й обміні валют всупереч чинному законодавству.

Знаючи по роду своєї службової діяльності про те, що Селеверстов Є.В. займається незаконними валютними операціями і має великі грошові кошти, Гончаров І.І. вирішив викрасти Селеверстова Є.В. і одержати за його звільнення викуп. Для реалізації свого злочинного умислу Гончаров І.І. вирішив залучити членів очолюваної ним банди: діючих співробітників органів внутрішніх справ України Гайдая В.П. і Лисенка В.В., а також ніде не працюючого Свердлова О.О., Мельникова В.С., Кеппеля П.А., Нестерова Ю.П. і Вознюка Т..І.

На початку червня 2000 року керівник банди Гончаров І.І., по черзі зустрівшись з зазначеними членами банди, запропонував їм скоїти викрадення Селеверстова Є..В. з метою одержання викупу. Одержавши загальну згоду зазначених членів банди, Гончаров І.І. разом з ними розробив план його вчинення, що передбачав проведення попереднього спостереження за потерпілим, з метою одержання необхідних для скоєння злочину даних, а також розподілив між ними ролі в ході підготовки до злочину.

Відповідно до розробленого плану злочину і розподілу ролей, Свердлов О.О. і Вознюк Т.І. негайно приступили до збору необхідної інформації про Селеверстова Є.В., а також провели ретельну рекогносціювання місцевості біля його будинку по вул. Заломова № 1 у м. Києві, де в квартирі № 89 проживав потерпілий.

Виконавшії поставлену керівником банди задачу, зібрану інформацію Свердлов О.О. і Вознюк Т.І. повідомили Гончарову І.І. Тоді останній разом з Лнсенком В.В., Гайдаєм В.П., Свердловим О.О., Вознюком Т.І., Кеппелем П.А., Мельниковим В.С. і Нестеровим Ю.П. прийняв рішення викрасти Селеверстова Є.В. біля будинку, у якому тон проживав, ранком, коли потерпілий буде йти до гаража за своїм автомобілем. Згідно прийнятого зазначеними членами банди рішення, у нападі на Селеверстова Є.В. повинні були братії участь всі перераховані особи за винятком Гайдая В.П., який повинен був, використовуючи своє посадове становище й особисті зв»язки серед співробітників ГУ МВС України в місті Києві, забезпечувати своїх співучасників інформацією про дії органів міліції після скоєння злочину. З метою приховування вчинених злочинів ними було прийнято взаємопогоджуване рішення вбити потерпілого незалежно від результатів одержання викупу.

15 червня 2000 року приблизно о 8 годині Гончаров І.І., Лисенко В.В., Свердлов О.О., Вознюк Т.І., Нестеров Ю.П., Мельников В.С. і Кеппель П.А. на автомобілях «ВАЗ-2109», державний номер X 870 СК, яким керував Свердлов О.О., і «Деу-Ланос», державний номер 546-50 КВ, яким керував Лисенко В.В., реалізуючи загальний злочинний умисел банди. спрямований на викрадення Селеверстова Є.В. з метою одержання викупу за його звільнення, і діючи відповідно до плану скоєння злочину, прибули на місце збору біля Інституту фізіатрії і пульмонології, розташованого в м. Києві по Протасовому яру, 7.

Далі, Лисенко В.В., діючи всупереч п.п.5.1, 5.11 наказу МВС України від 04 червня 1992 року № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконалення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження нормативних актів, що регламентують їх діяльність», переодягся у форму працівника міліції, а Свердлов О.О. з метою маскування змінив номерні знаки на своєму автомобілі на інші, надані йому Гончаровим І.І., після чого всі учасники злочину прибули до будинку № 1 по вул. Заломова в м. Києві, у якому проживав Селеверстов Є.В. з метою його викрадення.

Діючи згідно розробленого членами банди плану, Лисенко В.В. поставив свій автомобіль на пустирі поблизу будинку, у якому проживав потерпілий, а Свердлов О.О. і Вознюк Т.І. розташувалися безпосередньо біля зазначеного будинку, щоб вчасно повідомити своїх співучасників про вихід Селеверстова Є.В. Гончаров І.І., Лисенко В.В., Мельников В.С., Нестеров Ю.П. і Кеппель П.А. на приналежному Свердлову О.О. автомобілі „ВАЗ-2109″ під керуванням Лисенка В.В., перемістилися на вул. Божків Яр і зупинилися на дорозі, по якій потерпілий щодня ходив до гаража забирати свій автомобіль. З метою введення Селеверстова Є.В. в оману щодо затримуючих його осіб і створення видимості законності їхніх дій Лисенко В.В., усвідомлюючи протиправний характер цих дій, поставив на дах автомобіля «ВАЗ-2109» проблисковий маячок синього кольору, наданий йому для цих цілей Гончаровим І.І.

Приблизно о 8 годині 20 хвилин Селеверстов Є.В. вийшов з будинку і направився вбік гаража, розташованого на території ГБК „Батиївський» по вул. Клінічній, 25, де знаходився його автомобіль, про що Свердлов О.О. по мобільному телефону повідомив Гончарову І.І. Останній, одержавши цю інформацію, дав розпорядження своїм співучасникам бути готовими до затримання, а сам, оскільки був особисто знайомим з потерпілим, відійшов в бік, щоб спостерігати за діями інших співучасників злочину по захопленню потерпілого.

При підході Селеверстова Є.В. до автомобіля «ВАЗ-2109» до нього звернулися Мельников В.С. і Кеппель П.А., і представившись співробітниками міліції, чим самовільно привласнили собі владні повноваження і звання службових осіб — співробітників органів внутрішніх справ України, запропонували сісти в їхній автомобіль і проїхати разом з ними у відділення міліції. У цей час Лисенко В.В., який був у формі працівника міліції, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і дій своїх співучасників, явно виходячи за межі наданих йому законом прав і повноважень, знаходився біля зазначеного автомобіля, у такий спосіб додаючи діям Мельникова В.С. і Кеппеля П.А. зовні законний характер. Селеверстов Є.В., побачивши біля автомобіля «ВАЗ-2109» одягненого у форму працівника міліції Лисенка В.В., а на даху автомобіля — проблисковий маячок синього кольору, прийняв вимоги членів банди за законні дії працівників органів внутрішніх справ, погодився з вимогами Мельникова В.З і Кеппеля П.А. і сів на заднє сидіння автомобіля «ВАЗ-2109».

Після цього Мельников В.С., Кеппель П.А., Нестеров Ю.П. і Лисенко В.В. разом з незаконно позбавленим волі Селеверстовим Є.В. на зазначеному автомобілі прибули на пустир поблизу будинку потерпілого, де знаходився автомобіль ,.Деу-Ланос»», куди також підійшли пішки Гончаров І.І., Свердлов О.О. і Вознюк Т.І.

Гончаров І.І., Лисенко В.В., Свердлов О.О., Кеппель П.А., Мельников В.С., Вознюк Т.І. і Нестеров Ю.П. вивели потерпілого з автомобіля „ВАЗ-2109″ і почали пересаджувати його в автомобіль ..Деу-Ланос». Селеверстов Є.В., зрозумівши, що особи, що його затримали, не є працівниками міліції, спробував сховатися від них, однак був схоплений членами банди, після чого вони одягли йому на руки наручники, вставили в рот ганчірковий кляп, надягли і насунули на очі в»язану шапку, помістили в багажник зазначеного автомобіля і доставили в спеціально орендований для таких цілей Свердловим О.О. приватний будинок № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари, Київської обл.

Переслідуючи загальну мету всіх членів банди на заволодіння протиправним шляхом майном Селеверстова Є.В., Гончаров І.І. і Свердлов О.О. запропонували потерпілому назвати суму, яку вони можуть одержати за його звільнення, загрожуючи в противному випадку вбивством. Селеверстов Є.В., побоюючись за своє життя і реально сприймаючи висловлені на його адресу Гончаровим І.І. і Свердловим О.О. погрози, змушений був погодитися з вимогами викрадачів і відповів, що може заплатити за своє звільнення до 80000 доларів США. Домігшись протиправним шляхом згоди Селеверстова Є.В. на передачу викупу. Свердлов О.О., діючи відповідно до раніше розробленого плану, дав потерпілому свій мобільний телефон, попередньо перемінивши в ньому СІМ-карту, і змусив подзвонити дружині, щоб висунути їй умови свого звільнення. Селеверстов Є.В. підкорився вимогам Гончарова І.І. і Свердлова О.О. і подзвонив своїй дружині — Селеверстовій О.Г., і повідомив, що його викрали, а також назвав суму — 80000 доларів США, яку вона повинна заплатити за його звільнення. Селеверстова ОТ. погодилася з вимогами вимагателів і зібрала грошові кошти в сумі 18 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину складає 97900 гривень 20 копійок.

Реалізуючн свій загальний злочинний умисел, спрямований на вимагання індивідуального майна подружжя Селеверстових, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Лисенко В.В.. Свердлов О.О., Вознюк Т.І., Кеппель П.А., Мельников В.С. і Нестеров Ю.П. підшукали місце для передачі грошей — на ділянці Столичного шосе в м. Києві, що примикає до урочища «Лиса гора». Провівши рекогносціювання місцевості, вони визначили точне місце затінення грошей Селеверстовою О.Г., а також розташування в цей час інших учасників злочину.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, Гончаров І.І. визначив подальші функції кожного учасника банди в ході даного злочину, відповідно до яких Кеппель П.А. і Вознюк Т.І. повинні були охороняти потерпілого Селеверстова Є.В. по місцю його утримання, Нестеров Ю.П. — знаходитися на місці передачі грошей і одержати їх, Свердлов О.О. і Мельников В.С. — вести переговори з дружиною потерпілого і спостерігати за місцем передачі грошей. Лисенко В.В. і Гончаров М. повинні були здійснювати спостереження за будинком і самою Селеверстовою О.Г., а Гайдай В.П., використовуючи свої посадові повноваження — контролювати дії співробітників міліції, про що повідомляти своїм співучасникам. З метою надання опору співробітникам міліції, які у випадку звернення Селеверстової О.Г. із заявою про викрадення чоловіка могли прибути на місце передбачуваного одержання викупу, і тим самим недопущення затримання Нестерова Ю.П. на місці передачі грошей, йому Гончаровим І.І. були видані невстановлені в ході слідством револьвер і граната наступальної дії, що були на озброєнні банди. Після цього члени банди приступили до виконання поставлених їм керівником банди задач.

У ході проведених Мельниковим В.С. переговорів із Селеверстовою О.Г. він призначив їй час для передачі викупу за звільнення її чоловіка — 15 червня 2000 р. о 23 годині ЗО хвилин біля «Будинку меблів» на бул. Дружби народів у м. Києві. Селеверстова О.Г., побоюючись за життя чоловіка, змушена була підкоритися висунутим їй вимогам, і разом зі своїм знайомим Камінським В.В. на автомобілі останнього прибула до «Будинку меблів», розташованому в м. Києві по бул. Дружби народів,23.

Після прибуття Селеверстової О.Г. на зазначене місце, Мельников В.С., діючи узгоджено з іншими членами банди, подзвонив їй на мобільний телефон і сказав, що для передачі грошей їй необхідно їхати на Столичне шосе, де від знака обмеження швидкості «80 км/год» відрахувати четвертий стовп висвітлення, позначений рожевою стрічкою, напроти якого буде стовп опори електромережі залізниці під номером «24», поруч з яким знаходиться маленький стовпчик, куди вона повинна покласти гроші. Селеверстова О.Г. підкорилася новим вимогам викрадачів, і разом з Камінським В.В. на автомобілі останнього прибули на зазначене місце біля півночі з 15 на 16 червня 2000 р.

У цей час Нестеров Ю.П., маючи при собі передані йому керівником банди Гончаровим І.І. зазначені револьвер і гранату, відповідно до раніше розподілених ролей, діючи узгоджено з іншими членами банди, здійснюючи відведену йому злочинну роль, зайняв позицію неподалік від місця передачі грошей, щоб забрати викуп після того, як Селеверстова О.Г. покладе гроші. Свердлов О.О. і Мельников В.С., відповідно до розподілених ролей, знаходилися поблизу місця передачі грошей, щоб у випадку появи працівників міліції, виникнення іншої небезпеки або непередбаченої ситуації попередити про це Нестерова Ю.П. і інших членів банди, забезпечуючи безпеку співвиконавців злочину і спостерігаючи за прилеглою територією. Гончаров І.І., а також Лисенко В.В. знаходилися на протилежній стороні лісового масиву, де планувалася передача грошей, і повинні були забрати Нестерова Ю.П. після одержання їм викупу. Кеппель П.А. і Вознюк Т.І. у цей час охороняли Селеверстова Є.В. у зазначеному буднику в м. Бровари, який весь цей час знаходився в сидячому положенні в наручниках, з насунутої на очі шапкою, що заподіювало йому фізичні страждання.

Коли Селеверстова О.Г. прибула на місце передачі грошей, то їй знову, відповідно до розподілених ролей, зателефонував Мельников В.С. і наказав покласти гроші на зазначене їм місце, однак Селеверстова О.Г. відмовилася виконати ці вимоги, заявивши, що зробить це тільки після звільнення чоловіка. У ході виниклих у зв»язку з цим між Селеверстовою О.Г. і Мельниковим В.С. суперечки останній наказав Селеверстовій О.Г. їхати додому.

Наступного дня, 16 червня 2000 року Гайдай В.П., одержавши інформацію з невстановлених слідством джерел про те. що Селеверстова О.Г. звернулася з приводу викрадення чоловіка в УБОЗ ГУ МВС України в місті Києві, яким проводяться в зв»язку з цим відповідні оперативно-розшукові заходи, прибув у м. Бровари і сповістив про це Гончарову І.І. і іншим членам банди. Оскільки викуп отриманий не був і можливості його одержання не було, Гончаров І.І. та інші члени банди прийняли рішення — вбити потерпілого з метою приховання раніше вчиненого вимагання.

Відповідно до наказу Гончарова І.І. Свердлов О.О., Нестеров Ю.П., Мельников В.С. і Лиеснко В.В. на зазначених автомобілях «ВАЗ-2109» і «Деу Ланос» виїхали в лісову зону поблизу м. Бровари, де підібрали місце і викопали яму для майбутнього поховання трупа Селеверстова Є.В.

Далі, з метою приховання скоєних раніше злочинів, переслідуючи мету вбивства потерпілого, Гончаров І.І., Мельнпкон В.С., Нестеров 1О.ГІ. і Вознюк Т.І., діючи узгоджено, розстелили на підлозі зазначеного будинку в м. Броварп покривала, які були в ньому, на які поклали лицем шип Селеверстова Г.П., який з моменту захоплення знаходився в сидячому положенні з надягнутими па руки наручниками, після чого загорнули останнього в покривала, з метою обмежиш його можливий активний опір під час вбивства, а також заклеїли рот липкою стрічкою. Потім Мельников В.С., Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І. стали утримувані потерпілого в положенні лежачи лицем вниз, а Гончаров 1,1., сів на Селеверстова С.В. зверху, обмотав навколо його шії мотузку і затягнув петлю, внаслідок чого потерпілий помер.

Переконавшись в смерті Ссдеверстова Г.Н.. Гопчаров І.І., Свердлов О.О., Неегеров Ю.П. і Мельннкрв В.С. винесли груп потерпілого з будинку і завантажили його в багажник автомобіля «Деу Ланос», що належить Лнсенко В.В. Останній, якому як працівникові негласного складу органів внутрішніх справ відповідно до вимог п.п. 5.1 і 5.11 наказ) МВС України № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконалення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження нормативних актів, що регламентують їх діяльність» від 4 червня 1992 року, було категорично заборонене носіння форменого одягу працівників міліції, за вказівкою Гончарова І.І. переодягнувся в форму працівника міліції, чим грубо порушив зазначені вимоги відомчого нормативного акта.

Потім Свердлов О.О. на своєму автомобілі «ВАЗ-2109» поїхав вперед, а Лнсенко В.В. на своєму автомобілі, у багажнику якого знаходився трун, разом з Гончаровим І.І., Мельниковим В.С. і Нестеровнм Ю.П., вивезли його до місця поховання і зарили в заздалегідь викопаній ямі в лісовій зоні неподалік від м. Бровари Київської обл., замаскувавши місце поховання старими гілками і дерном, а також посипавши яму зверху битим склом.

Гончаров І.І., продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою введення в оману працівників правоохоронних органів і приховання в такий спосіб вчинені бандою злочини, маючи у своєму розпорядженні раніше надані йому Гайдаем В. 11. матеріали кримінальної справи № 50-2443: протоколи допитів свідків по цій справі Твердохліба В.І., Кушніра М.11., а також дані інших осіб, що є свідками по кримінальній справі № 50-2443, зокрема Хол оденка Б.М.. Гончаров І.І., погодивши свої дії з Гайдаем В.П. та іншими членами банди, вирішив використовувати ці матеріали для прикриття її злочинної діяльності.

З цією метою керівник банди Гончаров І.І. дав указівку її членові Мельникову В.С. подзвонити з мобільного телефону Свердлова О.О. з попередньо зміненою СІМ-картою на домашні телефони Холоденка Б.М. і Кушніра М.П. і повідомити абонентам інформацію про здійснення злочинів у відношенні Селеверстова Є.В., що вказує на причетність Твердохліба В.І до цих злочинів. 16 червня 2000 року Мельников В.С. виконав наказ керівника банди. подзвонив Кушніру М.П. і Холоденку Б.М., повідомивши їм при цьому такі відомості.

9. Самовільне присвоєння владних повноважень і звання службової особи, організація перевищення влади і посадових повноважень, крадіжка індивідуального майна Гельфанда М.Д., вимагання його індивідуального майна і його умисне вбивство.

Свердлов О.О., володіючи інформацією про наявність у засновника ТОВ «Доміно» Гельфанда М.Д. великої суми грошових коштів влітку 2000 року в районі станції метро «Дарниця» м. Києва при зустрічі з Гончаровим І.І. і Нестеровим Ю.П. запропонував вчинити напад на Гельфанда М.Д., викрасти його, шляхом вимагання заволодіти приналежної йому майном, після чого, з метою приховання вчинених відносно нього злочинів, вбити.

Гончаров І.І., як керівник банди, доручив Свердлову О.О. зібрати більш повну інформацію про Гельфанда М.Д.: встановити його місця проживання і роботи, розпорядок дня, маршрути пересування й інші дані, необхідні для розробки детального плану скоєння цього злочину. Виконуючи вказівку, Свердлов О.О. залучив членів банди Вознюка Т.І. і Гандая В.П., разом з якими здійснював спостереження за Гельфандом М.Д. і збирав про нього необхідні відомості.

Приблизно на початку серпня 2000 року члени банди: Свердлов О.О., Гайдай В.П., Возшок Т.І., Лисенко В.В., Мельников В.С., Нестеров Ю.П., Гончаров І.І. зустрілися на розі вулиць Б. Хмельницького і М. Коцюбинського в м. Києві, неподалік від приміщення офісу ТОВ «Доміно», розташованого в будинку № 66 по вул. Б. Хмельницького. У ході цієї зустрічі Свердлов О.О. і Гайдай В.П. повідомили Гончарову І.І. зібрану ними відносно Гельфанда М.Д. інформацію, а також разом провели рекогносціювання місцевості біля офісу ТОВ «Доміно».

Гончаров І.І., Свердлов О.О. і Гайдай В.П. вирішили здійснити свій злочинний задум після прибуття в м. Київ Гельфанда М.Д., який знаходився в Німеччині. Крім того, Гончаров І.І. дав вказівку Свердлову О.О., Гайдаю В.П. і Вознюку Т.І. продовжити спостереження за місцем роботи і проживання потерпілого з метою встановлення факту його прибуття в м. Київ, що вони і робили. •

З цією метою Свердлов О.О., неодноразово, протягом серпня 2000 року, у різний час доби дзвонив зі свого мобільного телефону на телефони встановлені за місцем проживання Гельфанда М.Д.: у квартиру № 27 по вул. Картвелишвили. 3-Б і в квартиру № 2 по вул. Злодійського, 31-А в м. Києві.

Довідавшись про прибуття наприкінці серпня 2000 року в м. Київ Гельфанда М.Д., Свердлов О.О. сповістив про це Гончарова І.І. і Гайдая В.П., після чого вони, обговоривши отримані дані про потерпілого, прийняли рішення здійснити свої злочинні наміри щодо Гельфанда М.Д. Для цього вони розробили детальний план нападу на потерпілого, вчинення відносно його вимагання і наступного вбивства, погодили місце, час і спосіб скоєння цих злочинів, спланували свої дії і розподілили ролі між собою і членами банди: Лисенком В.В., Вознюком Т.І. і Нестеровим Ю.П. Крім того, Гончаров І.І., Гайдай В.П. і Свердлов О.О. вирішили залучити до вчинення даного злочину Навроцького Ю.С., який не входив до складу банди.

Для утримання потерпілого під час здійснення вимагання член банди Вознюк Т.І., за вказівкою Гончарова І.І. і Свердлова О.О., підшукав приміщення — нежилий будинок № 20 по вул. Польовій у с. Пухівка Броварського р-ну Київської обл., що належить його знайомому Костянко В.М., який надав Вознюку Т.І. цей будинок для тимчасового користування, не знаючи про його злочинні наміри.

Виконуючи раніше досягнуту домовленість, Гончаров І.І. залучив до участі у вчиненні злочину старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Головного управління карного розшуку МВС України Навроцького Ю.С., з яким зустрівся в денний час 31 серпня 2000 року в сквері на Софіївський площі в м. Києві. У ході цієї зустрічі Гончаров І.І. запропонував Навроцькому Ю.С. під виглядом здійснення ним, як працівником міліції, своїх посадових обов»язків, незаконно зупинити автотранспорт під керуванням Гельфанда М.Д., забезпечивши тим самим можливість його незаконного затримання Гончаровим І.І. іншими особами, і подальшого позбавлення волі потерпілого. Навроцький Ю.С., усвідомлюючи злочинний характер запропонованих Гончаровим І.І. дій, з особистих інтересів погодився виконати ці дії.

Близько 20 години 31 серпня 2000 року, діючи згідно розробленого плану і виконуючи відведені їм злочинні ролі, Вознюк Т.І. і Свердлов О.О. на автомобілі «ВАЗ-2109», державний номерний знак РФ х870СК, під керуванням останнього прибув до будинку № 66 на вул. Б. Хмельницького в м. Києві, щоб повідомити по мобільному телефону членам банди про вихід Гельфанда М.Д. з офісу ТОВ «Доміно».

У цей час, у заздалегідь обумовлене місце нападу на вул. Андріївській, прибули: Гончаров І.І., який не будучи працівником правоохоронних органів, був одягнений у формений одяг працівника міліції із розпізнавальними знаками полковника на автомобілі «Деу-Ланос», державний номерний знак 546-50 КВ, під керуванням Лисенка В.В., і Гайдай В.П. на належному йому автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ» з державним номерним знаком 054-18 КН, у своєму форменому одязі працівника міліції. Вивчивши па місці обстановку, Гончаров І.І., з метою маскування злочинної діяльності банди, дав вказівку Гайдаю В.П. перемінити номерні знаки на його автомобілі на інші невстановлені слідством номерні знаки і поставити автомобіль біля будинку № 2 по вул. Андріївській, на шляху руху потерпілого, а Лисенку В.В. — відігнати його автомобіль на сусідню вулицю Ігорівську, де переодягтися у свій формений одяг працівника міліції і підійти на вул. Андріївську до Гайдая В.П., після чого їм обом очікувати його подальших вказівок.

Гайдай В.П. і Лисенко В.В. виконали ці вказівки, при цьому Лисенко В.В., якому як працівникові негласного складу органів внутрішніх справ відповідно до вимог п.п. 5.1 і 5.11 наказу МВС України № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконапення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження нормативних актів, що—регламентують їх діяльність» від 4 червня 1992 року, було категорично заборонено носіння форменого одягу працівника міліції, переодягнувся у форму працівника міліції із розпізнавальними знаками підполковника, чим грубо порушив зазначені вимоги відомчого нормативного акта, після чого вони разом з Гончаровим І.І. стали очікувати повідомлень від Свердлова О.О. і Вознюка Т.І. про пересування Гельфанда М.Д.

У цей же день близько 20 години Навроцький Ю.П., по досягнутій раніше домовленості прибув до обумовленого місця збору біля будинку № 2 по вул. Андріївській в м. Києві, для участі в незаконному затриманні Гельфанда М.Д. Перебуваючий там Гончаров І.І. надав Навроцькому Ю.С. формений одяг працівника міліції із розпізнавальними знаками старшого лейтенанта, не відповідну спеціальному званню Навроцького Ю.С.- капітан міліції, у яку, за вказівкою Гончарова І.І. і в порушення встановлених п.З наказу МВС України № 802 «Про затвердження Правил носіння форменого одяг)» особами начальницького і рядового складу ОВС і військовослужбовцями внутрішніх військ» від 27 листопаду 1997 року правил носіння установленої форми одягу, Навроцький Ю.С. переодягнувся.

Після цього Гончаров І.І. передав Навроцькому Ю.С. жезл працівника ДАІ. і уточнив виконання відведеної йому ролі в незаконному затриманні гр. Гельфанда М.Д. зупинити автомобіль, на якому буде рухатися потерпілий, перевірити його документи, затримавши потерпілого цими діями до підходу Гончарова I.I.

Приблизно о 20 годині 45 хвилин Гельфанд М.Д. вийшов з офісу ТОВ «Доміно» і сів у належний йому автомобіль «Мерседес-Бенц М1320», державний номерний знак Німеччини Р АІ 39, про що Свердлов О.О. повідомив по мобільному телефону Гайдаю В.П., після чого разом з Вознюком Т.І. на своєму автомобілі «ВАЗ-2109» поїхав за потерпілим, повідомляючи по мобільному телефону про шлях його пересування членам банди, що очікували в місці нападу.

Близько 21 години Гельфанд М.Д. на своєму автомобілі рухався по вул. Андріївській в м. Києві, де біля будинку № 2 Навроцький Ю.П., будучи посадовою особою, і як працівник міліції — представником влади, явно виходячи за межі наданих йому законом прав і повноважень, діючи відповідно до відведеної йому злочинної ролі, без наявності законних підстав, використовуючи жезл співробітника ДАІ, зупинив автомобіль потерпілого, представився йому співробітником міліції і запропонував надати документи для перевірки.

У цей час до автомобіля потерпілого підійшов Гончаров І.І. у формі працівника міліції — полковника і представився співробітником міліції, самовільно привласнивши собі владні повноваження і звання службової особи — працівника правоохоронного органу, і запропонував Гельфанду М.Д. проїхати у відділення міліції, заволодівши при цьому документами, що підтверджують право власності потерпілого на його автомобіль.

Знаходячись поруч з Гончаровим І.І., одягнені у формений одяг працівників міліції Лнсенко В.В. і Гайдай В.11, будучи посадовими особами, і як працівники міліції представниками влади, явно виходячи за межі наданих їм законом прав і повноважень, усвідомлюючи незаконність здійснюваних ними взаємопогоджувано з іншими членами банди дій, без наявності законних підстав, використовуючи формений одяг працівників міліції, створювали у потерпілого враження законності їхніх вимог. Свердлов О.О. і Вознюк Т.І. вели спостереження за навколишньою обстановкою і прилеглою до місця нападу територією, щоб повідомити членам банди про виникнення яких-небудь обставин перешкоджаючих вчиненню злочину.

Гельфанд М.Д., побачивши одягнених у форму працівників міліції Гончарова І.І., Лнсенка В.В. і Гайдая В.П., а на даху зазначеного автомобіля «Мерседес-Бенц ЗООЕ» раніше встановлений членами банди проблисковий маячок синього кольору, не підозрюючи про дійсні наміри членів банди і сприймаючи їхні дії як законні вимоги працівників міліції, підкорився і сів на заднє сидіння цього автомобіля. Поруч з ним розмістилися Вознюк Т.І. з Лисенком В.В., а на передньому сидінні — Гончаров І.І. Від»їхавши на цьому автомобілі під керуванням Гайдая В.П. у безлюдне місце на території масиву «Сирець» м. Києва, зазначені члени банди обшукали Гельфанда М.Д., одягли наручники, а на голову — спортивну шапочку, насунувши її на очі, після чого помістили Гельфанда М.Д. у багажник автомобіля, тим самим незаконно позбавивши потерпілого волі.

У цей час Свердлов О.О., вживаючи заходів по прихованню вчиненого нападу на Гельфанда М.Д., відігнав автомобіль потерпілого до будинку № 11 по вул. Борисоглібській у м. Києві, де його залишив, забравши із собою ключі від автомобіля. Потім на своєму автомобілі «ВАЗ-2109» разом з Вознюком Т.І, наздогнав автомобіль Гайдая В.П. і, діючи згідно плану, поїхав поперед нього, повідомляючи по мобільному телефону Гайдаю В.П., Гончарову І.І. і іншим членам банди про відсутність яких-небудь перешкод до пересування. У результаті узгоджених дій членів банди Гельфанд М.Д. був доставлений у будинок № 20 по вул. Польовій у с. Пухівка Броварського р-ну Київської області.

Знайшовши при обшуку Гельфанда М.Д. ключі від його квартири, Гончаров І.І. і Лисенко В.В. вирішили заволодіти майном потерпілого, що знаходиться в квартирі. З цією метою, приблизно о 23 годині того ж вечора, Гончаров І.І. і Лисенко В.В. на невстановленому слідством автомобілі під керуванням останнього, діючи в складі банди разом з Навроцьким Ю.С. приїхали до будинку № З-б по вул. Картвелишвили в м. Києві, за допомогою ключів від вхідних дверей квартири № 11, проникли до неї і таємно заволоділи індивідуальним майном родини Гельфанда. а саме:

— телевізором «Електроніка-25ТЦ-318Д» вартістю 250 гривень;

переносним телевізором «Електроніка» вартістю 150 гривень;

— телефонним апаратом вартістю 50 гривень;

кварцовим будильником вартістю 50 гривень;

— двома відеокасетами загальною вартістю 40 гривень;

дорожньою сумкою іноземного виробництва вартістю 250 гривень;

а всього на загальну суму 790 гривень, чим заподіяли родині Гельфанда значний матеріальний збиток, після чого з викраденим сховалися з місця вчинення злочину, і, розділивши його між членами банди і Навроцьким Ю.С., використали за своїм розсудом.

Після доставки Гельфанда М.Д. у вищевказаний будинок у с. Пухівка, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О. і Вознюк Т.І., застосувавши до Гельфанда М.Д. фізичне насильство шляхом нанесення йому ударів руками і ногами в різні частини тіла, чим заподіяли йому фізичний біль, і погрожуючи вбивством, сталі вимагати передачі їм 15 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час здійснення злочину складає 81 577 гривень 50 копійок.

Гельфанд М.Д., побоюючись за своє життя і реально сприймаючи погрози Свердлова О.О., Вознюка Т.І., Гайдая В.П. і.Лисенка В.В., що діяли узгоджено з Гончаровим І.І., змушений був погодитися на їхні вимоги. 1 вересня 2000 року близько 12 години Свердлов О.О. надав Гельфанду М.Д. можливість повідомити по мобільному телефону його знайомому Примаку А.Л. про вимогу передачі викупу в сумі 15 000 доларів США, на які топ погодився.

1 вересня 2000 року близько 14 години члени банди для полегшення виконання їхніх вимог через невстановлену слідством особу передали в приміщенні офісу ТОВ «Доміно» Примаку А.Л. документи, що підтверджують право власності Гельфанда М.Д. па автомобіль «Мерседес-Бенц», державний номерний знак Німеччини Р АЬ 839, ключі від нього і реквізити розрахункового рахунка в банку, куди необхідно було перевести необхідну суму.

Після цього Радченко О.Л., залучений Свердловим О.О. для вимагання майна в Гельфанда М.Д., який не є членом банди і не знаючий про те, що він учиняє злочин у складі банди, діючи відповідно до відведеної йому ролі, повідомив по телефону Примаку А.Л. про перебування автомобіля потерпілого біля будинку № 11 по вул. Борисоглібській у м. Києві, з метою одержання особами з числа оточення потерпілого коштів, у розмірі 15 000 доларів США, під заставу його автомобіля і подальшої передачі членам банди цих коштів.

Примак А.Л. повідомив умови вимагателів друзям і колегам по роботі Гельфанда М.Д.: Донському Д.С., Доброву М.Г., Гительману М.М., Бєлову Е.У. Косякову А.М., Михайловій Н.В. і іншим особам, що зібрали і передали Приймаку А.Л. необхідну вимагателям суму.

4 вересня 2000 року, Радченко О.Л., діючи відповідно до відведеній йому ролі, неодноразово телефонував, з наданого йому Свердловим О.О. телефону, Примаку А.Л. і вимагав негайного переказу коштів за звільнення Гельфанда М.Д. на розрахунковий рахунок ТОВ «Тетрабуд», реквізити якого були раніше передані Примаку А.Л. разом з документами, що підтверджують право власності потерпілого на автомобіль.

Примак А.Л. змушений був погодитися з вимогами вимагателів і разом з Донським Д.С. 5 вересня 2000 року перевів суму коштів у розмірі 82 884 гривень з розрахункового рахунка останнього в банку «Андріївський» на розрахунковий рахунок ТОВ «Тетрабуд» № 26009310018001 у Печерській філії КБ «Прнватбанку» м. Києва.

Одержавши з невстановлених джерел відомості про те, що працівниками міліції контролювався процес одержання з рахунка ТОВ «Тетрабуд» коштів, переведених за звільнення Гельфанда М.Д. 5 вересня 2000 року Гончаров І.І., Свердлов О.О., Гайдай В.П. з метою приховання раніше скоєних ними відносно потерпілого злочинів вирішили його вбити.

Гончаров II., як керівник банди, залучив для цього її членів Нестерова Ю.П і Лисенка .В.В., разом із якими 5 вересня 2000 року у вечірній час на автомобілі «Деу-Ланос» державний номерний знак 546-50 КВ, під керуванням останнього, пришли в будинок № 20 по вул. Польовій у с. Пухівка Броварського р-ну Київської обл., де Гайдай В.П., Свердлов О.О. і Вознюк Т.І. продовжували бити Гельфанда М.Д., вимагаючи від нього передачі їм грошей. Там Свердлов О.О. передав Гончарову І.І. заздалегідь підшукану ним лопату для підготовки місця поховання трупа Гельфанда М.Д. після його вбивства, а сам разом з Вознюком Т.І. залишився охороняти потерпілого в будинку.

У цей же вечір Гончаров І.І. разом з Нестеровим Ю.П., на вищевказаному автомобілі «Деу-Ланос» під керуванням Лисенка В.В. приїхали в ліс, розташований поблизу с. Пухівка при виїзді в бік с. Калинівка Броварського р-ну Київської обл. Там Гончаров І.І. і Нестеров Ю.П., діючи узгоджено з іншими членами банди, викопали в яру яму для подальшого поховання в ній трупа Гельфанда М.Д.

Лисенко В.В. у цей час, знаходячись біля своєї машини неподалік від Гоцчарова І.І. і Нестерова Ю.П., відповідно до відведеної йому ролі вів спостереження за навколишньою обстановкою, щоб повідомити членам банди про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджатимуть підготовці місця подальшого приховання трупа. Після того, як яма була викопана, Гончаров І.І., Нестеров Ю.П. і Лисенко В.В. повернулися у вищевказаний будинок, в якому знаходилися Гайдаїі В.П., Свердлов О.О. і Вознюк Т.І.

Продовжуючи реалізовувати загальний злочинний умисел членів банди, спрямований на вбивство Гельфанда М.Д., Гончаров І.І., знаходячись у кімнаті на першому поверсі будинку, спільно із Свердловим О.О., змусив Гельфанда М.Д. лягти на попередньо розстелене ними на підлозі покривало, яким обернули його тіло, чим позбавив можливості робити їм опір. Потім Свердлов О.О. став утримувати потерпілого, а Гончаров І.І., діючі узгоджено з іншими членами банди, накинув мотузку на шию Гельфанда М.Д., і шляхом стягування її кінців, задушив потерпілого.

Нестеров Ю.П., Лисенко В.В. і Вознюк Т.І., діючи відповідно до відведених їм ролей, вели спостереження за навколишньою обстановкою і прилеглою до будинку територією, щоб повідомити членам банди про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджатимуть вбивству Гельфанда М.Д.

Крім того, Лисенко В.В., якому як працівникові негласного складу органів внутрішніх справ відповідно до вимог п.п. 5.1 і 5.11 наказу МВС України № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконалення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження нормативних актів, що регламентують їх діяльність» від 4 червня 1992 року, було категорично заборонено носіння форменого одягу працівників міліції, з метою безперешкодного вивозу трупа Гельфанда М.Д. до місця його поховання, за вказівкою Гончарова І.І. у салоні свого автомобіля переодягся у форму працівника міліції, чим грубо порушив зазначені вимоги відомчого нормативного акта.

Після вчинення вбивства, Гончаров І.І. разом з Нестеровнм Ю.П. і Лисенком В.В. на вищевказаному автомобілі «Деу-Ланос» під керуванням останнього вивезли труп Гельфанда М.Д. в ліс поблизу с. Пухівка, де помістили його в заздалегідь викопану ними яму, засипали землею і замаскували місце поховання сміттям і гілками.

Навмисними, погодженими і взаємозалежними діями Гончарова І.І. і інших членів банди, згідно висновку судово-медичної експертизи, Гельфанду М.Д. були заподіяні тілесні ушкодження: одиночна, низько розташована горизонтальна странгуляційна борозна на шиї, перелом верхніх ріжків щитовидного хряща, крововилив у м»які тканини шиї. Смерть Гельфанда М.Д. настала від механічної асфіксії в результаті удавлення петлею.

….

11. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами і вибуховими речовинами.

Будучи членом збройної банди, приймаючи участь у її діяльності і здійсненні нападів, убивств і інших злочинів у складі цієї банди, Гончаров І.І. у 1997-2002 роках, в порушення Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», відповідно до якого у власності громадян не може знаходитися вогнепальна зброя і бойові припаси, крім мисливської і пневматичної зброї, «Положення про дозвільну систему», затверджену Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, відповідно до якої видача дозволів на придбання, збереження, перевезення вогнепальної зброї та боєприпасів до неї здійснюється в порядку, встановленому МВС України, а також «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, збереження, обліку, перевезенню і використанні вогнепальної зброї, боєприпасів до нього і вибухових речовин», затвердженої наказом МВС України № 164 від 25 березня 1993 року, відповідно до якої органами внутрішніх справ громадянам видається дозвіл на придбання, збереження і транспортування тільки мисливської вогнепальної нарізної і гладкоствольної зброї і бойових припасів до них, з метою озброєння банди незаконно здобував, збував вогнепальну зброю і бойові припаси до неї, яку він і члени банди носили, зберігали і використовували при вчиненні бандою збройних нападів.

Так, у вересні 1997 року, з метою забезпечення банди зброєю, Мельников В.С. надав у розпорядження Гончарова І.І. і інших членів злочинного співтовариства придатну для стрільби вогнепальну зброю — невстановлений у ході слідства револьвер системи «Наган» калібру 7,62 мм. і боєприпаси до нього — патрони калібру 7,62 мм. у невстановленій кількості, придбані ним без відповідного дозволу в 1993 році в невстановленому слідством місці, у невстановленої слідством особи. Зазначений револьвер Гончаров І.І. зберігав у місцях свого проживання, носив при собі і використовував сам, а також надавав його для використання іншим членам банди в ході вчинення злочинів.

Переслідуючи мету забезпечення банди зброєю, Гончаров І.І. у невстановлений слідством час у невстановленому слідством місці, не маючи відповідного дозволу, придбав невстановлений у ході слідства пістолет «ТТ» і боєприпаси до нього в невстановленій кількості. Зазначений пістолет і боєприпаси до нього Гончаров І.І. зберігав по місцях свого проживання, носив при собі і використовував у ході вчинених бандою злочинів.

У невстановленнй слідством час Гончаров І.І. з метою поповнення арсеналу вогнепальної зброї банди, не маючи відповідного дозволу, у невстановленому слідством місці придбав невстановлений у ході слідства револьвер і боєприпаси до нього в невстановленій кількості. Зазначений револьвер і боєприпаси до нього Гончаров зберігав у невстановленому слідством місці, носив при собі і використовував у ході вчинених бандою злочинів.

Крім того, Гончаров І.І. з тією же метою, не маючи відповідного дозволу у невстановлений слідством час придбав у невстановленому слідством місці у невстановлених о невстановлену слідством бойову гранату наступальної дії. що зберігав по місцях свого проживання, носив при собі і надавав іншим учасникам банди для використання її в ході вчинених бандою нападів.

Таким чином, в діях Гончарова І.І. вбачаються ознаки злочинів, передбачених: ст. 69 КК України (у редакції Закону України від 17.06.1992 року), ч. З ст. 166 КК України (у редакції Закону України від 11.07.1995 року), ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 29, ст. 353 КК України, ч. 2 ст. 140 КК України (у редакції Закону України від 15.02.1995 року), ч. 4 ст. 189 КК України, ч. 4 ст. 19 і ч. 2 ст. 142 КК України (у редакції Закону України від 17.06.1992 року), ч. 4 ст. 19 і ч. 2 ст. 123 КК України (у редакції Закону України від 17.06.1992 року), п.п. «м», «ж», «з», «і» ст. 93 КК України (у редакції Закону України від 02.10.1996 року), ч. 4 ст. 19, ч. З ст. 166 КК України (у редакції Закону України від 11.07.1995 року), ч. 2 ст. 142 КК України (у редакції Закону України від 17.06.1992 року), ст. 353 КК України, ч. З ст. 185 КК України, п.п. «е», «ж», «з», «і» ет. 93 КК України (у редакції Закону України від 22.02.2000 року), ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 29, ч. 2 ст. 365 КК України, ст. 257 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України.

З0 липня 2003 року слідством винесена постанова про притягнення Гончарова І.І. в якості обвинуваченого у вчиненні вказаних злочинів.

Вина Гончарова І.І. у вчиненні зазначених злочинів доведена повністю всіма доказами, що зібрані в ході слідства, однак з огляду на його смерть притягнути його до кримінальної відповідальності неможливо.

На підставі викладеного, керуючись п.8 ч.І ст.6, ст.130 КПК України ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Кримінальну справу № 62-2222 в її частині за обвинуваченням Гончарова Ігоря Ігоровича, 1959року народження у вчиненні ним злочинів, передбачених ст. 69 КК України (у редакції Закону України від 17.06.1992 року), ч. З ст. 166 КК України (у редакції Закону України від 11.07.1995 року), ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 29, ст. 353 КК України, ч. 2 ст. 140 КК України (у редакції Закону України від 15.02.1995 року), ч. 4 ст. 189 КК України, ч. 4 ст. 19 і ч. 2 ст. 142 КК України (у редакції Закону України від 17.06.1992 року), ч. 4 ст. 19 і ч. 2 ст. 123 КК України (у редакції Закону України від 17.06.1992 року), п.п. «г», «ж», «з», «і» ст. 93 КК України (у редакції Закону України від 02.10.1996 року), ч. 4 ст. 19, ч. З ст. 166 КК України (у редакції Закону України від 11.07.1995 року), ч. 2 ст. 142 КК України (у редакції Закону України від 17.06.1992 року), ст. 353 КК України, ч. З ст. 185 КК України, п.п. «е», «ж», «з», «і» ст. 93 КК України (у редакції Закону України від 22.02.2000 року), ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 29, ч. 2 ст. 365 КК України, ст. 257 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України, закрити в зв»язку з його смертю, про що повідомити зацікавлених осіб.

2. Копію даної постанови направити Генеральному прокурору України.

Слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України,

молодший радник юстиції О.А.Гарник

Читайте также: