Відсидимо своє після перемоги: як українські в’язні хочуть боронити країну

Фото: Макс Левин

Нова відкрита агресія Росії проти України, яка розпочалася 24 лютого, стала шоком для всіх українців. Навіть попри те, що ймовірності цього ми не виключали з моменту окупації Криму та вторгнення росіян на Донбас.

Але ця війна стала і тим чинником, який згуртував українців задля однієї мети – викинути окупантів з нашої країни. Бажання захистити країну та рідних висловили сотні й тисячі засуджених українців. Вони буквально завалили Офіс президента та Міністерство юстиції заявами про те, що не можуть бути осторонь загальної біди. 

У відповідь на це влада заявила, що відпустить воювати за Україну в’язнів з бойовим досвідом та колишніх учасників АТО і ООС.  

Про те, скільки в’язнів вже стали до оборони країни, що їх мотивує, хто залишається в тюрмі і як російське ФСБ намагається використовувати деяких українських в’язнів у війні,  – читайте у матеріалі ZMINA.   

Джерело: pixabay.com

ФСБ через в’язнів намагається розхитати ситуацію зсередини 

Ще до початку війни Федеральна служба безпеки РФ намагалася використати українських в’язнів як “слабку ланку”, щоб розхитати ситуацію перед вторгненням зсередини.

Як розповів голова ГО “Альянс української єдності” Олег Цвілий (організація входить до Громадської ради при Мін’юсті і займається правами засуджених), особисто до нього з 20-21 лютого надходили пропозиції про наймання людей для мітингів в Україні нібито проти тортур у місцях ув’язнення та з вимогами зміни влади.

“За одну людину, яка вийде на акцію, пропонували 50 доларів, грошей не шкодували взагалі”, – розповів він.

Вже тоді було ясно, що все це має провокаційний характер, і в ситуації, коли на кордоні стоять російські війська, такі акції точно не на часі.

“Є багато інших потреб, наприклад, не вистачає ресурсу, щоб проводити слідчі дії тощо. Ось туди треба гроші, а не на мітинги. До того ж наша організація працює лише законно”, – уточнив Цвілий.

Попри це, замовники наполягали, що обов’язково треба вийти на акцію 23 лютого біля Мін’юсту і саме з закликом до зміни влади.

Інформацію про те, що РФ намагається ініціювати кілька бунтів у тюрмах через зв‘язки у злочинному світі, заявляв також міністр юстиції України Денис Малюська.

“Наступні кілька тижнів не реагуйте емоційно на сфальшовані відосики та проплачені протести біля в‘язниць. Все буде ок”, – написав він 22 лютого на своїй сторінці у фейсбуку.

Все це дає підстави стверджувати, що спроби використати українських ув’язнених для підриву ситуації зсередини були заздалегідь спланованою в РФ операцією. Проте з цього нічого не вийшло.

Водночас Цвілий каже, що Росія досі залучає гроші, й великі, для дестабілізації в Україні.

“Окупанти шукають непорядних людей серед ув’язнених, а таких, на жаль, вистачає. Через інтернет роблять замовлення з метою посіяти паніку, підбурювати до бунтів, нападів на охорону тощо”, – сказав він.

За словами активіста, наразі він майже весь час займається двома проблемами – вирахуванням і припиненням спроб з дестабілізації та обробкою заяв в’язнів, які хочуть боронити Україну.

“Ви навіть не уявляєте, яка кількість людей хоче воювати! Кажуть, ми не хочемо померти тут, як свині, краще на полі бою. У людей розбиті будинки, постраждали сім’ї, вони рвуться на захист України”, – говорить Цвілий.

“Сиджу, тіло тут, а душа там, де діти та жінки вмирають”   

Серед ув’язнених охочих вступити до тероборони чи лав ЗСУ дуже багато, і в них досить сильна мотивація. Адже їхні рідні надсилають відео та фото зруйнованих російськими ракетами та бомбами будинків, розповідають про те, що коїться зараз в містах та селах.

“Це моя квартира, мої батьки! Ну що з того, що я проїдаю харчі, які більш потрібні для оборони? Невже я, який кістьми ляже за рідних страшніше за тих, хто наступає?” – написав один з в’язнів на ім’я Олександр.

“Так, я в’язень. Але в мене є мати, дружина та син! Я не зраджував батьківщину, а порушив закон. Я хочу захищати свою родину! Дайте можливість захищати свою землю, свою сім’ю!” – це вже Вадим, який зараз утримується в Рівненському СІЗО.

Василь засуджений на два роки, відбув кілька місяців. Каже, що служив в армії 2006 року у протиповітряній обороні.

“Сиджу, тіло тут, а душа, де діти та жінки вмирають. Хочу бути на передовій!” – пише він.

Ув’язнені Харкова також виклали відеозвернення, в якому заявили, що бажають бодай чимось допомогти країні, і запропонували здавати кров для поранених.

Заяви про звільнення та бажання захищати рідних від російської навали в’язні пишуть щодня, розповів Олег Цвілий.

“Боятися треба окупантів, а не наших в’язнів, які хочуть захистити Україну. Вони дуже страждають від безсилля, від того, що нічого не можуть зробити, коли їхні домівки і рідних руйнують”, – впевнений він.

28 лютого президент Володимир Зеленський заявив, що учасників бойових дій, які перебувають під вартою, в умовах воєнного стану звільнять з-під варти для участі у війні.

“Кожну годину ми присвячуємо посиленню нашої держави. Кожен, хто може долучитись до боротьби з окупантами, повинен це робити. Тому було ухвалене рішення – непросте, з моральної точки зору, але корисне з точки зору нашого захисту”, – сказав він.

Наскільки виправдано помилування тих, хто хоче воювати за Україну?

За словами виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини, члена комісії з помилування при президентові України Олександра Павліченка, станом на 11 березня вже помилували 399 засуджених, які подали заяви і були рекомендовані до помилування. Серед них 273 учасники бойових дій і 126 осіб, які не мали такого статусу, але зголосилися одразу вступити до лав ЗСУ або тероборони, а категорія злочинів і термін покарання дозволяли їх помилувати.

“Скажу вам, що за останні 15 днів ми зробили стільки, скільки не робили за попередні десять років”, – сказав Павліченко.

Наскільки виправдано помилування тих, хто хоче воювати за Україну? Павліченко каже, що частина з них вже воюють у найгарячіших точках українського фронту.

“Наприклад, з помилуваних першим рішенням нашої комісії 44 ув’язнених зі статусом УБД з Менської виправної колонії, де відбувають покарання співробітники правоохоронних органів та військові, всі вже перебувають в лавах тероборони: частина в Чернігові, частина в Мені та Макошині. Тобто 100% звільнених”, – розповів правозахисник.

Інформацію про те, що нібито розглядався варіант – спочатку людину звільнюють, він йде воювати за Україну, а потім повертається, щоб відбути свій строк, юрист прокоментував так: “Ні, такої процедури немає. Є або звільнення, або відмова. Умовно-дострокового звільнення немає, немає також відтермінування відбування покарання, як і в інших державах”.

Водночас правозахисник розповів, що амністії з початку російської агресії не було:

“За процедурою, амністію мають оголосили законом, далі суд розглядає і ухвалює рішення про помилування тих, хто підпадає під амністію. Кожного окремо. Наскільки це реально здійснити зараз, говорити складно. Для непідконтрольних територій це також проблема. Тож потрібен інший механізм амністування, наприклад, указ президента, який регулював би цю процедуру в нових реаліях”.

У колоніях на нині окупованих територіях ув’язнені теж висловлювали бажання захищати Україну. І ця категорія, разом із в’язнями – учасниками бойових дій, стає дуже вразливою, якщо ці відомості потраплять до окупантів. На жаль, захистити їх Україна зараз не може.

Це Новгород-Сіверський, Херсон, Мелітополь, Гола Пристань, Старобільськ. Евакуація з місць несвободи майже не проводилася. Водночас інформація про розстріли росіянами в’язнів, наприклад, у 90-й колонії в Херсоні, не підтвердилася, каже Цвілий.

“Казали, що там розстріляли півтори тисячі людей, але їх там стільки й немає. У деяких колоніях прибрали стенди з українською символікою, щоб не провокувати ворога, подекуди охорона познімала шеврони, є така інформація”, – розповів він.

Також  не має підтверджень, за словами Цвілого, інформація  про те, що в’язнів з окупованих територій вивозять на показові мітинги для картинки російського телебачення.

Однак те, що їх досі намагаються вербувати для роботи в інтернеті, правда: сіяти зраду, підштовхувати до бунтів на підконтрольних Україні територіях. Проте фейкові профілі, які створюють зрадники, інші ув’язнені намагаються вирахувати і прибрати.

Важлива ділянка фронту – інтернет

Попри все, свій внесок у майбутню перемогу над росіянами українські в’язні все ж таки роблять – у протистоянні з ворогом в інтернеті.

Цвілий розповів, що багато ув’язнених долучилися до такої собі “роботи” на російських ресурсах.

“Вони намагаються донести росіянам, що це не їхня війна, що нам нічого не залишається, як вбивати їх. Щоб вони відмовляли своїх рідних йти на війну. А ті, хто вже прийшов, хай здаються в полон, бо в Україні добре ставляться до полонених. Я налагоджую велику мережу в’язнів, які знижують в гуглі рейтинг компаній і закладів, що підтримують окупантів. Тобто працюємо, наскільки це максимально можливо”, – розповів активіст.

Утім, стверджувати, що всі ув’язнені в Україні налаштовані патріотично, було б неправдою. За інформацією того ж голови “Альянсу української єдності”, ті, хто працює за гроші на окупанта, є. Але їх небагато, до того ж їх “вираховують” сусіди.

“Не може бути “хата” сепаратистів, знайдеться хтось, хто “потушить” його. А ось серед довічно ув’язнених – можуть два сепари зібратися, бо вони відбувають покарання по двоє”, – розповів Цвілий.

А ще, за словами Цвілого, він масово отримує повідомлення від в’язнів, які переконують, що після війни хочуть просто жити і більше ніколи не порушувати закон.

“Людей реально змінює війна. Змінює свідомість. Насправді я пишаюся тим, що наші люди так згуртувалися в боротьбі проти окупантів”, – сказав він.

Автор: Наталія Адамович; ZMINA

Читайте также: