Вбивство на похоронах

Тбілісі, пізній вечір 14 березня, час 22:35, двоє чоловіків виходять з під’їзду будинку на проспекті Чавчавадзе — це Ваке, найпрестижніший район, з широкими тротуарами, велосипедними доріжками, фасадами університетських корпусів, вітринами дорогих магазинів і банків.

Один із чоловіків — 58-річний бізнесмен Леван Джангвеладзе, рідний брат Мераба «Сухумського», одного з найавторитетніших злодіїв у законі на всьому пострадянському просторі.

Лише кілька годин тому Джангвеладзе приїхав з Москви до Тбілісі на похорон близького друга. На панахиду Джангвеладзе прийшов пізно, коли в будинку вже залишалися тільки члени сім’ї. Адресу уточнював у перехожих, як пізніше з’ясувало слідство, на потрібний під’їзд йому вказав чоловік, який і був кілером: він приїхав до будинку вже о 20:40. Вийшовши з поминок, Джангвеладзе разом із супутником прямували до свого автомобіля, який був припаркований неподалік.

У машині чекав водій, який виконував роль охоронця. Тож Джангвеладзе спокійно йшов по тротуару, на якому було не надто багато перехожих. Проходячи повз лавку, він кинув погляд на людину, яка сиділа там, ніби знайома — це був непримітний чоловік, у плащі і кепці, насунутій на лоб. Кілер встав і зробив кілька кроків слідом за своєю жертвою, потім дістав з плаща пістолет, трохи зачекав, пропускаючи парочку випадкових перехожих, потім швидким кроком наблизився, щось викрикнув і почав стріляти в Джангвеладзе.

Його супутник побіг убік, Джангвеладзе теж намагався втекти, але незабаром мертво впав на пішохідний «зебру». Ще кілька пострілів — тепер уже в ноги водієві, що підбігав, і кілер зник на сусідній вулиці. Вся сцена зайняла секунд 30, було зроблено 11 пострілів, в Джангвеладзе потрапило п’ять куль — три в груди, дві — в голову.

Таким було найзухваліше і найгучніше вбивство 2025 року в Грузії. Журналісти розібрали подію по секундах завдяки відеокамерам, якими усіяний весь проспект. Однак розібратися з істинними мотивами злочину, в якому замішані і грузини — російські «злодії в законі», і російська ФСБ, і влада «Грузинської мрії», виявилося набагато складніше.

Обвинувачений прокурор

Через дев’ять місяців після гучного вбивства, під самий Новий рік, МВС Грузії зробило сенсаційну заяву, звинувативши в організації злочину колишнього головного прокурора Отара Парцхаладзе. Він був названий головним замовником вбивства Левана Джангвеладзе і оголошений в міжнародний розшук. У Грузії Парцхаладзе не був з червня 2025 року, зараз він переховується в Росії. Тбіліський адвокат екс-прокурора вже заявив, що його підзахисний не визнає своєї провини.

Парцхаладзе, хоча і обіймав посаду прокурора більше 10 років тому, все ще залишався практично недоторканною фігурою, в першу чергу тому, що входить до найближчого оточення тіньового правителя Грузії мільярдера Бідзіни Іванішвілі.

Слідчі органи завжди ігнорували звинувачення на адресу Парцхаладзе, незважаючи на те, що вони стосувалися великих розкрадань з держбюджету, рекету і навіть публічного побиття держслужбовців. Парцхаладзе уникнув відповідальності навіть після того, як Держдепартамент США наклав на нього санкції за співпрацю з російською ФСБ. І раптом — кримінальна справа, яка тягне за собою термін від 16 до 20 років позбавлення волі, що означає фактичну заборону на повернення до Грузії.

Спікер парламенту Шалва Папуашвілі від імені влади подякував правоохоронним органам за розкриття гучної справи, але відразу попередив, що вирішити питання з екстрадицією Парцхаладзе з Росії «буде нелегко».

Про те, що ставлення до Парцхаладзе змінилося, стало ясно ще в жовтні, коли почалася знакова «зачистка» найближчого оточення Іванішвілі. Оновлене керівництво Служби держбезпеки раптово, без пояснення мотивів, повідомило громадськості, що мобілізувало 230 співробітників для одночасного обшуку в будинках трьох колишніх чиновників і «пов’язаних з ними осіб»: екс-прем’єра, екс-глави самої Служби держбезпеки та екс-прокурора.

Результати були шокуючими — пачки готівки, золоті злитки і купа ювелірних виробів загальною вартістю 7,22 мільйона доларів. Можна сказати, що з Парцхаладзе поки що обійшлися найм’якше, оскільки колишній прем’єр Іраклій Гарібашвілі був засуджений на п’ять років і днями вже відправився до в’язниці через справу про приховування незаконних доходів, а колишній глава Служби держбезпеки Григол Лілуашвілі взагалі опинився у в’язниці за звинуваченням у масштабній корупції.

Як Парцхаладзе став Романовим

Кар’єра Отара Парцхаладзе на посаді головного прокурора була спринтерською: він пробув на посаді всього 40 днів. Парцхаладзе в 2013 році став другим головним прокурором при уряді «Грузинської мрії». До нього цю посаду обіймав Арчіл Кбілашвілі — досвідчений адвокат і юрист, який активно працював з Бідзіною Іванішвілі в період передвиборчої кампанії. Кбілашвілі планував провести в прокуратурі ліберальну реформу, але не знайшов підтримки у соратників і через рік покинув посаду.

На відміну від свого попередника, Парцхаладзе не був видатним юристом, зате мав досвід роботи у фінансовій поліції, куди потрапив ще за уряду Михайла Саакашвілі. На високу посаду не особливо відомий Отар Парцхаладзе був призначений завдяки особистим зв’язкам: його онука хрестив Бера Іванішвілі, син лідера «Грузинської мрії». Піти з посади довелося після того, як опозиція поставила під сумнів диплом Парцхаладзе, а також оприлюднила документи, згідно з якими людина в кріслі головного обвинувача в 2001 році була засуджена в Німеччині за крадіжку в магазині, щоправда, термін отримала заочний. Парцхаладзе довелося визнати ці факти, хоча він наполягав, що був засуджений не за кримінальний злочин, а за суперечку з поліцейським.

Про перевтілення Парцхаладзе в «російського олігарха грузинського походження» в Тбілісі стало широко відомо тільки у вересні 2023 року — після оприлюднення санкційного списку Держдепартаменту США. Парцхаладзе потрапив під американські санкції як людина, «яку Федеральна служба безпеки (ФСБ) використовувала для впливу на грузинське суспільство і проведення політики на користь Росії». За даними Держдепу, Парцхаладзе отримував особисту вигоду від зв’язків з ФСБ» — в Росії йому належали дві консалтингові компанії, діяльність яких, імовірно, має відношення до «ухилення від санкцій і розширення можливості Росії вести війну проти України».

У грузинській опозиції впевнені, що головним завданням Парцхаладзе в Росії є виконання таємних доручень Бідзіни Іванішвілі.

І якщо в Грузії зайнятися політикою у Парцхаладзе не вийшло, в Москві він активно просуває ідею зближення Грузії з Росією. У січні 2023 року він заснував «народний рух “Російські грузини”». У прес-релізі організації стверджується, що саме Парцхаладзе домігся відновлення авіасполучення між Росією і Грузією та скасування віз для громадян Грузії з боку Кремля.

Правда, до таких заяв Парцхаладзе скептично ставиться чинний радник прем’єра Грузії з питань відносин з Росією Георгій Каджая. Відповідаючи на запитання журналістів, кадровий дипломат, явно обурений переможними реляціями колишнього генпрокурора, сказав, що «все це просто слова, і ніякого відношення до відкриття авіасполучення Парцхаладзе не мав».

Тим часом однодумець Парцхаладзе, російський бізнесмен грузинського походження Мамука Піпія, стверджує, що лідер «Російських грузинів» є «запрошеним експертом комітету СНД Держдуми» і бере участь в обговоренні питань відновлення дипломатичних відносин між країнами і відкриття залізничного сполучення через окуповану Абхазію — Москва натякає на це Тбілісі вже багато років.

Сам Мамука Піпія нещодавно наробив багато галасу своєю вимогою підписати з Москвою «новий Георгіївський трактат», яким Грузія визнає протекторат Росії. Піпія стверджує, що організація зібрала на підтримку цієї ідеї підписи «100 тисяч громадян», тому влада Грузії повинна серйозно подумати над відновленням розірваних після війни 2008 року дипломатичних відносин з Росією.

Мабуть, щоб остаточно підкреслити свій новий статус, Парцхаладзе в 2024 році додав до свого грузинського прізвища нове, російське — Романов. На запитання грузинських журналістів, як це сталося, Піпія з придихом розповів, що в Росії створили «цілу комісію, яка вивчила історію і встановила, що у Парцхаладзе є зв’язки з російською царською родиною».

Ще один крок для підвищення статусу: Парцхаладзе став «послом миру» російської «Федерації за загальний мир». Серед останніх заходів організації — «збір пластикових кришечок для подальшої переробки». Що стосується миру, то за нього відповідають спікери, які захоплено обговорюють «пряму лінію» Путіна і очікують встановлення «російського миру» в Україні.

Організація нещодавно видала Парцхаладзе сертифікат під склом у позолоченій рамці, на якому написано «Ambassador for peace». Парцхаладзе, як посол, на камеру пообіцяв «розвивати відносини між Росією і Грузією, тому що Росія для Грузії — це як старший брат».

Російською мовою новоспечений Романов говорить з дуже сильним акцентом.

Грузинська вендета з Італії

Через два місяці після вбивства брата, в червні 2025 року, Мераб «Сухумський» скликав в Італії «злодійську сходку», учасники якої «засудили» Отара Парцхаладзе до смерті.

На «сходку» приїхали багато «важковаговиків» злочинного світу. У розмові по відеозв’язку брав участь навіть «Шакро Молодий» — уродженець Тбілісі Захарій Калашов, який в даний час вважається в Росії «злодієм в законі № 1». Вирок підтримали майже всі злодії, включаючи самого Шакро. І не тільки тому, що Леван був братом Мераба «Сухумського» — бізнесмен мав і власний авторитет у кримінальних колах, розповів «Новій газеті Європа» «злодій у законі», який попросив представити його Артуром.

За його словами,

Він керував фінансами брата і надавав послуги іншим «авторитетам», наприклад, такому відомому злодієві в законі, як «Таро» — Таріелу Оніані.

«Леван починав ще за радянських часів і з тих пір сильно піднявся, — пояснив Артур. — У 1991 році Джангвеладзе сприяв достроковому звільненню «Япончика» (злодій у законі В’ячеслав Іваньков. — Прим. ред.). Уже тоді у нього були друзі-знайомі в найрізноманітніших сферах. Питання він вирішував на рівні заступників міністрів і генералів МВС та ФСБ. І при цьому намагався не світитися і не лізти в політику. Можливо, тому і прожив так довго.

Не дивно, що його дії заважали багатьом, забираючи величезну частину прибутку. Довгий час його прикривав авторитет брата, Мераба «Сухумського». Ситуація змінилася, коли з’явився Парцхаладзе, який вважав, що адміністративний ресурс важливіший за злодійське прикриття. Колишній прокурор почав втручатися в ті схеми, в яких його ніяк не чекали і де все було вже поділено.

Публічне звинувачення колишнього генпрокурора у вбивстві Левана Джангваладзе стало справжнім новорічним подарунком для Мераба. Не буду брехати, не знаю, кому і скільки в МВС Грузії заплатив Мераб, щоб це звинувачення відбулося».

Разом з тим, у кримінальному середовищі ходять чутки, що після оголошення «злодійської вендети» Отара Парцхаладзе став охороняти спецназ ФСБ.

А стосовно Мераба «Сухумського» в Москві було порушено кримінальну справу за статтею 210.1 КК РФ («Зайняття вищого становища в злочинній ієрархії»).

Втім, Мерабу «Сухумському» ще в 2016 році заборонили в’їзд до Росії за звинуваченням у незаконному отриманні російського громадянства (від 8 до 15 років позбавлення волі). Тому нову статтю в злочинному середовищі розцінили як нагадування про те, що про Мераба не забули і за його діями стежать.

«Зі свого боку, Мераб висунув «відповідь» — оголосив, що той, хто виконає вирок злодійської сходки, буде тут же коронований. Не всі в нашому світі з цим погодилися, але слово прозвучало. І всі «бродяги» усвідомили, що навіть якщо їх не коронують, вдячність від Мераба «Сухумського» буде неслабка».

Після того як був звинувачений Парцхаладзе, багато хто в Тбілісі поспішив звинуватити і «Грузинську мрію» — за те, що справу на екс-прокурора було відкрито тільки після тиску кримінальних авторитетів. Однак той факт, що Парцхаладзе якийсь час не зможе повернутися до Грузії, навряд чи може стати підставою для повної сатисфакції — «злодії в законі» з грузинськими прізвищами і самі давно вже стали рідкісними гостями в Грузії. Здається,

Тим часом у правоохоронних органах Росії звинувачення на адресу Парцхаладзе-Романова поки що ніяк не коментували.

«Особисто я не дуже вірю в те, що звинувачення Парцхаладзе-Романову було продавлено злодійським співтовариством, — сказав «Новій газеті Європа» полковник ФСБ у відставці Володимир В. — Мераб «Сухумський», звичайно ж, злодій дуже авторитетний, але навряд чи до такої міри, щоб з-за кордону віддавати накази міністру внутрішніх справ або Генеральній прокуратурі Грузії. Швидше за все, тут якась багатоходова комбінація. Можливо, Парцхаладзе якось збунтувався, і щоб надійніше прив’язати його до себе, на Луб’янці вирішили «натягнути повідець». Інакше я взагалі не розумію, що роблять у Грузії наші агенти впливу. А те, що такі агенти в Грузії є і цілком нормально працюють, показують події останніх кількох років».

Онук Діда Хасана

І все ж показовий збіг: якщо перші кілька місяців слідство наполегливо відпрацьовувало абсолютно непереконливу версію, згідно з якою вбивця з пістолетом у кишені майже випадково зустрів Левана Джангвеладзе у Ваці і випустив у нього обойму через особисту образу, то в серпні, через два місяці після оголошення «злодійської вендети», у справі стався прорив. Прокуратура, нарешті, провела вражаючі арешти, і мова вже пішла про справжній замовний злочин.

Вбивця — 50-річний колишній співробітник спецназу Гела Удзілаурі — був затриманий на третій день після вбивства. Відразу після стрілянини в центрі Тбілісі він на таксі поїхав до монастиря, де, як кажуть, молився всю ніч, а наступного дня безуспішно спробував перебратися на територію Цхінвальського регіону, який не контролюється владою Грузії. Повернувшись до Тбілісі, Удзілаурі так само безуспішно дзвонив своєму безпосередньому роботодавцю — бізнесмену Георгію Джохадзе, у якого працював охоронцем. Згідно з матеріалами справи,

У серпні в організації умисного вбивства разом з Георгієм Джохадзе звинуватили братів Мікадзе — Георгія і Давида. Вони вважаються представниками бізнес-еліти Грузії і входять до оточення Отара Парцхаладзе.

Георгій Мікадзе має подвійне громадянство — Грузії та Канади. До арешту він був головою наглядової ради «Групи управління готелями та ресторанами — M|Group». Компанія володіє престижними ресторанами «Квареліс Тба», «Пуріс Сахлі», «Монограф», «Маспіндзело». Давиду Мікадзе належить 45% акцій компанії «MyPhone» (провайдер VoIP-послуг), виручка якої в 2023 році склала 2,4 мільйона ларі (близько мільйона доларів).

Бізнесмену Георгію Мікадзе, як і іншим організаторам вбивства, загрожує до 20 років позбавлення волі. Вже півроку він утримується в руставській в’язниці № 6 суворого режиму. За даними грузинських ЗМІ, ув’язнені за дорученням грузинських «злодіїв у законі» з-за кордону періодично влаштовують йому «шумок», тобто психологічний терор. Його брат — Давид Мікадзе, який звинувачений в організації вбивства заочно, — втік за кордон і оголошений у розшук.

До в’язниці потрапили і двоє співучасників злочину, які звинувачуються за статтями «незаконне зберігання зброї» і «приховування злочину» — за це можуть дати до 11 років в’язниці.

Поряд із звинуваченням впливових бізнесменів слідство озвучило версію, в якій фігурує ще один легендарний кримінальний авторитет — 75-річний Аслан Усоян, відомий як Дід Хасан.

Дід Хасан був убитий у Москві в січні 2013 року. Він був курдом-єзидом, родом з Тбілісі, і протягом багатьох років очолював один з найбільших кримінальних кланів, що діяли в Росії.

Родич Джангвеладзе, Михайло Бердзенішвілі, у своїх показаннях у Тбіліському міському суді нагадав, що братів Джангвеладзе звинувачували у вбивстві Деда Хасана. А оскільки брати Мікадзе вважалися пов’язаними з родиною Усоянов «як хрещені», то Джангвеладзе побоювався підступу з їхнього боку.

«Я тільки один раз дозволив собі запитати Левана про вбивство Дідуся Хасана, тому що братів Джангвеладзе іноді згадували у зв’язку з цим вбивством. Але Леван сказав мені, що він ніяк не пов’язаний з цією людиною і її вбивством», — повідомив на процесі Бердзенишвілі.

Він також підтвердив, що зустрічі Левана Джангвеладзе в Тбілісі з братами Мікадзе і Отаром Парцхаладзе майже завжди закінчувалися сварками.

Тоді ж на процесі вперше прозвучало ім’я Отара Парцхаладзе. Слідчий представив дані як «оперативну інформацію» від інформатора, ім’я якого він не назвав (а суд не запитував). Згідно з цією версією:

— у Отара Парцхаладзе і братів Мікадзе були напружені стосунки з Джангвеладзе через експорт сигарет і алкоголю до Росії;

— брати Мікадзе не наважувалися застосовувати фізичний вплив, оскільки брат Левана є «злодієм у законі»;

— Іраклій Усоян, який, за даними російських ЗМІ, йде слідами свого діда, наказав Отару Парцхаладзе і братам Мікадзе вбити Джангвеладзе за п’ять мільйонів доларів.

Слідчий також спробував пояснити, чому кілера Удзілаурі перед вбивством ненадовго відправили до Греції, — «щоб слідство пов’язало це з тими, хто перебуває там, злодіями в законі», тобто з версією про підготовку помсти.

Щоб спростувати цю версію, Давид Мікадзе, який перебуває в бігах, зв’язався з грузинськими ЗМІ. В онлайн-інтерв’ю він сказав, що «дані якогось слідчого з поліції — нічим не підтверджені наклеп і брехня», і «за таких обставин він не збирається повертатися», проте «не ховається» і готовий відповідати на питання слідства.

У «злодійському світі» версія про причетність братів Джангвеладзе до вбивства Деда Хасана десять років тому дійсно розглядалася, проте не знайшла підтвердження. Хоча Леван Джангвеладзе вів фінансові справи з Таріелом Оніані, який ворогував з Дідом Хасаном, брати Джангвеладзе зберігали хороші стосунки і з Шакро Молодим. А після того, як Шакро взяв участь у зустрічі в Італії і підтримав «вирок» Парцхаладзе, говорити про помсту з боку Усоянів було б неправильно, вважають співрозмовники «Нової Європи» в інформованих колах.

Свідки з Росії

Останніми свідками на суді в Тбілісі стали двоє російських бізнесменів — чоловік і жінка, які спеціально прилетіли з Москви для участі в процесі 26 грудня. Обидва свідки представилися як члени найближчого оточення Левана Джангвеладзе, повідомивши суду про протистояння між вбитим бізнесменом, Отаром Парцхаладзе і братами Мікадзе. З їхніх показань також випливало, що конфлікт почався десь за рік до вбивства і стосувався імпорту алкоголю та сигарет. Цих показань виявилося достатньо, щоб звинуватити Парцхаладзе.

Один із російських свідків, Ілля Мікульський, повідомив, що в лютому 2025 року зустрічався з Леваном Джангвеладзе в московському ресторані «Северяне», і той поскаржився на вороже ставлення з боку Парцхаладзе.

«Він сказав мені, що у нього є проблеми з однією людиною, яка, хоча і була з Грузії, але жила в Москві, де мала вплив і була здатна на все. Він очікував від неї загрозу власному життю. Він назвав ім’я цієї людини — Отарі, і сказав її грузинське прізвище, хоча я його не запам’ятав. Однак я запам’ятав його російське прізвище — Романов… Після вбивства Левана я згадав і його грузинське прізвище — Парцхаладзе.

Він також сказав, що в Грузії у Отара Романова були довірені особи на прізвище Мікадзе, які виконували його доручення».

Грузинський адвокат сім’ї Джангвеладзе — Таріел Какабадзе — не сумнівається, що у організаторів вбивства «були високопоставлені покровителі».

Ще наприкінці жовтня адвокат вказував на те, що у справі є версія з Парцхаладзе, яка не розслідується. «Ми не допустимо, щоб у цій справі залишилися непокарані. Прокуратура говорила, що не може висувати звинувачення на підставі декількох свідчень … Розслідування фактичних обставин справи можна було провести протягом декількох днів після того, що сталося. Однак замість слідства навмисно проводилася операція по заплутуванню і приховуванню. Наприклад, вилучення телефонів відбулося тільки через три місяці після вбивства».

Держава і мафіозна війна

У грузинській опозиції майже всі згодні з тим, що вбивство в центрі Тбілісі могло стати наслідком війни за розподіл сфер впливу в Росії. Головну проблему опозиція бачить у тому, що влада «Грузинської мрії» не розрізняє меж між криміналом і державними інститутами.

Опозиційний політик, колишній член «Грузинської мрії» Дмитро Цкітішвілі вважає, що «в російській мафії, як видно, відбулися перестановки, а Тбілісі став периферією великого кримінального синдикату».

«Коли США звинуватили Парцхаладзе у зв’язках з ФСБ, вся держструктура стала на його захист, а тепер йому висунули звинувачення через зв’язки з криміналом. Виходить, що наша держава діє під диктовку злочинних синдикатів, а державні інтереси повністю ігнорує. Грузія стала територією для розборок російського кримінального світу».

Цкітішвілі вважає, що і Джангвеладзе, і Парцхаладзе були учасниками домовленостей щодо незаконних транзитів, і влада, швидше за все, була про це добре поінформована:

«Мабуть, Парцхаладзе вже не потрібен так сильно, як раніше, тому ним вирішили пожертвувати. Можливо, у цих напрямках з’явилися інші куратори, менш проблемні, ніж Парцхаладзе. Іванішвілі звик легко жертвувати людьми, які йому більше не потрібні. І він зробив це, мабуть, заради відносин з тим кримінальним світом, який контролює цей тіньовий бізнес у Грузії та Росії».