Кого в Литві годують кремлівські гроші: тисячі листів і секретних документів потрапили в руки журналістів

Фонд захисту прав співвітчизників, які проживають за кордоном («Правфонд»), який вже більше десяти років контролюється російськими спецслужбами, активно фінансував в Литві адвокатів, які захищали обвинувачених у справі 13 січня (за звинуваченням у злочинах проти людяності), а також виділяв гроші активістам, які поширювали кремлівську пропаганду.

Тисячі листів і документів, що потрапили до рук журналістів, свідчать про те, що проросійські діячі в Литві подавали заявки на фінансування своєї діяльності або судових процесів, зазначає видання LRT. Найбільшу кількість коштів фонд Кремля виділив на дискредитацію жертв подій 13 січня, наклеп і нав’язування своєї версії цих подій. Незважаючи на санкції Заходу, Кремль продовжує фінансувати дії проти Литви, а адвокати, які отримували гроші, відкривали особисті рахунки в російському банку «Сбербанк», що перебуває під міжнародними санкціями.

Колишній генерал литовської армії Валдас Туткус, який нещодавно очолив щойно зареєстровану асоціацію «Альтернатива Литві», призначив своїм заступником адвоката Рішарда Бурду.

«Так, я дуже тісно спілкуюся з Рішардом Бурдою», – каже В. Туткус про адвоката, який минулого року брав участь у виборах до Європарламенту в складі «Коаліції миру». Він відомий як захисник вже засуджених за злочини проти людяності у справі 13 січня. Ще в 2022 році поліція отримала документ, в якому зазначалося, що діяльність Р. Бурди, який раніше обіймав відповідальні посади в МВС і Службі спецрозслідувань (ССР), може становити загрозу національній безпеці Литви. Такий висновок Департаменту державної безпеки (ДДБ) був пов’язаний з численними заявами Бурди в прокремлівських російських ЗМІ, в яких він ображав жертв подій 13 січня.

Валдас Туткус | Фото Е. Блажіса / LRT

Ми почали з’ясовувати, які зв’язки існують між колишнім військовим керівником і Р. Бурдою, оскільки документи показують, що адвокат з 2018 року отримував виплати від «Правфонду» – російського фонду, заснованого за указом Володимира Путіна в 2011 році і офіційно курируваного МЗС Росії. Керує фондом колишній посол Росії в Литві Олександр Удальцов. Розвідслужби Литви, Латвії, Естонії та інших західних країн підтверджують, що фонд безпосередньо пов’язаний з російськими спецслужбами.

Фонд фінансує осіб, які працюють в інтересах Кремля за кордоном: шпигунів, пропагандистів, різних проросійських активістів, а також адвокатів, які захищають їх у судах демократичних країн. Через «Правфонд» також оплачувався захист Віктора Бута – російського торговця зброєю, прозваного «торговцем смертю», який відбував покарання в США і був обміняний на американську баскетболістку.

З червня 2023 року проти цього «банкомату Кремля» введено санкції за агресію Росії проти України та діяльність, спрямовану проти інших західних держав.

Журналісти отримали доступ до 49 000 електронних листів і 22 000 доданих до них документів з п’яти поштових скриньок, що належать «Правфонду». Ці матеріали надав датський суспільний мовник, який поділився ними з міжнародною журналістською групою, об’єднаною розслідувальним платформою OCCRP. Протягом декількох місяців ми вивчали прохання людей до «банкомату Кремля» підтримати їх діяльність, юридичні процеси, а також рішення фонду, звіти, інформацію про виконані платежі заявникам.

Раніше вже були натяки на те, що Кремль міг фінансувати потрібну йому діяльність через цей фонд. Про це писали портал 15min.lt і Центр журналістських розслідувань «Siena». Тепер журналісти отримали прямі докази того, якими сумами фонд Кремля підтримував сприятливих для режиму активістів або адвокатів, які захищали особливо цінних для Москви осіб.

В отриманому листуванні також зафіксовано, що особи, які підтримуються «Правфондом», після введення санкцій ЄС на адресу фонду, відкривали рахунки в російському «Сбербанку».

Фрагменты из отчёта „Правфонда“ за 2023 год | Фото LRT

Фрагменты из отчёта „Правфонда“ за 2023 год | Фото LRT

Фрагменты из отчёта „Правфонда“ за 2023 год | Фото LRT

З фонду Кремля — гроші і для литовських діячів

З 2012 по 2024 рік фонд «Правфонд» витратив мільйони доларів на різні заходи в країнах Заходу. У документах міститься понад 360 договорів про підтримку, з яких видно, що фонд виділив щонайменше 6,3 млн доларів своїм союзникам у Європі, США, Австралії та інших країнах. За нумерацією цих договорів можна припустити, що могли бути укладені ще 1155 угод, проте їх копій в архіві немає. Загальна сума виплат фонду перевищує 6 мільйонів доларів США.

Серед тих, хто отримував допомогу від «Правфонду» або подавав заявки на її отримання, були і громадяни Литви — не тільки адвокат Рішардас Бурда, але і його колеги. Російські гроші отримували і Станісловас Томас, який переховувався від литовського правосуддя, і соратник засудженого за шпигунство на користь Росії Альгірдаса Палецкіса — Едікас Ягелавічюс. Фінансувався також захист самого Палецкіса. Серед користувачів «Кремлівського банкомату» — і проросійський активіст з Клайпеди, колишній член міської ради В’ячеслав Тітов.

В’ячеслав Тітов | Фото Р. Румшієне / LRT

Гроші з фонду просили також на юридичні витрати Еріки Швенчьонієне і Казімераса Юрайтіса — останнього вважають розповсюджувачем російської пропаганди в соцмережах. У 2022 році вони разом із нині скасованим «Міжнародним форумом добросусідства» їздили до Білорусі на зустріч з Олександром Лукашенком, а кількома тижнями раніше прибули на Антакальницьке кладовище у Вільнюсі захищати радянську символіку.

З численного листування керівництва «Правфонду» видно, що справа 13 січня, захист підсудних радянських офіцерів і заперечення трагедії 1991 року були пріоритетними напрямками. Гроші виділялися не тільки колишнім військовим СРСР, які фігурували у справі, а й тим, хто займався очорненням жертв і заперечував, що в січні 1991 року радянські війська стріляли в беззбройних людей. Але цими випадками підтримка не обмежувалася.

Політолог Неріюс Малюкявічюс, який досліджує російські операції проти Литви, вважає, що, розпочавши справу 13 січня і висунувши звинувачення радянським військовим, Литва автоматично стала об’єктом постійних інформаційних атак Росії.

«Справа 13 січня — це удар по радянській величі», — каже експерт.

Неріюс Малюкявічюс | Фото Э. Блажиса / LRT

Гроші Кремля — на карту “МИР”

Згідно з документами «Правфонду», з 2018 року заступник Валдаса Туткуса в новій асоціації «Альтернатива Литві» Рішардас Бурда просив у керованого Кремлем фонду не менше 60 тисяч євро. Він подавав заявки на фінансування, захищаючи трьох ключових для Росії фігурантів. Двоє з них — обвинувачені у справі 13 січня: співробітник ФСБ Михайло Головатов, який помер у 2022 році і керував штурмом телевежі у Вільнюсі, під час якого загинули 14 мирних громадян, і танкіст Юрій Мель.

Серед підзахисних Бурди також був і лідер прорадянської організації «Єдність» Валерій Іванов, неодноразово судимий в Литві за заперечення агресії СРСР в 1991 році. Черговий суд за звинуваченням у наклепі на події 13 січня все ще триває.

З листування видно, що між Бурдою і «Правфондом» виникли розбіжності з приводу оплати захисту Іванова — фонд нібито відмовлявся фінансувати послуги адвоката.

Про це йдеться в листі 2019 року, надісланому виконавчим директором фонду Володимиром Поздоровкіним.

«Олександре, кажу вам особисто: незважаючи на те, що Р. Бурда говорить про нібито небажання фонду виділяти субсидії адвокатам у справі 13 січня, з якоїсь причини він не цитує відповідь, в якій адвокати були поінформовані про рішення виділити кошти на апеляцію. Це дивно. Можливо, його не влаштувала сума?» — писав Поздоровкін, який, за даними відкритих джерел і європейських розвідок, пов’язаний з російською Службою зовнішньої розвідки (СЗР). Як і глава фонду Олександр Удальцов, він раніше був послом Росії в Литві.

Валерій Іванов | Фото А. Струмилы / BNS

У цей же час, згідно з документами, що є в розпорядженні журналістів, Р. Бурда представляв інтереси М. Головатова і подавав заявки на компенсацію своїх послуг у 2018 і 2019 роках.

Проте розбіжності між «Кремлівським банкоматом» і адвокатом виявилися тимчасовими — незабаром він знову почав отримувати щедре фінансування.

«Говорив з Івановим — дізнався, що Бурда отримав гроші за участь у справі 13.01. Це оплата за його роботу з захисту Валерія. Сподіваюся, що і це питання вирішиться позитивно», — йдеться в листах фонду за 2019 рік.

Документи про подальші виплати показують, що в 2020 і 2022 роках фонд виплатив Бурді не менше 40 тисяч євро за захист Юрія Меля, включаючи справи проти Литви в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ).

Коли влітку 2023 року щодо «Правфонду» були введені санкції, Бурда, як видно з його листів, відкрив рахунок у російському банку «Сбербанк».

«Банк одержувача – Swedbank, після введення санкцій перекази в рублях – через Сбербанк», – вказано в заявці, поданій в жовтні 2023 року, в якій зазначено, що представництво інтересів Меля в 2024 році в ЄСПЛ обійдеться «Правфонду» в 15 тисяч євро.

У тому ж році Бурда просив також оплатити 15-тисячний контракт за захист Іванова – через той же «Сбербанк». В одному з листів він не тільки просить переказати гроші, але й уточнює, що хоче отримати їх на банківську картку. «Доброго дня, надсилаю підписаний контракт. Я змінив номер рахунку — тепер платіж на картку Сбербанку MIR», — написав адвокат у квітні 2024 року. І додав: «З наступаючими травневими святами. Розумію, що листування через Gmail ускладнене, тому пропоную використовувати yandex.ru».

Однак такого бажання до діалогу, яке він демонстрував у листах «Правфонду», адвокат не проявив у розмові з журналістами відділу розслідувань LRT. «Я ще раз кажу — з цього питання я з вами не розмовляю. У справах адвоката я з сторонніми не розмовляю», — заявив Бурда по телефону.

Письмовий запит він також проігнорував.

Проте для колишнього командувача армії Литви і політика, який заснував нову асоціацію, Валдаса Туткуса, той факт, що його заступник має рахунок у російському банку, що перебуває під санкціями США і ЄС, і отримує туди оплату за захист інтересів найважливіших для Кремля осіб, не викликав подиву.

«У нього є рахунок в Росії. Ну і що? Він що, єдиний в Литві з таким рахунком?» — відповів Туткус, висловивши невдоволення тим, що журналісти показали йому документи фонду тільки особисто, а не надіслали заздалегідь.

«Я погано розбираюся в банківській системі, але робота адвоката, як і ваша робота, як і робота оператора, повинна бути оплачена. Де він відкрив рахунок і як йому зручніше отримувати чесно зароблені гроші як громадянину Литви — це не моя справа», — заявив Туткус LRT.

«Якщо неможливо заплатити іншим способом — ну, значить, неможливо. Як ви кажете — санкції. Але санкції не означають, що громадянин Литви не може мати рахунок у тому самому російському банку», — вважає колишній командувач армії.

Кремль | фото AP

Адвокати могли порушити санкції

В. Туткус дотримується думки, що Р. Бурда отримує гроші виключно за роботу адвоката, а право на захист є у кожної людини. Крім того, він стверджує, що ні він сам, ні журналісти не знають, чи отримав взагалі Р. Бурда гроші від «Правфонду» після введення санкцій у 2023 році — чи були вони переведені в рублях на його рахунок або картку в «Сбербанку».

«Скрізь пишуть: «якщо він перевів у готівку». А раптом він не перевів, а, наприклад, пожертвував якомусь російському благодійному фонду», — каже В. Туткус.

Однак Р. Бурда — не єдиний в Литві з подібною ситуацією.

Адвокат Юлія Асовська, яка захищала радянських офіцерів Едуарда Роскова і Геннадія Іванова у справі 13 січня, подає заявки на фінансування в «банкомат Кремля» щонайменше з 2017 року. З 2021 року вона також надавала юридичні послуги Олексію Грейчюсу, засудженому в Литві за шпигунство на користь Росії. Його захист також фінансував «Правфонд».

У 2024 році, вже після того як «Сбербанк» і «Правфонд» потрапили під санкції, Ю. Асовська направила «банкомату Кремля» рахунок на 15 тис. євро за представлення інтересів Г. Іванова в ЄСПЛ проти Литви. Як і Р. Бурда, вона вказала, що гроші можна переказати на рахунок у «Сбербанку», що перебуває під санкціями. «Я не знаю, чи хочу взагалі говорити. Я за кермом і не можу розмовляти», — заявила вона LRT і поклала слухавку. Питання були направлені їй також у письмовій формі, але на момент публікації адвокат на них не відповіла.

Сбербанк. Асоціативно | фото AP

Адвокат Неріюс Войновас співпрацює з «банкоматом Кремля» з 2017 року, в основному у справі колишнього радянського військового командира Альбертаса Галінайтиса, якому, як і іншим обвинуваченим у справі 13 січня, були пред’явлені звинувачення в злочинах проти людяності.

Раніше Войновас, як і Бурда, намагався зайнятися політикою — у 2016 році безуспішно балотувався до Сейму від антикорупційної коаліції Н. Путейкіса і К. Кривіцкаса. В інтерв’ю LRT Войновас стверджував, що поки брав участь у судових засіданнях у справі 13 січня, він подавав заявки до фонду, декларував отримані кошти і сплачував податки. Останній транш, за його словами, він не отримав.

«Сталося так, що через геополітичну ситуацію мої гроші, що надійшли до Литви, були затримані банком. Я подав пояснення, навіщо мені були перераховані ці кошти, але, на жаль, гроші були повернуті назад», — сказав адвокат по телефону.

Згідно з наявними документами, останній кошторис на захист Галінайтиса Войновас подав у травні 2023 року. У ньому він вказав, що має намір представляти інтереси клієнта в ЄСПЛ до кінця 2023 року, запитуючи субсидію в розмірі 15 тис. євро. У заявці був вказаний литовський банк, проте на останній сторінці додані реквізити «Сбербанку» для переказу в рублях.

Сам Войновас це заперечує. «Хто мені, чесному громадянину Литовської Республіки, відкриє рахунок в «Сбербанку»? Про що ви взагалі говорите, шановний?» — сказав він LRT.

Однак подана ним заявка в «Правфонд» говорить про протилежне — в ній чітко вказано рахунок Войноваса у відділенні «Сбербанку» в Калінінграді.

Проте в Литві є можливість отримати кошти від суб’єкта, що перебуває під санкціями, якщо вони призначені «виключно для оплати обґрунтованих професійних послуг або відшкодування витрат, пов’язаних з наданням юридичних послуг». Рішення про видачу такого дозволу приймає установа, що контролює санкційний режим — в Литві це Служба розслідування фінансових злочинів (СРФП).

Там заявили, що ні від Войноваса, ні від Асовської, ні від Бурди жодних звернень щодо отримання грошей від «Правфонду» не надходило.

«Служба не має інформації про заяви осіб, згаданих у запиті, щодо дозволів на отримання грошових коштів», — йдеться у відповіді СРФП журналістам LRT.

Однак переказ коштів за юридичні послуги на рахунки в «Сбербанку», відкриті самими адвокатами, оцінюється ще суворіше. «Ситуація, за якої адвокатам виплачуються кошти за послуги на рахунки в російських банках, може розглядатися як порушення міжнародних санкцій», — підкреслюється у відповідях СРФП.

«Однією з ключових цілей санкцій ЄС є недопущення надання коштів та/або економічної вигоди суб’єктам, що перебувають під санкціями, а також заборона на ведення ділових відносин з ними», — заявляє СРФП.

В. Іванов, К. Юрайтіс, Е. Швенчьонієне і С. Томас — в одному човні

Адвокат С. Томас, який раніше представляв Роландаса Паксаса у справі проти Литви в ЄСПЛ, вже деякий час живе в Білорусі. У 2019 році він у Вільнюсі розбив меморіальну дошку Йонасу Норейке (генералу Ветра) на фасаді бібліотеки Врублевських. Був засуджений, але втік від арешту. Процес руйнування дошки він транслював у прямому ефірі разом з К. Юрайтісом, який стверджує, що зараз С. Томас перебуває на Кубі в пошуках нових контактів для співпраці.

Згідно з документами, що є в розпорядженні журналістів, у 2022 році С. Томас подав до «Правфонду» масу заявок на загальну суму 60 тис. євро. Про це директор фонду В. Удальцов повідомив МЗС Росії: «З вересня по листопад цього року ми отримали від С. Томаса 5 заявок на фінансування різних проектів. Рішення щодо попередніх поки що не прийнято, їх координує МЗС РФ».

Аналіз документів показує, що в 2022–2023 рр. йому було схвалено тільки одну з п’яти заявок. «Банкомат Кремля» погодився профінансувати звернення С. Томаса до Комітету ООН з економічних, соціальних і культурних прав зі скаргою на уряд Литви. Винагорода — 10 тис. євро.

Однак санкції щодо Росії ускладнили розрахунки і з ним. У травні 2023 року С. Томас отримав повідомлення, що виникли складнощі з переказом коштів в його панамський банк.

«Пане Ковальов, панамський банк повідомив мені сьогодні, що вирішив не приймати перекази з Росії. Чи можете ви переказати мені гроші в криптовалюті — Ethereum або Bitcoin?» — відреагував він.

Проте через кілька місяців, у липні, вже після включення фонду в західні санкції, банк у Панамі передумав, і переказ все-таки пройшов. «Нарешті банк в Панамі переказав гроші. До цього вони були заморожені. Я отримав», — написав адвокат.

Послуги С. Томаса знадобилися і Гедрюсу Грабаускасу — давньому соратнику А. Палецкіса, який проживає з 2020 року в Росії і розшукується литовською владою. У його заявці йшлося про отримання 20 тис. євро в криптовалюті для подання скарг проти Литви до Комітету ООН з прав людини, ЄСПЛ та Інтерполу. Здійснити ці дії планувалося в 2024 році.

Сам С. Томас не відповів на запитання, надіслані журналістами OCCRP.

С. Томаса найняли також К. Юрайтіс і Е. Швенчьонієне. Платити за його послуги з коштів «банкомату Кремля» просив сам Юрайтіс.

Еріка Швенчьонієне | Фото Ю. Стацявичюса / LRT

«Просимо надати фінансову допомогу», — з таким повідомленням він звернувся до фонду у вересні 2023 року, коли проти нього, Швенчьонієне та В. Іванова було порушено кримінальну справу за можливе сприяння іноземній державі в діях проти Литви, а також за публічне схвалення міжнародних і радянських злочинів, їх заперечення або грубу дискредитацію.

К. Юрайтіс просив виділити 7 тис. євро на юридичні послуги проти Литви. Для цього він уклав договір про представництво з С. Томасом, який повинен був подати скаргу до Комітету ООН з прав людини на заборону діяльності асоціації «Міжнародний форум добросусідства».

На запитання журналістів LRT К. Юрайтіс відповів окремим відеороликом, в якому заявив, що теоретично міг звертатися і до «Правфонду», оскільки просив гроші у багатьох різних організацій. Колишня голова форуму Є. Швенчьонієне також не відмовилася від можливості отримати гроші «банкомату Кремля». Хоча в розпорядженні журналістів немає повідомлень або заяв, надісланих нею особисто, від її імені зверталися інші. Наприклад, у 2022 році її представляв С. Томас, вказавши в листі, що «сама Є. Швенчьонієне прямує в Донбас». У заявці просили близько 10 тис. євро на оплату юридичних послуг, необхідних через адміністративну справу щодо демонстрації прапора СРСР в інтернеті.

Казімерас Юрайтіс | Фото Ю. Стацявичюса / LRT

У тому ж році фонд отримав ще одну заявку від С. Томаса, пов’язану з Е. Швенчьонієне — на 15 тис. євро. Вона стосувалася звернення до Комітету ООН з прав людини з приводу знесення шести радянських пам’ятників на Антакальницькому кладовищі у Вільнюсі та перепоховання Героїв СРСР. У 2022 році Е. Швенчонене зняла покривало з радянського пам’ятника на тому ж кладовищі.

«Запитана сума в 15 тис. євро виглядає завищеною. А говорячи про всі заявки, хочу нагадати свою попередню пропозицію: задовольнити прохання про захист інтересів Е. Швенчьонієне і виділити їй 150 євро на оплату штрафу, накладеного поліцією Литви», — писав у травні 2022 року виконавчий директор фонду В. Поздоровкін.

Зв’язатися з самою Е. Швенчьонієне не вдалося — на дзвінки на її номер відповіла дочка.

У А. Палецкіса також був рахунок у «Сбербанку»

Листування «Правфонду» з соратником А. Палецкіса — Е. Ягелявічюсом — розкриває не тільки джерела фінансування його діяльності, але і самого Палецкіса, нині засудженого за шпигунство на користь Росії.

Е. Ягелявічюс перебуває в розшуку в Литві за підозрою в антидержавній діяльності — він так і не повернувся до країни після поїздки в 2022 році на спостереження за організованими Росією незаконними «референдумами» на тимчасово окупованих територіях України. З березня 2023 року він очолює зареєстровану в Білорусі організацію «Міжнародний форум добросусідства», створену незабаром після ліквідації аналогічної організації в Литві за рішенням суду. Через соціальні мережі з Е. Ягелявичюсом вдалося встановити контакт, йому були направлені питання, але відповідей на них відділ розслідувань LRT так і не отримав.

Прізвище Е. Ягелявичюса з’являється у звітах фонду саме в 2022 році, коли «банкомат Кремля» оплатив проведення в листопаді в Мінську пропагандистської дискусії «Право на історичну пам’ять». На дискусію було виділено 160 тисяч євро. У ній виступили не тільки російські та білоруські пропагандисти, але й сам Е. Ягелявічюс, а також дистанційно — Е. Швенчьонієне.

Уже в січні минулого року Ягелявичюс сам подав заявку на 5 тисяч євро на подачу скарги в Інтерпол проти Литви за нібито незаконне переслідування Е. Швенчьонієне, К. Юрайтіса і В. Іванова. У тому ж листуванні, але вже в квітні, Ягелявичюс намагався отримати додаткові кошти для своєї соратниці.

«Про Еріку Швенчьонієне теж дізнався. Вона каже, що потрібна допомога. На даному етапі потрібно 700 євро, а пізніше — 700 євро для адвоката», — писав литовець, який живе в Білорусі.

Договір “Правфонду” з Едікасом Ягелявічюсом про підтримку захисту Альгірдаса Палецкіса | Фото LRT

Договір “Правфонду” з Едікасом Ягелявічюсом про підтримку захисту Альгірдаса Палецкіса | Фото LRT

Договір “Правфонду” з Едікасом Ягелявічюсом про підтримку захисту Альгірдаса Палецкіса | Фото LRT

Отримати гроші Е. Ягелявічюсу дійсно вдалося влітку 2023 року. У червні була підписана угода з фондом про субсидію в розмірі 600 євро — кошти призначалися для звернення А. Палекіса до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Як зазначено в наданій формі, фінансування Кремля знадобилося для перекладу документів з литовської на російську мову.

«Відразу після рішення Верховного суду А. Палецкіс має намір подати скаргу до ЄСПЛ. Прихильники і соратники Палецкіса готові допомогти в цьому: адвоката наймає депутат Європарламенту з Латвії Т. А. Жданока, а переклад документів здійснює громадська організація «Форум добросусідства». Необхідно перекласти на юридичну російську мову близько 460 сторінок», — писав Е. Ягелявічюс.

У 2024 році було встановлено, що тепер уже колишня депутатка Європарламенту від Латвії Тетяна Жданока є агентом 5-го управління ФСБ Росії, а А. Палецкіс в Литві засуджений за шпигунство на користь Росії. У жовтні 2023 року Е. Ягелявічюс переслав фонду перекладені російською мовою документи, пов’язані з Палецкісом. Серед них — розшифровка допиту співробітником ДДБ (Департаменту держбезпеки) Деймантаса Бертаускаса в 2018 році.

Бізнесмен Д. Бертаускас також був обвинуваченим у справі Палецкіса у шпигунстві на користь Росії, але був виправданий. Пізніше він був засуджений за поширення дитячої порнографії. Спільно з Палецкісом він збирав інформацію для російської розвідки про справу 13 січня, їздив до Москви і зустрічався там з М. Головатовим, якого в Литві за гроші Кремля захищав Р. Бурда. У наданій розшифровці оперативного допиту Д. Бертаускас докладно розповідає як про поїздки, так і про взаємодію з російськими агентами, але особливо цікаво те, як Палецкісу виплачувалися гроші Кремля і як він їздив за ними в Калінінградську область.

СЛІДЧИЙ: У Альгірдаса теж є рахунок у «Сбербанку»?

ВІДПОВІДЬ: Так. Він регулярно ходить знімати гроші. Казав мені, що гроші передаються від «Супутника».

СЛІДЧИЙ: А де він їх знімає?

ВІДПОВІДЬ: У Совєтську. Нещодавно був там, пару тижнів тому, напевно… За статті він отримує приблизно 700 євро.

СЛІДЧИЙ: Така сума за одну статтю?

ВІДПОВІДЬ: Ні, на місяць…

(фрагмент допиту ДДБ, 2018 р.)

Підтвердження того, що саме «Правфонд» фінансував підготовку справи Палецкіса в ЄСПЛ, міститься і в річному звіті фонду за 2023 рік, затвердженому МЗС Росії.

Але це не єдиний випадок, коли «банкомат Кремля» піклувався про Палецкіса. У 2022 році фонд підписав угоду з російською активісткою Галиною Сапожниковою. У Литві вона визнана небажаною особою за книгу «Хто кого зрадив», в якій спотворюються злочини СРСР у 1990–1991 роках. Угода стосувалася перекладу та видання книги Палецкіса «Наручники для думки» російською мовою. На це було виділено 5,7 тис. євро.

Сам А. Палецкіс, який відбуває тюремне ув’язнення, відмовився зустрітися з відділом розслідувань LRT або відповісти на питання. Наше прохання передали через Департамент тюрем Литви. «Інформуємо, що Альгірдас Палецкіс не бажає з вами спілкуватися», — йдеться в офіційній відповіді.

Альгірдас Палецкіс | Фото Э. Блажиса / LRT

На запитання журналістів не відповіли ще двоє фігурантів, які фінансуються «банкоматом Кремля». Клайпедський активіст і колишній член міської ради Клайпеди В’ячеслав Тітов, засуджений за образу пам’яті командира литовських партизанів Адольфаса Раманаускаса-Ванагаса, згідно зі звітами фонду за 2020 рік, отримав 20 тис. євро на свій захист.

«Рекомендуємо В. Титову в 2020 році звернутися безпосередньо до фонду для компенсації своїх юридичних витрат», — писав у вересні 2019 року один з керівників фонду Ігор Паневкін.

І незважаючи на вже введені західні санкції, гроші фонду знайшли шлях до ще одного співвітчизника Росії в Литві.

У 2024 році фонд уклав договір з журналістом російського видання «Комерсант» Миколою Зубовим. У договорі він представляв інтереси Володимира Водо. Цей громадянин Росії жив у Литві з 1989 року і працював публіцистом, але коли ДГБ оцінило його діяльність як загрозу національній безпеці за поширення пропаганди та дезінформації, Департамент міграції позбавив його посвідки на проживання. Після цього Водо звернувся до «Правфонду» за грошима для подання позову до ЄСПЧ проти Литви. Кошти були перераховані на рахунок М. Зубова. Причину цього пояснив сам Водо в листі 2023 року:

«Якщо справа в тому, що фонд не може переказати гроші з Росії в ЄС (Литву), то у мене в Москві є хороший друг і давній колега з «Комерсанта» Микола Зубов, який згоден стати одержувачем коштів. Його лише турбує коливання курсів валют, тому, якщо можливо, краще переказати не в російських рублях», — написав В. Водо керівництву фонду.

В. Водо оскаржив у суді рішення Департаменту міграції про позбавлення його права на проживання в Литві. Він стверджував, що має з Литвою особливо тісні сімейні та соціальні зв’язки, вільно розмовляє литовською мовою і повністю порвав усі зв’язки з країною походження.

В. Водо був висланий з Литви рівно рік тому.

На одному заході зібралися всі підопічні “Правфонду”: К. Юрайтіс, А. Палецкіс і В. Тітов – 19 лютого 2022 року | Фото Facebook

Пріоритет «Правфонду» — кремлівська версія подій 13 січня

З численного листування керівництва кремлівського фонду, що стосується Литви, видно, що режим Росії з самого початку діяльності фонду приділяє особливу увагу подіям 13 січня 1991 року. Усі отримувачі субсидій фонду в Литві поширювали кремлівську версію, ніби радянська армія не мала відношення до цієї трагедії, і займалися очорненням жертв тих подій. Радянські військові, звинувачені в злочинах проти людяності в рамках справи 13 січня, отримували професійний юридичний захист, фінансований фондом.

Однак поширення кремлівської інтерпретації подій січня не обмежувалося лише територією Литви — її активно підтримував і «Правфонд».

13 січня 2021 року на сайті «Правфонду» з’явилося повідомлення про те, що у зв’язку з 30-річчям подій у Литві в Державній Думі Росії відкривається фотовиставка і проводиться прес-конференція. У повідомленні також пояснювалося, навіщо це потрібно.

«На жаль, недавні події у Вільнюсі обросли історичною брехнею і спотворенням фактів. Ми, Громадська палата, вважаємо, що це в першу чергу загрожує національній безпеці Росії», — стверджувалося в повідомленні.

Цю пропагандистську виставку організував Володимир Деревнин, президент громадської організації «Наші співвітчизники». Ця організація, заснована в 2016 році, надає допомогу колишнім радянським чиновникам і військовим, яким Литва висунула звинувачення у справі 13 січня. Незвичайна і сама електронна адреса В. Деревніна — [email protected], а також його зв’язки з Михайлом Головатовим — колишнім офіцером ФСБ, обвинуваченим у справі 13 січня, якого захищав адвокат Роман Бурда.

Зі звітів «Правфонду» видно, що як тільки надходили прохання про фінансування кампаній, спрямованих на дискредитацію подій 13 січня, вони практично без обговорень отримували схвалення.

Наприклад, восени 2020 року була затверджена заявка В. Деревніна на проведення заходу в Калінінграді в серпні, метою якого було довести, що «вільнюська справа» — політично мотивована. З «кремлівського банкомату» запросили 11 тисяч євро, частина яких пішла на оплату трансляцій репортажів на телеканалах «Росія-1» і «Росія-24».

Незабаром організація «Наші співвітчизники» подала ще один рахунок — 850 євро на видання спеціального альбому під назвою «Литва 91». Фінансування цих проектів підтверджується листом, надісланим у грудні 2020 року одним із керівників «Правфонду» В. Поздоровкіним.

«Додаю два договори і кошториси. Просимо перевірити, чи правильно вказані банківські реквізити вашого фонду. Якщо все правильно — підпишіть документи і поставте печатку на останніх сторінках. Було б добре сьогодні обмінятися оригіналами договорів і кошторисів», — писав В. Поздоровкін.

До листа також були додані документи на оплату організації виставки в Держдумі з проханням виділити близько тисячі євро. Саме про цю виставку «Правфонд» повідомляв у січні 2021 року:

«Дотація призначена для покриття витрат, пов’язаних з тематичною фотовиставкою в Державній Думі Російської Федерації, присвяченій 30-річчю подій 13 січня 1991 року у Вільнюсі», — йдеться в документах, проаналізованих журналістами.

У листуванні між В. Поздоровкіним і В. Деревніним за 2021 рік також виявлено документ з планом покарання Литви за вирок у справі радянських військовослужбовців за події 13 січня. Документ має назву «Прийняття додаткових заходів проти Литви у зв’язку з вироком у справі про події 13 січня 1991 року у Вільнюсі». Його електронною поштою В. Поздоровкіну надіслав той самий В. Деревнен з адреси [email protected].

План покарання Литви складається з дев’яти пунктів, серед яких є заходи економічного тиску, такі як переорієнтація вантажів у російські порти і відмова від підтримки туристичного бізнесу в країнах Балтії. Ці пункти втратили актуальність після введення санкцій і розриву економічних зв’язків з Росією.

Проте, деякі пропозиції можуть зберігати вплив і зараз.

В. Деревнін пропонує активніше використовувати російські військові архіви та матеріали, що містяться в них, які стосуються дій поліції, СС і «лісових братів» за часів Великої Вітчизняної війни та після її закінчення. Він пропонує показати документи, які нібито доводять, що після війни загинуло до 25 000 осіб, з яких 23 000 — литовці, чиї родичі можуть бути живі й донині.

Литовські історики провели безліч досліджень, які показують, як радянська влада фальсифікувала документи і використовувала пропаганду для дискредитації литовського опору і партизанського руху, прагнучи стерти його з суспільної пам’яті.

«Притягніть до відповідальності за геноцид і злочини проти мирних громадян держави тих, хто зараз підтримує нацизм і військових злочинців», — йдеться в одному з пунктів.

Також у плані пропонується «створювати контрпропагандистський контент на базі радіостанцій і телецентрів у прикордонних з Балтійськими країнами районах Росії — інформаційні та інші передачі, а також запросити у державних архівів Росії художні фільми, вистави та інші матеріали про життя і перебування республік Балтії у складі СРСР (як наочні засоби)».

***

Тисячі листів «Правфонду» та доданих до них документів були проаналізовані журналістами з тридцяти ЗМІ по всій Європі: Bird.bg (Болгарія), Biuro Media (опозиційні ЗМІ Білорусі), Context Romania, Delfi Estonia, DR (Данія), El Periodico (Іспанія), Göteborgs-Posten і SVT (Швеція), Центр розслідувань імені Яна Куцяка (Словаччина), Inside Story (Греція), Irish Times (Ірландія), IrpiMedia (Італія), IStories (опозиційні ЗМІ Росії), Knack (Бельгія), Le Monde (Франція), Nekā personīga (TV3 Latvia) і Re:Baltica (Латвія), LRT (Литва), NRK (Норвегія), OCCRP, Der Spiegel, ZDF і Paper Trail Media (Німеччина), Der Standard (Австрія), RISE Moldova, YLE (Фінляндія), Frontstory.pl / VSquare.org (Польща і Центральна Європа), investigace.cz (Чехія) і Dagbladet Information (Данія).

Автори: Міндаугас Аушра, Індре Макарайтіте, відділ розслідувань LRT

Джерело: LRT