ТАЄМНИЦЯ ОДНОГО ВБИВСТВА

Це трапилося 22 квітня 1998 року. Він зателефонував і повідомив: “Зараз я йду додому, а завтра о шостій ранку буду у вас”. Через 40 хвилин його застрелили у ліфті, яким він підіймався до власної квартири. Вадим Гетьман був неординарним фінансистом і впливовим українсмьким політиком. Таємниця його cмерті хвилює до цього часу.НЕ ХОВАЙТЕ ЖИВИХ

Вибори 98-го року у парламент України здивували рівнем своєї безпринципності, якого до того в політиці не спостерігалося. Зокрема, шокувала поява рекламного плакату одного з кандидатів у депутати в траурній рамці. Із сотень претендентів на депутатський мандат “чорну мітку” надіслали одному — Вадиму Гетьману. Він був найпомітнішою фігурою на виборчих перегонах на Черкащині.

Вадим Гетьман вже вдруге виставляв свою кандидатуру по Тальнівському округу. “Траурний” плакат хутко передрукували. Гетьман не став наполягати на розслідуванні цієї капості. Політик міг не знати, що надрукувати злощасну траурну рамку практично неможливо, якщо на неї не надано замовлення. Кожний кандидат у депутати має право надрукувати за рахунок держави дві тисячі екземплярів рекламних плакатів. Частина тиражу надходить на виборчі дільниці. Зміст плакату погоджується з самим кандидатом та окружною комісією. У друкарні державне замовлення виконується з особливою ретельністю.

Державний чиновник, який спочатку видав наказ віддрукувати траурну рамку на плівці, а потім накласти плівку на плакат мусив мати дуже велику владу. Двічі помилитися неможливо. Нагадаю: з-поміж тисячі інших плакатів траурною рамкою вирізнявся лише один. Виборчий штаб був зобов’язаний з’ясувати, хто намагається зашкодити на виборах кандидату.

Джерело у виборчому штабі розповідало мені, що на виборчу кампанію Вадим Гетьман мав круглу суму — в півтора мільйона доларів США. Ним було багато зроблено для виборців, тому він був упевнений, що легко виграє вибори в окрузі, який одного разу вже направив його до парламенту. Нібито Гетьман попередив у виборчому штабі, що його не цікавить, як будуть використані ці кошти, одначе у випадку програшу вимагатиме прозвітуватися за кожну копійку.

Поразка на виборах змусила Вадима Гетьмана вдатися до рішучих дій. Він подав позовну заяву до Тальнівського райсуду, вимагаючи визнати вибори недійсними, через численні порушення виборчого законодавства. Автор цих рядків не сумнівалася, що Гетьман виграв би судовий процес. Для цього він мав досить сили, влади і грошей.

Мені заперечать, мовляв, суди у нас незалежні, судять неупереджено. Але красномовно говорить той факт, що голова Тальнівського районного суду Віктор Васьковський, у впровадженні якого знаходилася гучна справа по виборах, згодом був визнаний судом винним в отримані хабара і засуджений до трьох років позбавлення волі. Верховний Суд України пом’якшив вирок і скоротив строк відбування покарання до півтора року. Не думаю, що Віктор Васьковський міг би відмовити Вадиму Гетьману.

Наскільки мені відомо, відбулася крута розмова і в самому виборчому штабі. 22 квітня Вадим Гетьман зателефонував у Тальне до голови свого виборчого штабу Миколи Гаваги. Там знаходилося ще п’ятеро осіб. Один із них і передав зміст телефонної розмови: “Зараз я йду додому, а завтра о шостій годині ранку буду у вас”, — сказав Гетьман. Але через 40 хвилин в ліфті пролунають постріли, які обірвуть життя політика.

Через смерть заявника судову справу по виборах призупинили.

ДРУЗІ І ВБИВЦІ

Події в Черкасах розвивалися стрімко. Прибувши до обласного центру, міністр внутрішніх справ України Юрій Кравченко повів себе круто — рішуче зняв з посади начальника Черкаського УМВС Сергія Івахненка і висловив обурення з приводу нерозкритих 36 вбивств, у тому числі 7 резонансних.

На гнів столичного шефа черкаські сищики відреагували хутко. У Миколаївській області було заарештовано кілера зі зброєю, який готував чергове вбивство одного кримінального авторитета. Під час допиту злочинець розколовся: він назвав прізвища, причетних до вбивства Вадима Гетьмана. Незабаром три співробітники УБОЗу з ордерами на обшук і арешт, підписаних прокурором Черкаської області Павлом Кушніром, виїхали до Тального. Вони зупинилися біля високого паркану оселі Миколи Гаваги, пред”явили ордери і попросили їх впустити. У відповідь почули відмову і натяк на те, що, вчинивши арешт, вони нарвуться на незадоволення найвищої особи держави. Правоохоронці розвернулися і пішли.

Я зателефонувала в обласну прокуратуру і попросила прокоментувати останні події. Мені відповіли: “Прокурор захворів” і більше — ані пари з вуст. Констатую лише сухі факти подій, очевидцем яких стала випадково. Читачі мають їх самі оцінити.

Ким же був Микола Григорович Гавага? Трудову біографію починав міліціонером, потім став звичайним охоронцем Тальнівського хлібокомбінату. А далі зробив стрімку кар’єру, опинившись через кілька років у кріслі директора. Вадим Гетьман запримітив кмітливого підприємця і доручив йому очолити свій виборчий штаб.

У кінці серпня 1998 року новий губернатор Шевченкового краю Анатолій Даниленко виїхав до Тального, щоб представити активу району нового главу райдержадміністрації. Ним виявився Микола Гавага. Рівно за тиждень співробітники УБОЗу з ордерами на арешт з’явилися біля оселі представника Президента в Тальнівському районі. Спалахнув скандал, який докотився до вершини політичного Олімпу. 25 вересня Генеральний прокурор України Михайло Потебенько в кабінеті Президента України вирішував питання про арешт його представника в Тальнівському районі Черкаської області. Це була п’ятниця. А уже в понеділок Гавагу заарештували і згодом етапували до Лук’янівської в’язниці в Київ, в якій утримуються найнебезпечніші злочинці. До Тального було направлено спецпідрозділ УБОЗу “Сокіл”, і під охороною соколят правоохоронці провели обшук в помешканні заарештованого.

Приказка “Мій дім — моя фортеця” цілком підходить до “скромного” житла представника Президента України в Тальнівському районі. Багатоповерховий палац обнесений високим парканом. Його охороняли шість вгодованих псів-гігантів та гімалайський ведмідь. Будинок був завалений різноманітною зброєю: під час арешту у Гаваги було конфісковано понад тисячу бойових набоїв, карабін, штурмову гвинтівку, три газових пістолети, перероблені для використання бойових зарядів. Під час другого обшуку виявили ще два незареєстрованих пістолети і понад дві тисячі набоїв.

Найбільше вражала кімната-бар з вмонтованими у стіну холодильниками, де була виставлена величезна колекція різноманітних коньяків та горілок. Так скромно мешкав держслужбовець, слуга народу. Нагадаю, що на той час у районі по кілька місяців не виплачувалися пенсії та зарплати.

Біля стін обласної прокуратури почалися масові пікети прибічників Гаваги, яких організовано привозили до Черкас на автобусах, що коштувало недешево. Пікетувальники вимагали звільнити їхнього куміра з-під варти.

На той час заступником прокурора Черкаської області по слідству був Василь Федоренко. У своїх виступах по телебаченню він сказав, що шокований розмахом корупції, з якою зіткнулися правоохоронні органи, розслідуючи справу Миколи Гаваги.

Але Василь Миколайович Федоренко змовчав, що саме заявив йому під час допиту Микола Гавага: “Зброя не моя… Не випустите, назву імена високопоставлених можновладців, яким належить бойовий арсенал і які приїздили до мене на полювання. Хіба я винен, що вони не зареєстрували зброю!”.

Скандал вже не містечкового масштабу набирав оберти. Судіть самі: перші особи країни в жебрацькій провінції організовують гучні гульбища, на які в спеціальних підвалах і супер-барах заготовляються величезні запаси різноманітних напоїв, серед яких кілька пляшок коньяку коштують дорожче невиплачених пенсій мешканців цілого села. До того ж, державні мужі чхають на закони і не реєструють зброю, з якої полюють.

Тоді я працювала власним кореспондентом газети “Независимость” по Черкаській області. Колеги говорили, що Гавага — для київського бомонду небезпечний як свідок, його вб’ють ще у в’язниці. Одначе скандал набув великого розголосу. Відбувся витік небажаної інформації, і вбивство Гаваги могло б кинути тінь на репутацію крупних політиків. Гавагу згодом випустили під грошову заставу.

ТАЄМНІ ЗАКУТКИ КОРИДОРІВ ВЛАДИ

Вислів “мафіозна влада” ще довго вживатиметься на теренах неньки-України. Нагадаю читачам, з чого почав своє правління Президент Леонід Кучма. Він вправно «охмурив» народ обіцянками подолати корупцуію і злочинність. І як пудтвердження виборчих заяв після обрання змістив міністра внутрішніх справ. Розгрібати Авгієві конюшні міліцейського відомства було доручено генералу СБУ Володимиру Радченку, який керував МВС протягом року. На першій колегії новопризначений мінистр зняв одного свого заступника, який не лише патронував Черкаську область, а й створював “дах” для можновладців. Міліцейські генерали підозрювалися у зв’язках з бандитами.

А перші особи країни полюють в Маньківському районі до цього часу. У той час високопоставлених урядовців та чиновників різних відомств можна було бачити на гулянках у Монастирищі, на островах у плавнях біля Соколівки Жашківського району, в Маньківських очеретах. Вражали не “гаялвини” із заморськими напоями і закусками — державні мужі пиячили в обнімку з всенародновідомими бандитами. Один з колишніх урядовців навідується в Маньківку до цього часу.

У самому Тальному в руках місцевого авторитета “Мішеля” знаходиться бандитський общак. Минулого року з бандитської каси було профінансовано купівлю імпортного вінчестера, інкрустованого алмазами. Його бандити презентували в подарунок великому чиновнику одного з правоохоронних відомств.

Два тижні тому в Тальному заарештували за вимагання кримінального авторитета “Хіміка”, який “тримає владу” в кількох районах: Уманському, Христинівському, Монастирищенському, Жашківському, Маньківському, Катеринопільському, Тальнівському, Лисянському і Звенигородському. Йому підкоряються не останні представники того ж кримівнального світу “Бик” і “Циган”. “Хімік” сконцентрував у своїх руках безмежну владу, контролював наркобізнес і торгівлю краденими автомобілями. Він може дозволити собі купити розкішні квартири, щоб потім подарувати їх високопоставленим правоохоронцям. Отож, коли в Черкаському УМВС на прес-конференції вкотре заявляють журналістам про боротьбу з криміналітетом, з гіркотою думаєш: хто ж кого контролює?

Якось в кабінеті чиновника із солідними погонами я завела мову про “Хіміка”, і побачила на обличчі чоловіка жах. Той хутко почав переводити розмову в інше русло. А мова уже йде про зрощення банд різних регіонів у великий картель. “Хімік” міцно пов’язаний з Вінницькими і Кіровоградськими бандугрупованнями. Вони спільно проводять нальоти, про що свідчать пограбування цукрових заводів різних областей. Нещодавно прокурор Черкаської області Олександр Литвин повідомив журналістам, що до суду передана кримінальна справа на банду колишнього міліціонера Чернявського, яка грабувала цукроварні. І в той же час продовжуються сходняки кримінальних угруповань різних областей. Про “бандитські шабаші” дізнаються журналісти, а правоохоронці перебувають у повному неведенні.

Звісно, “Хіміка” випустять, як прокуратура випустила в лютому “Бика”, якого арештували на міжнародній трасі “Київ — Одеса — Санкт-Петербург” бійці спецпідрозділу “Беркут” Володарського району Київської області. При ньому знайшли пістолет і маску, яку використовують бандити при пограбуванні.

Але повернемось, як кажуть, до наших баранів. Вадим Гетьман не знав, в якому криміналізованому окрузі він балотується на виборах, інакше б політик вжив заходів і забезпечив себе охороною.

На численних пікетах і в інтерв’ю журналістам прихильники Миколи Гаваги відзначали розгул злочинності. Нібито Гавага намагався боротися з криміналітетом, хотів “навести порядок” у власному домі, але йому не дали. Нині важко судити про правдивість тодішніх заяв: сам Гавага уже нічого не скаже, бо загинув в автомобільній катастрофі за дивних обставин.

ГАЗЕТА ЗАХИСТИЛА ЖУРНАЛІСТА. ЖУРНАЛІСТ ЖИВИЙ, ГАЗЕТА — НІ

6 жовтня 1998 року в Черкасах проходила колегія Черкаського УМВС, на яку прибув міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. Дійство відбувалося у великому залі Черкаської облради. З трибуни виступив заступник начальника Черкаського управління з боротьби з організованою злочинністю, на той час підполковник, Микола Каплій, який розповів про конфіскацію великого арсеналу зброї в Тальному, арешт Миколи Гаваги і заявив, що правоохоронці розкрили вбивство Вадима Гетьмана, заарештовані кілер та замовник.

Тоді ж у розмові із журналістами Юрій Кравченко підтвердив причетність Миколи Гаваги до організації вбивства на замовлення і факт затримання потенційного кілера. Така ж інформація пролунала і з телеекранів центрального телебачення.

Професіонали знають, що журналіст не може, не має права замовчувати подібну інформацію. Після заяви високопоставлених охоронців на колегії варто було чекати публікації не крихітної замітки, а солідного журналістського розслідування.

Для написання великого матеріалу потрібен був певний час, і в редакції “Независимости” я домовилася, що терміново, у черговий номер, подам інформацію, яку розмістять як особливо важливу під логотипом газети на першій сторінці. Було надруковано сто рядків, в яких я повідомляла про арешт Тальнівського глави райдержадміністрації Миколи Гаваги, а також про те, що правоохоронці підозрюють його не лише у замовленні вбивства містечкового авторитета, а й головного банкіра України, батька української гривні Вадима Гетьмана. Вбивство відомого політика носить політичний характер, пов’язане з виборами до Верховної Ради. На той час “Независимость” була флагманом української преси. Газету отримували всі посольства, міжнародні інформаційні агентства та Верховна Рада. На сторінках газети часто друкувалися скандальні матеріали з розвінчуванням корупції. Сто рядків інформації на першій сторінці, і буквально на другий день до редакції особисто завітав сам міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. Він зустрівся з журналістами, а потім у нього взяли інтерв’ю, яке згодом опублікували на двох шпальтах.

Справжнім шоком для мене стала блискавична поява у московській газеті “Совершенно секретно” публікації “Исповедь киллера, убившего Вадима Гетьмана”.

Замисліться: на крихітну інформацію української газети блискавично відповідає одне з найвпливовіших московських видань!

Що ж так стурбувало українських і московських можновладців? Те, що я назвала вбивство політичним і пов’язала з виборами? Чи розсекретила низовий канал, який вів прямо до вершини великої змови? Поспішаючи, автори “Исповеди киллера…” абияк “зляпали” зміст, над яким сміялися не лише правоохоронці, а й журналісти. Здавалося, нікого не турбувало, що викладені факти суперечать здоровому глузду. Хтось на досить високому рівні дав команду будь-що замести сліди.

“Исповедь киллера…” була передрукована газетою “Независимость”. А в наступному номері було опубліковано інтерв’ю з міністром Юрієм Кравченком, в якому, звісно, той уже не пов’язував вбивство Вадима Гетьмана з політикою.

У цей час я опублікувала ряд власних журналістських розслідувань, розвінчуючи фабрикацію правоохоронцями ряду кримінальних справ. Мене попередили про замах, який готується щодо мене. Тоді ж “Независимость” виступила із заявою на першій шпальті: “Черкасскому собкору “Независимости” Валентине Васильченко угрожают физической расправой”. Редакція попереджувала, що має документи, в яких названі імена високопоставлених чиновників, які прагнуть вбити журналіста. Самій газеті залишалося не довго жити.

СПОВІДЬ КІЛЕРА

Публікація в московському виданні варта того, щоб про неї сказати кілька слів. Зауважу, журналісти знають, що їх листування ретельно перевіряється, прослуховуються редакційні і квартирні телефони окремих журналістів. Смішною виглядає інформація, видана в “Исповеди киллера…”, московських акул пера, що їм в редакцію зателефонував кілер, щоб призначити зустріч. У редакції він з’являється через десять днів, проводить бесіду в коридорі. А ще за два тижні телефонує вдруге, щоб нарешті зустрітися і провести розмову. За тривалий час дивних переговорів кілера могли десятки разів якщо не заарештувати, то вбити. Не говорячи про те, що жоден вбивця на розмову з журналістом не піде. Вбивства на замовлення — з розряду злочинів, які важко розкриваються.

Втім, на увагу заслуговують окремі абзаци. Так, у вступі було сказано таке: “В настоящее время Генпрокуратура Украины расследует около десятка версий этого убийства. Среди них политические, финансовые, личные. Но в основном все говорят о будущих президентских выборах и об “украинских” интересах некоторых российских олигархов, связанных с переделом финансового рынка Украины, монополию на который в течении последних четырех-пяти лет имела определенная группа, возглавляемая Вадимом Гетьманом”.

Ще під час виборчої кампанії говорили, як про вирішене питання, що Вадим Гетьман стане головою Верховної Ради. Величезний авторитет серед політиків не піддавався сумніву.

А тепер згадайте про політичну кризу, коли Верховна Рада тривалий час не могла обрати спікера, поки ним не став Олександр Ткаченко. Далі відбулася так звана “оксамитова революція”, коли змінилося керівництво Верховної Ради. Російські журналісти пишуть про майбутні президентські вибори. На той час у своїх публікаціях газета “Зеркало недели” відверто називала банкіра Віктора Ющенка “улюбленим хлоп’ятком” Вадима Гетьмана. Багато відомих політиків пророкували Ющенкові президентське крісло. Окремі політичні кола не влаштовувало, щоб Вадим Гетьман став головою Верховної Ради, цього також не бажали й російські олігархи, про яких йде мова у згаданій публікації. Принаймні до одного з російських політиків Віктор Ющенко досить наполегливо проявляє свою нелюбов.

З того часу на Україні пройшла тотальна приватизація російськими олігархами стратегічно важливих об’єктів, проти якої виступали у свій час і прем’єр-міністр Ющенко та його віце-прем’єр Тимошенко. Напевно, що зробити це було б набагато важче якби Вадим Гетьман залишився б живим.

Щодо публікації в «Совсеке”, вона вцілому розрахована на м’яко кажучи наївну аудиторію. Передрукувати її змушена була Одна з провідних укранських газет змушена була передрукувати статтю під тиском.

Завершувалась сповідь кілера страшним висновком: “Сейчас такое положение, что люди с моими навыками без работы не останутся…” І цей погноз повіністю був виправданий майбутніми подіями: попереду були вбивства багатьох політиків, журналістів Гії Гонгадзе та Ігоря Олександрова.

ГВИНТИКИ ОДНОГО МЕХАНІЗМУ

Кримінальну справу Миколи Гаваги було спущено на гальмах. Невдовзі підприємець загинув при загадкових обставинах. Офіційну версію подали всі черкаські газети. Це була звичайна автомобільна аварія. Я схильна думати, що це було замасковане вбивство. Якби Микола Гавага виїхав і десь приміром, у Польщі, загубився, він би залишився живий. Як і Вадим Гетьман, Микола Гавага недооцінив систему, якій служив. Я далека від думки, що тальнівський підприємець був головним замовником вбивства відомого політика: він — лише гвинтик складного механізму.

Минулого року я випадково переплутала двері судових засідань Черкаського обласного суду. Уже з перших слів підсудного я з подивом зрозуміла, що мова йде про гучну тальнівську справу. Судили кілера. Той розповідав про передачу зброї — револьвера системи “Марголіна”, грошей, називалися суми 10—25 тисяч доларів США. У цій сповіді кілер називав себе другим номером, за вбивство мав отримати 25 тисяч доларів США. Але перший номер нібито був убитий на його очах і він також не отримав обіцяної суми.

У судовій справі вже не згадувалося вбивство Гетьмана, йшлося про вбивства підприємців, які нібито замовляв Микола Гавага. Кілер сказав у залі суду: “Гавага работает соратником Гетьмана”. У суді йшла мова про вбивства 1998 року. Надворі закінчувався 2001-й. Уже були мертвими і Гетьман, і Гавага. Кілер назвав до двох десятків імен, причетних до вбивств. На лаві підсудних сидів лише один чоловік. Кримінальна справа, за якою починалося гучне розслідування з пікетами, скандальними публікаціями у відомих вітчизняних та зарубіжних виданнях, заявами політиків та міністрів на телеекранах, тихенько закінчувалася у судовому залі обласного суду.

Валентина Васильченко

Читайте также: