Как стать жертвой махинаций руководства и работников отделений «УкрСиббанка» и потерять деньги

 Я вирішив звернутися до Вас з проханням про допомогу, так як впевнений, що тільки розголос може вплинути на вирішення мого питання, що затягнулося на кілька років.

Я став жертвою махінацій керівництва і працівників відділення № 637 ПАТ «УкрСиббанк» в м. Ужгород. У мене був протиправно та незаконним способом присвоєний депозит, який був відкритий на моє ім’я та перебував на зберіганні в комерційній банківській установі – ПАТ «УкрСиббанк», на доволі значну суму – 56 771,00 доларів США (п’ятдесят шість тисяч сімсот сімдесят один долар США); 1 330,00 Євро (одна тисяча триста тридцять Євро) та 8010,00 грн. (вісім тисяч десять грн. 00 коп.), тобто дані грошові кошти я на протязі тривалого часу копив та відкладав.

Крім того, за підробленими документами на моє ім’я був оформлений фіктивний споживчий кредит на суму 98 556 доларів (дев’яносто вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят шість доларів США), вкрадені та нахабним чином присвоєні грошові кошти на суму – 40 000 Євро (сорок тисяч Євро), які повинні були йти на погашення ще одного кредиту. Про дані кричущі факти, які носять явно злочинний характер, що стосується беззаперечно посадових та службових осіб ПАТ «УкрСиббанк» вже відомі загалу громадськості на теренах Закарпатської області, однак віз стоїть на одному місці.

Повідомлення про підозру не оголошено жодному фігуранту по даному зведеному кримінальному провадженні, яке зареєстровано в ЄРДР за № 12012070030000428 від 20.12.2012 року та перебуває в провадженні СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, що в подальшому перекваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України «службове підроблення», за яким Русина Сергія Андрійовича визнано потерпілим.

Про це я дізнався через кілька років після описаних мною подій, і за сценарієм махінаторів повинен був опинитися за гратами як шахрай, а все моє майно розраховували викупити за безцінь.

Співпрацювати з ПАТ «УкрСиббанк» я почав з 2006 року. Відділення № 637 в м. Ужгород я обрав не випадково, так як його керівник був моїм другом, партнером і радником по бізнесу.

В цьому відділенні у мене сталося три події, які я опишу нижче:

1. Депозит

У 2007 році, за порадою друга-банкіра, я відкрив кілька депозитних рахунків, на які відкладав зароблені гроші:

– 11.09.2007 р. був укладений депозитний договір «Активні гроші», сума вкладу становила 56 771,00 доларів США та 1 330,00 євро;

– 06.11.2007 р. був укладений ще один депозитний договір з внеском 8010,00 грн.

В кінці 2011 року я запідозрив, що гроші знімалися без мого відома, і звернувся в Закарпатське регіональне відділення ПАТ «УкрСибБанк» з письмовою вимогою про закриття всіх рахунків, надання руху грошових коштів по них, а в разі зняття грошей – підтвердити це відповідними документами. Цю заяву банк проігнорував, і тільки після ще кількох звернень, в яких я також вказав на існування рахунків, що мною не відкривалися, мені надали інформацію по руху грошових коштів.

Я побачив, що протягом 2007-2008 р. гроші знімалися 37 разів (вказано в мотивувальній частині рішення суду), тому звернувся до банку з вимогою надати копії заяв на видачу готівки та квитанції з моїм підписом. Подібні заяви довелося відправляти 6 разів, так як вони або ігнорувалися, або мені відповідали, що банк не зобов’язаний надавати подібну інформацію, але як виняток радили звернутися за цими документами до Ужгородського відділення № 637 ПАТ «УкрСиббанк».

Відносно вказаних обставин було відкрито кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2012 року. В процесі досудового розслідування у банку були вилучені оригінали заявок на видачу готівки та квитанцій про отримання грошових коштів.

Згідно з висновком проведеної почеркознавчої експертизи, на заявках про видачу готівки з депозитних рахунків, підписи були виконані не мною. Отже, за мене розписувалися особи з числа працівників ПАТ «УкрСиббанк» і отримали належні мені гроші, тобто їх привласнили, користуючись службовим становищем. Так само було встановлено, що на всіх документах підписи з боку банку були зроблені Бадидою Василем Васильовичем, тодішнім керівником відділення № 637, що нині є депутатом Ужгородської міської ради.

Рішенням від 6 жовтня 2014 Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області зобов’язав стягнути з ПАТ «УкрСиббанк» – 1 014 228,55 грн. (один мільйон чотирнадцять тисяч двісті двадцять вісім грн. 55 коп.) на мою користь. Добровільно банк рішення виконувати відмовився, і коли ці гроші почали стягувати органом – державною виконавчою службою, УкрСиб знову змахлював шляхом імітування виконання рішення суду: цього разу гроші надійшли на рахунок, якого я не відкривав, і в той же день зникли – банк самовільно зарахував їх в погашення кредиту, що був фіктивно оформлений В. Бадидою (про цей випадок нижче). Також з’ясувалося, що існує ще 7-8 рахунків, відкритих на ім’я Русин С. А. без мого відома, тоді вочевидь ставиться питання для чого і в яких цілях…???

Після винесення рішення банк чомусь на кілька днів пропустив терміни апеляційного оскарження і відновив їх тільки через Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ. В апеляційному суді Закарпатської області боржник/відповідач – ПАТ «УкрСиббанк» різко змінив позицію, наполягав на виклику свідків – працівників відділення № 637, в тому числі і Василя Бадиди, що керував ним з 2006 по 2012 рік  та підписував документи. Також, намагаючись затягнути час судового розгляду, представник банку кілька разів домагався проведення додаткової почеркознавчої експертизи, яка стала одним з ключових доказів у цій справі.

 26 травня 2015 року апеляційним судом Закарпатської області скарга ПАТ УкрСибБанк була відхилена (копія ухвали додається), а відповідно рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/2152/14-ц від 06.10.2014 року залишено в силі.

 2. Довідка про закриття кредиту.

9 липня 2007 між мною та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений споживчий кредитний договір на суму – 47 800 євро (сорок сім тисяч вісімсот Євро) для придбання транспортного засобу – автобуса Mercedes-Benz Sprinter.

Кредит намагався виплачувати своєчасно, а в 2009 році я вирішив погасити його повністю, так як хотів продати цей автобус, у зв’язку з розширенням бізнесу і оновленням автопарку, оскільки займався пасажирськими перевезеннями. Приїхавши в банк, 20 листопада 2009 року я оплатив залишок боргу в розмірі 40 000,00 євро (сорок тисяч Євро), а в понеділок, 23.11.2009 року отримав від банку довідку про повне погашення суми кредиту і відсотків (додається).

Трохи пізніше я дізнався про існування заборгованості за цим договором. Банк подав на мене до суду з вимогою погасити борг по кредиту в розмірі – 413 841,00 грн. (чотириста тринадцять тисяч вісімсот сорок одна грн. 00 коп.), це сума станом на 15.04.2010 р. Виходить, оплачені мною грошові кошти пішли «повз касу» і, можливо, осіли в кишенях керівника відділення та його працівників. Я був змушений подати зустрічний позов про визнання кредитного договору виконаним, визнання відсутності заборгованості та визнання договору застави транспортного засобу недійсним.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2010 року позов ПАТ «УкрСибБанк» був задоволений, справу було передано до апеляційного суду Закарпатської області.

Надана мною довідка про повне закриття боргу, підписана Бадидою В. В. (що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 11.08.2011 р., як і автентичність відбитку печатки) колегією суддів апеляційного суду Закарпатської області взята до уваги не була. Виявилося, що присутній на довідці номер 13-11/2001 не збігається з унікальним № 137-351 відділення № 637 ПАТ «УкрСибБанк». Відповідно до порядкової нумерації журналу вихідної кореспонденції відділення № 637 на зазначену в довідці дату 22.11.2009 р жодного вихідного документа не реєструвалося. Крім того, сама календарна дата 22 листопада 2009 є вихідним днем (неділею), і в цей день відділення не працює.

Оскільки єдиним доказом відсутності заборгованості може служити квитанція про погашення кредитного договору (квитанції були мною втрачені, відновити їх банк звичайно відмовився), суд прийшов до висновку, що мої доводи не переконливі, і 20.09.2011 року відхилив мою апеляційну скаргу. Вищий спеціалізований суд з розгляду кримінальних та цивільних справ 17.11.2011 року також залишив в силі рішення першої інстанції.

Зараз справа розглядається в рамках зведеного кримінального провадження. 

3. Кредит 98 000 доларів США.

Навесні 2008 року я вирішив розширити свій бізнес і придбати ще один автобус в кредит. На переговори і оформлення попередніх документів пішло кілька місяців. 23 квітня 2008 року я перерахував на рахунок Українсько-Німецького підприємства СП «КВ» ЛТД передоплату 20% за автобус, в сумі 121 725,00 грн. (сто двадцять одна тисяча сімсот двадцять п’ять грн. 00 коп.). Угода повинна була укладатись в Сімферополі 19 липня 2008 року. Вже по дорозі до Криму, 18.07.2008 року мені повідомили, що Укрсиббанк відмовив у видачі кредиту на тих умовах, які були нами попередньо спільно узгоджені.

Автобус я все ж купив за свої кошти – довелося скористатися оборотними грошовими коштами, які були взяті в борг у колег та друзів.

В кінці 2012 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до мене про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.06.2008 року, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що я відповідно до договору отримав кредит у розмірі 98 556,00 доларів США (дев’яносто вісім тисяч п’ятсот п’ятдесят шість доларів США). При цьому, з метою забезпечення виконання зобов’язань, 19.06.2008 р. між банком і мною нібито був укладений договір застави транспортного засобу, зареєстрований приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В. за № 1250, згідно з яким в заставу банку передано транспортний засіб: марки Темза Престиж, модель Супер Делюкс, який є моєю власністю.

Мною був поданий зустрічний позов про визнання кредитного договору та договору застави нікчемними, додавши висновки експертиз № 2842 від 09.01.2011 року та № 15/195 від 08.11.2011 року, згідно з якими у всіх документах підписи від імені Русин С. А. були зроблені не мною (дослідження проведено в рамках цивільної справи).

Оскільки перший час за цим кредитом невстановленою особою вносилися платежі від мого імені,  а у заяві на реєстрацію транспортного засобу в органах ВРЕР УДАІ я вказував на його придбання в кредит, суд прийшов до висновку, що кредитний договір між мною та ПАТ «УкрСибБанк» був укладений усно і підлягає визнанню дійсним (рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 712/2-1461/2011 від 24.12.2012 року додається).

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 13 березня 2013 року вказане рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2012 року в частині визнання договору про надання споживчого кредиту № 11362230000 від 19 червня 2008 року, укладеного між АКІБ “УкрСиббанк” та Русин С.А. дійсним – скасовано. У вимогах ПАТ “УкрСиббанк” про визнання договору споживчого кредиту № 11362230000 від 19 червня 2008 року дійсним – відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін. Касаційна інстанція відмовила в прийнятті до провадження касаційної скарги, яка була мною подана (рішення апеляційного суду Закарпатської області від 13.03.2013 року додається).

В квітні 2013 року міським відділом державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції було відкрито два виконавчі провадження за виконавчими документами, які видані на підставі рішення суду про стягненню з мене на користь ПАТ «УкрСибБанк» заборгованості за кредитним договором від 09.06.2008 р. в розмірі – 882 579,65 грн. (вісімсот вісімдесят дві тисячі п’ятсот сімдесят дев’ять грн. 65 коп.) та за кредитним договором від 09.07.2007 року в розмірі – 413 841,21 грн. (чотириста тринадцять тисяч вісімсот сорок одна грн. 21 коп.).

Того ж дня було винесено постанову про арешт мого майна і оголошення заборони на його відчуження та оголошено в розшук транспортний засіб – автомобіль марки Темза Престиж, модель Супер Делюкс.

13.07.2013 року автомобіль марки Темза Престиж, модель Супер Делюкс, який є моєю власністю, був затриманий працівниками ДАІ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області та згодом переданий в міський відділ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції, після чого мав відбутися аукціон з реалізації арештованого рухомого майна.

У той же час, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що реалізація арештованого автобуса через аукціон є необ’єктивною і поспішною, а в разі отримання доказів про причетність працівників ПАТ «УкрСибБанк» до підробки документів кредитної справи від 19.06.2008 р., заподіє мені матеріальну шкоду. На даний час транспортний засіб зберігається як речовий доказ.

В рамках кримінального провадження було проведено ряд комплексних почеркознавчих експертиз на основі витребуваних у зв’язку із проведеною виїмкою документів (заява на видачу готівки; договір про відкриття банківського рахунку по лінії кредитного договору – мною не підписувались). Це тільки незначна частина згадуваних документів за якими проводилася почеркознавча експертиза.

На теперішній час в провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться на розгляді цивільна справа № 308/621/15-ц за первісним позовом Русин Сергія Андрійовича до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк”, третя особа, без самостійних вимог – приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж Марина Василівна про визнання правочинів недійсними, а саме:

–         договір про надання споживчого кредиту № 11362230000 від 19.06.2008 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” та Русин Сергієм Андрійовичем;

–         додаткову угоду № 1 від 19.06.2008 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11362230000 від 19.06.2008 року; додаткову угоду № 1 від 30.01.2009 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11362230000 від 19.06.2008 року; додаткову угоду № 2 від 30.01.2009 року до Договору про надання споживчого кредиту № 11362230000 від 19.06.2008 року;

–         договір застави транспортного засобу № 11362230000 від 19.06.2008 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” та Русин Сергієм Андрійовичем та посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж Мариною Василівною;

–         договір банківського рахунку № 565092 від 19.06.2008 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк” та Русин Сергієм Андрійовичем.

10.04.2015 року за № 30-6/255/1 Публічним акціонерним товариством “УкрСиббанк” знову було заявлено до Русин Сергія Андрійовича вже зустрічну позовну заяву  про стягнення суми боргу за Договором про надання споживчого кредиту № 11362230000 (1) від 19.06.2008 року в розмірі 135 501,96 доларів США (сто тридцять п’ять тисяч п’ятсот один долар США 96 центів) та пеню в розмірі – 961 009,30 грн. (дев’ятсот шістдесят одна тисяча дев’ять грн. 30 коп.)  «про відшкодування збитків, пов’язаних із курсовою різницею».

Банк затягує процес всіма можливими способами, а саме:

1-е засідання: заява на відвід судді;

2-е засідання: неявка на попереднє судове засідання;

3-е засідання: подання зустрічного позову, ряд клопотань і заперечень;

4-е засідання: неявка без поважної причини, безглузда заява про залучення до справи нового відповідача – колекторської компанії і прохання оголосити перерву на два місяці.

Розгляд справи призначили на 27 травня 2015 р., проте суддя Ужгородського міськрайонного суду Дергачова Н.В. оголосила перерву до 01 липня 2015 року для більш детального ознайомлення з матеріалами справи.

Подібну практику затягування процесу банк вже застосовував у справі з незаконно присвоєним депозитом. 

Незважаючи на кричущі факти крадіжки депозитних коштів працівниками банку у своїх клієнтів, головний офіс та інші підрозділи ігнорують всі мої звернення, тобто жодного службового розслідування в банківській установі так і не було проведено та відповідно належних рішень керівництвом банку прийнято не було, вже не говорячи про співпрацю з правоохоронними органами з метою встановлення кола осіб, які причетні до даних злочинів та притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Тобто згідно вищенаведеного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі № 308/2152/14-ц, фактично доведено той факт, що кошти – Русина С.А. були привласнені невстановленими особами за  участі посадових та службових осіб ПАТ “УкрСиббанк”, що підпадає під санкцію ч. 4 ст. 191 КК України “привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем”.

Все зводиться до того та є очевидним, що посадові та службові особи ПАТ “УкрСиббанк” фактично 2 (два) рази скоїли злочин, шляхом нахабного привласнення грошових коштів у великих розмірах, які належать стягувачу – Русин Сергію Андрійовичу, попередня кваліфікація якого підпадає під санкцію ч. 4 ст. 191 КК України, однак органом досудового розслідування відомості за вищевказаною кваліфікацією з дивних на те причин чомусь не внесено до ЄРДР № 12012070030000428 від 20.12.2012 року, яке перебуває в зведеному кримінальному провадженні СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області (ч. 1 ст. 358 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України), хоча про ці факти відомо як прокуратурі міста Ужгорода так і керівництву УМВС України в Закарпатській області та прокуратури Закарпатської області.

Але повна байдужість та бездіяльність правоохоронних органів мене дивує, з огляду на тривалість відкриття кримінального провадження, а це вже понад 2 роки та 6 місяців, слідчим не оголошено жодному фігуранту повідомлення про підозру та у відповідності до процедури КПК України не передано матеріали до суду.

Все викладене мною вище підтверджується рішеннями судів, результатами експертиз та іншими документами.

 Вдячний за приділений час і розуміння, Сергій Русин,  м.Ужгород.