Листи в УК

Днепропетровск: отребье Тягныбока избило и ограбило журналиста

25 Травня 2010

22 мая в 14:00 на Европейской площади в Днепропетровске Объединение общественных инициатив «Объективная реальность» пыталась провести Марш Свободы за реформы государственной политики относительно алкоголя, табака и других наркотиков, за легализацию потребления марихуаны. Но тягнибоковские нацики ещё с часу дня заблокировали площадь и всячески мешали проведению интерактивного представления «Свобода в опасности»: уличных актёров толкали, своими бритыми бестолковками и широкими плечами качков закрывали от народа активистов, музыкантам даже не дали расчехлить гитары, рвали плакаты, топтали цветы и всё действо глушили своими мегафонами.

На встречу к участникам Марша Свободы не вышел ни один представитель городской администрации, десятки милиционеров, разумеется, не дали «патриотам» «замочить» растаманов прямо на Европейской площади, а вожди скинов заверили нас, что бить не будут, если мы очистим площадь. Продолжать акцию не было никакой возможности – ведь дети цветов не обладают ни накачанными мускулами, ни чёрными глотками, ни боевой дисциплиной, а посему, поверив вождям бритоголовых, мелкими ручейками в руках с ромашками потекли к набережной мирно поджемить.

Агрессию долго ждать не пришлось. Как только рядом не оказалось милиции, на меня и моих спутников в традиционном бандеровском стиле – в спину – напали человек семь безмозглых юнцов, посыпались удары; с меня сорвали профессиональный фотоаппарат и убежали. Но через 5 минут вернулась толпа человек в 20-30 с явным намерением перебить всю тусовку. Нападали грамотно, окружая полукольцом со стороны цирка, прижимая к потоку машин по улице Набережная им.Ленина. Нам, троим гостям с Донбасса, и ещё троим днепропетровцам пришлось перебегать набережную со стремительно летящими машинами, и на этот раз чудом удалось скрыться.

Охотились явно за фотоаппаратом, вернее за съёмкой, ибо потом в милиции на видеосъёмке мы узнали одного из нападавших, который на Марше Свободы всё отирался у «вождей». Да и побили нас уж как-то очень быстро, не сорвали с меня рюкзак с остальной аппаратурой, не вывернули карманы… А когда отдали мой Canon заказчику, вот тогда своей звериной стаей вернулись уже «оторваться» по полной. Бог спас, чтобы вы могли прочесть эти строки.

Милиция сработала оперативно, приехали после вызова минут через 20 с лишним, что по нынешним временам весьма быстро (пишу даже без кавычек), минут 5 выясняли обстановку, потом посадили нас по машинам и погнались догонять ветер по набережной. По дороге встретили конный патруль и совместными усилиями задержали 4 юнцов, но с них не удалось выудить никакой информации, ведь не просто с гопниками имели дело, а с хорошо организованными «патриотами».

Всем сразу стало понятно, что этот грабёж средь бела дня станет очередным «висяком», потому в милиции меня сразу стали обрабатывать. Выяснилось, что я независимый журналист и даже сдуру не взял с собой удостоверения внештатника, а посему оформили потерпевшим как рядовым гражданином, а потом ещё уговорили написать без даты вторую заяву о якобы происшедшем недоразумении. Это на тот случай, если быстро не удастся найти камеру, а я в силу своих принципов олдового хиппи не захочу сотню раз ездить в Днепр на всякие следствия, то чтобы на них не висел этот печальный грабёж. Голова у меня трещала от ударов, хотелось быстрее покинуть этот негостеприимный город, потому я со всеми доводами милиционеров согласился.

Человек я православный, никого судить не желаю (Господь круче всех человеческих судов разберётся), но и спускать на тормозах такой явный беспредел не намерен. Не ради себя и своей камеры, а правды для… Ну не хочу я жить в такой стране, где быдло правит бал, где пещерные националисты силой кулаков «созидают» вільну Україну, где властям наплевать на справедливые требования огромной массы населения.

P.S. Кстати, в милиции ни мне, ни моему заместителю Андрею Венкову, которому досталось больше, чем мне, даже не предложили снять побои.

Николай Мулярчук, председатель общественной организации «Когорта світла», внештатный корреспондент газеты «Молодёжный бульвар»

P.P.S Ми, учасники Маршу Свободи, ставимо перед собою, Українською державою та її Урядом такі вимоги:

1. *Влаштувати парламентські слухання щодо державної політики у галузі обігу алкоголю, тютюну та інших наркотиків, необхідні для повноцінного аналізу ситуації, що склалася в Україні навколо епідемії наркоманії та ВІЛ/СНІДу та вироблення змін до законів та підзаконних актів у сфері державної політики щодо алкоголю, тютюну та інших наркотиків. Учасники Маршу Свободи переконані: надмірний кримінальний тиск на споживачів канабісу не вирішує питання боротьби з наркобізнесом, а лише погіршує безпеку громадського здоров’я. Десятки тисяч молодих людей з вини держави стають полоненими кримінального світу, в той час як наркобізнес не несе суттєвих втрат,

2. *Зупинити наркокорупцію в МВС та інших силових структурах. Спрямувати основні зусилля

правоохоронних органів на боротьбу з наркобізнесом. чинне законодавство дозволяє міліції не переслідувати наркоторговців, адже достатньо просто наповнити в‘язниці їхніми клієнтами. і лише бажанням керівництва МВС чинити навпаки ситуацію не змінити. неприпустимою є ситуація, коли 80 % судимостей за "наркозлочини", пов’язані зі ст. 309 ч. 1, фактично визнають кримінальне покарання за індивідуальне споживання психоактивних речовин. особливо це стосується осіб, які не вживають ін’єкційних наркотиків, а отже, не створюють значних проблем для громадського порядку та здоров’я.

3. Амністувати засуджених за ст. 309 ч. 1, за якою більше 14 тисяч українців перебуває в місцях позбавлення волі за зберігання невеликих кількостей наркотиків без мети збуту. Факт, що наркоділків за ґрати потрапляє в4 рази менше за споживачів, краще за все свідчить про нинішні пріоритети "боротьби з наркозлочинністю". Амністія споживачів нелегальних наркотиків дозволить звільнити в’язниці для організаторів наркобізнесу та наркорекетирів у погонах.

4. Законодавчо згорнути рекламу тютюнових та алкогольних виробів. Частину додаткових коштів, які бюджет отримає з горілчано-тютюнової індустрії після підняття акцизів на тютюн та алкоголь, слід витратити на фундаментальні соціологічні та медичні дослідження. Держава та її уряд нарешті повинні мати уявлення про реальну кількість споживачів психоактивних речовин– як легальних, так і нелегальних. Без результатів такого моніторингу неможливі ні дієві реформи, ні усвідомлення масштабів проблеми, з якою українському суспільству належить боротися. Вчені світу визнають: алкоголь та тютюн є значно шкідливішим наркотиком, ніж, наприклад, марихуана, яку віднесено до списку наркотичних речовин, заборонених в обігу. Легальний тютюн за статистикою ООН, забирає в м. Київ 20 разів більше життів, ніж нелегальні наркотики. Об’єктивна інформація у ЗМІ дозволить громадянам приймати більше вмотивовані рішення щодо вживання тих чи інших речовин.

Учасники Маршу переконані, що кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.