Листи в УК

Сервис в украинских поездах – ужасен!..

Published 26 Серпня 2010

Обращение к генеральному директору "Укрзализници" по поводу ужасного уровня сервиса в поездах

Генеральному Директору «Укрзалізниці»
Костюку М.Д.
Адреса: 03680, Україна, МСП, м. Київ-150, вул. Тверська, б.5

Шановний Михайле Дмитровичу!

Звернутись до Вас мене змусив рівень сервісу під час перевезення поїздами "Укрзалізниці", який є абсолютно неприйнятним для будь-якої цивілізованої країни.

10 серпня 2010 року я повертався зі службового відрядження з м. Луганськ на поїзді № 134 Луганськ – Львів. Місця в мене були в 3-му вагоні поїзду (купе).

В той момент, коли я заходив до вагону, у мене склалось враження, що я заходжу в сауну. Скоріше за все, до моменту подачі поїзда вагони знаходились на сонці, оскільки температура повітря в вагоні досягала більше 40 (!!!) градусів за Цельсієм. Наступним шоком стали слова провідниці, що кондиціонери в вагоні взагалі не працюють. Останнім ударом було те, що вікна в купе вагону відчинити неможливо. В коридорі вагону відчинялись лише 3 вікна. Виникає логічне запитання: хто є відповідальним за рішення про допуск вагонів з несправною системою кондиціонування до перевезень пасажирів в таку спеку?

Пасажирів вагону № 3 поїзду № 134, в тому числі і мене, 10 серпня 2010 року очікувала жахлива подорож в цій газовій камері на колесах. Багато хто з пасажирів роздягнувся до спідньої білизни – однак це кардинально не допомогло. Багатьом не вистачало повітря. Я помітив, що деякі пасажири діставали та вживали медикаменти – скоріше за все, їм ставало погано.

Всі, хто заходив в коридор вагону № 3 поїзду № 134, могли спостерігати наступну картину: по вагону ходять напівголі люди (пасажири), які обливаються потом та купчаться біля відкритих вікон в коридорі, прагнучи отримати ковток свіжого повітря знадвору. Ця картина нагадала мені скупчення риби біля ополонок, яка задихається під льодом.

Довершеності картині надала провідниця, яка на цілком обґрунтоване обурення пасажирів абсолютно по-хамськи заявила наступне: "нічого страшного, від такого не вмирають". Можливо смертельних прецедентів і справді не було, як про це заявила пані провідниця. Однак слід зауважити, що в таких умовах від смертельних випадків не застрахований у майбутньому ніхто. Адже не всі пасажири "Укрзалізниці" мають відмінний стан здоров’я.

Шановний Михайле Дмитровичу, про яку Європу ми можемо говорити при такому середньовіччі? Гостей на Євро-2012 також будуть перевозити на подібних "ґазенваґенах"? Можливо, в цьому випадку необхідно також розглянути можливість застосування "товарняків" для перевезення гостей з Європи?

Пікантності ситуації додає те, що "Укрзалізниця" є монополістом на ринку залізничних перевезень, а конкуренція як така відсутня. Таким чином, пасажири вимушені користуватись послугами "Укрзалізниці", не маючи можливостей вибору одного з декількох варіантів. То невже пасажири сплачують вартість поїздки, щоб потім подорожувати в подібних нелюдських умовах?

Виходячи з вищевикладеного, прошу Вас більш відповідально підійти до питання якості рухомого складу, який перевозить пасажирів (серед іншого, вагону № 3 поїзду № 134 Луганськ – Харків), а також контингенту, який набирається до складу провідників.

Віталій, читач "УК"