Site icon УКРАЇНА КРИМІНАЛЬНА

Наслідки булінгу у дитинстві можуть зберігатися десятиліттями. Простий спосіб зупинити цькування

Наслідки булінгу у дитинстві можуть зберігатися десятиліттями. Простий спосіб зупинити цькування
Наслідки булінгу у дитинстві можуть зберігатися десятиліттями. Простий спосіб зупинити цькування

Булінг може погіршити життя дітей і навіть спричинити проблеми зі здоров’ям, але вчені знаходять ефективні способи боротьби з цим.

Леді Гага, Блейк Лайвлі, Емінем, Кейт Міддлтон і Майк Ніколс – лише кілька знаменитостей з багатьох, які розповідали, що були жертвами цькування у школі, а також про біль, який це завдало їм і який вплинув на все подальше життя, пише BBC Future.

Моїми ворогами була парочка хлопців на імʼя Деніел із сільського Йоркшира. Вони мали звичку перекривлювати усе, що я кажу, і глузувати з цього. Через це я ледве наважувався щось сказати у класі. Кожен, хто став жертвою булінгу у дитинстві, зрозуміє почуття сорому, яке може викликати такий досвід. І на цьому наслідки не закінчуються.

Нещодавні дослідження показують, що наслідки булінгу у дитинстві можуть зберігатися десятиліттями і спричинити психічні і фізичні захворювання.Такі висновки змушують дедалі більше педагогів змінювати свої погляди на цькування – від неминучого елементу дорослішання, як вважали раніше, до порушення прав дитини.

“Люди звикли думати, що знущання – це нормальна поведінка, а в деяких випадках, що це може бути навіть добре, тому що воно формує характер”, – пояснює Луїза Арсено, професорка психології розвитку з Королівського коледжу Лондона.

“Пройшло чимало часу, перш ніж дослідники зрозуміли, що цькування можуть бути справді шкідливими”. З огляду на це, багато дослідників зараз випробовують різноманітні способи протидії булінгу. І деякі з їхніх стратегій створення добрішого шкільного середовища виглядають досить захопливими.

Стрес і запалення

Немає сумнівів у тому, що цькування має серйозні наслідки для психічного здоров’я дитини. Найпомітнішими з них у короткій перспективі є підвищена тривога, депресія та параноїдальні думки.

Хоча деякі з цих симптомів можуть самі собою зникнути, коли знущання припиняться, багато жертв булінгу матимуть підвищений ризик психічних захворювань пізніше.

Булінг спричинює не лише короткочасні страждання для дитини, але й матиме довгострокові наслідки для її здоров’я. ФОТО,GETTY IMAGES

Як свідчить аналіз, нещодавно опублікований у Harvard Review of Psychiatry, жінка, яка зазнала знущань у дитинстві, має у 27 разів більше шансів мати панічний розлад у молодому віці. Серед чоловіків знущання в дитинстві призвели до 18-кратного збільшення суїцидальних думок і дій.

Знущання також матиме довготривалі наслідки для соціального життя людей: багатьом жертвам важче заводити друзів у подальшому житті. Вони також матимуть менше шансів на тривалі стосунки з партнером.

Однією з причин цього є те, що їм важко довіряти людям. “Діти, які зазнали знущань, можуть інтерпретувати соціальні стосунки як загрозливі”, – каже Арсено. Нарешті, є академічні та економічні наслідки. Цькування шкодить академічній успішності людей, що, у свою чергу, зменшує їхні перспективи працевлаштування. А це означає, що вони можуть зазнати фінансової нестабільності та безробіття в молодому та середньому віці.

Дослідження Арсено також показують, що стрес через булінг може впливати на організм протягом десятиліть. Аналізуючи дані 50-річного дослідження, вчена виявила, що цькування, пережиті у віці від 7 до 11 років було пов’язане з помітно вищим рівнем запалення у 45-ть.

Такий зв’язок зберігся навіть коли дослідниця врахувала дієту, фізичну активність і паління. Запалення в організмі може порушити роботу імунної системи та спричинити багато серйозних хвороб, як-от діабет і серцево-судинні захворювання.

Безпечна мережа

Коли я вчився у школі у 1990-х і на початку 2000-х років, у Великій Британії не було кампаній з боротьби з булінгом. Вчителі могли покарати за певну поведінку, якби стежили за нею.

Відповідальність була на учнях, які мали повідомити про такий інцидент, але це означає, що багато випадків не помічали. Багато вчителів просто заплющували очі на проблему, тоді як інші – хоча це і була меншість – активно ставали на бік хуліганів.

На деякі види знущань не звертають уваги ще й тому, що вони відображають ширші упередження в соціумі. Так, булінгу часто зазнають діти одностатевих пар.

Цькування і агресія часто супроводжує у школі і самих представників ЛГБТ. Однак у минулому школи, як правило, ігнорували гомофобне знущання.

Булінг може бути не лише у школі, батьки та педагоги повинні знати його ознаки.ФОТО,ISTOCK / GETTY IMAGES PLUS

На щастя, нові дослідження виявили деякі успішні стратегії боротьби з булінгом. Одна з найвідоміших – це програма запобігання булінгу Olweus. Її розробив нині покійний шведсько-норвезький психолог Ден Олвеус, який очолив багато досліджень віктимізації дітей.

Програма базується на ідеї, що окремі випадки знущань часто є результатом ширшої культури, яка допускає віктимізацію. Програма таким чином намагається змінити усю шкільну екосистему, щоб погана поведінка більше не могла процвітати.

Програма Olweus починається з визнання проблеми. Школи повинні організувати опитування учнів про їхній досвід. “Розуміти, що відбувається у вашому закладі дуже важливо”, – каже Сьюзан Лімбер, професорка психології розвитку з Університету Клемсона у Південній Кароліні. Програма також заохочує школу дуже чітко повідомляти учням про наслідки неприйнятної поведінки і про те, що саме вважається порушенням.

“Покарання не повинно бути несподіванкою для дитини”, – каже Лімбер.

Дорослі мають стати прикладом для наслідування, який підтримує хорошу поведінку та демонструє нетерпимість до будь-яких форм віктимізації.

Дорослі також повинні навчитися розпізнавати місця у школі, де найбільш ймовірно трапляється знущання, і регулярно контролювати їх. “Кожен дорослий у школі потребує певної базової підготовки щодо булінгу – люди, які працюють у кафетерії, водії автобусів, охоронці”, – каже Лімбер.

На рівні класу мають бути зустрічі з дітьми, на яких вони обговорюють природу булінгу та те, як допомогти учням, які стали його жертвами.

Зрештою кінцева мета програми – створити культуру закладу, в яку буде вкорінене протистояння булінгу.

Схеми боротьби з булінгом допомагають створити добрішу до дітей атмосферу у школі. ФОТО,THE IMAGE BANK

Сьюзан Лімбер випробувала програму Olweus у понад 200 школах Пенсільванії. Аналіз показав, що за два роки випадки булінгу зменшились на 2000. Дослідники також помітили зміни у загальному ставленні школярів і вчителів до булінгу, серед яких, приміром, більша емпатія до жертв.

Ефективність антибулінгових програм підтвердила і низка досліджень, яка показала, що вони також покращують загальне психічне здоров’я учнів.

Цікаво, що тривалість програми особливо не грала ролі. “Навіть кілька тижнів були ефективними”, – каже Давід Фрагуас з Інституту психіатрії та психічного здоров’я лікарні Сан-Карлос у Мадриді, який був автором дослідження.

Утім, попри переконливі докази ефективності, такі програми поки що не включені у національні шкільні програми багатьох країн. “Ми не робимо те, що, як ми знаємо, ефективне” – каже Фрагуас.

Розповідати значить турбуватись

Звичайно, протидія булінгу не обмежується школою. Лімбер стверджує, що батьки та опікуни повинні бути напоготові, щоб виявити ознаки проблеми.

“Ви повинні виявляти ініціативу у розмові на цю тему – не чекайте, поки вона виникне сама”, – каже дослідниця.

Ви можете спитати свою дитину, “Як справи у твоїх друзів? Чи є якісь проблеми?”.

Лімбер наголошує, що дорослий має серйозно сприймати проблеми дитини – навіть якщо ззовні вони здаються дріб’язковими – і водночас зберігати холодний розум.

“Слухайте уважно і намагайтеся тримати свої емоції під контролем”.

Батькам слід уникати поспішних порад про те, як впоратися з проблемою, тому ще це може створити відчуття, що жертва якимось чином винна сама.

Дорослі можуть бути прикладом для наслідування. ФОТО,GETTY IMAGES

У разі необхідності батьки або опікуни повинні звʼязатися зі школою, яка зобовʼязана переконатися, що дитина почувається у безпеці. “Головне – зосередитися на дитині та її почуттях”.

Дорослішання рідко буває легким: діти та підлітки вчаться орієнтуватися у соціальних стосунках, і це нерідко це супроводжується болем і розчаруванням. Але ми, дорослі, маємо навчити дітей, що певні види поведінки не можуть бути прийнятними: винний лише кривдник, а не його жертва.

Такі уроки можуть мати широкий вплив на здоров’я та щастя багатьох майбутніх поколінь.

Автор:  Девід Робінсон

Джерело: BBC Future

Exit mobile version