Як журналістам і не тільки виявити осіб, що за ними стежать

Як журналістам і не тільки виявити осіб, що за ними стежать

Один з найтаємничіших видів тиску на журналістів – це стеження. Згідно з анонімними опитуваннями, які проводив ІМІ за підсумками 2020 року, стеження помічали за собою 4% журналістів. Очевидно, позначився вплив карантину. Тому що у 2019 році, згідно з опитуваннями ІМІ, 10% жінок-журналісток помічали стеження за собою.

Випадки стеження трапляються в журналістській практиці, але чи завжди його можна виявити, чи проводиться воно постійно, хто його може здійснювати та як можна убезпечити себе – розбираємося далі.

Із самого початку потрібно визначитися, що є зовнішнім спостереженням (ЗС). Якщо вдаватися до теорії, Вікіпедія говорить, що це “один зі способів ведення діяльності, що має на увазі постійне або вибіркове дослідження стану і діяльності об’єкта спостереження з подальшим узагальненням і аналізом отриманих у результаті його проведення даних”.

Основні завдання стеження:

  • визначення кола спілкування особи, за якою стежать;
  • виявлення її інтересів та схильностей;
  • встановлення розмірів і джерел доходів;
  • вивчення графіка роботи, маршрутів та способів пересування;
  • визначення системи охорони (якщо вона існує) та професіоналізму її співробітників;
  • фіксація різних явищ (дій, подій, фактів, процесів тощо).

Хто і навіщо стежить за журналістами

В ідеалі зовнішнє спостереження проводить одна або кілька груп спеціально підготовлених фахівців. Вони можуть пересуватися як пішки, так і автівкою. Справді високопрофесійних спеціалістів зі стеження зовсім небагато, і коштують їхні послуги дорого. Зазвичай такі спеціалісти перебувають у штаті державних структур чи організацій, які можуть вести розшукову діяльність (наприклад, МВС, СБУ).

Тому насамперед, якщо здалося, що за вами стежать, необхідно відповісти собі на кілька запитань:

  • Яку інформацію не можна про мене дізнатися з відкритих джерел без стеження?
  • Чи можуть ті, чию діяльність я розслідую, виділити необхідні ресурси (фінансові, людські, часові) для стеження за мною?
  • Що я такого зробив, щоб вони почали в активно збирати про мене інформацію, і що вони з нею робитимуть?

Якщо на більшість із цих запитань ви отримуєте чесну і обґрунтовану відповідь – найімовірніше, за вами стежать.

Стежити не підготовлений фахівець буде приблизно так: 

Але не варто відкидати, що стежитимуть і фахівці.

Як стежать

Зовнішнє спостереження може вестися візуально або із застосуванням оптичних і технічних засобів. Інтенсивність ЗС залежить від завдань і може бути різною:

  • разове;
  • вибіркове;
  • періодичне;
  • профілактичне;
  • постійне.

Стеження також може вестися приховано (для отримання інформації про об’єкт спостереження) і демонстративно (для психологічного тиску).

ЗС здійснюється за стаціонарними (офіс, будинок) і рухомими об’єктами. В останньому випадку ЗС може бути переслідуваним (тобто рухатися слідом за об’єктом) і зустрічним (з постів спостереження заздалегідь виставлених у зручних для спостереження точках маршруту об’єкта спостереження). За великої відстані або за неможливості наближення до об’єкта для організації ЗС використовуються спеціальні технічні засоби.

Як виявити стеження

Технічні засоби для стеження допоможуть виявити фахівці за допомогою інших спеціальних технічних засобів. Якщо ви підозрюєте прослуховування чи стеження з використанням GPS-передавача, необхідно викликати технічних спеціалістів, які перевіряють приміщення чи транспорт на наявність закладок (жучків).

Люди, що здійснюють ЗС, не повинні мати жодних особливостей, які впадають в очі. Час від часу вони можуть змінювати одяг, зачіски, окуляри. Все це може бути в сумці, і переодягання займатиме декілька секунд. Додатковий, об’ємніший одяг зазвичай міститься в машині чи під’їзді, наприклад. Звертайте увагу на нижню частину гардероба: її так просто не замінити, тому зазвичай штани, туфлі, спідниці залишаються тими самими.

Через великий ризик бути виявленими та втратити об’єкт стеження зрідка ведуть поодинці. Між собою учасники стеження спілкуються за допомогою рацій або мобільних телефонів. Тому, якщо біля виходу з метро перед вами промайнуло обличчя, яке ви бачили півтори години тому біля офісу, це навряд випадковий збіг: найімовірніше, за вами ведеться примітивно організоване стеження.

Кваліфіковане стеження проводиться численною групою, для того щоб ніхто з її учасників не засвітився двічі у вас на маршруті. Проте переслідувачі часто видають себе, коли втрачають візуальний контакт з об’єктом стеження. Водночас їхня поведінка, на відміну від поведінки звичайних перехожих, відразу змінюється. Втративши об’єкт, переслідувач занервує, пришвидшить крок чи побіжить.

Маршрут для виявлення стеження заздалегідь треба спланувати з урахуванням місць, де легко загубити візуальний контакт. Для цього найпростіше зайти за ріг та завмерти на місці. Але такий варіант поганий тим, що противник знатиме: ви виявили стеження.

Подібні пастки краще продумати заздалегідь і зробити їх витонченішими. Потрібно отримати можливість спостерігати за нервовим переслідувачем тоді, коли він не бачить вас. Подумайте, що підійде для цього краще: вікно під’їзду, вітрина магазину або кафе. Пам’ятайте, що маршрут не має насторожити противника своєю незвичністю.  Противник не повинен запідозрити, що ви намагаєтеся виявити стеження.

Інша вимога до маршруту – достатня протяжність і складність. Фахівці рекомендують витрачати на виявлення стеження від 45 хвилин до двох годин. Водночас потрібно мати можливість пересадки в громадському транспорті, змінювати напрямки руху, прогулюватися як людними (тут переслідувач, щоб вас не втратити, має триматися на дистанції 3–5 метрів), так і безлюдними вулицями (позаду вас на дистанції 50–100 метрів).

Врахуйте, що безпосередньо у вас на хвості може висіти лише один агент, проте інший може перебувати поблизу, наприклад іти паралельною вулицею. Як варіант маршруту для виявлення стеження можна запропонувати об’їзд магазинів. Противник може перебувати в сусідньому вагоні метро, ​​їхати за вашою машиною. Ваше завдання – розпорошити переслідувачів і спровокувати тих, хто залишився, на незвичні для пересічних людей вчинки. Це простіше зробити в центрі велелюдного міста, де затори ускладнюють просування автомобілів.

Журналіст, що запідозрив або встановив стеження за собою, може звернутися до правоохоронних органів із заявою про протиправне стеження. Бажано водночас долучити до заяви докази або підтвердження того, що одна й та сама особа прямує за вами протягом певного часу в різних локаціях. Це можна зробити, наприклад, за допомогою прихованого знімання на мобільний телефон, яке здійснить ваш друг. Наявність таких доказів значно підвищує ймовірність належного реагування з боку поліції.

Для того щоб журналістам виявити стеження за собою, потрібно розуміти, як можуть спостерігати та що робити, щоб засікти таке спостереження.

Способів стеження за людиною, що пересувається пішки, є безліч. Але професіонали дотримуються стандартних форм спостереження:

  1. Ланцюжок: застосовується для спостереження на малолюдних вулицях.

Механіка. Спостерігачі йдуть один за одним, за об’єктом стеження спостерігає тільки перший. Другий бачить першого, третій – другого і т.д. Пересуваються в такий спосіб, щоб об’єкт не бачив нікого, крім першого спостерігача. Якщо людина, за якою спостерігають, вирішить перевірити “слєжку” і зупиниться для того, щоб зав’язати шнурівки чи щось підняти, наприклад, то переслідувач просто пройде повз, а естафету перехопить наступний. У разі тривалого затримання повз проходить і другий і т.д. Приймає об’єкт той, хто в момент відновлення його руху виявляється безпосередньо позаду нього. Недолік такого методу – легка втрата спостережуваного, бо фактично за ним спостерігає тільки одна людина.

Подвійний ланцюжок: застосовується для спостереження на багатолюдних вулицях

Механіка. Переслідувачі пересуваються по обидва боки вулиці, час від часу переходять з одного її боку на інший. Також вони можуть іти паралельними вулицями та відзначати об’єкт спостереження на перехрестях і підтримувати зв’язок з ведучим переслідувачем телефоном.

  1. З випередженням: спосіб стеження відзначається ефективнішим контролем, адже є гранично щільним.

Механіка. У процесі стеження переслідувачі періодично обганяють підконтрольну людину та тримають її між двома спостерігачами.

  1. З долученням: застосовується в місцях, де дуже важко залишатися непоміченими.

Механіка. Переслідувачі займають (зазвичай “перекидаються” транспортом) позиції на шляху передбачуваного маршруту переслідуваного й активно долучаються до стеження в різних точках. Зазвичай застосовують транспорт для під’їзду на позиції.

  1. Зустрічний рух. Застосовується для спостереження на вулицях з прохідними дворами, під’їздами та місцями, куди можна раптово звернути. Або якщо під час руху вулицею можливий контакт людини, за якою спостерігають, з іншими й це неодмінно треба засікти.

Механіка. Спостерігач рухається назустріч людині, за якою стежить. Переслідувачі їдуть машиною на інший кінець вулиці, одна людина йде назустріч переслідуваному, підстраховуючи спостерігачів, що йдуть ззаду. Коли спостерігач розминеться з об’єктом, він переводиться в резерв.

  1. Мережею. Якщо раптом людину, за якою стежать, втрачено, переслідувачі охоплюють найближчий район та стискаються кільцем, поки людина не буде знайдена. Після цього переходять до однієї з обраних форм спостереження.
  2. Впритул з підстрахуванням. Застосовується в місцях з максимальною концентрацією людей (на вокзалах, у магазинах, метро тощо) і якщо заборонено зближення з об’єктом упритул. Зазвичай здійснюють один-два спостерігачі, водночас інші переслідувачі перебувають зовні й пасивно контролюють усі наявні входи та виходи.
  3. Разове з переданням. У кафе, ресторан чи інше приміщення людина з групи спостереження входить разом зі спостережуваним та розміщується неподалік. Зазвичай залишає заклад безпосередньо за ним. Після виходу спостережуваний передається іншим, контролер знімається з подальшого спостереження.
  4. Коробочка. Це прийом не спостереження, а тиску. Стеження ведеться демонстративно, спостерігачі тримаються в полі зору людини та не залишають її ні на секунду. Від спроб контакту ухиляються або вдають, що “не розуміють”.

Як виявити переслідувача

Подивіться назад, немовби вам щось треба роздивитися. Коли виходитимете з приміщення, притримуйте двері: це буде одна з обґрунтованих причин подивитися назад. Місця перевірок стеження краще спланувати заздалегідь, тоді ваші дії будуть природніші, ніж імпровізовані.

  • Громадський транспорт. Підіймайтеся через задній вхід і залишайтеся в задній частині. Якщо переслідувач ризикне сісти в той самий транспорт, то опиниться попереду вас. У транспорті можна цілком обґрунтовано розглядати інших пасажирів, тому скористайтеся такою можливістю для того, щоб запам’ятати переслідувача.  Звертайте увагу на тих, хто на зупинках кидає швидкі погляди у ваш бік, побоюючись, що ви раптово залишите салон. Спостерігайте, чи не “приліпився” до автобуса, на якому ви пересуваєтеся, легковик.
  • Зупинки громадського транспорту. Коли підходить автобус, стійте на зупинці максимально близько до краю тротуару, але не сідайте в нього. Зазвичай зупинка після від’їзду транспорту порожніє, а ті, хто очікує на інші автобуси, стоятимуть далеко. Скраю залишитеся ви й спостерігач. Для підтвердження припущення зробіть так кілька разів. У метро на малолюдних станціях можуть бути “кишені”, і там вільні лавки. Сядьте відпочиньте, озирніться навколо. Якщо на порожній станції помітите людину, яка так само пропустила кілька потягів, – ймовірно, це ваш спостерігач.
  • Підземний перехід.  Краще з чотирма виходами (по два на кожен бік), тоді можливо перевірити чотири рази. Пройдіть один вихід, спустіться зустрічним. Водночас є можливість подивитися туди, звідки ви щойно йшли. Перейдіть вулицю тунелем, вийдіть наверх, розверніться, знову спустіться вниз, знову перейдіть вулицю і підійміться наверх через четвертий вихід. Цей метод називають “вісімка”.
  • Прохідні двори та під’їзди. Забігайте в такий двір, ховайтеся в будь-якому під’їзді й спостерігайте через вікно на сходовому прогоні. Спостерігач розгублено намагатиметься зрозуміти, куди подівся об’єкт стеження. Можливо, стане комусь телефонувати. Можна відсидітися в під’їзді й піти в протилежний або, якщо під’їзд має два виходи, вийти на іншу вулицю.

Автор: Олексій Павлійчук, консультант з безпеки; Інститут масової інформації

Матеріал написано на основі даних Dart centre for journalism and trauma, Committee to CPJ Protect Journalists, Taylor & Francis Online, Global Investigative Journalism Network

Читайте также: