Основне питання, яке хвилює українців: якою буде кампанія 2023 року? Прогнозування майбутнього розвитку подій ускладнює відсутність повної ясності щодо можливих дій нашого противника. Це пояснюється тим, що він часто діє протилежно від того, що підказують здоровий глузд, об’єктивна оцінка співвідношення потенціалів і розуміння власних обмежень.
Проте основних форм ведення бойових дій існує дві — наступ і оборона. Як наслідок, це спрощує аналіз можливих дій противника і того, які це матиме наслідки для України. Воєнний експерт Микола Бєлєсков – головний консультанта Національного інституту стратегічних досліджень, старший аналітик фонду «Повернись живим» аналізує можливі сценарії розвитку подій на фронті.
ОБОРОНА
У радянсько-російській доктрині стратегічна оборона розглядається радше як вимушений крок, який не дозволяє досягати важливих політичних цілей війни. Зневажливе ставлення до якісної стратегічної оборони продовжується, попри зусилля таких відомих теоретиків як О. Свєчін чи досвід СРСР у перший і другий етап радянсько-нацистської війни.
РФ була змушена перейти восени 2022 року до стратегічної оборони на материковому півдні і на Слобожанщині
Проте саме до стратегічних оборонних дій РФ була змушена перейти восени 2022 року на материковому півдні і на Слобожанщині для стабілізації ситуації. Це дозволило зупинити просування українських сил на стику Харківської, Донецької і Луганської областей, а також вивільнити значні сили і скоротити лінію фронту після організованого відступу із західної Херсонщини.
Подальша стратегічна оборона могла б дозволити РФ виснажити українські сили, які мають діяти, виходячи з означеного політичного імперативу якомога скорішого досягнення кордонів 1991 року, і як наслідок змусити інших гравців рахуватися із поточною реальністю.
Досягненню відповідної цілі могли б сприяти скорочена лінія фронту, що створює більшу щільність сил і засобів, а також належне проведення інженерної підготовки позицій. У сукупності йдеться про серйозну ешелоновану оборону. Так само ведення оборони висуває менші вимоги до якості особового складу, покращити яку набагато важче, ніж просто збільшити кількість.
Продовження РФ курсу на стратегічну оборону щонайменше на флангах українсько-російського фронту означало б отримання Україною критично важливого часу для освоєння нових пакетів матеріально-технічної допомоги і підготовки особового складу, що мало б допомогти повернутися до активних українських наступальних дій. З іншого боку, прорив ешелонованої оборони ворога і глибока наступальна операція вимагатимуть від української сторони вже нової якості дій сил і засобів.
Однак залишається відкритим питання, чи перехід до стратегічної оборони вище військово-політичне керівництво росії сприймає як вимушений короткостроковий крок для перегрупування і підсилення перед початком нової спроби масштабних наступальних дій, щоб досягнути рішучих політичних цілей шляхом знищення значних угрупувань і окупації нових територій України.
НАСТУП
Незважаючи на переваги, які перед РФ відкриває продовження стратегічної оборони, існує низка факторів, які штовхатимуть Москву до повернення до більш активних дій. Перш за все, йдеться про максималістські політичні цілі щодо України, які й далі декларує вище військово-політичне керівництво РФ.
Так само на фоні обіцяних Заходом пакетів матеріально-технічної допомоги нові масштабні наступальні дії Москва може розглядати як гру на випередження — спробу досягти рішучих цілей до радикального посилення України.
Майбутній перехід РФ до нових масштабних наступальних дій вище керівництво України розглядає як найвірогідніший сценарій
Так чи інакше, майбутній перехід РФ до нових масштабних наступальних дій на сьогодні розглядається вищим керівництвом України як найбільш вірогідний сценарій, якщо орієнтуватися на публічні заяви. Спираючись на попередній досвід, такий наступ має вийти за рамки одного-двох операційних напрямків для сковування українських сил і унеможливлення успішного маневру резервами із метою створення можливостей для просування хоча б на одному напрямку.
Повернення РФ до стратегічної наступальної операції несе в собі як можливості, так і ризики для нас. 2022 рік показав українцям щонайменше двічі, що успішна оборона закладає основи для успішних контрнаступальних дій. З іншого боку, ризиком є те, що значна частина отриманої від Заходу допомоги буде використана на стримування нового наступу і, як наслідок, наданай потенціал буде вичерпуватися раніше за перехід до рішучого українського контрнаступу.
В ОЧІКУВАННІ РОСІЙСЬКИХ ДІЙ
Так чи інакше, перший крок у кампанії 2023 року — за РФ. Україна обрала шлях вичікування і реакції на російські дії, прагнучи скористатися помилками противника. Все буде залежати від російських дій. Це, до речі, відображає те, що Україна повністю не перехопила стратегічну ініціативу, попри доволі успішну кампанію 2022 року.
Якщо наш противник обере поновлення масштабних наступальних дій, Україна спробує повторити досягнення 2022-го — максимальне його виснаження в обороні із подальшим переходом до контрнаступальних дій. Якщо РФ вирішить і далі триматися стратегічної оборони, це дозволить Україні отримати критичний час для освоєння нових пакетів західної допомоги, обіцяних із початку року.
Інша справа, що кожен варіант несе в собі як можливості, так і ризики. 2023 рік точно не буде легким.
Автор: Микола Бєлєсков; «Повернись живим»