Російськім загарбникам вдалося прорвати український кордон одразу у двох точках — у селі Липці та місті Вовчанськ. Буквально відразу противнику вдалося захопити чотири прикордонні села — Стрілечу, Красне, Пильну та Борисівку.
Про це йдеться в розслідуванні hromadske.
О 3-й годині ночі 10 травня росіяни чисельністю в 4-5 батальйонів піхоти атакували українські війська і прорвали кордон одразу у двох точках — у селі Липці та місті Вовчанськ Харківської області. Буквально відразу противник захопив чотири прикордонні села — Стрілечу, Красне, Пильну та Борисівку.
На другій смузі наступу, за десять кілометрів на схід, першого ж дня росіяни зайшли в селища Гатище і Плетенівка, і це дало їм вихід до Вовчанська. Бої за це місто тривають і досі. 45 кілометрів цього кордону обороняла 125 Львівська бригада ТрО, яка вимушена була відступити.
До того моменту на другій смузі ймовірного наступу росіян на Харківщині вже мали б бути бетонні укріплення — але їх не було.
То що ж призвело до прориву кордону в Харківській області — дії військовослужбовців чи глобальніші причини? Якщо коротко, то в цій історії — і компанії з російським корінням, і великі-великі гроші, і намагання влади приховати, затягнути, а десь навіть і проігнорувати процес підготовки до ймовірного наступу. Аби розплутати це павутиння — розповідаємо історію з усіма деталями й із самого початку.
125 бригада і кримінальна справа
Наступ росіян відбувся 10 травня 2024 року. Бої тривали близько 5 днів. Утім, уже 11 травня Державне бюро розслідувань відкрило кримінальне провадження через залишення командирами 125 бригади кордону на Харківщині. Менш ніж за добу слідчі встановили, що в районі населених пунктів Стрілеча, Красне, Борисівка, Пильна Харківського району та Гатище Чугуївського району Харківської області, вздовж лінії державного кордону України з рф, під час штурмових дій противника підрозділи 125 бригади залишили бойові позиції.
Слідчі встановили, що командування цієї бригади та підпорядкованих їй підрозділів, а саме 415 окремого стрілецького батальйону 23 механізованої бригади, 172 окремого стрілецького та інших підрозділів, внаслідок недбалого ставлення до військової служби належно не організувало оборону позицій на кордоні Харківської області та рф, що призвело до втрат вказаних позицій, військової техніки та особового складу підрозділу.
Командування 125 бригади — це генерал-лейтенант Артур Горбенко. Саме він зранку 10 травня під керівництвом тодішнього командувача Об’єднаних сил ЗСУ Юрія Содоля керував відбиттям російського наступу в напрямку Липців. А вже 15 травня був готовий наказ про звільнення його з посади. Ми поспілкувались з Артуром Горбенком, щоб зрозуміти, що відбувалося на початку травня на харківських рубежах і які підстави мало ДБР для відкриття кримінального провадження.
«Тяжкого озброєння в нас не було з огляду на штат та підрозділи, які були в моєму підпорядкуванні. Мені дали підсилення, але це був досить такий невеликий мінімум: декілька одиниць артилерійського озброєння, невелика кількість бронетехніки, яка взагалі була в мінімальній кількості.
Бригада прийняла свій бій від початку наступу на Харківщині, там, де ми тримали оборону. Вели цей бій. Так, була там тимчасова втрата певних позицій, але я, як командир бригади, ці п’ять з половиною діб керував боєм. Комбати, які були підпорядковані мені, також вели бойові дії.
А вже в цей період, коли, умовно кажучи, бригада тримала наступ, застосовуючи всі резерви, які в мене були, вже на другий день Державне бюро розслідувань порушило кримінальне провадження. Таке враження, наче вже були готові завчасно матеріали за двома досить серйозними статтями», — розповів командир бригади, генерал-лейтенант Артур Горбенко.
Статті, за якими в ДБР відкрили кримінальне провадження, і справді серйозні. Попередня кваліфікація — самовільне залишення поля бою та недбале ставлення до військової служби.
На запит hromadske ДБР відповіло, що слідство досі триває, підозру нікому поки не оголошували. Тим часом військовослужбовців спочатку відправили у відпустку, а потім розділили на інші напрямки. Зараз їх викликають на допити як свідків, і це наразі все.
Фортифікації посипалися
Журналісти hromadske анонімно поспілкувалися ще з кількома військовими, які брали участь у травневих подіях на Харківщині. І ось що вони розповідають. Перше — на таку лінію оборони військових було дуже мало. За поясненнями військовослужбовців, таку лінію мало б обороняти щонайменше вчетверо більше особового складу.
«Дивіться, в бригаді там є не периметр, там є смуга оборони, і якщо брати за всіма керівними документами, то десь на три з половиною, на п’ять кілометрів має стояти батальйон. Ми тримали смугу 45 кілометрів завширшки чотирма батальйонами неповними», — пояснив один із військових.
Друге — забезпечення технікою мінімальне. Третє — управлінські рішення. І ще один надзвичайно важливий фактор — це фортифікації, з якими на момент наступу росіян були серйозні проблеми.
Наприкінці 2023 року генерал Горбенко отримав розпорядження прийняти оборонні споруди другого рубежу. За його словами, ці опорні пункти були в низинах і заросли чагарником, траншеї обсипалися. Бетонні споруди не були облаштовані як слід. Тому він відмовився їх приймати. Серед населених пунктів цієї другої оборонної лінії було й село Липці, куди росіяни зайшли 10 травня. На той момент там уже мали бути бетонні укріплення, однак їх там не було.
«Я, як командир, як військовий, скажу, що багато об’єктів, які розміщувалися в межах відповідальності моєї смуги, не були завершені, були в незадовільному стані. Зуби дракона там уздовж дороги стоять, хоча вони повинні вже в полі бути зв’язані й готові. Справді, я підтверджую, такі факти, на жаль, є. Може, не все я бачив, що там по всій ділянці харківській в області робилося, але те, що я бачив, воно, на жаль, частково відповідає дійсності», — розповів генерал.
Одна з компаній, що будувала укріплення на Харківщині, — ТОВ «Проєктний альянс» — заснована 3 роки тому. Станом на зараз ця фірма вже отримала замовлень на понад 1 мільярд 200 мільйонів гривень. Це і реконструкції соціальних обʼєктів, і будівництво у сфері тероборони. Але от тільки на фортифікації лише цього року Харківська ОВА цій фірмі перерахувала вже 266 мільйонів гривень.
Нещодавно більшість судових ухвал за кримінальними провадженнями щодо завищення цін на деревину з судового реєстру зникли. Але в одному судовому рішенні, яке ще є в публічному доступі, зазначено:
«Досудовим розслідуванням встановлено, що деревина, яка надійшла на адресу Департаменту житлово-комунального господарства від ТОВ “ГЕРЦ ІНДУСТРІЯ”, використовувалася під час виконання договорів з будівництва фортифікаційних споруд, укладених з низкою товариств, зокрема ТОВ “ПРОЄКТНИЙ АЛЬЯНС”. Оглядом об’єктів встановлено неякісне їхнє виконання (засипані траншеї, підвалені конструкції, наявність тріщин та отворів тощо). Територіальною громадою на баланс споруди прийняті не були у зв’язку з неякісним та неповним виконанням робіт, а також невідповідністю технічній документації».
ТОВ «Проєктний альянс» належить порівну Андрію Колосу та Олександру Сорочинському. Андрій Колос — ексочільник департаменту економіки тієї самої Харківської ОДА, яка зараз так щедро насипає йому тендерних коштів. А ще він — чинний член виконкому Харківської облради, який колись балотувався від ОПЗЖ, та експомічник нардепа Фельдмана, який до 2022 року теж входив до ОПЗЖ, а колись — до БЮТ і «Партії регіонів».
Олександр Сорочинський пішов ще далі. Він мав спільний бізнес з громадянином рф, москвичем Олегом Лукіним. У 2013 суд постановив ліквідувати їхню спільну ТОВку, але вони досі цього не зробили.
На початку 2023 року, коли «Проєктний альянс» активно отримував підряди ХОВА, серед його засновників був такий собі Ігор Рожков. Людина з таким самим ім’ям в російських реєстрах зазначена як громадянин рф, який є засновником кількох російських будівельних фірм. Родина Рожкова, до якої входить і його брат Микита Рожков — депутат Харківської райради, теж від ОПЗЖ, — свого часу активно вела бізнес в рф.
ТСК з фортифікацій
Під кінець травня 2024 року, після прориву кордону на Харківщині, у парламенті створили Тимчасову спеціальну комісію. Головою призначили депутата від партії «Слуга Народу», експрацівника «95 кварталу» Миколу Задорожнього. На одному із закритих засідань співробітники СБУ повідомили, що відкрито вже 30 кримінальних проваджень на 20 мільярдів гривень, тоді як на будівництво всіх укріплень по Україні виділили близько 46 мільярдів. Про це повідомив секретар цієї комісії, нардеп Михайло Бондар.
15 липня цього року голова комісії Микола Задорожній отримав підозру від НАБУ у вимаганні хабаря розміром 3,4 мільйона гривень. Він нібито «просив» 14% від коштів, виділених на ремонт водогону на Сумщині. Після підозри комісія чомусь перестала збиратися. Тим часом, за словами нардепа Михайла Бондаря, на деяких прикордонних ділянках взагалі немає жодних фортифікацій.
«Є ділянки, куди приїжджає сам президент, там щось робиться, а є ділянки, де пройшов дощ — і все завалилося, а є ділянки, де взагалі нема нічого, тому воно (засідання комісії — ред.) все затягувалося, щоб комісія не отримала відповіді на запитання, які ставили. Відбуваються якісь кулуарні домовленості, щоб поставити когось, мабуть, такого, як Микола Задорожній, який затягував. Тобто лояльного до керівництва фракції. З 12 липня воно не функціонує», — розповів нардеп.
Лише 20 серпня Верховна Рада офіційно зняла Задорожнього з посади голови ТСК. Новим обранцем став інший «слуга народу» — Олександр Бакумов.
А тепер підсумуймо. З одного боку, розслідування так званого відступу з харківських рубежів військовослужбовців 125 бригади триває, військовослужбовців допитують. З іншого боку, розслідування корупції на укріпленні тих самих харківських рубежів заглухло десь на рівні дослідження доказів. Компанії повʼязані з росією, власники компаній повʼязані з Харківською ОВА, яка продовжує платити їм гроші. Ба більше, з публічного доступу зникають рішення судів у цих кримінальних справах.
Тож чи можна було б припустити за понад 2 роки повномасштабного вторгнення росії в Україну, що повторний наступ загарбників відбудеться? Чи достатньо зробили за цей час, щоб максимально укріпити українські рубежі для такого повторного наступу? Чи припинилося заробляння на війні можновладців ціною життів українців? Здавалося б, риторичні запитання… Але всі вони мають відповіді з конкретними прізвищами.
Авторка: Інна Попович, журналістка-розслідувачка