Війна з РФ / Головне

Діти на лінії вогню: як російські спецслужби перетворюють українських підлітків на інструмент війни

Published 26 Вересня 2026

Російська повномасштабна агресія проти України щодня набуває дедалі цинічніших і потворніших форм, виходячи далеко за межі традиційного фронту. Одним із найболючіших і водночас найбільш замовчуваних викликів останніх років стала масштабна кампанія російських спецслужб із вербування та втягнення українських дітей у злочинну діяльність проти основ національної безпеки. Підпали військових автомобілів, диверсії на залізничних коліях, коригування вогню, закладання саморобних вибухових пристроїв — те, що в мирний час здавалося немислимим сюжетом для підліткового середовища, перетворилося на жорстоку реальність воєнного сьогодення.

Масштаби катастрофи змусили фахівців бити на сполох. Про це детально йдеться у фундаментальному дослідженні, яке опублікував аналітичний центр Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» у співпраці з Офісом Генерального прокурора та Міжвідомчою координаційною радою з питань правосуддя щодо неповнолітніх. Автори звіту провели комплексний ситуаційний аналіз, який розкриває масштаби залучення дітей, технології психологічної обробки, критичні прогалини кримінального судочинства та повну відсутність дієвої реабілітації тих, хто опинився в лабетах ворожих кураторів.

Трагізм ситуації полягає в тому, що діти, втягнуті у скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів, одночасно опиняються у подвійній пастці. З одного боку, ворог використовує їх як дешевий «одноразовий» ресурс для досягнення військових цілей та створення картинки нібито внутрішнього опору всередині України. З іншого боку, вітчизняне суспільство та судова система нерідко бачать у них виключно зрадників і диверсантів, забуваючи, що за міжнародними стандартами ці підлітки є насамперед жертвами воєнних злочинів і торгівлі людьми.

Замість захисту та реінтеграції юні українці потрапляють під жорна кримінального переслідування, отримуючи дорослі санкції за статтями, санкції яких передбачають до 15 років позбавлення волі або навіть довічний термін. Така практика не лише ламає долі неповнолітніх, а й прямо підриває міжнародний імідж правової держави, яка прагне до європейських гуманітарних стандартів.

Цифри тривоги

До початку повномасштабного вторгнення в Україні фіксувалося стійке зниження рівня дитячої злочинності, проте війна зламала цей позитивний тренд. Лише у 2023 році кількість правопорушень, вчинених дітьми, зросла на 28,5% порівняно з 2022 роком — з 1824 до 2529 епізодів, а число залучених неповнолітніх підскочило на понад чверть (з 1369 до 1752 осіб). Проте найстрашнішим фактором стало якісне переродження характеру злочинів: до побутових правопорушень додалися державна зрада, шпигунство, диверсії та акти тероризму.

Особливо шокуючою виявилася статистика спецслужб щодо злочинів проти національної безпеки. Як повідомляє авторитетне міжнародне видання BBC News Україна, аналізуючи дані СБУ, з понад 700 осіб, затриманих за півтора року (від весни 2024-го до середини 2025 року) за підозрою у злочинах проти основ державності, майже чверть виявилися неповнолітніми. За даними Офісу Генерального прокурора, лише протягом 2024–2025 років проти 207 дітей було порушено кримінальні справи за статтями, пов’язаними з підривною діяльністю.

Головним полем полювання на підлітків став месенджер Telegram, яким щодня користуються понад 80% української молоді віком від 16 до 35 років. Ворожі агенти масово створюють канали та боти, маскуючи пропозиції під квести, легкий підробіток кур’єром або патріотичні завдання. Початкові доручення виглядають абсолютно безневинно: перевірити роботу додатку, сфотографувати міст чи пофарбувати паркан за 200–500 гривень. Проте за першим кроком неминуче настає фатальна ескалація.

Кінцевою метою кураторів стають криваві підриви або підпали стратегічних об’єктів. Трагічним прикладом цієї технології став інцидент в Івано-Франківську, де російський куратор обманом змусив двох хлопців 15 та 17 років закласти пакунок із вибухівкою біля вокзалу, після чого дистанційно підірвав заряд. Один підліток загинув на місці, інший отримав важкі каліцтва. Росіяни свідомо використовують українських дітей як живе гарматне м’ясо, не залишаючи їм шансу вижити після виконання завдання.

Анатомія маніпуляцій – сім кроків у безвість та ілюзія швидких грошей

Використання дітей російськими спецслужбами — це не разова спонтанна дія, а продумана, поетапна технологія психологічної обробки. Психологи та експерти, опитані авторами звіту, виділяють п’ять ключових інструментів впливу: фінансове спокушання, поступова ескалація завдань із формуванням довіри, шантаж і погрози, експлуатація вікових психологічних слабкостей та насадження міфу про безкарність неповнолітніх.

Уся схема складається із завершеного циклу семи послідовних кроків, де кожна наступна фаза дедалі сильніше затягує зашморг:

Крок перший — знайомство й контакт
Куратори пишуть дитині у Telegram, TikTok чи ігрових чатах українською мовою, використовуючи молодіжний сленг і привабливі аватари, зондуючи її незадоволені потреби;
Крок другий — завоювання довіри
Пропонуються примітивні безпечні дії (зробити селфі біля адміністративної будівлі) з миттєвою виплатою на картку кількох сотень гривень, що вмикає у дитини азарт «легких грошей»;
Крок третій — ескалація завдань
Завдання ускладнюються — збір даних про блокпости чи залізничні колії під легендою допомоги «брату-журналісту», що створює ілюзію виконання важливої місії;
Крок четвертий — прив’язування до злочину
Дитині доручають підпал релейної шафи залізниці під цинічним приводом «зняти стару фарбу для ремонту», вимагаючи обов’язковий відеозвіт;
Крок п’ятий — підвищення ставок
Куратор вимагає підпалити авто військових ЗСУ або закласти саморобний вибуховий пристрій, інструкції для якого надсилаються у приватний чат;
Крок шостий — шантаж і терор
Коли дитина лякається й намагається відмовитися, маніпулятор скидає зібрані скриншоти, погрожуючи здати її в СБУ, вбити батьків чи розіслати інтимні фото по школі;
Крок сьомий — повна залежність
Підліток опиняється у глухому куті безпорадності, втрачає контроль і зрештою потрапляє під варту правоохоронних органів як особливо небезпечний злочинець.

Сповіді дітей, записані судовими психологами під час допитів, вражають наївністю та розпачем. Багато хто щиро вірив, що допомагає Силам оборони, або прагнув заробити кишенькові гроші на нові кросівки чи татуювання, щоб не просити в батьків. Проте коли відкривалося справжнє обличчя куратора, сказати «ні» підлітки вже не могли через панічний страх фізичної розправи над родиною.

Військовий стрес, часта відсутність батьківського нагляду через службу батька на фронті чи евакуацію, бідність та соціальна ізоляція на тлі дистанційного навчання стають тим родючим ґрунтом, на якому паразитують ворожі вербувальники. Діти з низькою життєстійкістю та дезадаптивними стратегіями поведінки стають ідеальною мішенню для професійних маніпуляторів ворога.

Звинувачення замість допомоги

Аналіз судової практики в Україні виявив глибокий інституційний розрив між нормами міжнародного права та реальною роботою вітчизняної Феміди. Автори дослідження детально вивчили десять обвинувальних вироків та п’ять ухвал щодо неповнолітніх. Результати виявилися невтішними: судове провадження має жорсткий каральний ухил, а статус дитини як потерпілої сторони практично повністю ігнорується суддями та прокурорами.

З десяти розглянутих вироків лише в одному (!) суд послався на Резолюцію Ради Безпеки ООН № 2427, яка прямо зобов’язує держави ставитися до дітей, завербованих або використаних у збройному конфлікті, насамперед як до жертв злочинів міжнародного права. У решті випадків правосуддя фокусувалося виключно на суспільній небезпеці діянь. Ба більше, у трьох вироках неповнолітні отримали реальні терміни ув’язнення — від п’яти до семи років позбавлення волі, навіть попри застосування статті 69 КК України щодо покарання нижче нижчої межі.

Слідство та суди демонструють повний хаос і відсутність єдиної кваліфікації навіть за абсолютно однакових обставин. Підпали автомобілів військовослужбовців ЗСУ різні суди трактують за трьома взаємовиключними сценаріями: в одних областях дітям інкримінують умисне знищення майна (ст. 194 КК), в інших — перешкоджання законній діяльності ЗСУ (ст. 114-1 КК), а в третіх застосовують сукупність цих статей, штучно накручуючи тяжкість обвинувачення без належного обґрунтування.

Особливо кричущою виглядає ситуація з обранням запобіжних заходів. У дев’яти з п’ятнадцяти досліджених справ підлітки відправлялися під варту до слідчих ізоляторів нарівні з дорослими. Суди практично не розглядають альтернативи, керуючись виключно тяжкістю статті. Під час глибинних інтерв’ю психологи розповіли про шокуючі факти: у СІЗО неповнолітнім пропонували підписати заяви на «обмін» до Росії, що є грубим порушенням Конвенції ООН про права дитини, а на судові засідання дітей неодноразово доставляли у критичному фізичному стані з високою температурою, змушуючи фахівців викликати швидку допомогу прямо до зали суду.

Умови воєнного стану додатково вдарили по процесуальних правах дітей. Внесені до статті 615 КПК України зміни дозволили не залучати спеціалізованих ювенальних слідчих та суддів, а також узаконили дистанційну участь адвокатів по відеозв’язку. Це перетворює захист неповнолітнього на формальність, позбавляючи дитину можливості конфіденційної бесіди із захисником перед допитом та підвищуючи ризик самообмови під тиском силовиків.

Світові стандарти проти вітчизняного кодексу

Україна зробила перший важливий крок у червні 2025 року, внісши зміни до статті 438 Кримінального кодексу України (воєнні злочини), визнавши вербування та використання дитини у збройному конфлікті воєнним злочином з боку агресора. Проте це нововведення досі не узгоджене з рештою кримінально-процесуального законодавства. Коли підлітка затримують на місці злочину, проти нього відкривають справу про диверсію чи держзраду, але паралельне визнання його потерпілим у провадженні про воєнні злочини блокується відомчою інерцією.

Міжнародні стандарти — зокрема Паризькі принципи, Факультативний протокол до Конвенції про права дитини та резолюції Радбезу ООН — категорично забороняють переслідувати та карати дітей лише за сам факт їхнього зв’язку зі збройними силами чи групами ворога. Зарубіжна практика ювенальної юстиції наполягає на безумовному пріоритеті відновного правосуддя, програм дивергенції (виведення дитини з кримінального процесу на ранніх стадіях) та обов’язкової соціальної реінтеграції.

В Україні ж наразі відсутні будь-які державні програми соціально-психологічної реабілітації для підлітків, які вчинили правопорушення проти національної безпеки. Чинний класифікатор соціальних послуг Мінсоцполітики взагалі не передбачає роботи з цією категорією дітей. Не існує ані спеціалізованих центрів, ані інституту підготовлених патронатних сімей, куди можна було б помістити дитину на час слідства як альтернативу камері слідчого ізолятора.

Експерти Центру «Волонтер» та ювенальні правники сформували чіткий перелік рекомендацій до влади, без реалізації яких країна ризикує втратити покоління підлітків:

Закріпити на рівні КПК України обов’язковий статус потерпілого для дітей, використаних ворогом, із безумовним пріоритетом програм відновного правосуддя та звільненням від кримінального покарання;
Скасувати норми воєнного стану щодо відмови від ювенальної спеціалізації слідчих і суддів та ліквідувати практику дистанційної участі адвокатів під час допитів дітей;
Створити мережу спеціалізованих центрів підтримки або шелтерів, виключивши поміщення дітей до СІЗО за статтями проти основ нацбезпеки;
Терміново розробити та профінансувати державні стандарти психосоціальної реабілітації та пробаційного супроводу для підлітків, які стали жертвами ворожих вербувань;
Запровадити в усіх закладах освіти уроки цифрової гігієни та безпеки з чіткими алгоритмами дій, аби дитина знала, куди бігти за захистом, а не боялася розправи куратора;
Суворо дотримуватися конфіденційності, заборонивши публікацію облич, імен та персональних даних затриманих підлітків, аби не перетворювати їх на вічних ізгоїв у рідних громадах.

Війна проти України триває за кожну дитину. Якщо держава відповідатиме на ворожі маніпуляції виключно тюремними вироками для власних дітей, вона підіграватиме кремлівському плану зі знищення українського суспільства зсередини. Справжня сила та зрілість нації полягають у здатності захистити найслабших, розірвати ланцюг ворожого терору і повернути кожного ошуканого підлітка до повноцінного життя у вільній країні.

УК