Польща та Україна скликали на полях Рамштайну контактну групу країн, які володіють танками Leopard 2. Попри те, що Німеччина не ухвалила рішення про відправлення цих танків в Україну, польський міністр оборони Маріуш Блащак заявив – сподівається створити коаліцію держав, у яких є Leopard 2, щоби відправити їх до нашої держави. Наразі таких країн налічується 15.
Головне, що слід розуміти, розглядаючи будь-які поставки важкої техніки Україні – це те, що на чільному місці завжди стоїть логістика та постачання, пише видання LB.ua. Всі ці вольфрамові «ломи», матриці до тепловізорів, запасні двигуни, набори запчастин, фільтри, евакуаційні машини, виїздні бригади, які здійснюють хоча б технічне обслуговування, а не те, що бойовий ремонт, і коштують чимало, і не випікаються як гарячі пиріжки.
Те, що танк є на зберіганні або значиться в штаті, не означає, що він боєготовий – 2014-й це добре показав. І те, що броню доставили в країну та навчили екіпажі, не означає, що вона довго працюватиме безвідмовно. Іракські три танкові батальйони на «Абрамсах» за лічені місяці перетворилися на два, а потім на один, здебільшого з небоєвих причин.
Ланцюжок – броньована ремонтно-евакуаційна машина, збірні пункти аварійних машин, ремонт різного ступеня складності, капітальний ремонт, ох як непросто збудувати. Втім, ми й самі намагалися до вторгнення створити танкобати у ДШВ на Т-80 і були проблеми – довелося тасувати організаційно-штатну структуру, робити роти, довго переучувати персонал, з мехводами були проблеми. І це не танки в дюймовій системі і з зовсім незнайомими дизельними двигунами, КПП, а те, що стояло на озброєнні ЗСУ, просто не в ДШВ.
Та й взагалі, про те, що Захід нам збирається передати якось мало танків можна говорити, поки не буде поставлено зустрічне питання – «А скільки «Булатів» зробила країна розміру Франції, в якої були три танкові заводи?». (Т-64БМ «Була́т» — український основний бойовий танк, який є модернізацією радянського танка Т-64Б/БВ)
Але й у країнах-партнерах можна багато послухати про розвал кооперації, про відтік людей із промисловості та інші нудні вузькі місця та про недалекоглядних політиків. Звичайно, в Німеччині та Британії нічого цього не було після розпаду совка – ні скорочення армії, ні урізання бюджетів, ні купівлі надлишків один в одного.
Фінляндія, Польща та інші недарма підштовхують один одного і кивають на Німеччину: мовляв, ми готові до відвантаження основних бойових танків в Україну, але потрібне схвалення Берліна.
У свою чергу з Берліна дивляться на Вашингтон навіть не тому, щоб знову не сприймали гарні танки з хрестами на броні на сході Європи через призму Другої світової.
А тому, що все це висітиме на бюджеті та потужностях Німеччини – і будівництво танків для східного флангу НАТО за віддані в Україну Т-72, і переозброєння Бундесверу, а в перспективі і ЗСУ. Наші партнери вирішують не лише політичні моменти, а й більш приземлені – хто платитиме за цей бенкет і як довго гратиме музика.
Саме про це говорять, коли озвучують тезу, про те, що обговорюється механізм передачі.
Швидкість поставки модернізованих, а не нових з конвеєра Leopard 2 А7 до Бундесверу ми знаємо – 101 машина з 2020 до 2026 року. При цьому частину бронетехніки реекспортували з наявності Швеції та Голландії. Он як – легше і дешевше купити у партнерів, ніж знову городити виробництво.
І в Бундесверу буде 6 батальйонів А-7 плюс ще один на зберіганні в А6. Десь у році 2027 року будуть оперативно готові. Ще є наочний приклад Туреччини – влізли до сирійського Курдистану і права людини в них стали не тієї системи. І попри те, що промисловість у турків потужна, витрачають мільярди доларів на ВПК, модернізувати Leopard 2 без схвалення Берліна виявилося не так просто.
Поставляти нам «Лео-2» будуть фіни, іспанці, шведи та поляки, а ЗІПи, модернізацію та ремонт їм робитимуть німецькі концерни KMW та Rheinmetall, у кооперації з купою заводів по всій Європі.
Тому настільки важливим є новий британський пакет допомоги, де чітко і ясно озвучено: дають ескадрон (роту) танків Challenger 2 – це означає, що Лондон тягтиме логістику, БРЕМ, різні технічні моменти. І заразом з цим укол для ЄС після Брекзиту – поки ви думаєте, ми робимо.
І заразом застовпити за собою повоєнне переозброєння ЗСУ з будь-усякими смачними контрактами та обслуговуванням – утримувати цей зоопарк буде ще тим завданням, не все нам піде безкоштовно, доведеться й розщедрюватися. Усі пам’ятають слова Шольца про те, що відновлення України – завдання на покоління, усі хочуть доєднатись незважаючи на проблеми.. Тим більше, що вони існують – практичні нюанси.
Вага Challenger 2 – 72 тонни з додатковими захисними модулями (Т-72б3, наприклад важить 46 тонн), не кожен трал підійде, втім, як і не кожен міст його витримає.
У британця нарізна 120-мм зброя L30A1, снаряди до неї не уніфіковані з НАТО, а використовуються строго із запасів Сполученого Королівства. Тому що лінії їх виробництва на острові законсервовані. Потиху вони переходитимуть на гладкоствол, але це аж до року 2030 – тому зараз лише королівські арсенали.
Перед розгортанням на театрі воєнних дій кожен танк отримує пакет оновлення — протикумулятивні грати, керамічну композитну броню, накладки на борти та лоб, станції придушення СВП та придорожніх фугасів. Історично британці тяжіють до пасивного багатошарового захисту, але є і бортовий динамічний захист, є різні пакети на кшталт «Вуличного бійця», щоб краще протистояти сучасним гранатометам.
Це ми ще не дійшли до фільтрів, запасних двигунів та інших ЗІП, а у нас зовсім не безліміт боєприпасів, і ізраїльські технології в пасивній та активній броні. А так, всього активно 227 машин, з яких 1 ескадрон проходить поступову модернізацію до Challenger 3, а три ескадрони розгорнуті у країнах Балтії та Польщі. Не так, щоб багато.
Загалом, якщо ви уявляли собі Європу таким собі танковим раєм, де стоять тисячі машин, в ідеальному стані й лише чекають на «політичне рішення» про постачання в Україну, то це не так. Дві тисячі «Леопардів» по всій Європі нібито є, але всі вони в плані обслуговування залежать від кількох заводів у Німеччині, від спільного підприємства з BAE Systems і є ще локалізація для шведів.
При тому, що танки в різному стані, значно пошкоджену машину й пів року відновлювати можуть. І все.
Угорщина, Польща, Фінляндії і всі інші висять на німецьких потужностях, а німці самі віддають перевагу реекспорту всередині ЄС замість виробництва. Втім, як і англійці – у двотисячних. Challenger 2 припинили виробляти, а почали тільки модернізувати. Ласкаво просимо до справжнього 2023-го, а не до вигаданого різними медіа світу, де Захід лише обіцяє, але затягує спеціально. Дають вони і за номенклатурою, і за кількістю дуже багато.
У новому пакеті від Лондона 100 тисяч снарядів, під 200 гусеничних БТР та колісних МРАП, 8-гарматна батарея AS-90 (чудова САУ, про неї випустимо окрему статтю), ракети до ППО, включаючи дефіцитні AMRAAM. Та ще й рота Challenger 2.
До речі, в лоб по башті його не факт, що проб’є навіть Т-72Б3 з його «Свинцем-2», не кажучи вже про масові снаряди спішно піднятих зі зберігання радянських основних бойових танків.
У британця нічний канал у навідника, у командира, у мехвода і навіть невелика камера заднього виду з тепловізором. Лазерні далекоміри у командира та навідника. Це важка машина, яка в перші хвилини бою може видати більше пострілів, ніж російські основні бойові танки за рахунок ручного заряджання, снаряди з збідненим ураном пробивають більшу частину однокласників у лоб.
В найближчому майбутньому ЗСУ може отримати десятки західних танків – 80-120 штук, процес пішов.
Це на тлі постачання 120 словацьких Т-72, які модернізують Німеччина з Голландією та польських поставок танку PT-91 Twardy. Це загалом 350+ машин.
Це дуже багато, на жодній війні після Другої світової не розгортали десяток танкових батальйонів за рік, забезпечуючи їм логістику, модернізацію та забезпечуючи всім – від снарядів та акумуляторів до масел, гумок та прокладок.
Захід вигріб ринок пострадянського озброєння і техніки майже під нуль і тепер підуть запаси найбільших економік планети.
Автор: Кирило Данильченко ака Ронін; LB.ua